ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2019.02.19 02:16
Небо потемніле над землею
Тугою усе заволокло.
До душі шляхетної твоєї
Дай мені торкнутися крилом.

А моя душа шукає спокій
Чи знайде - неначе уві сні –
Затишок в очах твоїх глибоких,

Вероніка Новікова
2019.02.19 01:18
Вже зима минає, а ти й не знав,
ритуально п'яний або тверезий.
Світ тобі ні мати, ані Тереза.
А війна, мій хлопчику, й не війна.

За недобрий ранок і добру путь,
за червоний сніг, що зійде за місяць.
Безпорадні спогади часом бісять:

Анастасія Поліщук
2019.02.18 16:14
Моє волосся трохи розпатлане, як і мозок
Десь на четвірку за шкалою від
Один – прокинулась без пам’яті в реп’яхах
До десяти – ідеально розчесане
Локон постійно
Тулиться до підборіддя
Мій погляд застряг
Десь між одинадцятою ранку цієї безмежної до

Олександр Сушко
2019.02.18 14:55
Музи заслабли, хворіє крилатий мій кінь,
Критик сказав, що віршую я дуже погано.
В пущу іду викорчовувати штурпаки,
А на Парнас хай стежину торують титани.

Збився приціл, а на рими утратився нюх,
Грона сонетів подібні, неначе сосиски.
Досить у

Юрій Сидорів
2019.02.18 12:13
Наївся - і спить під зимовим наркозом
Ведмідь, завалившись у власний барліг.
Щоб тіло спочило і втомлений розум,
Зими дочекавшись, і я би заліг.

Не буде вертепів, курантів, колядок,
Прикрашених сосен, ялин і смерек -
У сплячці надійний душевний по

Вікторія Торон
2019.02.18 12:02
Якби я не бачила їх, я б жила в «сьогодні», і тільки.
якби я не бачила їх, так начебто їх не було...
Та цілився в них об’єктив -- і хтось надимався з утіхи,
хтось горе волік кам’яне -- і очі воно обпекло.

На дні міліонів умів, між коренів душ зціпен

Анонім Я Саландяк
2019.02.18 11:42
ЩОДО ПРИМІТИВІЗМУ – ПРО ФОТОШОПИС... ... а от вам про мій інтерес до простого-примітивного (в зображенні загалом)... що актуально у “нинішньому комп’ютер-інтернет-facebook ” - такий, наприклад, діалог: - Ярослав Саландяк: ... то ж... у фотошопі!!! - Л

Лариса Пугачук
2019.02.18 09:21
Бєлгород. 2015 рік. В інтернеті наткнулась на переписку волонтерів, що допомагають біженцям з Донбасу. Вигулькнула стрічка: «Требуется перевезти семью беженцев. Просьба откликнуться, у кого есть машина». Телефоную знайомому, він погоджується допомогти.

Тетяна Левицька
2019.02.18 07:32
Зими набридло помело,
але наснилося село,
стежина біла.
В цукровій пудрі хвойний ліс,
на соснах, тертий сир, кумис -
миттєво з'їла б.
В креманці неба - хмар вершки,
як дотягнутись? Не з руки,

Віктор Кучерук
2019.02.18 06:32
Осяяні місяцем стигнуть сніги,
Пружніють овіяні вітром дерева, –
А я помираю між них від нудьги,
Немов незабруднений лист аркушевий.
Сьогодні немає зігріти кого,
Хитання жіночі повсюди відсутні, –
Розпачливо й тужно гукаю: “Агов!..”,
Та чується вс

Олександр Сушко
2019.02.18 06:06
Зійшла планета із орбіти,
Згоріли залишки добра.
Я хочу ворога убити
Під люті вигуки "Ура'!".

Упав солдат в обійми тиші,
Його очікує труна.
В окопах непотрібні вірші -

Віта Парфенович
2019.02.18 01:00
Я починаю все з нуля…
Хоча земля з -під ніг втікає,
Але себе я обираю,
Бо я у себе – тільки я…

Я починаю. Шкереберть
Летять минулії образи,
Пробачу все, та не відразу,

Шон Маклех
2019.02.18 00:50
Місто, яке живе поночі.
Місто, яке блимає очима ліхтарними
У пітьму вічного вчора.
Тут живуть одні ліхтарники:
За покликанням.
Тут складають пісні променями
Жовтого нічного світла,
Тут несуть світу щовечора,

Володимир Бойко
2019.02.17 20:39
Ранок, неначе кітва,
Пристрасть спинив безжально.
Певно, кінець ловитві,
Певно, віват печалі.

Скрута не пожаліє,
Безвість за душу візьме...
Годі впіймати мрію,

Лариса Пугачук
2019.02.17 16:45
Перетинаючи митницю, завше переходжу на українську мову. Навіть російському водію автобуса на виході кажу: «Дякую». 2015 рік. Харків. Привокзальний супермаркет. Набрала продуктів в дорогу, підійшла до кондитерського відділу. Прошу продавчиню дати «он те

Віктор Кучерук
2019.02.17 14:35
Вушка сміхом залоскочу,
очі - поглядом збентежу,
а вуста твої співочі
поцілую обережно.
І, покірна й соромлива,
в щастя вгорнеш довгу тугу
та радітимеш, як нива
під очікуваним плугом...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21

Величко Анастасія
2019.01.16

старий Стрілець
2019.01.14

Людмила Кірєєва
2019.01.02

Надін Ко
2018.12.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 Йоси из Назарета


Эта история дошла до меня, как говорится, уже из десятых уст. Так что, если вам придется услышать ее в другом варианте, не посетуйте. Ведь даже о только что случившемся разные свидетели рассказывают по-разному. Такова человеческая память. И тут ничего не поделаешь.А произошло вот что.
Одна бывшая ленинградка, а ныне преуспевающий бизнесмен, после долгих лет разлуки с некогда родным городом решила отправиться вместе с мужем и сыном-подростком – коренными израильтянами – в Санкт-Петербург. Оба они говорили по-русски с горем пополам. И вот, когда уже основные музеи были осмотрены, неутомимая мама принялась за памятники. Решила начать, как ей казалось, с самого что ни есть интересного для сына и привела своих мужчин туда, где в студенческие годы сама неоднажды засиживалась допоздна с книжкою в руках, готовясь к очередному экзамену. Так вот, пришли наши израильтяне к намеченному домашним экскурсоводом объекту, а был это памятник легендарному баснописцу, который восседал на высоком пьедестале в окружении своих знаменитых героев.
Никогда не читавший басен Крылова муж-марокканец спросил, за какие такие заслуги директор зоопарка удостоился такой высокой чести. Спросил и, конечно, был не рад, так как вместо ответа получил укоризненный взгляд сына. Темнота, мол, а еще мнит себя интеллигентом да и мораль, случается, читает...
– Мама, расскажи ему, кто такой Крылов. Ты же как-никак у нас филолог, – не без иронии, присущей этому несговорчивому возрасту, проговорил сынок.
Пока жена знакомила мужа с классиком русской литературы, сын не спеша обошел памятник, не без интереса рассматривая то, что папа назвал зоопарком. Потом, видимо, ему надоел этот натурализм, и взгляд его перенесся на аборигенов, как он назвал про себя сидящих на скамейках.
“Люди как люди. Ничего особенного”, – сказал про себя подросток. И вдруг его внимание привлекла одинокая сгорбленная старушка. Может быть, потому, что она почему-то внимательно рассматривала сначала маму с папой, а потом и его самого. Сердце мальчика сжалось от боли, так как ему еще никогда не приходилось видеть такую печаль и безнадежность, разлитых в слезящихся глазах старушки. Он подошел к ней и, с трудом подбирая русские слова, спросил:
– Что с тобой, бабушка?
По акценту, а, может быть, и по другим приметам, старушка поняла, что перед ней иностранец, и раньше, чем отвечать на вопрос, сама спросила:
– Откуда ты, мальчик?
– Из Нацрата, – ответил он, но, вспомнив, что по-русски это звучит несколько по-иному, тут же добавил:
– Из Назарета.
– Из самого Назарета? – c нескрываемым интересом переспросила старушка.
– Из самого Назарета.
– А величать-то тебя как?
– Йоси.
– Как, как? – то ли не расслышав, то ли не доверяя своим ушам, снова переспросила старушка.
И как только Йоси повторил, бабушка бухнулась ему в ноги, обнимая и обливая их слезами:
– Боже ж ты, мой! За что же мне такая награда выпала на старости лет, что Он прислал ко мне своего сыночка?..
Йоси стоял ошарашенный и не знал, что делать. Бабушка продолжала голосить и целовать его ноги и руки. Боясь пошевелиться и инстинктивно чувствуя, что нужно что-то делать, он поглаживал белую-белую, как впервые увиденный здесь снег, голову старушки. Не зная, что там происходит, начали подходить любопытные. Появился и милиционер. И тогда старушка, заливаясь слезами и поднимая к небу высохшие руки, прохрипела:
– Люди добрые, посмотрите – кого нам Господь Бог послал во избавление грехов наших. Самого Исуса Христа. Аж из Назарета! Так помолимся же, братие!..
...Трудно предположить, чем бы закончилась эта невыдуманная история, если бы до смерти напуганная мать не вырвала новоявленного Исуса из мало-помалу приходящей в религиозный экстаз толпы и не увезла его к приятелям. Скорей всего – крестным ходом по Невскому проспекту. Но достоверно известно, что, придя в себя после душевного потрясения, Йоси поклялся никогда больше не приезжать в некогда родной город мамы.






Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-05-31 19:13:17
Переглядів сторінки твору 196
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.947 / 5.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.028 / 5.71)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.760
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2019.02.18 20:48
Автор у цю хвилину відсутній