ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2019.04.18 23:12
Я бачив Смерть. Вона була звичайна
Увічлива, спокійна… без емоцій
Відмовилась було від мого чаю
Мовляв, колись… але не в цьому році
Я задивлявсь в ЇЇ глибокі очі…
Крутилось коліщатко кінострічки
Було у Ній приємне і пророче…
І небо, океан… можливо

Світлана Ковальчук
2019.04.18 21:44
Се подих слова.
Дерево - як тіло,
сухе, і тепле,
і пропахле глицею.
А ще душа,
до сповіді доспіла,
а ще ті сосни,
що старими птицями

Сергій П'ятаченко
2019.04.18 21:13
Завдання птахів нагадати нам вкотре про вирій.
Завдання весни – це, як мінімум, вчасно прийти.
І взяти на облік зимові хвороби й зневіри,
Під звіт всім роздати по дрібці жаги й теплоти.

Стоїть березіль, мов лелека, в снігу по коліна.
Під снігом ще

Віктор Кучерук
2019.04.18 20:25
Тобі подобається світло...
Мене приваблює пітьма
Тим, що від яблуньок розквітлих
І тіні жодної нема.
Тебе завжди лякає вітер…
Мене гнітить одвічно штиль
Тим, що проросле зерня літер
В рядки кидаю без зусиль.

Ігор Герасименко
2019.04.18 17:49
І мечами, і свічками кличете:
"З криці й висі принципи візьми!"
Пізно, милі білопінні грицики,
білолиці лицарі весни!

Ви, напевно, зиму всю батрачили,
та зусилля не в пусту потрачені
на роботу й квітоінститут,

Юрій Лях
2019.04.18 13:44
Холодний Яре, ворог на порозі!
Скажи, у час, коли вогонь пала,
Як нам не вибрать в гетьмани пронозу,
Що приблукала в нашому обозі,
Та в битви час нам в зашпори зайшла?

Як нам не вибрать замість отамана,
Що супротив орди удар тримав,

Ніна Виноградська
2019.04.18 10:09
Зашифрований час у великому місті,
Кожен день боротьба у собі і з собою.
Тільки істина вся у зеленому листі!
Не завжди переможцем виходим з двобою.

Те, що нині цвіте – відцвітає навіки,
Буде зав’язь чи ні, нам оте невідоме.
У чеканні проходить жит

Тетяна Левицька
2019.04.18 08:37
Не личить бабці Ганні
співати про любов!
У роті зуб останній 
і любий в даль пішов,
і пелюшки на плоті
зітліли вже давно,
і хризантеми жовті -
життя просте руно.

Олександр Олехо
2019.04.18 08:07
Ми хочемо правди, обравши оману?
Шеренги затятих гримлять в барабани…
Ми хочемо ладу у дикому полі?
На рани минулі насиплемо солі…
Ми хочемо Бога в полоні безвір’я?
У сонному небі погасли сузір’я…
Ми хочемо пісні, джерельного слова?
Шансон ріже вух

Ігор Деркач
2019.04.18 08:01
– Я є народ. І усім ґарантую,
що ні за кого я не агітую.
Порохнявію, бо нікуди йти,
і зеленіти немає мети.

Вухо народу туге і не чує:

– О, мій народе, почуй мене! Sorry

Тетяна Флора Мілєвська
2019.04.17 22:17
Заплачу за всі плачі
Що постали на дорозі
Я живу мов на морозі
У будинку що на розі
Де незбирана в обозі
Ще тремтить німа сльоза...

Заплачу за всі тривоги

Ігор Герасименко
2019.04.17 16:21
Абрикоси, розумієш, розцвіли.
І блакить, і синь цілують пелюстками!
А злотисті бджоли і джмелі
у обіймах у дзвінких їх постискали!

Абрикоси, відчуваєш, розцвіли.
І хоч сумніви давить не перестали,
ти повір мені: і болі, і жалі

Олександр Сушко
2019.04.17 11:41
Уранці прочитав поез кіло,
Пегасик-реготун утік у небо.
Критикувати генія - це зло,
А бевзика, панове,- завжди треба.

Кошлата рима, фабула - туман,
Вся творчість - пресолодка з медом каша.
Богемний туз, насправді,- графоман,

Володимир Бойко
2019.04.17 10:00
Людям остогидли казнокради
Люди утомилися від влади.
Люди сподіваються на зміни...
Що чекати? Третьої руїни?

Тетяна Левицька
2019.04.17 09:55
Знов шаленіє весна, розсипається сніжно.
Вишням розкішним недовго віночки плести.
На попелищі повітряні замки запізно
зводити - й падати серцем на тлін з висоти.
Вітер роздмухує ватру, палає червоним,
в полум'я жар підкидаємо - дужче горить.
Чи

Любов Бенедишин
2019.04.17 09:54
Не журися.
Берись до роботи:
як спечеш, так і будеш їсти.

…Замісила із туги й скорботи
несолодке тужаве тісто.
Замість дріжджів –
ілюзій три жмені,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Юлія Савіцька
2019.04.01

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21

Величко Анастасія
2019.01.16

старий Стрілець
2019.01.14

Людмила Кірєєва
2019.01.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Торілла Тор / Проза

 Ворони
Вони влетіли, немов гранати, вкинуті рукою фатуму. Чорні. Хижі. Впевнені у своїй правоті. А стіни були білосніжними, та тільки до пори.
Як мені навчится впевненості у своїй правоті?! Та, здається, сон був не про це. Можливо, сон і зовсім був не про мене.
На чужій території, під дахом чужого дому, в стінах, побілених не для тебе, що можна собі дозволити, коли не вистачає кисню? Я не доводитиму вам, що ви неправі, якщо ви не шкідливі для решти. Та в іншому випадку... Я вмію клювати. Не вчилася, а все ж вмію.
Як мені навчитися не видавати невпевненості у своїй правоті?!
Я ніколи не була білою вороною. Так, я не обрана світлом. Я пасмурна. Я не навчена клювати, але клюватиму вашу шкідливу неправоту, і від того мені не вистачатиме кисню.
Коли вони влетіли, озлоблені і надмірні, здалося, що це випадковість. Варто тільки випровадити їх, вказавши на помилку: тут не ваш дім, попри те, що і не мій. Здавалося - це просто, бо правильно. Та я не навчилася вбачати злобу серед вибілених стін.
Правда пройняла мене, наче морозна брехня, чи зговір, наче йшло до грози, оплутала полосами тріпотливих фіранок. Страху не було, тільки здивування: так, вони прийшли навмисне! Вони прийшли, щоб клювати. Решта - стояли під вікнами, вже майже люди, але все ще ворони. Вони сміялися з мене. Вони ненавиділи мене. Їх цілувала фортуна. А мене клювали. Випровадити - стало неможливим. Необхідним стало відбиватися. Клювати мене у вибілених стінах, нехай і не білосніжну мене, нехай і не у моїх стінах, мене, із усмішкою привітності перед несподіванкою, клювати під насмішки інших, тих, що знадвору, так, так, здається це...нечесно.
І, так, я не навчена, але це є у мені - перемога, це сильніше від моїх осягнутих сил, це те, чим я можу бути, те, що кличе мої сльози, коли приходить гордість і ніжність за обраних світлом, те, що народжує у мені віру в мою правоту.
Коли з'явилася перша кров і я розуміла, що не моя, ті, що стояли знадвору все ще сміялися, залишаючись воронами, та щораз більше викритими у їхній людській суті, і щораз більше їхнє чорне забарвлення перетворювалося в брудно-коричневе, і щораз довшими робилися їхні ноги, і щораз сильніше від низькості їхньої змови заносило вітром і мокрою собачою шерстю. А в моїх руках залишалося чорне вороняче пір'я з краплями крові.
І саме тоді це сталося. Саме тоді! Мене пересмикнула думка: як той, хто білив ці стіни, хто роздмухував ці фіранки, хто перемінював тих, що знадвору, хто обраний світлом, хто сам обирає, як він, той, хто не прийшов у мій сон, хто керує рукою фатуму, хто впевнений, як він дивиться зараз на мене, на нас? Як далеко я можу зайти, боронячись? Які вони, ті, що дивляться і судять? Так, саме тоді, саме тоді я втратила впевненість - така звична для мене втрата, такий постійний присмак солі у роті. Я розгубилася, стала тонкою і тріпотливою, безсилою навіть для того, щоб втримати вискубане пір'я, засоромленою і гнітючою. І мені забракло кисню.
Подеколи гостро відчуваю, що вмію маніпулювати, чи то пак керувати сновиддям. Із невимушеної маніпуляції з'явилася дехто вона, рішуча і виважена, спокійна, як плесо над вирвою, дехто сильна, дехто опікуюча, дехто перемога, - сестра, і випровадила небажаних, наче по-іншому і бути не могло, і я заспокоїлася.
А подеколи - притуплюється всяке відчуття, і тоді я падаю у прірву сну, обертаючись за годинниковою стрілкою у мороці простору. І щось вибілене тріпоче аж надто високо наді мною. І стає неважливим думати і судити. І пробачаю, а чи забуваю про всіх, що хижі і приходять навмисне зі злобою. І не вчуся клювати. І програю. І ніщо не кличе сльози моєї ніжності.
Та все-таки, як мені навчитися не зраджувати впевненість у своїй правоті?!

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2018-07-20 15:07:44
Переглядів сторінки твору 81
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.683 / 5.33)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.712 / 5.39)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.812
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.04.18 12:07
Автор у цю хвилину відсутній