ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2018.10.18 07:48
Дало небо дрібочку таланту,
Люди шепчуть: "Віршик не такий.
Пишеш про земне. Тра вище брати,
Не для інтернету - на віки.

Мову поміняй, шульгаву руку,
Тоніка не модна - є верлібр.
Від сатири графоманам мулько,

Віктор Кучерук
2018.10.18 01:52
Т. І...
Була б чужа - тоді не говорили,
Як явір із калиною в гаю, -
Тобі розмови повертають сили,
Мене - ведуть у молодість мою.
Тож радості ще більшої не треба,
Сполоханим надією серцям,
Ні від шептань, при зустрічах, де-небудь,

Володимир Бойко
2018.10.18 00:54
Не бачать ані виходу, ні входу,
Не відчувають власної ганьби,
Оті, що обирають несвободу,
Оті, котрі зреклися боротьби.

Всі фігові листки прибрала осінь,
І кожен має те, що заслужив.
Свобода не потрібна малоросам,

Галина Кучеренко
2018.10.17 21:03
«Новітня» «українська» школа -
Педагогічний формалізм:
Навчання мовою - довкола!..
В перервах - русскій реалізм.

Між вчителями, при розмові,
І з учнями - не чути мови,
Батьківські збори чи нарада -

Сонце Місяць
2018.10.17 19:56
хто заперечив би
глуз макабричний дещо
хай не суціль скарби
але й бували речі

де у яких млинах
фабричках палітурнях
ревний зірковий прах

Олександр Олехо
2018.10.17 18:38
Відкоркую пляшку ночі,
прийдуть випити охочі:
думи-тлуми, споминання,
тиші чорної мовчання.
Потім ранок – час похмілля.
Наливає осінь зілля.
Небо тихе і прозоре
розчиняє сиві зорі.

Іван Потьомкін
2018.10.17 11:32
Як на мене, він народився не в ту епоху. Було б це 17-18 століття, і ми б знали не Івана Сірка чи Костя Гордієнка, а Толю Григоренка. Так і бачу його на коні, з шаблюкою поперед таких, як і він сам, козарлюг. Щоправда, набагато грамотнішим , вільної хв

Світлана Майя Залізняк
2018.10.17 11:06
Затягнуті у корсети -
на фоні ножів та кіс -
прабабці убивць, поетів,
міцнющий пахкий заміс.

Втирали носи віскряві,
спиняли навалу хвиль...
Завдячую вам появі,

Олена Багрянцева
2018.10.17 10:40
Їм не спиться удвох. Знову осінь мандрує по вулицях.
Він розкаже їй все, рознесе міріади порад.
Кане в Лету жура і неспокій безпечно забудеться.
Буде литись пітьма, як гарячий густий шоколад.
І затисне вона у долонях бажання серпанкові.
Закарбує цю м

Володимир Бойко
2018.10.17 10:31
Мавпи людиноподібні
На людину не подібні.

Проти «русского Гаврилы»
Нишкне будь-яка горила.

І пішли дурні мартишки
За кавалок кишки пішки.

Катерина Боброк
2018.10.17 10:16
реєстровий янголе-характернику розпали-но люльку
востаннє пасивно вдихну твою дим-душу усіма ярами
де любов - там прилади з ладу в розбите скло і ртуть в кульках
там незміряне серце від землі здійнялось вітрами

сьогодні я таки зняла з себе білу ви

Любов Бенедишин
2018.10.17 09:28
Шиплять самозванці,
човпуть посланці:
«Не так
ти тримаєш перо у руці.
Не ті в тебе:
почерк, чорнило, папір, –
тому й заблукала
між вір і зневір.

Юрій Лазірко
2018.10.17 07:29
не шукаю зручності
і вигоди
та й до Бога
серце недовиходив
обираю входи
де є виходи
оживляю те
що раптом вигадав

Віктор Кучерук
2018.10.17 06:12
Т. І...
Не дивись винувато на мене
І не згадуй тепер спроквола,
Як палала в коханні шаленім,
Та згоріти дотла не змогла.
Не дивися на мене печально,
Зі сльозами провини в очах, –
Розумію твій біль і повчально

Олександр Сушко
2018.10.17 03:38
В Ерато дар лежить на терезах,
Вирішує чи дати... довго судить.
А я сузір'я слів у небесах
Пасу і кличу:- Забирайте, люди!

Звела нас доля чи щасливий рок?
Це ключ до раю чи бандитська фомка?
Не відпуска від себе ні на крок,

Ночі Вітер
2018.10.16 19:50
Твій слід загубиться вночі
І ранком вмре.
Трава прим’ята оживе,
Забуде все.

І тільки в росах сміх і гріх –
Твоя сльоза.
Віддай мені, віддай мені
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Місіс Анонім
2018.09.08

Анна Чіпко
2018.09.07

Владислав Пилипюк
2018.08.15

Вікторія Волецвіт
2018.08.13

Маша Кішка
2018.07.09

Кілометр Рубемл Далекий
2018.07.01

Одарка Любомир
2018.06.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць (1974) / Проза

 quiproquo

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-07-13 16:33:55
Переглядів сторінки твору 3114
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.753
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2018.10.17 21:22
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2018-07-14 07:12:18 ]

Сліпий кобзар знає з якого боку сходить сонце!..
Намагатися дослухатися лише до внутрішнього ритму…
У цьому ритмі тріпочуться крила спійманого метелика міжвіконням…
У ньому пульсують думки…
А, може, скоро все це стане непотрібним і дріб’язковим,
бо десь вже шарудить чорний «жучок забуття»…
Цікаво, Сонце Місяцю! :)





Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-07-14 16:19:53 ]
о, Василю
це ж я із Вами почав був про неможливість літератури...
грубо кажучи, є два полюси
на одному: якась ідея чи навіть доктрина, а яким чином її донести ~
так ніби все єдно чи то все рівно, аби хіба донести
на іншому, протилежному: є момент, або, прикладом, рядок чи речення,
(чи то пак, думка)
що ’наразі’ стає умовним центром уваги, а все решта ’працює’ на нього
як і сам він у свою чергу ~ відповідно до всього надовкіл
хоча, якоїсь загалом сингулярної ідеї так ніби і нема
втім, для бажаючих замислюватися, досить навіть натяку на якусь ідею
все це звісно, спекуляції, радше, аніж теорії
та, з іншого боку, які розумні альтернативи цьому
є певний смисл ув умовному зближенні цих полюсів
але не у зведенні їх в одне
ну десь так
щиро дякую за незмінний інтерес
до процесу

незмінних радощів & наснаг
сезонних, і не тільки



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-07-15 01:23:59 ]
"...Дедалі сильніше домінує монолог" - а ніби колись було інакше ))
Та й готовність до діалогу нічого сама по собі не гарантує, бо говорять одне, чують інше, сприймають-переробляють інформацію постфактум ще якось по-третьому - ну і на виході получається таке квіпрокво, що лишається тільки очі витріщити і за голову вхопитися ))
А байдужість - це, певно, свого роду благословення, бо коли світ рве тебе на шмаття, і ти вже не розумієш, що кому винна і чи винна бодай щось собі, і світ той сам уже на цурпалки ламається в твоїй голові - то ну її, ту емпатію, в одне місце, краще вже байдужість, але де її взяти, якщо це вже пройдений (скількись там життів тому) етап, і вороття бути не може...
А читачів на твоє теперішнє життя точно вистачить (біда лише в тому, що тут таки суцільне квіпрокво, бо, схоже, твій "мыслительный аппарат" створений за космічними технологіями, а читачі-то - здебільшого прості земні жителі ;) ).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-07-15 02:16:56 ]
)))

ну, я без претензій, чесно

дуже важко якось це все насправді, бо
писанина яка сама себе за хвоста тягне -
практично одразу і скреслюється
шансів вижити в неї ніяких

тому вже шукаєш якийсь символічніший образ
але тут через деякий час починаються знову сумніви
паралельно відбувається їхнє нотування
ну і типу дискусія, отже квіпрокво

штука тільки в тому, як викинути не все, зрештою
ну і була ідея, що це буде не то передмова, не то післямова
але вийшла здається, замістьмова

розумію, що загалом, у ціле все це ліпше сильно не вдумуватися
тому що питань надто багато, і вони множаться
у геометричній прогресії

але якщо читати слово за словом, то можна, вжеж можливо

щодо байдужості - то це здається така форма теперішньої зокрема
колективної свідомості -
не треба думати, що то є якась вроджена якість, чи талан
просто багато хто ’без поняття’, тобто взагалі без
і це напевно, така передумова, аби не чокнутися
у цім занадто складнім насправді світі

таке плиття по течії, кудись
& воно масове



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (М.К./М.К.) [ 2018-07-15 19:54:21 ]
Світ людини позбавленої якихось емпіричних можливостей інакший за наш. Я теж іноді намагаюсь його спроектувати в уяві. Там і звуки , і запахи, і доторки яскравіші та інформативніші. Може допишете сторі?
А ще сподобалися "відокремлювані префікси" чи прийменники) як правильно?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (М.К./М.К.) [ 2018-07-15 19:56:16 ]
У сліпих чи незрячих цінності і вимоги теж дещо інші, як не крути)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-07-15 21:45:05 ]
тут ще додається неявний, але суґестований мотив віку
або ж старіння, віддалення від усього
звісно, лише натяк
навіть не імпульс


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-07-15 21:43:23 ]
дякую, о Марґо

я чесно старався десь більше трьох місяців
ймовірно, тут пасувала би якась драма
але як вірогідно поставити драму - і, найголовніш -
для чого її ставити, бо якби ситуація
сама по собі і так драма

спроба завжди в тому, щоби винести за рамки наративу
все, що читач собі і так може науявляти

тут скоріше йде уявний (сліпий) ’діалог’ із читачем
якого може і не існує


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (М.К./М.К.) [ 2018-07-17 22:50:50 ]
Якщо є читач, то є і діалог, який може продовжуватися у його голові (з уявним автором) , або просто відлуння від прочитаного


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-07-18 00:00:30 ]
дещо підсумовуючи рефлексії щодо вихідного тексту, а також дискусії -
бо рефлексія таки триває

отже, художній компонент є метафорою per se
або ж, це певного роду камера обскура
наратив представляє собою не вигадування сюжету
але оздоблення метафори художньою деталізацією
а також проекціями більш теоретичного
або, якщо хочте, спекулятивного характеру

відповідно до інтерпретації метафори, ’читач’
є таким самим інтер’єром, лунаючим, або ні
це неявно

і вжеж, ’читач’ вправі вигадувати собі далі
імовірно, це навіть бачення ідеалу ~ дати достатньо поживи для розуму
читацького, лишивши собі критику, або ж рекламу
наріжного смислу