ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
2024.04.18
19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
2024.04.18
15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
2024.04.18
08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
2024.04.18
05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тата Рівна /
Вірші
спадок
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
спадок
Тату!
ти тільки не кажи тату
тату не треба казати нічого
нехай собі смалить свої прилуки
нехай собі човгає
доки човгає…
я ж повернувся
живий
нівроку
майже такий як і був торік
хіба залатаний зверху збоку
але ж – чоловік!
Мамі!
ти їй ні слова
їй знати не треба таких дрібниць
мама вже сива
вона нездорова
їй ні до чого
і так не спиться ночами мамі
ночами сивими
такими сивими як сама
мама не знатиме й буде красивою
буде вірити а там – зима
тепло нашубкаюся - не помітять
якось у потемках переб’юсь
весною забудеться
звикнеться
у мами квіти
у тата оранка
я оженюсь
Ганусі…
ще постривай не зараз
Гануся рушник вишиває
(я вчора підгледів потай)
така молода амбітна
замріяна над роботою
мугиче щось там собі під носа
про командирів героїв
Гануся домашня боса
Гануся простоволоса
Гануся гарна як зброя
нащо їй знати завчасно
деталі про героїв
деталі про командирів
деталі про воїнів
і бачити завчасно
героїв без деталей
їй бо…
ми ж кіборги
ми Боги
нам ні до чого руки та ноги
у сталій пропорції
власне була би погода
було б сонце
що іще треба світу?
а він упіймав мене...
таки упіймав мене
а я до останнього біг я тікав
а він упіймав мене
Мамо
Ганусі купив кульчики квіти
мамі купив парфуми шоколаду –
з татом на пиво підем – обмиєм мою зарплату
точніш повезе мене тато…
повезе мене
Тату!
коли я жив там коли я мерз
я думав що бога нема
я бачив що бог наш – Марс
що в нас за бога міфічний персонаж
що в нас війна
війна…
але я згадав «Вірую» «Богородицю» «Отче наш»
не знав і згадав – до слова до вдиху
молився на схід на захід і просто вгору
Тату! там справжня війна
справжня війна
там стріляють тату
там ціле горе
і ми стріляємо також
у відповідь чи до запитань
Тату!
ти не кажи мамі
нам часто не було що їсти що пити
не було одягу та навіть штанів берців
Тату
кіборги – то генерали
бо це у них немає серця
осінь пройшлася пензлем ясним
над мертвими і живими
стоять воскові дід та баба
над трунами золотими
Гануся бавить своїх малят
далеко – їй добре спиться
і років через двадцять-тридцять
а може й раніше стане то
нащадки розтягнуть їх на свічки
для ярмаркування Різдвяного
виллють із бронзи інших вони бабу діда
виллють із бронзи солдатиків мамок
а горя подіти нікуди воску подіти нікуди
цей спадок – довіку із нами
еге ж
Мамо?
2014
Авторське виконання за лінком: https://youtu.be/T-Z7LDaKnV8
ти тільки не кажи тату
тату не треба казати нічого
нехай собі смалить свої прилуки
нехай собі човгає
доки човгає…
я ж повернувся
живий
нівроку
майже такий як і був торік
хіба залатаний зверху збоку
але ж – чоловік!
Мамі!
ти їй ні слова
їй знати не треба таких дрібниць
мама вже сива
вона нездорова
їй ні до чого
і так не спиться ночами мамі
ночами сивими
такими сивими як сама
мама не знатиме й буде красивою
буде вірити а там – зима
тепло нашубкаюся - не помітять
якось у потемках переб’юсь
весною забудеться
звикнеться
у мами квіти
у тата оранка
я оженюсь
Ганусі…
ще постривай не зараз
Гануся рушник вишиває
(я вчора підгледів потай)
така молода амбітна
замріяна над роботою
мугиче щось там собі під носа
про командирів героїв
Гануся домашня боса
Гануся простоволоса
Гануся гарна як зброя
нащо їй знати завчасно
деталі про героїв
деталі про командирів
деталі про воїнів
і бачити завчасно
героїв без деталей
їй бо…
ми ж кіборги
ми Боги
нам ні до чого руки та ноги
у сталій пропорції
власне була би погода
було б сонце
що іще треба світу?
а він упіймав мене...
таки упіймав мене
а я до останнього біг я тікав
а він упіймав мене
Мамо
Ганусі купив кульчики квіти
мамі купив парфуми шоколаду –
з татом на пиво підем – обмиєм мою зарплату
точніш повезе мене тато…
повезе мене
Тату!
коли я жив там коли я мерз
я думав що бога нема
я бачив що бог наш – Марс
що в нас за бога міфічний персонаж
що в нас війна
війна…
але я згадав «Вірую» «Богородицю» «Отче наш»
не знав і згадав – до слова до вдиху
молився на схід на захід і просто вгору
Тату! там справжня війна
справжня війна
там стріляють тату
там ціле горе
і ми стріляємо також
у відповідь чи до запитань
Тату!
ти не кажи мамі
нам часто не було що їсти що пити
не було одягу та навіть штанів берців
Тату
кіборги – то генерали
бо це у них немає серця
осінь пройшлася пензлем ясним
над мертвими і живими
стоять воскові дід та баба
над трунами золотими
Гануся бавить своїх малят
далеко – їй добре спиться
і років через двадцять-тридцять
а може й раніше стане то
нащадки розтягнуть їх на свічки
для ярмаркування Різдвяного
виллють із бронзи інших вони бабу діда
виллють із бронзи солдатиків мамок
а горя подіти нікуди воску подіти нікуди
цей спадок – довіку із нами
еге ж
Мамо?
2014
Авторське виконання за лінком: https://youtu.be/T-Z7LDaKnV8
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію