ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2019.06.18 01:32
Мани мене, мани
Кудись у дивокраї,
Неначе до мани,
До тебе я звикаю.

Допоки не мине
Манлива насолода,
Не стримають мене

Таїсія Цибульська
2019.06.18 00:03
Грішу... улітку про кохання не пишу,
ношу його в торбинці, у кишені,
у жмені стискаю жадібно! Лишень
мішень для рук чужих - моя любов,
немов те райське яблуко із саду,
чи винограду перше гроно п'янке,
таке крихке, немов кришталь.
Мораль? Чия морал

Вікторія Лимарівна
2019.06.17 23:44
За мотивами телевізійних новин

Новини невтішні наразі з Волині:
Наляканий кіт розгубивсь, як дитина.
Зненацька, чомусь він заліз на смереку:
В халепу жахливу потрапив, ще й в спеку.
Смерека – це дерево надто високе,
Так, поверхів дев’ять, прикинув

Світлана Майя Залізняк
2019.06.17 13:18
Я назвала бевзя козлом,
вельми соромно: треба ж цапом.
Між пошани салютів, злом
протискаю-таки пікапа.

Помаранчево-жовтий бант
прикрашає коробку з чаєм.
Відмічатиму сотню дат.

Олександр Сушко
2019.06.17 09:47
Весна! Гуде кульбабчине весілля!
Зима - навтьоки, з вирію - бузьки.
У вогнептаха - пік жаги! Розкрилля!
Гніздечко в'ю у витоках ріки.

Упав з розгону в Ладині лабети,
Знімаю розум, постоли, жабо...
Це - час, коли рождаються аеди,

Іван Потьомкін
2019.06.17 09:16
Поетом є той хто пише вірші
І той хто віршів не пише

Поетом є той хто скидає кайдани
І той хто накладає на себе кайдани

Поетом є той хто вірить
І той хто повірить не в змозі

Микола Соболь
2019.06.17 06:00
На пелюстки пухкий лягає сніг.
Прийшла метіль, мабуть, уже востаннє.
Я залюбки зігрів би вас диханням,
Морелеві дівчатка, якби міг.

Ні бджіл, ні сонця, вітер і зима
Свої фінальні, білі акварелі
Розкидує на ніжний цвіт морелі

Віктор Кучерук
2019.06.17 05:53
Наближається вечір… Помалу
Гусне сутінь на сірій воді, –
У притишених вербах пропали
Їхні тіні, хитливі й руді.
Починається вечір… Смеркає
І туманиться в мороці зір,
Хоч і небо, глибоке й безкрає,
Скрізь ясніє вогнями сузір.

Серго Сокольник
2019.06.17 00:17
маленька сюреалістична поема. авторські знахідки. під смаки не адаптована***

Знову в уяві з"явився спонтанно
Жмут простирадл на підлозі... Сувій
Їх... Чи рукописів... -Йогане! Сядь-но
Біля жаданої Вульпіус... Твій
Час ще не вийшов, і вічність наст

Микола Дудар
2019.06.16 22:21
Дивлюсь на світ холодними очима…
Слова принишкли, з голоду мовчать…
Заплутана подій першопричина
В уяві Ти… і смажене курча...

Дивлюсь. Мовчу і Травнем щастя зичу
Цікаво би дізнатись власний чин?..
Роки… роки… набрякли як гнилички

Любов Бенедишин
2019.06.16 21:21
Ти ритуалу вірний свято,
що ж, серце слухати – не гріх.
Боїшся слів, але не варто
переоцінювати їх.
Твого сум’яття не торкаюсь,
я розумію в чому річ,
і також мовчки обіймаю,
і мовчки поспішаю пріч.

Володимир Бойко
2019.06.16 20:32
Житейський океан заглиблений у спомин
Висотує слова, вихлюпує жалі...
Житейський балаган, пустопорожній гомін
Піднятись не дає над плінтусом землі.

Безжалісні слова такі безповоротні,
Що годі віднайти початок і кінець.
І спробуй, осягни, у контурі

Світлана Майя Залізняк
2019.06.16 13:38
Чудна весна-любов: мана маною.
Співали горобці над бузиною.
Прожекти - пароплавами гучними...
Крилом сяйним черкало нездійсниме...

2

Імлисте молоко. Рожеві хмари.

Вікторія Торон
2019.06.16 13:27
Зайнялася пожежна блакить,
З рідним краєм забулось прощання.
Перший раз в моїй пісні дзвенить
Не скандалу надрив, а кохання.

Був я ніби занедбаний сад,
Ласий був до жінок і пиятик.
Та гульба мені більше не в смак,

Микола Дудар
2019.06.16 12:32
На лікарняне йде мій сум
Сльоза зібралась теж на виїзд
Вже від ума у горі ум
І самота ось-ось і виїсть…

Куди - куди?… подамся в ліс
За відстань зла і златаславих
Щоб навіть очі, навіть ніс

Ігор Деркач
2019.06.16 09:13
Кує зозуля і віщує літо
гарячі ночі, а не самоту,
якою не умію обігріти
не іншу, не чужу, а саме ту.

Кінчаються сонети і привіти,
осипалися липи у саду.
І думаю, що у юдолі світу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Юлія Савіцька
2019.04.01

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21

Величко Анастасія
2019.01.16

старий Стрілець
2019.01.14

Людмила Кірєєва
2019.01.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць (1974) / Проза

 забуттєве
 
Звісно, мені бажалося, щоб ви все-таки почитали цей твір, хоч би не за раз, та неспішно. Якби наші з вами стосунки надалі чутливі до ракурсів і фльору декорів гіпюр від кутюр. Неначе ви спостерігаєте через незмінний дим цигарковий, хто він такий взагалі, що це міняє, чому б не сказати ні. Приємні глибокі очі, контекстик тривіальний, хай там десь степовий вовк, але ви і не знаєте & не можете знати, як прагнув я насправді, за вами. Неважливо, чи ви були щоразу старшою, чи коли-небудь молодшою, але ми дихали на багаття у тих липневих карпатах, сьорбали чайний дощ, і займалися кожному зрозуміло чим у крихітному старожитньому наметику з брезенту, позиченому на якійсь спорт-базі матер-альма за пляшку вкупі з віджившими своє спальниками, заглядати всередину яких не сильно хотілося, але зверху на них було ще припустимо, а трохи нижче поверхні землі безугавно хлюпотить водоспад. І плигалося каменюками, які стриміли з льодяного шумовиння чорні-чорні, і відчуття лету, як ніколи більш. Іще зима, трохи коньяк, чи запросто печиво-кава, вертання на круги десь опівночі, при розмовах що задовгі надто, цей знову лет, як ніколи більш. І ще, як пробиралося потай на оглядову горішню кімнатку вежі, задля зірок, наготи, доторків, у проваллях тіней північних. Всі наші мансарди & їх запиляні меблі, спонтанні кохання години, і ненайдешевший вітчизняний шампань якось на шістнадцяти-поверхівці, сяйливий новорічний дощ, час помер, а постіль у лігві чекає нас, і вжеж дочікується.

Всі ті сни, офортні & растрові, абстрактні кімнати, завалені мотлохом посудом столи, розхлябані ліжбища, муар по люстрах, застуди праці сінема алкоголі, готування картопель що не день, писанина за перекуром. Хронічна хвороба пристрасті ужиткової нашої, з її ремісія-рецидіва, де час від часу й сама гра заходить у тупик, і стерта линва оспівана прісно, і пантоміми чим не дель арто. Неважливо, наскільки часто ми розставалися, а скільки прощалися, на се надивитися можна було досхочу, і ще покурити опісля, все там жеж. Чому я це все пишу комусь. Знову весна, хоча це все починається точно інакшим сезоном, і природа явно шукає пригод, і ми довічні дешевенькі статисти в її панорамній пропаганді, де й аліки & нарики при своїх власних чуттях, типу чого б не оженитися, зробити дитину, чи там навпаки, весь ерос танатосович et al., щиро виводячи із рівноваги, у нав’язливе зусібіч. І все ж, мов до Марії Діви привітальна молитва & сповідь моя, водночас немовби й промова трохи перед трюмо складаним вашим, поки сповідальництво бентежне складається у сповідання, потім все позичається у сновидіння, котрому із приватної дійсності шати пошиті, але та просто скидається їх, лише натякніть. Лункі стіни душі моєї, фактично нечутні тамтами, й плин ментальний таки геть пропав по шинках зіркових, поки ми з вами в тому ж цинічному надвечірньому парку з обдертими лавками й досі медитуємо на ілюмінацію при вході та швейцарі.

А люде ходять собі.




 

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-05-15 04:51:55
Переглядів сторінки твору 4232
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.759
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.03.31 13:42
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ночі Вітер (Л.П./М.К.) [ 2018-05-15 08:55:48 ]


О, ця постіль у лігві!
І хронічна хвороба пристрасті.
І знову весна
у проваллях тіней
північних...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-05-15 16:29:14 ]
все так, о брате

& моє уклінне
всякчасно


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2018-05-15 16:30:59 ]
Це «забуттєве», Сонце Місяцю, насправді –незгладиме і невитравне…
Бо вихоплено такі деталі, що зблискують, яко коралики
і вже серпанковий дим цигарковий їх не приховає…
А ще тут гармонійно поєднано оті описи стосунків ненав’язливих,
де, поза сумнівом є(!) почуття
чи у спогляданні краєвидів карпат, або відчуванні симфоніїї бучного міста…
Думка-спомин – се як суцільний потік свідомості.
Це я перехожу вже до стилю написання з отими довгими реченнями.
Мені таке подобається дужко ще з часів, коли читав,
пернечитував «Осінь патріарха» Маркеса.
Гарно, Сонце Місяцю!
))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-05-15 22:17:02 ]
щиросердечні подяки, Василю

тут якби є спроба узагальнення, певної оптики
деталі також тяжіють до повторення, віддзеркалення
& звісно, щось таке, як чергова вистава у магічному театрі
та не вдається, але кожен якось ревізує, із часом
своє власне відношення щодо неможливості прози
яке ще настійніш од славетної неможливості поезії...

що ми бачимо, є одне, що ми запам’ятовуємо, то вже є інакшим
що ми збираємося повідомити від себе, якомога коротше ~
бо можна часом і не дійти до завершення, загрузнувши ув обставинах
чи загубившися по всіх тих стежках~ нитках~ відсилках тощо
то є знову інакшим ще
кінцевий результат загалом важко передбачуваний
ну хіба що йдеться про звіт щодо конкретного очевидного факту
але тут нема питомих фактів, отже

а все літературне, нмсд, є забуттєвим
в усіх можливих прочитаннях
& це наріжний момент