ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2018.10.15 13:48
Іще не чекає оказія
іти за останню межу,
але епітафію маю я,
яку по собі залишу:

піїте породи інакшої,
не чую, хоча й до кінця
читаю, але не побачу я

Адель Станіславська
2018.10.15 09:50
Із ласки твоєї, мій Боже, сміюся й плачу.
Піщинка на Всесвіт лиш дивом твоїм жива.
Так часто глуха, і безмовна, й зовсі'м незряча...
А звідкись невідано віщі мої слова...

Коротка на пам'ять і довга чуттям на вічність...
Так скороминуща у цьому з

Мирослав Артимович
2018.10.15 09:20
Життя і музика… Два паростки любові.
Один – від Бога, другий – із душі.
І закорінені обидва в Першослово,
яке ніхто не в силі сокрушить.

Щасливий той, хто музикою дише
неспинно, до безумства, до безтям,
а тон душі мажорніше й жвавіше

Олександр Сушко
2018.10.15 05:45
Я - дід старий. Од вітру хилита,
Давно уже у пазусі не шастав.
Немає сексу - в цьому вся біда,
Навзаєм пруть ліричні віршенята.

Є про любов, погоду і судьбу,
Реву на вухо жінці глухуватій.
Та бабця закопилила губу

Катерина Боброк
2018.10.14 20:14
молись над її лоном, бо в ньому тепер твоя вічність
ще поки крихітна, як зірка, віддалена і спокійна,
але ось вона наближається і ця швидкість космічна
твоїм обіймам і цілункам ніжним прямопропорційна..
порівняти її тіло неможливо ні з чим, хіба з Гра

Дмитро Куренівець
2018.10.14 18:00
Шурхіт листочків навчальних програм
з шелестом осени злився…
Ставки свої ти Системі програв,
та, далебі, вже не злишся.

Усі твої задуми клаптями рве
ця куцість годин невблаганна.
Ян Коменський зник би, пропав Дистервеґ

Іван Потьомкін
2018.10.14 14:38
До недавнего времени я полагал, что нет большего доверия и близости к человеку, чем у собак. Примеров тому предостаточно и в жизни. и в литературе. Нельзя не удивлятьься рабской покорности животного. Его пинают ногами, замахиваются или даже бьют палкой

Світлана Майя Залізняк
2018.10.14 12:19
Збиваються горобчики у стаю.
Шукала в липні феніксів, орлів.
По...кру...же...ля...ла...
Жовтень... відлітаю...
Сховала пазли-словеса у Пслі.

Махрова риба плине... Махаони -
на чорнобривцях. Дайджести між каст.

Олександр Сушко
2018.10.14 11:52
Мужик я мудрий, писок вельми хитрий,
А люди як сварливі дітлахи.
Не можна чисту правду говорити,
Не друзів наживеш, а ворогів.

Хай істину дурко ув очі гавка
І правдою обмазує пастель.
Вар'ятові речу: "Ти - розумака!",

Любов Бенедишин
2018.10.14 10:59
Диявол розшарпує поли
небес безкраїх.
А люди аж давляться болем:
"То Бог карає!"

Стражданням кінця ще не видко.
Погроми, війни.
А «градом» прошита накидка –

Катерина Боброк
2018.10.14 00:01
рудим каштановим лапкам так личить срібна гальваніка
зачитана на ходу газетка котиться аж третім парком
якщо довго лежати долілиць на нестероїдах і під таваніком
лишається одне, оголити шию піднявши волосся над карком

осінні трав'яні шаблі видно ті

Вероніка Новікова
2018.10.13 22:29
Хочеш, аби полегшало, – легше далі іди.
В осені смутку більше, аніж в тобі води.
Жовті її легені плавлять світло на вдих,
з видиху піде сміх.

Хочеш, аби забулося, – не опускай лиця.
Скільки сердець розбитих в пазусі ялівця –
стільки уламків віри з

Сонце Місяць
2018.10.13 19:42
I. Звуть його Мартин, наголос на останньому складі. Із тих, котрі здатні час від часу мовити собі про себе—Мартине, але ж ти дивак, чоловіче. Й трохи навіть утішитися з такого-от казусу. У стані посталкогольнім, невиспаний, прочовгавши коридорами кольо

Світлана Майя Залізняк
2018.10.13 17:35
Здається, ще недавно
із мамою - кудись...
Телята, кози... плавні...
На сцену - не барись!

2

Розсунуто валізки,

Олександра Христич
2018.10.13 17:31
Вирує місто, велике місто,
Будинкам тісно, машинам тісно.
Асфальт вузенький, до ганку кроки,
Будинки щільно, без вікон збоку.
Розмова ллється на різних мовах,
Не знаю змісту, не чую слова.
Проходять сім'ї, проходять просто,
По двоє, троє тут, біля

Олександр Сушко
2018.10.13 16:38
Амур життя, нарешті, освітив,
Чіпляється панчоха за ширінку.
Кармічний шлях від того непростий -
Народжений аби втішати жінку.

Вночі "гармата" потрапляє в ціль,
Наводить на "позиціях" порядок.
Стрічаю ранок із ножем в руці -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Мессір Лукас
2018.10.14

Аліна Волошина
2018.10.06

Осінній Володимир
2018.10.06

Оксана Котвицька
2018.09.29

Людмила Бай
2018.09.27

Катерина Боброк
2018.09.25

Сергій Царенко
2018.09.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць (1974) / Вірші / музика*

 Латентна Тінь (Van der Graaf Generator)
Образ твору  
Вві склі, анфас—всі звичайні проблеми
& весь тривіальний фарс
Питай, знайшовши голос, у чому твій труд
на що ти дав згоду
буденні дні, спів під ніс
& наче буде ще гаразд
Цей раз все не за чином—душа незворушна
тіло причинне
типово однобокий погляд
хоч немає ілюзій ані з твого, ні з мого
двійнику постійний, пліч-о-пліч незмінно
о ти—моя латентна тіне
Ще в думках: ”Дивацький зміст у відчуванні змін
без розуміння для чого було усе
хіба у контексті років . . .“
Як оминути, і я не проти забути, о так
Чи безум лише зворотна хвиля емоцій надмірних
чи твій прихисток, моя тіне, там
чи літанія— знаки її шанувань без упину
чи тріщина всіх дамб?

Гряде! розірветься навкруги
хто би повірив наперед у нещастя
У паніці, хапай етер
крізь водоверть & смерть
ніхто й нікого як усе
не приймеш і долоні, простягнутої врятувати тебе
Чи я лишив тебе в часи випробування?
Чи це недолік, що я дивлюся, як плачеш?
І ті фантоми що зринали, мали б знати
ти дізнався б від них
якби не втечі й намір осягти в самоті

Ми й тепер не згублені: як подивишся у ніч
ті кольори & ті вогні, мов речуть
що люди не бозна де, просто навпроти
і лиш німий одвічний спротив
тримає нас тут

Якщо безум йде, хай сповнить знизу до верху жадання
втопить слабкість і блаж, і святе й не
хай згасить життя, візьме душу й усе сповідання
хай замістить мене

Мабуть не пора ще мчати нам, тандемно чи поспіль—
паралельний обрій притягує нас
Мабуть хибно це, триматись чогось в один лише спосіб
та прийде інший час
інший час





 

 
примітка:
оригінальний арт, музика, текст оговорюються як матеріали,
права на які є відповідно застереженими, а їх використання
на цій сторінці як таке, котре не має комерційного характеру.





Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-08-09 19:51:51
Переглядів сторінки твору 3107
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.706
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ
Автор востаннє на сайті 2018.10.14 20:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-08-09 19:52:09 ]

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Петро Скоропис (Л.П./Л.П.) [ 2018-08-11 16:08:50 ]
Вітаю, Сонце-Місяцю!
Дякую за нагоду вслухатись в британський рок, маючи гарні тексти українською.

Якось так давно перекладав «На смерть Еліота», Й.Бродського:
«..... І Часу плин майбутнім... ....Співцям своїм наступним / махини його хвиль і глиб під спудом / до квітчастої крайки бахроми/ несе грайливо, ними б’ється досі / об край землі, сміється у затоці/ пісень січневій, маючи на оці / ту сушу днів, де зостаємось ми»,

– то у розвій Еліотового

«...О п’ятій годині ранку.
Між думкою
Та дійсністю
Між наміром
Та дією
Падає Тінь
Це ж бо царство Твоє
Між задумом
І твором
Між почуттям
Та відгуком
Падає Тінь
Життя отаке довге
Між бажанням
І спазмом
Між можливістю
Та існуванням
Поміж суттю
Та між приниженням
Падає Тінь
То Королівство Твоє
Для Тебе
життя
Для Тебе то
Світ кінчається саме так
Світ кінчається саме так
Світ кінчається саме так
Не вибухом, а вищанням.
( Т.С. Еліот, «Порожні люди» (пер. В. Коротича)

– чи не найперше прийшли рядки з пісні «Генератора»

« Ми й тепер не згублені: як подивишся у ніч
ті кольори & ті вогні, мов речуть
що люди не бозна де, просто навпроти
і лиш німий одвічний спротив
тримає нас тут...»

Я вже не кажу за «Питай, знайшовши голос, у чому твій труд
на що ти дав згоду…»

Така вже доля митецьких речей, най і

«...Дивацький зміст у відчуванні змін
без розуміння для чого було усе
хіба у контексті років»...
і таки «Мабуть хибно це, триматись чогось в один лише спосіб…»,
але ж «… прийде інший час, інший час».

Дякую, Сонце Місяцю за переклад. Се всіма мовами актуально, коли – цікаво про важливе

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-08-11 18:00:17 ]
о Петре

звісно жеж пам’ятаю переклад з ЙБ
& Еліот на противагу Павнду, аякже...

а цей текст Гемілла, він вже був раз на ПМ, еге
у 2012, здається, теж зайшла трохи дякувати
хіба Ната Годун тоді, бо...
ну я знаю, це спецтекст для перекладачів)

перекладачі відають, що варте воно
таки продертися через жертви й втрати
й неможливостей жорна
аби передати не стільки слово,
скільки відлуння від
а чи то спроба звести тінь із лабіринту
хай би лише для ілюзії ймовірного
& практично ні для кого ж, etc.


*

на цих сторінках СМ буде ще кілька перекладів, але ~
мій тутешній британський рок ’кінчається саме так’ наразі

авжеж невимовно втішений бачити саме Ваш відгук
і саме у цей момент, правдиво
хоч самотність є нормальною річчю, загалом

виповнених серпневих днів Вам і
радісних дивовиж dum spiro &
contra spem

* всілякі уклінності шанобливо~
осяйливі... *