ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
n
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
Душевна квота
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
Після дощу
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
* * *
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск,
Як ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Епістола
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
iPhone 15 (сонет)
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь…
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
* * *
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Каштановий салют (сонет)
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
***
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Російські річки Убля¹ та Вобля²
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце (тріолет)
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
Хвилі
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.

Ілахім Поет
2024.04.23 07:19
Блюзове
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад

Віктор Кучерук
2024.04.23 04:48
* * *
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Сонце Місяць (1974) / Проза

 quiproquo
...
перейти до тексту твору

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2018-07-13 16:33:55
Переглядів сторінки твору 8064
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.757
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2022.02.28 23:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2018-07-14 07:12:18 ]

Сліпий кобзар знає з якого боку сходить сонце!..
Намагатися дослухатися лише до внутрішнього ритму…
У цьому ритмі тріпочуться крила спійманого метелика міжвіконням…
У ньому пульсують думки…
А, може, скоро все це стане непотрібним і дріб’язковим,
бо десь вже шарудить чорний «жучок забуття»…
Цікаво, Сонце Місяцю! :)





Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-07-14 16:19:53 ]
о, Василю
це ж я із Вами почав був про неможливість літератури...
грубо кажучи, є два полюси
на одному: якась ідея чи навіть доктрина, а яким чином її донести ~
так ніби все єдно чи то все рівно, аби хіба донести
на іншому, протилежному: є момент, або, прикладом, рядок чи речення,
(чи то пак, думка)
що ’наразі’ стає умовним центром уваги, а все решта ’працює’ на нього
як і сам він у свою чергу ~ відповідно до всього надовкіл
хоча, якоїсь загалом сингулярної ідеї так ніби і нема
втім, для бажаючих замислюватися, досить навіть натяку на якусь ідею
все це звісно, спекуляції, радше, аніж теорії
та, з іншого боку, які розумні альтернативи цьому
є певний смисл ув умовному зближенні цих полюсів
але не у зведенні їх в одне
ну десь так
щиро дякую за незмінний інтерес
до процесу

незмінних радощів & наснаг
сезонних, і не тільки



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-07-15 01:23:59 ]
"...Дедалі сильніше домінує монолог" - а ніби колись було інакше ))
Та й готовність до діалогу нічого сама по собі не гарантує, бо говорять одне, чують інше, сприймають-переробляють інформацію постфактум ще якось по-третьому - ну і на виході получається таке квіпрокво, що лишається тільки очі витріщити і за голову вхопитися ))
А байдужість - це, певно, свого роду благословення, бо коли світ рве тебе на шмаття, і ти вже не розумієш, що кому винна і чи винна бодай щось собі, і світ той сам уже на цурпалки ламається в твоїй голові - то ну її, ту емпатію, в одне місце, краще вже байдужість, але де її взяти, якщо це вже пройдений (скількись там життів тому) етап, і вороття бути не може...
А читачів на твоє теперішнє життя точно вистачить (біда лише в тому, що тут таки суцільне квіпрокво, бо, схоже, твій "мыслительный аппарат" створений за космічними технологіями, а читачі-то - здебільшого прості земні жителі ;) ).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-07-15 02:16:56 ]
)))

ну, я без претензій, чесно

дуже важко якось це все насправді, бо
писанина яка сама себе за хвоста тягне -
практично одразу і скреслюється
шансів вижити в неї ніяких

тому вже шукаєш якийсь символічніший образ
але тут через деякий час починаються знову сумніви
паралельно відбувається їхнє нотування
ну і типу дискусія, отже квіпрокво

штука тільки в тому, як викинути не все, зрештою
ну і була ідея, що це буде не то передмова, не то післямова
але вийшла здається, замістьмова

розумію, що загалом, у ціле все це ліпше сильно не вдумуватися
тому що питань надто багато, і вони множаться
у геометричній прогресії

але якщо читати слово за словом, то можна, вжеж можливо

щодо байдужості - то це здається така форма теперішньої зокрема
колективної свідомості -
не треба думати, що то є якась вроджена якість, чи талан
просто багато хто ’без поняття’, тобто взагалі без
і це напевно, така передумова, аби не чокнутися
у цім занадто складнім насправді світі

таке плиття по течії, кудись
& воно масове



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (М.К./М.К.) [ 2018-07-15 19:54:21 ]
Світ людини позбавленої якихось емпіричних можливостей інакший за наш. Я теж іноді намагаюсь його спроектувати в уяві. Там і звуки , і запахи, і доторки яскравіші та інформативніші. Може допишете сторі?
А ще сподобалися "відокремлювані префікси" чи прийменники) як правильно?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (М.К./М.К.) [ 2018-07-15 19:56:16 ]
У сліпих чи незрячих цінності і вимоги теж дещо інші, як не крути)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-07-15 21:45:05 ]
тут ще додається неявний, але суґестований мотив віку
або ж старіння, віддалення від усього
звісно, лише натяк
навіть не імпульс


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-07-15 21:43:23 ]
дякую, о Марґо

я чесно старався десь більше трьох місяців
ймовірно, тут пасувала би якась драма
але як вірогідно поставити драму - і, найголовніш -
для чого її ставити, бо якби ситуація
сама по собі і так драма

спроба завжди в тому, щоби винести за рамки наративу
все, що читач собі і так може науявляти

тут скоріше йде уявний (сліпий) ’діалог’ із читачем
якого може і не існує


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (М.К./М.К.) [ 2018-07-17 22:50:50 ]
Якщо є читач, то є і діалог, який може продовжуватися у його голові (з уявним автором) , або просто відлуння від прочитаного


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-07-18 00:00:30 ]
дещо підсумовуючи рефлексії щодо вихідного тексту, а також дискусії -
бо рефлексія таки триває

отже, художній компонент є метафорою per se
або ж, це певного роду камера обскура
наратив представляє собою не вигадування сюжету
але оздоблення метафори художньою деталізацією
а також проекціями більш теоретичного
або, якщо хочте, спекулятивного характеру

відповідно до інтерпретації метафори, ’читач’
є таким самим інтер’єром, лунаючим, або ні
це неявно

і вжеж, ’читач’ вправі вигадувати собі далі
імовірно, це навіть бачення ідеалу ~ дати достатньо поживи для розуму
читацького, лишивши собі критику, або ж рекламу
наріжного смислу