ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олексій Кацай
2018.12.13 13:37
Коли наближається швидкість
до світлового бар’єра,
то зникають зірки зо світлом
галактичного інтер’єра.

Їх вже по курсу не видно.
Не видно їх за кормою.
Я з безодні лечу в безодню,

Таміла Леськів
2018.12.13 11:53
Коли з очей спадає пелена
І бачиш ясно помилки життєві,
Робити щось запізно. Сивина
Внесла свої корекції суттєві:
Яке це має значення тепер,
Чому і хто паплюжив, нищив душу
І тіло, й волю? Дух мій ще не вмер.
За дні останні я боротись мушу.

Ігор Шоха
2018.12.13 11:37
Пригадую неопалиме.
Не досипаю ніччю.
Усе стоять перед очима
іконами обличчя.

То поділю своє на двоє,
то стулюю сюжети.
А від ліричного героя

Мирон Шагало
2018.12.13 10:33
Так дуже близько — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
проходять юрби туди і звідти —
турбот потоки
(це там, але не тут).

Сюди ж туристів давно не водять,

Маркіяна Рай
2018.12.13 09:53
В ніч на Андрія виводжу твоє ім'я
Білим по білому - випаде, чи забудеться?
Ось тобі мить призначена, ось тобі грішна я -
Він чи прийде у сни, чи вкотре уже заблудиться?
...
Білим по бі-
ло-му, -
ломить сліди йому.

Юрій Лазірко
2018.12.13 06:53
у чеканні відстані мовчать
а мовчанню є про що сказати
про любов до сили і меча
при нагоді світом панувати

про купання в золоті й пітьмі
де немає голоду для втіхи
і про тихий плач і дикий сміх

Микола Дудар
2018.12.13 00:10
В думи завія пролізла
Випнула спокій у двір
Вимкнуте світло, вже пізно
У буді бубликом звір…
А темінь - на десять кроків
Хропе й облизує сни…
Дитина воно до року
І ти милуєшся ним

Світлана Майя Залізняк
2018.12.12 23:11
Із лементу

- Можна кінуть на вєси... нє вапрос! -
дядько з ятки лементить. Малорос.

Ось автобус - до калюж підплива...
Дим усюди: з-під губи... з рукава...

Ігор Деркач
2018.12.12 21:20
Доживаю своє уві сні...
Не спішу до могили...
Але чується голос мені:
– пам’ятай мене, милий.

Пам’ятаю... та наче й не чув,
як, бувало, просила,
щоб і я написав, не забув :

Сонце Місяць
2018.12.12 19:35
рубається шляхта & маркіз
де сад кавує у шарантоні
доба мародерства у своїй повні
наполеон відбуває в круїз

босяцький ромео останній луї
підкидує на чуттєвій долоні
оперний моцарт ~ люди & коні в

Іван Потьомкін
2018.12.12 18:17
О хеврута о мітута Ліпше вмерти, ніж буть одиноким. Ой ла лісфіна шеавад кабарніта Без гетьмана військо гине. Ой лі мійоцрі ве ой лі міїцрі Хоч круть верть, хоч верть круть. О ітурей ґвура, о гарош ліквура Одвага або мед п’є, або сльози ллє.

Микола Дудар
2018.12.12 17:02
Ліпить і ліпить... Грудень
Попереду довгий шлях
Літру "запхав" маруда
Вітер північний у пах…
Світу, пливе, не бачить
Кілька морів до колін
Він ще усім віддячить
Думав учора... та лінь…

Адель Станіславська
2018.12.12 16:11
То хто він, хто, отой святий месія?
То де він, де, отой чудний пилат?
А поле жде... А доля розпач сіє.
І лід пече у теплім слові "брат".
Та брат не той, що від орди-руїни.
Та й геть не той, що ближній при межі.
А той, з ким спільний хліб, і рідні

Вікторія Лимарівна
2018.12.12 12:22
Білосніжна завірюха
Не втомилася від руху,
Завітала, закружляла
Над садами, над полями.
Із мережива хустину
Одягла та хуртовину
Надіслала. Будьте вдома,
Полікуйтеся від втоми,

Іван Потьомкін
2018.12.12 09:02
Чиї б то діти не були,
Якого б кольору їх шкіра та волосся,
Гостями в моє серце входять
Якими є. І дозволу не просять.

Юрій Лазірко
2018.12.12 05:58
так буває
є любов
і немає
і оголене тіло верби
у осінніх вітрах
затихає
скоро знов
повертаюсь
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Гобіт Васильковий
2018.12.08

Євген Лінивий
2018.10.20

Місіс Анонім
2018.09.08

Анна Чіпко
2018.09.07

Владислав Пилипюк
2018.08.15

Вікторія Волецвіт
2018.08.13

Маша Кішка
2018.07.09






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць (1974) / Проза

 quiproquo

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-07-13 16:33:55
Переглядів сторінки твору 4133
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.753
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2018.12.13 02:33
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2018-07-14 07:12:18 ]

Сліпий кобзар знає з якого боку сходить сонце!..
Намагатися дослухатися лише до внутрішнього ритму…
У цьому ритмі тріпочуться крила спійманого метелика міжвіконням…
У ньому пульсують думки…
А, може, скоро все це стане непотрібним і дріб’язковим,
бо десь вже шарудить чорний «жучок забуття»…
Цікаво, Сонце Місяцю! :)





Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-07-14 16:19:53 ]
о, Василю
це ж я із Вами почав був про неможливість літератури...
грубо кажучи, є два полюси
на одному: якась ідея чи навіть доктрина, а яким чином її донести ~
так ніби все єдно чи то все рівно, аби хіба донести
на іншому, протилежному: є момент, або, прикладом, рядок чи речення,
(чи то пак, думка)
що ’наразі’ стає умовним центром уваги, а все решта ’працює’ на нього
як і сам він у свою чергу ~ відповідно до всього надовкіл
хоча, якоїсь загалом сингулярної ідеї так ніби і нема
втім, для бажаючих замислюватися, досить навіть натяку на якусь ідею
все це звісно, спекуляції, радше, аніж теорії
та, з іншого боку, які розумні альтернативи цьому
є певний смисл ув умовному зближенні цих полюсів
але не у зведенні їх в одне
ну десь так
щиро дякую за незмінний інтерес
до процесу

незмінних радощів & наснаг
сезонних, і не тільки



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-07-15 01:23:59 ]
"...Дедалі сильніше домінує монолог" - а ніби колись було інакше ))
Та й готовність до діалогу нічого сама по собі не гарантує, бо говорять одне, чують інше, сприймають-переробляють інформацію постфактум ще якось по-третьому - ну і на виході получається таке квіпрокво, що лишається тільки очі витріщити і за голову вхопитися ))
А байдужість - це, певно, свого роду благословення, бо коли світ рве тебе на шмаття, і ти вже не розумієш, що кому винна і чи винна бодай щось собі, і світ той сам уже на цурпалки ламається в твоїй голові - то ну її, ту емпатію, в одне місце, краще вже байдужість, але де її взяти, якщо це вже пройдений (скількись там життів тому) етап, і вороття бути не може...
А читачів на твоє теперішнє життя точно вистачить (біда лише в тому, що тут таки суцільне квіпрокво, бо, схоже, твій "мыслительный аппарат" створений за космічними технологіями, а читачі-то - здебільшого прості земні жителі ;) ).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-07-15 02:16:56 ]
)))

ну, я без претензій, чесно

дуже важко якось це все насправді, бо
писанина яка сама себе за хвоста тягне -
практично одразу і скреслюється
шансів вижити в неї ніяких

тому вже шукаєш якийсь символічніший образ
але тут через деякий час починаються знову сумніви
паралельно відбувається їхнє нотування
ну і типу дискусія, отже квіпрокво

штука тільки в тому, як викинути не все, зрештою
ну і була ідея, що це буде не то передмова, не то післямова
але вийшла здається, замістьмова

розумію, що загалом, у ціле все це ліпше сильно не вдумуватися
тому що питань надто багато, і вони множаться
у геометричній прогресії

але якщо читати слово за словом, то можна, вжеж можливо

щодо байдужості - то це здається така форма теперішньої зокрема
колективної свідомості -
не треба думати, що то є якась вроджена якість, чи талан
просто багато хто ’без поняття’, тобто взагалі без
і це напевно, така передумова, аби не чокнутися
у цім занадто складнім насправді світі

таке плиття по течії, кудись
& воно масове



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (М.К./М.К.) [ 2018-07-15 19:54:21 ]
Світ людини позбавленої якихось емпіричних можливостей інакший за наш. Я теж іноді намагаюсь його спроектувати в уяві. Там і звуки , і запахи, і доторки яскравіші та інформативніші. Може допишете сторі?
А ще сподобалися "відокремлювані префікси" чи прийменники) як правильно?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (М.К./М.К.) [ 2018-07-15 19:56:16 ]
У сліпих чи незрячих цінності і вимоги теж дещо інші, як не крути)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-07-15 21:45:05 ]
тут ще додається неявний, але суґестований мотив віку
або ж старіння, віддалення від усього
звісно, лише натяк
навіть не імпульс


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-07-15 21:43:23 ]
дякую, о Марґо

я чесно старався десь більше трьох місяців
ймовірно, тут пасувала би якась драма
але як вірогідно поставити драму - і, найголовніш -
для чого її ставити, бо якби ситуація
сама по собі і так драма

спроба завжди в тому, щоби винести за рамки наративу
все, що читач собі і так може науявляти

тут скоріше йде уявний (сліпий) ’діалог’ із читачем
якого може і не існує


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (М.К./М.К.) [ 2018-07-17 22:50:50 ]
Якщо є читач, то є і діалог, який може продовжуватися у його голові (з уявним автором) , або просто відлуння від прочитаного


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-07-18 00:00:30 ]
дещо підсумовуючи рефлексії щодо вихідного тексту, а також дискусії -
бо рефлексія таки триває

отже, художній компонент є метафорою per se
або ж, це певного роду камера обскура
наратив представляє собою не вигадування сюжету
але оздоблення метафори художньою деталізацією
а також проекціями більш теоретичного
або, якщо хочте, спекулятивного характеру

відповідно до інтерпретації метафори, ’читач’
є таким самим інтер’єром, лунаючим, або ні
це неявно

і вжеж, ’читач’ вправі вигадувати собі далі
імовірно, це навіть бачення ідеалу ~ дати достатньо поживи для розуму
читацького, лишивши собі критику, або ж рекламу
наріжного смислу