ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Анонім Я Саландяк
2018.09.18 14:33
Вичитка, або ж ремейк, створений на основі Кантової “Критики чистого розуму” (вибрані тексти не Поетичних Майстерень). II ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНА МЕТОДОЛОГІЯ ПЕРШОГО РОЗДІЛУ СЕКЦІЯ ЧЕТВЕРТА Дисципліна чистого розуму стосовно його доказів     Д

Ластівка Польова
2018.09.18 12:42
Як татари, ідуть непрошені, ні утіхи від них, ні користі, -
Сни з реальністю переплутались, розлетілися у вікно.
Я сум’яттями запорошена без твого рятівного голосу,
Туго палець бинтом закутую – уколола веретеном.

Тишком-нишком приходять сутінки,

Віта Парфенович
2018.09.18 11:48
Каріна була пестункою долі. Про таких кажуть, народилася у неділю. Вона купалася у любові рідних, змалечку носила звання "розкошухи", і була впевнена, як трохи підросте, то обов'язково знайдеться їй пристойна пара. І от, коли Каріна успішно закінчила ш

Ігор Шоха
2018.09.18 08:57
Ще гавкають колаборанти
на синьо-жовте... Хіроманти
малюють лінії на сказ,
лякаючи себе і нас,
що поки б’ють іще куранти, –
« всьо будє rusia & dambas».
           Уміє моська убивати,
           та і її уже – на раз,

Олександр Сушко
2018.09.18 06:44
Нудьгуючи втелющився у шлюб,
Купив жоні фату в рожевих рюшах.
Коли мовчить, то я її люблю,
А забуркоче (каюся!) - не дуже.

Просвердлює писклявий голосок
І вічне "Дай!" (а пенсія маленька).
Ходити вже не можу без кальсон,

Серго Сокольник
2018.09.18 00:09
сюр***

Цей рейкосонний шлях у ніч... Най-
швидкішим потягом... Без снів...
Та віддзеркалено-містичний
Орнамент у нічнім вікні
Напише літерами суму
(біном?..)- to be or not to be...

Нінель Новікова
2018.09.17 18:34
Не зігріють м’які оксамити –
Почуття догоріли до тла.
Прощавай, тепле бабине літо!
Пізня осінь до мене прийшла…

2018

Нінель Новікова
2018.09.17 18:20
Треба вірити: диво буває!
Не лякайтеся чорної днини –
Навіть доля лиха відступає
Перед силою духу людини!

2018

Володимир Бойко
2018.09.17 16:54
Коли скуштуєш юного вина –
Привидиться предивна дивина,
І позостанеш винним без вини,
Як не збагнеш тієї дивини.

Кошлата тінь нечувано гряде,
Павук нитки осріблені пряде,
Химерне щось приходить де-не-де,

Олександр Бобошко Заколотний
2018.09.17 15:40
А ненавидять бабусь водії.
(Ті дають лише по гривні, заходячи в бус).
Так же, як вимагачів із ДАІ,
пришелепуваті драйвери не люблять бабусь.

І прокляття супроводжують рух
(не сказати, що безпечний) проспектом ранковим.
Пасажирові шумахер не друг.

Адель Станіславська
2018.09.17 12:54
Притомилась? Ти ж берегиня!
Берегиням турботи - рай.
Так від віку віків й до нині -
Не скисай...
Ти не знаєш, як учинити,
В меживодді без берегів?..
Чи ж не благістю ти сповита
Богів?

Світлана Майя Залізняк
2018.09.17 12:15
Вірші теж бувають отакими...
В руки бридко взяти - а дають.
Волохаті, нікудишні рими.
Придавити? відпустити? Лють...

Зеленаві очі-океани.
Кігтики покручені, мандраж...
Намережать костики, тетяни...

Віта Парфенович
2018.09.17 11:13
Я притиснулася до його лівого плеча щокою, аби сховатися від негараздів і болю навколишнього світу. Він, мій коханий чоловік, обійняв мене своїми великими руками, і я опинилася у "хатці". Згадалася дитяча гра. Коли він поряд, я відчуваю себе одразу у кі

Любов Бенедишин
2018.09.17 07:53
Вересень повіки стулить у знемозі…

Яблукам – доспіти б! – до міцних морозів.
Ще б добрати сили у землі та сонця,
Щоб не поміститись взимку на долоньці.
Тішити малечу літнім ароматом,
Як внесе господар з погреба до хати…

Олександр Сушко
2018.09.17 06:33
Життя якесь не те. На букву Же.
Керують брехуняки-торбохвати.
Ану ходімо, браття, на "Рошен",
Там суперові, до небес зарплати.

І тьма цукерок! Чорний шоколад!
Від запахів аж крутиться в макітрі.
Похрумаєм і рушим на парад,

Ярослав Чорногуз
2018.09.17 00:04
З небесного мов лона породіллі
Враз випливають, наче навтьоки,
Важкі химерні хмари поруділі,
Викочуються на усі боки.

Заволокли навкруг небесні води
Оці – заіржавілі геть - човни.
І водять мов у небі хороводи,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Місіс Анонім
2018.09.08

Анна Чіпко
2018.09.07

Владислав Пилипюк
2018.08.15

Вікторія Волецвіт
2018.08.13

Маша Кішка
2018.07.09

Кілометр Рубемл Далекий
2018.07.01

Одарка Любомир
2018.06.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 Йоси из Назарета


Эта история дошла до меня, как говорится, уже из десятых уст. Так что, если вам придется услышать ее в другом варианте, не посетуйте. Ведь даже о только что случившемся разные свидетели рассказывают по-разному. Такова человеческая память. И тут ничего не поделаешь.А произошло вот что.
Одна бывшая ленинградка, а ныне преуспевающий бизнесмен, после долгих лет разлуки с некогда родным городом решила отправиться вместе с мужем и сыном-подростком – коренными израильтянами – в Санкт-Петербург. Оба они говорили по-русски с горем пополам. И вот, когда уже основные музеи были осмотрены, неутомимая мама принялась за памятники. Решила начать, как ей казалось, с самого что ни есть интересного для сына и привела своих мужчин туда, где в студенческие годы сама неоднажды засиживалась допоздна с книжкою в руках, готовясь к очередному экзамену. Так вот, пришли наши израильтяне к намеченному домашним экскурсоводом объекту, а был это памятник легендарному баснописцу, который восседал на высоком пьедестале в окружении своих знаменитых героев.
Никогда не читавший басен Крылова муж-марокканец спросил, за какие такие заслуги директор зоопарка удостоился такой высокой чести. Спросил и, конечно, был не рад, так как вместо ответа получил укоризненный взгляд сына. Темнота, мол, а еще мнит себя интеллигентом да и мораль, случается, читает...
– Мама, расскажи ему, кто такой Крылов. Ты же как-никак у нас филолог, – не без иронии, присущей этому несговорчивому возрасту, проговорил сынок.
Пока жена знакомила мужа с классиком русской литературы, сын не спеша обошел памятник, не без интереса рассматривая то, что папа назвал зоопарком. Потом, видимо, ему надоел этот натурализм, и взгляд его перенесся на аборигенов, как он назвал про себя сидящих на скамейках.
“Люди как люди. Ничего особенного”, – сказал про себя подросток. И вдруг его внимание привлекла одинокая сгорбленная старушка. Может быть, потому, что она почему-то внимательно рассматривала сначала маму с папой, а потом и его самого. Сердце мальчика сжалось от боли, так как ему еще никогда не приходилось видеть такую печаль и безнадежность, разлитых в слезящихся глазах старушки. Он подошел к ней и, с трудом подбирая русские слова, спросил:
– Что с тобой, бабушка?
По акценту, а, может быть, и по другим приметам, старушка поняла, что перед ней иностранец, и раньше, чем отвечать на вопрос, сама спросила:
– Откуда ты, мальчик?
– Из Нацрата, – ответил он, но, вспомнив, что по-русски это звучит несколько по-иному, тут же добавил:
– Из Назарета.
– Из самого Назарета? – c нескрываемым интересом переспросила старушка.
– Из самого Назарета.
– А величать-то тебя как?
– Йоси.
– Как, как? – то ли не расслышав, то ли не доверяя своим ушам, снова переспросила старушка.
И как только Йоси повторил, бабушка бухнулась ему в ноги, обнимая и обливая их слезами:
– Боже ж ты, мой! За что же мне такая награда выпала на старости лет, что Он прислал ко мне своего сыночка?..
Йоси стоял ошарашенный и не знал, что делать. Бабушка продолжала голосить и целовать его ноги и руки. Боясь пошевелиться и инстинктивно чувствуя, что нужно что-то делать, он поглаживал белую-белую, как впервые увиденный здесь снег, голову старушки. Не зная, что там происходит, начали подходить любопытные. Появился и милиционер. И тогда старушка, заливаясь слезами и поднимая к небу высохшие руки, прохрипела:
– Люди добрые, посмотрите – кого нам Господь Бог послал во избавление грехов наших. Самого Исуса Христа. Аж из Назарета! Так помолимся же, братие!..
...Трудно предположить, чем бы закончилась эта невыдуманная история, если бы до смерти напуганная мать не вырвала новоявленного Исуса из мало-помалу приходящей в религиозный экстаз толпы и не увезла его к приятелям. Скорей всего – крестным ходом по Невскому проспекту. Но достоверно известно, что, придя в себя после душевного потрясения, Йоси поклялся никогда больше не приезжать в некогда родной город мамы.






Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-05-31 19:13:17
Переглядів сторінки твору 115
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.947 / 5.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.028 / 5.71)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.760
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2018.09.18 14:36
Автор у цю хвилину відсутній