ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.

Ілахім Поет
2024.04.23 07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тамара Швець (1953) / Проза

 Притчі про материнську любов

Притча про силу любові.
Одного разу у матері запитали: - Кого з дітей ти любиш найбільше? Мати відповіла: ¬ - Послухайте серце матері. Мій улюблений син, якому я віддаю душу і серце: Той, хто захворів до тих пір, поки не одужає, Той, хто в дорозі, поки не повернеться додому, Той, хто втомився, поки не відпочине, Той, хто голодний, поки не насититься, Той, у кого спрага, поки не нап'ється, Той, хто вчиться, поки не вивчиться, Той, хто голий, поки не одягнеться, Той, хто безробітний, поки не знайде роботу, Той, хто в женихах, поки не одружиться, той, хто батько, поки не виросте, той, хто пообіцяв, поки не виконає, той, хто в боргах , поки не заплатить, той, хто плаче, поки не перестане. І вже з сумом в голосі завершила: - Той, хто мене залишив, поки не повернеться.
Притча «Як Бог створив маму
Одного разу добрий Бог вирішив створити ... маму. Шість днів він думав і експериментував. Прилетів ангел і каже: - Ти стільки часу витрачаєш на її створення! - Так ... А ти читав умови замовлення? Вона повинна складатися з 180 рухомих частин, які можна було б при необхідності замінювати; її поцілунок має лікувати все - від зламаної ноги до розчарувань в любові, а також у неї має бути шість пар рук. Ангел похитав головою і недовірливо запитав: - Шість пар рук? - Не в руках проблема, - відповів Бог, - а в трьох парах очей, які вона повинна мати. - Так багато! - запитав ангел. Бог стверджено кивнув. Потім додав: - Одну пару, щоб бачити крізь зачинені двері, коли питає: "Що ви там робите, діти?", Навіть якщо вона вже знає, що вони роблять. Іншу - на потилиці, щоб бачити те, що не повинна бачити, але повинна знати. Ще одну пару, щоб таємно сказати синові, який потрапив в неприємну історію: "Розумію, сину, і люблю тебе". - Господи, - сказав ангел, - вже пізно, йди відпочивати. - Не можу, - відповів Господь, - вже майже закінчую. Ангел повільно обійшов навколо моделі матері. - Дуже ніжна, - сказав зітхнувши. - Але витривала! - відповів Господь. Ти не можеш уявити собі того, що може зробити і витримати мати. - Вміє думати? - запитав ангел. - Не тільки думати, але і вміє дуже добре користуватися своїм розумом і пристосовуватися до обставин. Тоді ангел схилився над моделлю і доторкнувся пальцем до її обличчя. - Тут щось стікає, - сказав здивовано. - Це сльоза, - відповів сумно Бог. - А для чого вона? - запитав ангел. - Щоб висловлювати радість, печаль, розчарування, біль. - Господи, ти справжній геній! - вигукнув ангел. Тихим і сумним голосом Бог прошепотів: - Правду кажучи, це не Я створив ... цю сльозу ...

Притча про щасливу маму
Жила-була сім'я. Дітей було багато, грошей мало. Мама багато працювала. Після роботи вона готувала, прала, прибирала. Звичайно ж, вона сильно втомлювалася і тому часто кричала на дітей, роздавала потиличники, голосно нарікала на життя. Одного разу вона подумала, що це недобре так жити. Що діти-то не винні в її тяжкому житті. І вирушила за порадою до мудреця: як стати хорошою матір'ю? З тих пір її наче підмінили. Мама стала виглядати щасливою. Хоча грошей в сім'ї не додалося. Діти слухняніші не стали. Але тепер мама не сварила їх, зате часто посміхалася. Раз на тиждень мама йшла на базар за різними покупками. Тепер мама поверталася обов'язково з подарунками для дітей. А повернувшись, і роздавши дітям подарунки, мама на деякий час закривалася у своїй кімнаті. І просила нікому її в цей час не турбувати. Дітям було цікаво, що ж робить мама в своїй кімнаті. Одного разу вони порушили заборону і заглянули до мами. Вона сиділа за столом і ... пила чай ... з солодкими цукерками! - Мама, що ти робиш? А як же ми? - обурено закричали діти. - Тихо, діти, тихо! - відповіла вона. - Не заважайте мені! Я роблю вам щасливу маму!
Притча про справжню матір
Одного разу зовсім ще сліпого цуценя підкинули у двір. Кішка, яка жила в цьому дворі і у якої в цей час народилося кошенята, перенесла цуценя до своїх діток і стала годувати його молоком. Щеня зовсім скоро переросло прийомну матір, але, слухало її, як і раніше. - Ти повинен щоранку вилизувати свою шерсть до блиску, - кішка вчила цуценя, і малюк намагався, вилизувати себе язичком. І ось одного разу до них у двір забігла вівчарка. Обнюхавши цуценя, вона добродушно сказала: - Здрастуй щеня! Ти теж вівчарка. Ми з тобою однієї породи. Побачивши кішку, вівчарка злобно загавкала і кинулася на неї. Кішка засичала і заскочила на паркан. - Давай разом з тобою, щеня, проженемо звідси кішку, - запропонувала собака. - Давай іди геть з нашого двору і не смій чіпати мою маму, - загарчало щеня. - Вона не може бути твоєю мамою, вона ж кішка! Твоєю мамою повинна бути така ж вівчарка, як і я, - сказала вівчарка, засміялася і втекла з двору. Щеня задумалося, але кішка ласкаво промуркотала: - Хто годує дитину, той для нього справжня мати.
Притча « Діагноз матері
У однієї жінки серйозно захворіла мати. Вона платила багато грошей лікарям в лікарні, де лежала мама, але лікарі не знали, що з нею, і нічим не могли допомогти. Якось жінка зайшла до церкви і поговорила зі священиком: - Отче, що мені робити? У мене багато справ було, і я не помічала, що моя мама починає хворіти. А тепер її не можуть вилікувати, я стільки грошей віддала ... І священик їй відповів: - Забери маму додому і проводь весь час з нею! Жінка так і зробила. Через деякий час її мати видужала. Жінка запитала у священика: - Батюшка, що за хвороба була у моєї мами? Я зробила все, як ви сказали, і вона одужала. - Зневіра, - відповів священик. - А цю хворобу може вилікувати тільки любов рідної людини.
Притча «Оплачено любов'ю матері
Якось увечері, коли мама поралася на кухні, до неї підійшов 11-річний син з листочком паперу в руках. Напустивши на себе офіційний вид, хлопчик подав листочок мамі. Витерши руки об фартух, мама почала читати: "Рахунок за мою працю: За підмітання двору - 5 доларів, за прибирання в своїй кімнаті - 10 доларів, догляд за сестричкою (тричі) - 15 доларів, за отримання найвищої оцінки - 5 доларів, за винесення сміття щовечора - 7 доларів. Разом: 42 долара ". Закінчивши читати, мама ніжно глянула на сина, взяла ручку і на зворотному боці написала: "За те, що носила тебе в животі 9 місяців - 0, за всі ночі, які провела біля твого ліжечка, коли ти хворів - 0, за всі ті години, коли заспокоювала і бавила тебе, щоб ти не сумував - 0, за всі ті сльози, що витирала з твоїх очей - 0, за все сніданки, обіди, вечері і бутерброди в школу - 0, за все життя, яке присвячую тобі кожен день - 0. Разом: 0 ". Закінчивши писати, мама посміхаючись віддала листочок синові. Хлопчик прочитав написане, і дві величезні сльози потекли по його щоках, він перегорнув аркуш і на своєму рахунку написав: "Оплачено любов'ю матері", потім обхопив маму за шию, притулився, ховаючи обличчя ... Коли в особистих і родинних відносинах починають підводити рахунки , все закінчується ... бо любов безкорислива і не піддається розрахункам.
Притча про любов мами
Дізнався один ангел, що в материнській любові ховається така сила, що немає їй рівної на Землі. Вирішив ангел відкрити таємницю материнської любові. Довго ходив він серед людей, але нічого не зрозумів. - Ніякої таємниці я не знайшов, Господи! - вигукнув ангел. - Всі матері поводяться по-різному. Одні - цілують своїх дітей, інші - сварять, одні - балують, інші - виховують в строгості, одні - привчають дітей до важкої праці, інші - нічого не дають їм робити. - Ти не туди дивився, - пролунав голос з небес. - Не дивися на поведінку матері, а зазирни в її серце. Побачив тоді ангел, що одні матері цілують своїх дітей, інші - сварять, але всі вони однаково люблять їх, більше життя.
Притча « Довжина материнської любові
Юнак гірко плакав, сидячи в кутку заїжджого двору. - Юнак, не варто так сумувати. Все пройде, - сказав йому старий. - Моє горе нескінченно! - скрикнув юнак. - Життя людське довше і горя, і радості, - зауважив старий. - Ви не праві, шановний, - зауважив інший старий. - Я вчений і знаю, що довше всього знання. Людина вмирає, а знання, накопичені їм, залишаються. Поки старі сперечалися, до заплаканого юнака підійшла жінка. Вона стала втішати його, гладячи по голові і по плечах. - Якщо у тебе жива мати, йди до неї. Вона своєю любов'ю захистить тебе від горя. А якщо твоя мати на небесах, вона все одно допоможе тобі. Любов матері найдовша.
Чому у матері тільки дві руки
Діти, чия мама працює найбільше? - запитав учитель. Учні почали розповідати про те, що роблять їхні мами. Кожному хотілося довести, що його мама працює найбільше. Нарешті вчитель сказав: - Бачите діти, ваші мами роблять стільки справ, немов у них сто рук. Один учень підняв руку і запитав: - Учитель, ви розповідали нам про еволюцію, але якщо вона існує, чому у матері тільки дві руки? - Тому що цими руками рухає сила материнської любові. І немає на Землі нічого могутніше її, - відповів учитель.
Притча про матір
Господь, Ти подарував людям віру, але багато хто живе в повному безвір'ї, - гірко скаржився ангел, який прилетів із Землі. - В кожній людині є хоча б крапля віри, - пролунав голос небесний. - Хіба у злодіїв і розбійників є ця крапля ?! - вигукнув ангел. - Так, зазирни в їх душі, і ти побачиш це, - відповів Господь. Знову полетів ангел на Землю. Він заглядав у душі людей, які приносили світу тільки зло, але всякий раз чув, як вони шепотіли перед обличчям смерті: "Прости, Господи". Під кінець ангел зустрів людину, яка виросла серед розбійників і сам став жорстоким розбійником. Ця людина не вірила нікому. - Ось людина, яка не вірить, - сказав ангел. - Подивися на його дитинство, - велів Господь. Ангел придивився до очі розбійника і побачив в них, як розбійники б'ють хлопця. Потім він побачив жінку. Вона обмивала хлопчикові рани і ніжно гладила його. "Мама", - шепотів хлопчик. - Мати - це ім'я Бога на устах дитини, - сказав Господь.
Переклала на українську мову 2.07.18 18.20






      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2018-07-20 10:09:39
Переглядів сторінки твору 557
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.973 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.799
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ ПРОЗИ
Автор востаннє на сайті 2024.04.24 18:22
Автор у цю хвилину відсутній