ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Семенко
2019.01.16 00:44
З Томаса Венцлова

Відмовимось від патетичного звучання,
та це - щось незвичайне, не просте.
Яка художником прихована тут тайна,
що полотно палило, як костер?

Над барикадою з туману квітне заклик,

Віта Парфенович
2019.01.15 22:15
Куди зникає твоє тепло?
Чому дзвінки лунають рідше?
З тобою добре так було:
душа співала, писались вірші!

Із часом попит на тебе зріс -
І вже турбує чергова курва.
Ти, милий хлопче, таки підріс,

Володимир Бойко
2019.01.15 21:58
Влізла киця у шухляду
І від того вельми рада,
Бо непросто кошенятку
Відшукати власну хатку.

Марґо Ґейко
2019.01.15 21:11
Я знаю, що все перебутнє, а ти?
Як мул під водою, як бризки над нею
Пощезне. Не вірте в оту ахінею,
Що час – уроборос, бо він – серпантин.

І вдруге фрегату отут не плисти.
Хай море забуде хореї і ямби,
А ти не кричи мені зверху, що «я би-м...!»

Ірина Бондар Лівобережна
2019.01.15 20:36
Сьогодні зранку було неймовірно блакитне небо. І на ньому, як на порцеляновому блюді, смаколики рожевих хмаринок. Ніби вірна прикмета, що щось таки має статися. Неодмінно мало статися, бо вже багато днів я не бачила неба. Воно все було затягнуте суцільни

Олександр Бобошко Заколотний
2019.01.15 15:36
Усе було війна... Перони, рани, вибухи.
І чийсь загиблий пес. І чийсь загиблий син.
На написи в метро (мовляв, немає виходу),
якби вони були, не вистачило б сил.

Лякав телеекран ще більшими масштабами.
Волали всі стовпи: «Рятуймо ушпиталених!»

Віта Парфенович
2019.01.15 14:06
Інна порпалася у пісочниці, їй було чотири, і вона точно знала, що вона дівчинка, у платтячку, а напроти сидить хлопчик. Хлопчик приязно усміхався і грався своїм совочком. Інна ліпила пасочки, пекла пиріжки і тортики. Незнайомий хлопчик рив ямку, і рів бу

Ігор Деркач
2019.01.15 13:32
А у небі ніби інші зодіаки –
поросята не такі уже й собаки.
Одіозні лики,
ратиці та пики.
А мордяки!
Філіали зоопарку...

***

Олександр Сушко
2019.01.15 12:58
Невдатної поезії нема,
Всі -генії, померли графомани.
Від кожного піїта без ума,
А от у мене строфи незугарні.

Пишу як Біг на душу положив,
Кривульками обписую блокнотик.
Та головне - прещиро! Від душі!

Нінель Новікова
2019.01.15 12:58
Я присоромлений гульвіса.
Мене дражнив твій темний шовк.
Коли твоя важка завіса
Розкрилася – театр замовк.

Вогнем яскравим роз’єднало
Нас рампи золоте кільце,
І музика, що пролунала,

Ірина Вовк
2019.01.15 11:37
Щедрувальники під вікнами хати:

"Ой рано-рано кури запіли,
а ще раніше пан Василь встав.
Ой устав-устав, три свічки сукав,
при першій свічці - личко вмивав,
при другій свічці - одежу вбирав,
при третій свічці - коня сідлав.

Ярослав Чорногуз
2019.01.14 22:26
Звертаюся вкотре до адміністрації сайту «Поетичні майстерні», літературної громади сайту. Скільки ще часу ми будемо терпіти антихудожні, антилітературні випади у бік високих майстрів графоманських стріл Олександра Сушка, людини, позбавленої не лише

Марія Дем'янюк
2019.01.14 18:42
А ведмедик Косолапко
Тягне до полиці лапку.
Бо стоїть там банка меду-
Приховали до потреби,
Щоб не просто ласувати,
А корисні ліки мати.
Хоча горло не болить,
Солоденького кортить!

Мирохович Андрій
2019.01.14 14:18
мир безусловно тесен
еще увидимся
но
для тебя у меня нету песен
он
по повадкам
безусловный гаврош
такой же его лексикон

Сонце Місяць
2019.01.14 11:58
той, що приходить нізвідки, як водиться
той, що глузує з неписаних правил
той, що вичікує & до кінця
начебто зайвий

плутано знуджений від лапідарності
склянотверезими днями за днями
часто пасивний & передчасно

Олександр Сушко
2019.01.14 11:13
Знову болісний крик несподівано спокій порушив,
На сеанс терапії отримав жмутину заяв.
А чи мій це обов'язок - гоїти втомлені душі?
Є для цього психологи, друзі та власна сім'я.

Бачу в кожного плями на совісті, гріх у стодолі,
Той живе безголоси
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

старий Стрілець
2019.01.14

Людмила Кірєєва
2019.01.02

Надін Ко
2018.12.16

Гобіт Васильковий
2018.12.08

Євген Лінивий
2018.10.20

Місіс Анонім
2018.09.08

Анна Чіпко
2018.09.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Маркіяна Рай / Проза

 Ворони
Вони влетіли, немов гранати, вкинуті рукою фатуму. Чорні. Хижі. Впевнені у своїй правоті. А стіни були білосніжними, та тільки до пори.
Як мені навчится впевненості у своїй правоті?! Та, здається, сон був не про це. Можливо, сон і зовсім був не про мене.
На чужій території, під дахом чужого дому, в стінах, побілених не для тебе, що можна собі дозволити, коли не вистачає кисню? Я не доводитиму вам, що ви неправі, якщо ви не шкідливі для решти. Та в іншому випадку... Я вмію клювати. Не вчилася, а все ж вмію.
Як мені навчитися не видавати невпевненості у своїй правоті?!
Я ніколи не була білою вороною. Так, я не обрана світлом. Я пасмурна. Я не навчена клювати, але клюватиму вашу шкідливу неправоту, і від того мені не вистачатиме кисню.
Коли вони влетіли, озлоблені і надмірні, здалося, що це випадковість. Варто тільки випровадити їх, вказавши на помилку: тут не ваш дім, попри те, що і не мій. Здавалося - це просто, бо правильно. Та я не навчилася вбачати злобу серед вибілених стін.
Правда пройняла мене, наче морозна брехня, чи зговір, наче йшло до грози, оплутала полосами тріпотливих фіранок. Страху не було, тільки здивування: так, вони прийшли навмисне! Вони прийшли, щоб клювати. Решта - стояли під вікнами, вже майже люди, але все ще ворони. Вони сміялися з мене. Вони ненавиділи мене. Їх цілувала фортуна. А мене клювали. Випровадити - стало неможливим. Необхідним стало відбиватися. Клювати мене у вибілених стінах, нехай і не білосніжну мене, нехай і не у моїх стінах, мене, із усмішкою привітності перед несподіванкою, клювати під насмішки інших, тих, що знадвору, так, так, здається це...нечесно.
І, так, я не навчена, але це є у мені - перемога, це сильніше від моїх осягнутих сил, це те, чим я можу бути, те, що кличе мої сльози, коли приходить гордість і ніжність за обраних світлом, те, що народжує у мені віру в мою правоту.
Коли з'явилася перша кров і я розуміла, що не моя, ті, що стояли знадвору все ще сміялися, залишаючись воронами, та щораз більше викритими у їхній людській суті, і щораз більше їхнє чорне забарвлення перетворювалося в брудно-коричневе, і щораз довшими робилися їхні ноги, і щораз сильніше від низькості їхньої змови заносило вітром і мокрою собачою шерстю. А в моїх руках залишалося чорне вороняче пір'я з краплями крові.
І саме тоді це сталося. Саме тоді! Мене пересмикнула думка: як той, хто білив ці стіни, хто роздмухував ці фіранки, хто перемінював тих, що знадвору, хто обраний світлом, хто сам обирає, як він, той, хто не прийшов у мій сон, хто керує рукою фатуму, хто впевнений, як він дивиться зараз на мене, на нас? Як далеко я можу зайти, боронячись? Які вони, ті, що дивляться і судять? Так, саме тоді, саме тоді я втратила впевненість - така звична для мене втрата, такий постійний присмак солі у роті. Я розгубилася, стала тонкою і тріпотливою, безсилою навіть для того, щоб втримати вискубане пір'я, засоромленою і гнітючою. І мені забракло кисню.
Подеколи гостро відчуваю, що вмію маніпулювати, чи то пак керувати сновиддям. Із невимушеної маніпуляції з'явилася дехто вона, рішуча і виважена, спокійна, як плесо над вирвою, дехто сильна, дехто опікуюча, дехто перемога, - сестра, і випровадила небажаних, наче по-іншому і бути не могло, і я заспокоїлася.
А подеколи - притуплюється всяке відчуття, і тоді я падаю у прірву сну, обертаючись за годинниковою стрілкою у мороці простору. І щось вибілене тріпоче аж надто високо наді мною. І стає неважливим думати і судити. І пробачаю, а чи забуваю про всіх, що хижі і приходять навмисне зі злобою. І не вчуся клювати. І програю. І ніщо не кличе сльози моєї ніжності.
Та все-таки, як мені навчитися не зраджувати впевненість у своїй правоті?!

11/07/18





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-07-20 15:07:44
Переглядів сторінки твору 57
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.690 / 5.33)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.728 / 5.4)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.812
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.01.15 11:38
Автор у цю хвилину відсутній