ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ластівка Польова
2018.08.16 15:06
Я, ніби первісна жінка, даю імена речам.
З них кожне лунає дзвінко і втілюється в початок,
З якого постануть інші, прапредки усіх пра-пра...
Я жінка, мені видніше. Я перша, мої й права.

…Так річ здобуває назву і разом із нею – сенс.
Ось Річка, ось

Володимир Бойко
2018.08.16 14:16
Заблудилися туристи
І взялись дерева гризти.

Одурілі тупорилі
Півгороду тупо зрили.

До фіктивної контори
Завітали кредитори.

Микола Соболь
2018.08.16 09:53
Кому іще котлету в тісті?
Рефрижератор. Вантаж 200.

Ця тема звісно не нова.
Там – руки, ноги, голова…

Повоювало бидло з нами.
Тепер у цинку пре до мами.

Олександр Сушко
2018.08.16 08:47
З парубоцтва шугаю між перса дівочі,
Клав у ліжка, м'які спориші.
Утомився, солодкого меду не хочу,
Ти одну мені, Боже, лиши.

Ніц не маю багатства, лиш музу й Пегаса,
На любов лиш настроєний ген.
Та на золото мавки персисті не ласі -

Ігор Шоха
2018.08.16 07:08
Що є, то є! Рубаю із плеча.
Ні міфами, ні радістю, ні горем
уже не завоюєш читача,
якому завше по коліна море.

Беруся до пера як до меча
і невідомо, хто кого поборе.
Арена потребує глядача...

Серго Сокольник
2018.08.16 00:21
сенсозмістовне. Андеграунд***

Ну що, дівчатко? Серце має... ?
Чи "...ться"?.. Чи ні?.. Тобі видніш...
Іди повз вий "шалалулаїв"
Обабіч вОгнищ (чи... вогнИщ?..)))

І недаремно... "Офіследі"-

Сонце Місяць
2018.08.15 23:30
серпень~місяць імлисті жнива жне
сягаючи за береги ахеронтські
поневіряння петельне~кружне
у воді сутінковій свинцеве сонце
філософи снять цикути & секс
під гіллям ялівцевим що мовби мощі
цвілий вітер здобич ламку несе
тіла марсіанські маршують крі

Вікторія Лимарівна
2018.08.15 22:08
Згадую вкотре життєвий свій шлях,
Інколи навіть сльоза на очах
Зрадливо блисне ще й згадка, що доля
Досі тримає в самотньому колі.

Так і живу все один – тільки ліс,
Рідний для серця, бо в ньому я зріс.
Він, як жива неповторна істота.

Тетяна Левицька
2018.08.15 21:40
Подала у суд дружина
Та й на чоловіка.
«Б'є, - жаліється, - скотина!
Вся розпухла пика».

Пан суддя її питає:
"За що потерпіла?"
«Не второпаю, кохаю...

Олена Багрянцева
2018.08.15 17:31
Усе послідовно. Все сходить колись нанівець.
Засохнуть жоржини і листя пожовкне на клені.
І стануть вершковими ночі колишні шалені.
Затихнуть розмови, сповільняться ритми сердець.

Усе послідовно. За втіху нам буде жура.
І кожна дрібниця чомусь надз

Ігор Деркач
2018.08.15 14:28
Кому цілуєш очі уві сні
і не літаєш феєю до мене,
як це не раз бувало навесні,
коли були ми юні і зелені?

Чому забула мрії чарівні
веселої моєї Мельпомени,
коли ми залишалися одні

Ластівка Польова
2018.08.15 10:34
Ігноруй мене, Боже, і вибачай за мат.
Я так, с*ка, не можу. Я далі піду сама.
Хай розхристана, боса – у душу мою не лізь.
Замальовує осінь усе, що лишилось із...

Ця ось втратила сина, а та он – уже вдова.
Що кричати у спину, які їм знайти слова?

Олександр Сушко
2018.08.15 09:38
Бачу острів журби. А довкруж море сліз,
Тут мій батько працює за плугом
Та цей берег не мій, бо володарі злі,
Люди втомлені мруть, наче мухи.

Нащо я прилетів? Ностальгія гризе?
Тут не феї панують, а орки.
Запах крадених благ просмердів тут усе,

Василь Кузан
2018.08.15 09:29
Друзі, оголошено 4 конкурс на здобуття поетичної Премії "Ордену Карпатських Лицарів"!!!
Поспішайте надіслати добірки віршів!
Детальні умови Конкурсу публікуємо нижче.

Положення
про поетичну премію «Ордену Карпатських Лицарів»:

1. Премія присудж

Іван Потьомкін
2018.08.15 09:20
без тебе
як без усмішки
похмурніє небо
сонце
встає так вільно
протирає очиці
заспаними долоньми
день –

Ігор Шоха
2018.08.15 08:15
Відмірює нам доля небагато,
та найсумніше у юдолі цій,
що мало віри у можливе свято
по доброті і щирості людській.

Червиве опадає. Та раніше –
із ким п’ємо, буває, на коня?
Лікують окаянного не вірші,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Владислав Пилипюк
2018.08.15

Вікторія Волецвіт
2018.08.13

Маша Кішка
2018.07.09

Кілометр Рубемл Далекий
2018.07.01

Одарка Любомир
2018.06.26

Оксана Винник Ксенька
2018.06.25

Александра Макуха
2018.06.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Маркіяна Рай / Проза

 Ворони
Вони влетіли, немов гранати, вкинуті рукою фатуму. Чорні. Хижі. Впевнені у своїй правоті. А стіни були білосніжними, та тільки до пори.
Як мені навчится впевненості у своїй правоті?! Та, здається, сон був не про це. Можливо, сон і зовсім був не про мене.
На чужій території, під дахом чужого дому, в стінах, побілених не для тебе, що можна собі дозволити, коли не вистачає кисню? Я не доводитиму вам, що ви неправі, якщо ви не шкідливі для решти. Та в іншому випадку... Я вмію клювати. Не вчилася, а все ж вмію.
Як мені навчитися не видавати невпевненості у своїй правоті?!
Я ніколи не була білою вороною. Так, я не обрана світлом. Я пасмурна. Я не навчена клювати, але клюватиму вашу шкідливу неправоту, і від того мені не вистачатиме кисню.
Коли вони влетіли, озлоблені і надмірні, здалося, що це випадковість. Варто тільки випровадити їх, вказавши на помилку: тут не ваш дім, попри те, що і не мій. Здавалося - це просто, бо правильно. Та я не навчилася вбачати злобу серед вибілених стін.
Правда пройняла мене, наче морозна брехня, чи зговір, наче йшло до грози, оплутала полосами тріпотливих фіранок. Страху не було, тільки здивування: так, вони прийшли навмисне! Вони прийшли, щоб клювати. Решта - стояли під вікнами, вже майже люди, але все ще ворони. Вони сміялися з мене. Вони ненавиділи мене. Їх цілувала фортуна. А мене клювали. Випровадити - стало неможливим. Необхідним стало відбиватися. Клювати мене у вибілених стінах, нехай і не білосніжну мене, нехай і не у моїх стінах, мене, із усмішкою привітності перед несподіванкою, клювати під насмішки інших, тих, що знадвору, так, так, здається це...нечесно.
І, так, я не навчена, але це є у мені - перемога, це сильніше від моїх осягнутих сил, це те, чим я можу бути, те, що кличе мої сльози, коли приходить гордість і ніжність за обраних світлом, те, що народжує у мені віру в мою правоту.
Коли з'явилася перша кров і я розуміла, що не моя, ті, що стояли знадвору все ще сміялися, залишаючись воронами, та щораз більше викритими у їхній людській суті, і щораз більше їхнє чорне забарвлення перетворювалося в брудно-коричневе, і щораз довшими робилися їхні ноги, і щораз сильніше від низькості їхньої змови заносило вітром і мокрою собачою шерстю. А в моїх руках залишалося чорне вороняче пір'я з краплями крові.
І саме тоді це сталося. Саме тоді! Мене пересмикнула думка: як той, хто білив ці стіни, хто роздмухував ці фіранки, хто перемінював тих, що знадвору, хто обраний світлом, хто сам обирає, як він, той, хто не прийшов у мій сон, хто керує рукою фатуму, хто впевнений, як він дивиться зараз на мене, на нас? Як далеко я можу зайти, боронячись? Які вони, ті, що дивляться і судять? Так, саме тоді, саме тоді я втратила впевненість - така звична для мене втрата, такий постійний присмак солі у роті. Я розгубилася, стала тонкою і тріпотливою, безсилою навіть для того, щоб втримати вискубане пір'я, засоромленою і гнітючою. І мені забракло кисню.
Подеколи гостро відчуваю, що вмію маніпулювати, чи то пак керувати сновиддям. Із невимушеної маніпуляції з'явилася дехто вона, рішуча і виважена, спокійна, як плесо над вирвою, дехто сильна, дехто опікуюча, дехто перемога, - сестра, і випровадила небажаних, наче по-іншому і бути не могло, і я заспокоїлася.
А подеколи - притуплюється всяке відчуття, і тоді я падаю у прірву сну, обертаючись за годинниковою стрілкою у мороці простору. І щось вибілене тріпоче аж надто високо наді мною. І стає неважливим думати і судити. І пробачаю, а чи забуваю про всіх, що хижі і приходять навмисне зі злобою. І не вчуся клювати. І програю. І ніщо не кличе сльози моєї ніжності.
Та все-таки, як мені навчитися не зраджувати впевненість у своїй правоті?!

11/07/18





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-07-20 15:07:44
Переглядів сторінки твору 25
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.690 / 5.33)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.728 / 5.4)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.812
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.08.16 16:03
Автор у цю хвилину відсутній