ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.28
13:26
Стікаю лавою
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.
В роздоллю римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.
В роздоллю римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані
2024.03.28
13:12
Харківські сльози, серпневі краплинки,
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
2024.03.28
11:28
Все залежить - де і з ким…
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
2024.03.28
10:38
Герой цього вірша - сучасний французький драматург, письменник і філософ Ерік-Емманюель Шмітт.
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
2024.03.28
08:14
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
2024.03.28
05:54
Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
2024.03.27
22:08
Не може бути чоловік поганим, якщо із птаством розмовляє спозарана.
Достоту не відомо ще, по кому потомні вивчатимуть нашу епоху:
по президентах чи по тобі самому?
Ні, не регочучи на кутні, а з болем в серці можна й гудить,
бажаючи добра в майбутнім.
2024.03.27
22:03
Так пахло небом, небом пахло так,
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
2024.03.27
22:00
На згарищах відлуння тих страхіть…
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
2024.03.27
10:27
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
2024.03.27
08:44
Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
2024.03.27
07:22
Ядро душі жагуче –
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
2024.03.27
06:04
Наповнений по горло незабутнім,
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на
2024.03.27
00:08
Прийшло розуміння. А що було треба,
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.
Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.
Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша
2024.03.26
22:36
Маріє! Кохана Маріє,
у тебе між пальців полин!
Гірчать полином твої мрії,
що зіткані з часу перлин…
На скронях хрущі загрубілі,
ромашки спадають з ланіт,
та локони сиві, ні – білі,
у тебе між пальців полин!
Гірчать полином твої мрії,
що зіткані з часу перлин…
На скронях хрущі загрубілі,
ромашки спадають з ланіт,
та локони сиві, ні – білі,
2024.03.26
22:29
сон зимовий
моїх ніжних суконь
сон із перлин
зап’ясть моїх
так закохане в себе
сонце
виходить щоднини
а врода навіщо
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...моїх ніжних суконь
сон із перлин
зап’ясть моїх
так закохане в себе
сонце
виходить щоднини
а врода навіщо
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
РОМАШКА І МЕТЕЛИК (КАЗКА)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
РОМАШКА І МЕТЕЛИК (КАЗКА)
РОМАШКА І МЕТЕЛИК (КАЗКА)
У ОДНОМУ КАЗКОВОМУ САДУ ЦВІЛА БІЛОСНІЖНА РОМАШКА. В СЕРЕДИНІ КВІТКИ РОЗТАШОВУВАЛОСЯ "ОКСАМИТОВЕ СОНЕЧКО"
ЦІЄЮ КВІТКОЮ кожен ранок МИЛУВАЛАСЯ ЧАРІВНА ПРИНЦЕСА, ЯКА ГУЛЯЛА В САДУ. ПРИНЦЕСА ПОМІТИЛА, ЩО КОЛИ ВОНА НАБЛИЖАЛАСЯ ДО РОМАШКИ, НАВКРУГИ НЕЇ КРУЖЛЯВ ЗОЛОТИСТИЙ МЕТЕЛИК, ЯКИЙ, ЯК БИ ОБЕРІГАВ КВІТКУ. ОДНОГО РАЗУ ПРИНЦЕСА ПОЧУЛА В САДУ ЛЕДВЕ ВІДЧУТНІ ЗВУКИ, СХОЖІ НА ПІСНЮ. ВОНА ТИХЕНЬКО ПІДІЙШЛА ДО ТОГО МІСЦЯ, ДЕ РОСЛА РОМАШКА І ПОБАЧИЛА, ЩО НА СОНЯЧНІЙ СЕРДЦЕВИНІ КВІТКИ СИДИТЬ МЕТЕЛИК І ЗМАХУЮЧИ КРИЛАМИ ВИДАЄ МЕЛОДІЙНІ ЗВУКИ. ЩО ЇЇ ЩЕ БІЛЬШЕ ЗДИВУВАЛО, ЩО РОМАШКИНІ ПЕЛЮСТКИ ПОВІЛЬНО ВОРУШИЛМСЬ, НІБИ В ІДПОВІДАЮТЬ, ПОВТОРЮЮЧИ, ПРОДОВЖУЮЧИ ПОЧАТУ МЕТЕЛИКОМ МЕЛОДІЮ.
ПРИНЦЕСА ВИДАЛА УКАЗ, ЩО ЩЕДРО НАГОРОДИТЬТОГО, ХТО ЗУМІЄ ЗАПИСАТИ ПІСНЮ, ЯКУ СПІВАЮТЬ РОМАШКА І МЕТЕЛИК. БАГАТО БУЛО БАЖАЮЧИХ, АЛЕ НІКОМУ ЦЕ ЗРОБИТИ НЕ ВДАВАЛОСЯ. ЦЕЙ УКАЗ ДІЙШОВ ДО ПАСТУХА, ЯКИЙ ПАС ОВЕЦЬ. ВІН ВИКЛИКАВСЯ ВИКЛАСТИ ПОЧУТУ МЕЛОДІЮ.
ПАСТУХ ПРИЙШОВ В САД І ПОЧУВ ТИХУ МЕЛОДІЮ МЕТЕЛИКА, ВІН СПІВАВ:
ТИ РОМАШКА, СВІТ - КРАСА
СОНЕЧКОМ ОСЯЯНА
ЯК НАРЕЧЕНА БІЛОСНІЖНА
І ЯК ЛАСТІВКА ТИ НІЖНА.
А РОМАШКА ВІДПОВІДАЄ:
ТИ ПОРХАЄШ ТАК КРАСИВО
КРИЛЬЦЯ ТВОЇ ЯК ДИВО
ТВОЯ НІЖНІСТЬ БЛАГОРОДНА
ДЛЯ ТЕБЕ Я ЗАВЖДИ ВІЛЬНА.
ПРИНЦЕСА ОБДАРУВАЛА ПАСТУХА ЗОЛОТОМ, А НА ЗАМКУ ПОВІСИЛИ ГЕРБ З РОМАШКОЮ І МЕТЕЛИКОМ , ЯК СИМВОЛ РОЗГАДАНОЇ ТАЄМНИЦІ.
2009
Переклала на українську мову 27.07.18 7.10
У ОДНОМУ КАЗКОВОМУ САДУ ЦВІЛА БІЛОСНІЖНА РОМАШКА. В СЕРЕДИНІ КВІТКИ РОЗТАШОВУВАЛОСЯ "ОКСАМИТОВЕ СОНЕЧКО"
ЦІЄЮ КВІТКОЮ кожен ранок МИЛУВАЛАСЯ ЧАРІВНА ПРИНЦЕСА, ЯКА ГУЛЯЛА В САДУ. ПРИНЦЕСА ПОМІТИЛА, ЩО КОЛИ ВОНА НАБЛИЖАЛАСЯ ДО РОМАШКИ, НАВКРУГИ НЕЇ КРУЖЛЯВ ЗОЛОТИСТИЙ МЕТЕЛИК, ЯКИЙ, ЯК БИ ОБЕРІГАВ КВІТКУ. ОДНОГО РАЗУ ПРИНЦЕСА ПОЧУЛА В САДУ ЛЕДВЕ ВІДЧУТНІ ЗВУКИ, СХОЖІ НА ПІСНЮ. ВОНА ТИХЕНЬКО ПІДІЙШЛА ДО ТОГО МІСЦЯ, ДЕ РОСЛА РОМАШКА І ПОБАЧИЛА, ЩО НА СОНЯЧНІЙ СЕРДЦЕВИНІ КВІТКИ СИДИТЬ МЕТЕЛИК І ЗМАХУЮЧИ КРИЛАМИ ВИДАЄ МЕЛОДІЙНІ ЗВУКИ. ЩО ЇЇ ЩЕ БІЛЬШЕ ЗДИВУВАЛО, ЩО РОМАШКИНІ ПЕЛЮСТКИ ПОВІЛЬНО ВОРУШИЛМСЬ, НІБИ В ІДПОВІДАЮТЬ, ПОВТОРЮЮЧИ, ПРОДОВЖУЮЧИ ПОЧАТУ МЕТЕЛИКОМ МЕЛОДІЮ.
ПРИНЦЕСА ВИДАЛА УКАЗ, ЩО ЩЕДРО НАГОРОДИТЬТОГО, ХТО ЗУМІЄ ЗАПИСАТИ ПІСНЮ, ЯКУ СПІВАЮТЬ РОМАШКА І МЕТЕЛИК. БАГАТО БУЛО БАЖАЮЧИХ, АЛЕ НІКОМУ ЦЕ ЗРОБИТИ НЕ ВДАВАЛОСЯ. ЦЕЙ УКАЗ ДІЙШОВ ДО ПАСТУХА, ЯКИЙ ПАС ОВЕЦЬ. ВІН ВИКЛИКАВСЯ ВИКЛАСТИ ПОЧУТУ МЕЛОДІЮ.
ПАСТУХ ПРИЙШОВ В САД І ПОЧУВ ТИХУ МЕЛОДІЮ МЕТЕЛИКА, ВІН СПІВАВ:
ТИ РОМАШКА, СВІТ - КРАСА
СОНЕЧКОМ ОСЯЯНА
ЯК НАРЕЧЕНА БІЛОСНІЖНА
І ЯК ЛАСТІВКА ТИ НІЖНА.
А РОМАШКА ВІДПОВІДАЄ:
ТИ ПОРХАЄШ ТАК КРАСИВО
КРИЛЬЦЯ ТВОЇ ЯК ДИВО
ТВОЯ НІЖНІСТЬ БЛАГОРОДНА
ДЛЯ ТЕБЕ Я ЗАВЖДИ ВІЛЬНА.
ПРИНЦЕСА ОБДАРУВАЛА ПАСТУХА ЗОЛОТОМ, А НА ЗАМКУ ПОВІСИЛИ ГЕРБ З РОМАШКОЮ І МЕТЕЛИКОМ , ЯК СИМВОЛ РОЗГАДАНОЇ ТАЄМНИЦІ.
2009
Переклала на українську мову 27.07.18 7.10
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію