ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сонце Місяць
2018.10.23 20:06
в останній оселі моїх батьків
де часом заводять іще кота
панує спокій осінньо так
& я би навіть із ними жив

в меду квітковім або в пилку
навпроти ~ фронти дощових хмар
я знов не тут ось мене й нема

Любов Бенедишин
2018.10.23 19:29
Біленька хустка – акуратні кінчики.
В тісний автобус жіночка зайшла.
Не зморщечки довкруж очей – промінчики
Від осені до літнього тепла.

Звичайна, тиха, втомлена, спрацьована…
Я ж погляду ніяк не відірву:
І від чола, що злістю не тавроване,

Катерина Боброк
2018.10.23 18:49
думки складні й великі, як міста.
свободу волі всотують дороги.
без сил молитва крихітна й проста
веде по стрічній стежці босі ноги

в досвітнє небо в ніжність навзаєм
у тихе світло з ласки і любові
здаля біжить в обійми, й скільки є

Олександр Сушко
2018.10.23 09:14
Дружина - це трояндовий бутон,
Цей світ на ружі пишні пребагатий.
А жінка без любові - моветон,
На манівці заводить долю фатум.

Не любиш милу? Отже - ти осліп,
Діра у серці з каменем холодним.
А на моїй красуні світить німб,

Юрій Лазірко
2018.10.23 06:23
цвяхом вбився нині рай
болю свято
вибирай не вибирай
що приспати

світе видуманий нам
для покути
ти не бачив де вона

Віктор Кучерук
2018.10.23 05:45
Т. І...
Ловлю безсонними очима
Світіння зоряних суцвіть,
А за бідацькими плечима
Моя жура, як тінь, стоїть.
І помокрілим оксамитом,
Украй розхристаних садів, –
Її, напевно, не зцілити

Серго Сокольник
2018.10.22 22:13
Дзвеніла пташка в гаї калиновім...
І купували в бутіках обнови...
І форвард сотий м"ячик забивав...
І літератор пташкою співав
Надвечір на гламурному бенкеті...
І вояки вдягли бронежилети
І на "нульовку" вийшли... У столиці
Злодюги вщент "обчи

Василь Кузан
2018.10.22 19:23
Сидить… Висиджує тепло
На помежів’ї сну і грудня,
А діти не приходять, блудні.
Вірніш, заходять й знов ідуть.

Тепло не муляє. Терпець,
Немов клубок міцної нитки.
З такої час дороги виткав,

Сонце Місяць
2018.10.22 16:20
хай промайнуть ~
немов умисно
але мене тим не бентеж
осінні настрої без меж
святковості твої о місто

реінкарнації ~ світлини
іржавіють мов на очах

Любов Бенедишин
2018.10.22 14:48
Хто вище, моторніше, вдатніше –
Пружинить митецький батут.
Вертких викрутаси… Не впав іще?
Оступишся – вмить затовчуть.

Довкола – умільців із ряднами! –
Чигають на жертву, авжеж.
Шліфую стрибки між огрядними:

Іван Потьомкін
2018.10.22 13:37
По закінченні філфаку Київського університету мою дипломну працю за рекомендацією Лідії Булаховської, доньки славнозвісного мовознавця, взяли в збірник наукових статей і запропонували стати аспірантом Інституту літератури. Через деякий час завідуючий

Світлана Майя Залізняк
2018.10.22 13:13
Офіційні версії, віяла чуток...
Крокодили - ридма... і фламінго змок.
Обсадили соняхом гуси автобан.
Шарпанина зайва. Ліпиться бовван...

В шелесті осінньому - втіхоньки мотив.
Обживають людоньки площі та кути...

Тетяна Левицька
2018.10.22 13:05
Нині у пошані кішки,
слимаки, сороконіжки.
Мабуть, гине в морі краб,
бо їдять зелених жаб,
тарганів, вужів смердючих…
І коліт їх не замучив!
Жирну гусінь, хробаків...
Що замовив - те і з’їв.

Віктор Кучерук
2018.10.22 11:42
Т. І...
Дозволь мені, несмілому, сказати
Очікуване слово або три, –
Уже чуття таким теплом пройняті,
Що ними можна душу обпекти.
Дозволь мені тебе поцілувати
І жадібно обняти хоч на мить,
Аби не почуватись винуватим

Олександр Сушко
2018.10.22 11:03
Дуже ласий, сестри, до кохання,
В цій науці - геній! Патріарх!
У картинках розвеселих спальня,
Пустунець ворушиться в трусах.

Ліг Венері молодим на плаху
Діву уподобавши руду.
Ну, а ти у любощах - невдаха!

Ярослав Чорногуз
2018.10.21 23:32
Взяла природа під крило своє
Мою ходу й завзяття молодече.
Тепло останнє днина віддає,
Надходить вечорова холоднеча.

Вже вечір обриси чіткі стира,
Усе сіріє спершу ледь помітно…
Отак приходить сутінок пора,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Місіс Анонім
2018.09.08

Анна Чіпко
2018.09.07

Владислав Пилипюк
2018.08.15

Вікторія Волецвіт
2018.08.13

Маша Кішка
2018.07.09

Кілометр Рубемл Далекий
2018.07.01

Одарка Любомир
2018.06.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Маркіяна Рай / Проза

 Ворони
Вони влетіли, немов гранати, вкинуті рукою фатуму. Чорні. Хижі. Впевнені у своїй правоті. А стіни були білосніжними, та тільки до пори.
Як мені навчится впевненості у своїй правоті?! Та, здається, сон був не про це. Можливо, сон і зовсім був не про мене.
На чужій території, під дахом чужого дому, в стінах, побілених не для тебе, що можна собі дозволити, коли не вистачає кисню? Я не доводитиму вам, що ви неправі, якщо ви не шкідливі для решти. Та в іншому випадку... Я вмію клювати. Не вчилася, а все ж вмію.
Як мені навчитися не видавати невпевненості у своїй правоті?!
Я ніколи не була білою вороною. Так, я не обрана світлом. Я пасмурна. Я не навчена клювати, але клюватиму вашу шкідливу неправоту, і від того мені не вистачатиме кисню.
Коли вони влетіли, озлоблені і надмірні, здалося, що це випадковість. Варто тільки випровадити їх, вказавши на помилку: тут не ваш дім, попри те, що і не мій. Здавалося - це просто, бо правильно. Та я не навчилася вбачати злобу серед вибілених стін.
Правда пройняла мене, наче морозна брехня, чи зговір, наче йшло до грози, оплутала полосами тріпотливих фіранок. Страху не було, тільки здивування: так, вони прийшли навмисне! Вони прийшли, щоб клювати. Решта - стояли під вікнами, вже майже люди, але все ще ворони. Вони сміялися з мене. Вони ненавиділи мене. Їх цілувала фортуна. А мене клювали. Випровадити - стало неможливим. Необхідним стало відбиватися. Клювати мене у вибілених стінах, нехай і не білосніжну мене, нехай і не у моїх стінах, мене, із усмішкою привітності перед несподіванкою, клювати під насмішки інших, тих, що знадвору, так, так, здається це...нечесно.
І, так, я не навчена, але це є у мені - перемога, це сильніше від моїх осягнутих сил, це те, чим я можу бути, те, що кличе мої сльози, коли приходить гордість і ніжність за обраних світлом, те, що народжує у мені віру в мою правоту.
Коли з'явилася перша кров і я розуміла, що не моя, ті, що стояли знадвору все ще сміялися, залишаючись воронами, та щораз більше викритими у їхній людській суті, і щораз більше їхнє чорне забарвлення перетворювалося в брудно-коричневе, і щораз довшими робилися їхні ноги, і щораз сильніше від низькості їхньої змови заносило вітром і мокрою собачою шерстю. А в моїх руках залишалося чорне вороняче пір'я з краплями крові.
І саме тоді це сталося. Саме тоді! Мене пересмикнула думка: як той, хто білив ці стіни, хто роздмухував ці фіранки, хто перемінював тих, що знадвору, хто обраний світлом, хто сам обирає, як він, той, хто не прийшов у мій сон, хто керує рукою фатуму, хто впевнений, як він дивиться зараз на мене, на нас? Як далеко я можу зайти, боронячись? Які вони, ті, що дивляться і судять? Так, саме тоді, саме тоді я втратила впевненість - така звична для мене втрата, такий постійний присмак солі у роті. Я розгубилася, стала тонкою і тріпотливою, безсилою навіть для того, щоб втримати вискубане пір'я, засоромленою і гнітючою. І мені забракло кисню.
Подеколи гостро відчуваю, що вмію маніпулювати, чи то пак керувати сновиддям. Із невимушеної маніпуляції з'явилася дехто вона, рішуча і виважена, спокійна, як плесо над вирвою, дехто сильна, дехто опікуюча, дехто перемога, - сестра, і випровадила небажаних, наче по-іншому і бути не могло, і я заспокоїлася.
А подеколи - притуплюється всяке відчуття, і тоді я падаю у прірву сну, обертаючись за годинниковою стрілкою у мороці простору. І щось вибілене тріпоче аж надто високо наді мною. І стає неважливим думати і судити. І пробачаю, а чи забуваю про всіх, що хижі і приходять навмисне зі злобою. І не вчуся клювати. І програю. І ніщо не кличе сльози моєї ніжності.
Та все-таки, як мені навчитися не зраджувати впевненість у своїй правоті?!

11/07/18





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-07-20 15:07:44
Переглядів сторінки твору 44
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.690 / 5.33)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.728 / 5.4)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.812
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.10.18 16:56
Автор у цю хвилину відсутній