ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2019.03.23 00:09
Промайнула ніч, як тінь
Хмари жвавої над морем, –
І манлива далечінь
Знов ясніє перед зором.
За прочиненим вікном,
Сонцем збуджене світання
Світу біле полотно
Розфарбовує старанно.

Юрій Сидорів
2019.03.22 22:05
Щось книжка наступна не пишеться,
А збірник поем не розпроданий.
Жадоба - читацька сподвижниця,
А гендель - з її перешкодами.

З вечірками та ресторанами
Не буде, а тільки з роботою.
Про успіх думками примарними

Ніна Виноградська
2019.03.22 21:28
Кохання наше осявало світ,
Де все навкруг буяло і горіло.
І ми удвох творили той політ,
Де говорили руки, серце, тіло.

Ми падали знеможено в траву,
Спивали від безсилля ночі, роси.
Там полини гірчили наяву,

Олексій Кацай
2019.03.22 21:03
Портал
розташувався у затоні,
в якому тільки хвильки безборонні
з мальками граються на мілині.
Довкіл човнів
немає, ні туристів…
Од вогнищ виразок тут беріг чистий,
а від пляшок, то вже і поготів!..

Віктор Кучерук
2019.03.22 20:51
Коли змагаються щосили
Дощі з жадобою ріки, –
Високих круч похилі схили
Різьблять безтрепетно струмки.
Підступні впадини та вирви,
Кругом на пагорбах рудих, –
То заховаються, то вирнуть
Під час непевної ходи.

Василь Василенко
2019.03.22 19:10
Поетичні війни це – лафа.
Бо нема поранених і вбитих.
Слів-патронів скінчиться графа,
Епілогом будемо сповиті.

Ворог вириває кадика!
Кров дзюрчить, але мені начхати.
Напишу йому на пів листка,

Сонце Місяць
2019.03.22 15:52
Коли в саду волочать леви сумовиті
Бідарку зі старих кохань
На вежі вуглики очей моїх жадань
Спостерігають, сумовиті
Бідарку зі старих кохань

В обвитий вервицею звабний силует
Грудей цариці – злотий встромлено стилет

Вікторія Лимарівна
2019.03.22 14:09
По мотивам телесериала "Позднее раскаяние")

Как важно в буднях, суете
Уметь ценить, что жизнь даёт.
Избегнув пагубных страстей,
Чтоб не увлёк водоворот,

Где ложь бесчинствует, порок.

Лесь Українець
2019.03.22 13:31
Ой непокоїться серце,
Душа умліває,
Ой, кохана, не сердся,
Що мене немає,

Що немає мене поряд,
Не гань мене, люба, -
Заблукав мій кінь у полі,

Іван Потьомкін
2019.03.22 11:51
Під час молитви якось раббі Леві
Звернувся до Всевишнього:
«Владико всього світу,
Колись ходив Ти із Торою
І намагавсь продать її,
Як яблука збувають торгівці,
Доки не погнили вони.
І що ж? Навіть поглянуть на товар твій

Лесь Українець
2019.03.22 11:38
Ох, мавочко, мавко,
Кохав тебе палко,
Сонце лягало,
Кохання палало,
Сонце прокидалось,
Серце калаталось...

Ой на полонині,

Ігор Деркач
2019.03.22 11:28
А ми живучі, та на разі
електорату не стає,
коли на часі
і заразі
голосувати за своє.

***
А у Раді не їли цукерок

Світлана Майя Залізняк
2019.03.22 10:39
віяло пальмове....
сонячний вітер...
Муза плете, не рахуючи петель.
Три пелікани наповнюють відра,
віти ожинні притоптує нетель.

Стан усевміння розлився чорнильно.
Час позбирати - і видати зріле.

Олександр Сушко
2019.03.22 09:58
То, хочеш коханкою бути?
Подобаюсь, наче Амур?
Е, ні! В мене є вже "трикутник"
І коник, що любить алюр.

А жіночка - сонячна казка,
Довірлива, наче теля.
Шуруй звідси, хтива любаско!

Микола Дудар
2019.03.22 09:43
Після обстрілу - тиша…
І зозуля мовчить
Хтось - комусь не напише
Обірвалося в мить…

Зирять кулі зі стволу
Смертний Гільзи мотив…
Свое Поле футболу

Любов Бенедишин
2019.03.22 08:56
У гримі чи без
граматика,
рікою – словес-
на патока.

Фанати(ки) з о!-
пахалами.
У фантиках що
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21

Величко Анастасія
2019.01.16

старий Стрілець
2019.01.14

Людмила Кірєєва
2019.01.02

Надін Ко
2018.12.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць (1974) / Проза

 quiproquo

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-07-13 16:33:55
Переглядів сторінки твору 4510
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.754
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2019.03.22 15:54
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2018-07-14 07:12:18 ]

Сліпий кобзар знає з якого боку сходить сонце!..
Намагатися дослухатися лише до внутрішнього ритму…
У цьому ритмі тріпочуться крила спійманого метелика міжвіконням…
У ньому пульсують думки…
А, може, скоро все це стане непотрібним і дріб’язковим,
бо десь вже шарудить чорний «жучок забуття»…
Цікаво, Сонце Місяцю! :)





Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-07-14 16:19:53 ]
о, Василю
це ж я із Вами почав був про неможливість літератури...
грубо кажучи, є два полюси
на одному: якась ідея чи навіть доктрина, а яким чином її донести ~
так ніби все єдно чи то все рівно, аби хіба донести
на іншому, протилежному: є момент, або, прикладом, рядок чи речення,
(чи то пак, думка)
що ’наразі’ стає умовним центром уваги, а все решта ’працює’ на нього
як і сам він у свою чергу ~ відповідно до всього надовкіл
хоча, якоїсь загалом сингулярної ідеї так ніби і нема
втім, для бажаючих замислюватися, досить навіть натяку на якусь ідею
все це звісно, спекуляції, радше, аніж теорії
та, з іншого боку, які розумні альтернативи цьому
є певний смисл ув умовному зближенні цих полюсів
але не у зведенні їх в одне
ну десь так
щиро дякую за незмінний інтерес
до процесу

незмінних радощів & наснаг
сезонних, і не тільки



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-07-15 01:23:59 ]
"...Дедалі сильніше домінує монолог" - а ніби колись було інакше ))
Та й готовність до діалогу нічого сама по собі не гарантує, бо говорять одне, чують інше, сприймають-переробляють інформацію постфактум ще якось по-третьому - ну і на виході получається таке квіпрокво, що лишається тільки очі витріщити і за голову вхопитися ))
А байдужість - це, певно, свого роду благословення, бо коли світ рве тебе на шмаття, і ти вже не розумієш, що кому винна і чи винна бодай щось собі, і світ той сам уже на цурпалки ламається в твоїй голові - то ну її, ту емпатію, в одне місце, краще вже байдужість, але де її взяти, якщо це вже пройдений (скількись там життів тому) етап, і вороття бути не може...
А читачів на твоє теперішнє життя точно вистачить (біда лише в тому, що тут таки суцільне квіпрокво, бо, схоже, твій "мыслительный аппарат" створений за космічними технологіями, а читачі-то - здебільшого прості земні жителі ;) ).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-07-15 02:16:56 ]
)))

ну, я без претензій, чесно

дуже важко якось це все насправді, бо
писанина яка сама себе за хвоста тягне -
практично одразу і скреслюється
шансів вижити в неї ніяких

тому вже шукаєш якийсь символічніший образ
але тут через деякий час починаються знову сумніви
паралельно відбувається їхнє нотування
ну і типу дискусія, отже квіпрокво

штука тільки в тому, як викинути не все, зрештою
ну і була ідея, що це буде не то передмова, не то післямова
але вийшла здається, замістьмова

розумію, що загалом, у ціле все це ліпше сильно не вдумуватися
тому що питань надто багато, і вони множаться
у геометричній прогресії

але якщо читати слово за словом, то можна, вжеж можливо

щодо байдужості - то це здається така форма теперішньої зокрема
колективної свідомості -
не треба думати, що то є якась вроджена якість, чи талан
просто багато хто ’без поняття’, тобто взагалі без
і це напевно, така передумова, аби не чокнутися
у цім занадто складнім насправді світі

таке плиття по течії, кудись
& воно масове



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (М.К./М.К.) [ 2018-07-15 19:54:21 ]
Світ людини позбавленої якихось емпіричних можливостей інакший за наш. Я теж іноді намагаюсь його спроектувати в уяві. Там і звуки , і запахи, і доторки яскравіші та інформативніші. Може допишете сторі?
А ще сподобалися "відокремлювані префікси" чи прийменники) як правильно?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (М.К./М.К.) [ 2018-07-15 19:56:16 ]
У сліпих чи незрячих цінності і вимоги теж дещо інші, як не крути)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-07-15 21:45:05 ]
тут ще додається неявний, але суґестований мотив віку
або ж старіння, віддалення від усього
звісно, лише натяк
навіть не імпульс


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-07-15 21:43:23 ]
дякую, о Марґо

я чесно старався десь більше трьох місяців
ймовірно, тут пасувала би якась драма
але як вірогідно поставити драму - і, найголовніш -
для чого її ставити, бо якби ситуація
сама по собі і так драма

спроба завжди в тому, щоби винести за рамки наративу
все, що читач собі і так може науявляти

тут скоріше йде уявний (сліпий) ’діалог’ із читачем
якого може і не існує


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (М.К./М.К.) [ 2018-07-17 22:50:50 ]
Якщо є читач, то є і діалог, який може продовжуватися у його голові (з уявним автором) , або просто відлуння від прочитаного


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-07-18 00:00:30 ]
дещо підсумовуючи рефлексії щодо вихідного тексту, а також дискусії -
бо рефлексія таки триває

отже, художній компонент є метафорою per se
або ж, це певного роду камера обскура
наратив представляє собою не вигадування сюжету
але оздоблення метафори художньою деталізацією
а також проекціями більш теоретичного
або, якщо хочте, спекулятивного характеру

відповідно до інтерпретації метафори, ’читач’
є таким самим інтер’єром, лунаючим, або ні
це неявно

і вжеж, ’читач’ вправі вигадувати собі далі
імовірно, це навіть бачення ідеалу ~ дати достатньо поживи для розуму
читацького, лишивши собі критику, або ж рекламу
наріжного смислу