ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.28
17:01
Михайло в тіснім кубрику сидів.
Там, нагорі негода лютувала.
Хоч лютий та зима не відступала
І вітер дико у трубі гудів.
У кубрику, хоч тепло й не було
Та все ж тепліше, вітер не проймає.
Сидить Михайло, а думки у краї,
Де рідне загубилося село.
Там, нагорі негода лютувала.
Хоч лютий та зима не відступала
І вітер дико у трубі гудів.
У кубрику, хоч тепло й не було
Та все ж тепліше, вітер не проймає.
Сидить Михайло, а думки у краї,
Де рідне загубилося село.
2024.03.28
14:27
Стежки дитинства пролягали полем,
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.
Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.
Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.
2024.03.28
14:03
Минуле вже не повернути.
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх
2024.03.28
13:26
Стікаю лавою
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.
В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.
В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані
2024.03.28
13:12
Харківські сльози, серпневі краплинки,
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
2024.03.28
11:28
Все залежить - де і з ким…
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
2024.03.28
10:38
Герой цього вірша - сучасний французький драматург, письменник і філософ Ерік-Емманюель Шмітт.
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
2024.03.28
08:14
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
2024.03.28
05:54
Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
2024.03.27
22:08
Не може бути чоловік поганим, якщо із птаством розмовляє спозарана.
Достоту не відомо ще, по кому потомні вивчатимуть нашу епоху:
по президентах чи по тобі самому?
Ні, не регочучи на кутні, а з болем в серці можна й гудить,
бажаючи добра в майбутнім.
2024.03.27
22:03
Так пахло небом, небом пахло так,
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
2024.03.27
22:00
На згарищах відлуння тих страхіть…
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
2024.03.27
10:27
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
2024.03.27
08:44
Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
2024.03.27
07:22
Ядро душі жагуче –
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
2024.03.27
06:04
Наповнений по горло незабутнім,
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Душею дитини подивіться...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Душею дитини подивіться...
Погляд на мудрість.
Душею дитини подивіться, читаючи шкільний зошит...
Вірш написаний під враженням зворушливої роботи талановитого Казахського режисера Сакена Жолдаса "Спасибі, мамо ..."
.... Мені захотілося розповісти Вам про його маленького героя ...
Вони писали твори, як провели свій вихідний ...
Писала Гайда, що нудно з батьками бути одній ...
Що в зоопарк вони ходили, з нею тато в місті гуляв ...
А як повернулися, вечеря на столі їх чекала ...
Пекла - готувала мамуся ... Потім дивилися всі кіно,
Але було нудно чомусь, Айданом з ними все одно.
А поруч, на сусідній парті Шінгис задумливо писав.
Як він проводить вихідні в своєму зошиті розповів ...
Він посміхався згадуючи, але трохи з сумними очима,
а іноді, з дитячої щічки, гаряча текла сльоза ...
«Я ранок радісно зустрічаю ... Його я з мамою проводжу ...
Біжу скоріше з ліжка в кухню і їм прекрасну їжу ...
Насправді в кухні порожньо ... і п'яний тато на столі,
заснув з пляшкою горілки поруч і сумом скорботи на чолі ... *
Потім йду гуляти, і флейту свою улюблену беру ...
* Грає людям в переході, і люди слухаючи гру,
йому монетки опускають в коробку від «Рахат« -конфет ...
Але у Шінгиса на цукерки вільних грошей немає... *
Потім квіти я купую ... Я їх для мами віднесу ...
Вона від нас зараз далеко ... В автобус сяду, повезу.
* В автобус він не сяде, точно ... адже на квиток копійок немає ...
Йде пішки в руці стискаючи, залишок жебрацьких монет ...
Ще на хліб залишити треба, купити б татові молока,
і бинт, впав напевно тато, до крові здерта рука ... *
Ми з мамою разом почитаємо і про все поговоримо,
я обійму, притиснусь до неї ніжно і ми трошки помовчимо ...
* Він притискається до надгробків ... Цілує фото крізь скло ...
І дивиться довго ... дуже довго, на милої матусі фото ... *
Мені мама часто говорила: «Синку ... все буде добре"
Я вірю, мама завжди каже правду, мені жити на світі судилося,
Що б залишити слід хороший, добром і світлом людям бути ...
Що б навчити своїх діточок - свій будинок і Батьківщину любити ... »
Пройдуть роки ... Шінгис напише про маму книгу, дорослим ставши ...
Він затвердить, свій шлях по життю, від мами істини пізнав ...
Він скаже їй «Спасибі мамо ... Ти поряд завжди була ...
Невидимо, мене за руку, по стежці життєвій вела ...
Тебе я бачив у світлі сонця ... і чув в запахах весни ...
Рукою прохолодного чола торкаючись під час хвороби, мені дарувала сни ...
Ти шепіт листя ... Ніжний вітер ... Ти сміх мій і росинки сліз ...
Ти моя мудрість. Моя радість і ніжне світло далеких зірок ...
Моя любов і моє горе ... Але нас не в силах розділити,
гранітний камінь не перешкода, про маму пам'ятати і любити »
Лана Альтер
Переклала на українську мову 27.05.18 8.15
Душею дитини подивіться, читаючи шкільний зошит...
Вірш написаний під враженням зворушливої роботи талановитого Казахського режисера Сакена Жолдаса "Спасибі, мамо ..."
.... Мені захотілося розповісти Вам про його маленького героя ...
Вони писали твори, як провели свій вихідний ...
Писала Гайда, що нудно з батьками бути одній ...
Що в зоопарк вони ходили, з нею тато в місті гуляв ...
А як повернулися, вечеря на столі їх чекала ...
Пекла - готувала мамуся ... Потім дивилися всі кіно,
Але було нудно чомусь, Айданом з ними все одно.
А поруч, на сусідній парті Шінгис задумливо писав.
Як він проводить вихідні в своєму зошиті розповів ...
Він посміхався згадуючи, але трохи з сумними очима,
а іноді, з дитячої щічки, гаряча текла сльоза ...
«Я ранок радісно зустрічаю ... Його я з мамою проводжу ...
Біжу скоріше з ліжка в кухню і їм прекрасну їжу ...
Насправді в кухні порожньо ... і п'яний тато на столі,
заснув з пляшкою горілки поруч і сумом скорботи на чолі ... *
Потім йду гуляти, і флейту свою улюблену беру ...
* Грає людям в переході, і люди слухаючи гру,
йому монетки опускають в коробку від «Рахат« -конфет ...
Але у Шінгиса на цукерки вільних грошей немає... *
Потім квіти я купую ... Я їх для мами віднесу ...
Вона від нас зараз далеко ... В автобус сяду, повезу.
* В автобус він не сяде, точно ... адже на квиток копійок немає ...
Йде пішки в руці стискаючи, залишок жебрацьких монет ...
Ще на хліб залишити треба, купити б татові молока,
і бинт, впав напевно тато, до крові здерта рука ... *
Ми з мамою разом почитаємо і про все поговоримо,
я обійму, притиснусь до неї ніжно і ми трошки помовчимо ...
* Він притискається до надгробків ... Цілує фото крізь скло ...
І дивиться довго ... дуже довго, на милої матусі фото ... *
Мені мама часто говорила: «Синку ... все буде добре"
Я вірю, мама завжди каже правду, мені жити на світі судилося,
Що б залишити слід хороший, добром і світлом людям бути ...
Що б навчити своїх діточок - свій будинок і Батьківщину любити ... »
Пройдуть роки ... Шінгис напише про маму книгу, дорослим ставши ...
Він затвердить, свій шлях по життю, від мами істини пізнав ...
Він скаже їй «Спасибі мамо ... Ти поряд завжди була ...
Невидимо, мене за руку, по стежці життєвій вела ...
Тебе я бачив у світлі сонця ... і чув в запахах весни ...
Рукою прохолодного чола торкаючись під час хвороби, мені дарувала сни ...
Ти шепіт листя ... Ніжний вітер ... Ти сміх мій і росинки сліз ...
Ти моя мудрість. Моя радість і ніжне світло далеких зірок ...
Моя любов і моє горе ... Але нас не в силах розділити,
гранітний камінь не перешкода, про маму пам'ятати і любити »
Лана Альтер
Переклала на українську мову 27.05.18 8.15
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію