ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.04.17 21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам

Ігор Деркач
2024.04.17 14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.

***
А нами управляють не каліки,

Микола Дудар
2024.04.17 09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…

Світлана Пирогова
2024.04.17 08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить

Леся Горова
2024.04.17 07:58
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.

Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари

Артур Курдіновський
2024.04.17 06:34
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?

Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,

Микола Соболь
2024.04.17 06:27
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.

Віктор Кучерук
2024.04.17 05:37
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.

Гриць Янківська
2024.04.17 00:24
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.

Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги

Іван Потьомкін
2024.04.16 23:09
Якщо не зведе Господь дім,
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.

Юрко Бужанин
2024.04.16 22:33
Тут колись росли кущі кизилу,
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.

Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л

Володимир Каразуб
2024.04.16 20:19
Це безліч сонць зійшло на небесах
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік

Ніна Виноградська
2024.04.16 20:03
Цей тихий ранок з квітами в гіллі
І з келихами золотих тюльпанів
Панує на відновленій землі,
Не змінюючи настроїв та планів.

Йому одне – радіти із весни,
Нести вселенську радість і турботи
Про білий світ, про наші з вами сни -

Ольга Олеандра
2024.04.16 09:56
З листка на листочок стрибають краплини.
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.

16.04.24

Микола Соболь
2024.04.16 05:52
На Парнасі відучора гуд
«геній» роздає свої вказівки
це, друзяки, небезпечний труд
і стило в руках його – гвинтівка.
Зизооко цілиться під зріз,
вибирає жертву пожирніше…
затуляйте свої вуха, плиз,
дочекайтесь, хай настане тиша.

Віктор Кучерук
2024.04.16 05:42
Галки жовтороті
Всілися на дроті,
Гомоном дратуючи людей, –
Наче зранку в місті
Зграї голосистій
Більше примоститися ніде.
Поки гомоніли
Птиці зголоднілі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Вірші

 Смерть поета
На гостре каміння упав. Твердо.
Піджовує мовчки товпа.
Мій запис у книзі буття стерто,
Бо мойра глуха і сліпа.

Племінникам буде земля, хижа,
Три ворохи валянок, шуб.
Я знаю - попереду ніч, тиша,
Віночок, могила і труп.

Вже падав під ноги людські в яму,
Писали бучний некролог.
Не вірю у долю, гріхи, карму,
Сьогодні панує бабло.

Диви - ескулапи бредуть! Ноші
З синтетики карлик приніс.
Схилився і шепче: - Давай гроші,-
Страховки жадає "Борис".

Сьогодні уже не дійти з ЦУМу,
Хароне! Обола підкинь!
На пластику надто мала сума.
Прощайте, братове. Амінь!

26.08.2018р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2018-08-27 06:49:01
Переглядів сторінки твору 4017
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.944 / 5.5  (4.968 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.943 / 5.5  (4.970 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.750
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Сатира. Чорний гумор. Та інші дошкульності.
Автор востаннє на сайті 2023.11.18 06:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-08-28 08:59:31 ]
скорше... таке слово не моє...
скоріше)
швидше...
карма у вірші...хм...
"Піджовує мовчки товпа".
ЛГ упав - і піджовує мовчки товпа.......наче його. Немає смислових місточків. А потрібні!
Не варто вважати, що ви сягаєте вершини майстерності. Архітектоніка ще не вельми. В коментарі пояснюєте - піджував їстівного... і пішов.
А в тексті це все поряд. "Орбітальна швидкість"? Недбалість. Вибачайте, але така моя думка. Шви всі помітні...
І оте твердо там задля рими... Бо й бевзневі зрозуміло, що упав - то малоприємно.
зсинтетики ноші.....зс...
Навіщо оцінювати перманентно я тобі-ти мені? Ну, дивитися на таке .....підрощування "талантів" на ПМ мовчки...чи зауважувати - вибір кожного. Рейтинги захмарні, а вірші школярські чи нетрі непролазні в декого....... Про цей вище сказала: не смакує. Можете, але дрібнота...шрот словесний... а час писати шедеври.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2018-08-28 22:29:15 ]
Ми всі зіткані із дрібноти - молекулярної, атомарної, кваркової. Навіть коментарі виглядають сміховинними. Може, краще ворушити у пазусі жінки справжніми діамантами, аніж обдаровувати словесним шротом тих, хто вважає себе поціновувачами поетичного мистецтва? На що розрахований цей словесний епатаж? На підрощування талантів? На задоволення власного его? Естетична бездоганність - це уявна величина, хочемо ми того чи ні. І в кожного вона своя. Елемент змагальності втрачено безповоротньо, бо пропав інтерес спілкування з деякими митцями високого гатунку, які сплутали зорі на небі з їхнім відбиттям на поверхні ставка.
Ось, є цікавий коментар пані Лариси Пугачук про те, що вона чекає від мене шедеврів. А читає виключно одноденки. Або ще загрозливіше гримкотіння іншої майстрині.
Панове! Просто пишіть!
Розумію, що дуже хочеться вилізти на плечі колеги і гукнути на всю гучність: - Твоє письмо - лайно! А у мене - цяця! Шануйся!
Для мене ці екстатичні схлипи як знахідка. Ви думаєте - звідки я беру стільки матеріалу? З віршів та коментарів фейсбучної братії. І не тільки. Саме завдяки цьому сатира незнищенна, бо незнищенний потік ди талановитої та багатої на ляпсуси братії.
Чи виокремлюю я себе з цього потоку? Майже ніколи. Бо мої літгерої не стоять над подіями, а знаходяться всередині описаних подій та явищ.
То до чого я веду? На ритуальне жертвоприношення я не годжуся, бо старий і жилавий. А от луснути з розгону макогоном по носі - можу. І люблю.
Зараз година пізня, я вже втомився. А от завтра спробую висмоктати мозок із потиличної кісточки чергового генія. Якщо згодні - ставте лайк.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2018-08-29 09:53:05 ]
О, нарешті зрозуміла, чого хочу від Вас, Сашо! Поезії хочу, всього лиш. Паразитування на чужих віршах і чужих недоліках, чим страждають сатирики, для мене є всього лиш паразитуванням. Іноді й сама граюсь. але то вже геть як допечуть.
А чи здатні Ви творити самі, не базуючись на чужій творчості? Чи здатні створювати різні форми, чи осилите нові дороги?
Чомусь гадаю, що й Світлана сподівається на те, що Ви можете вибратись із глибокої колії і піти далі.
Це не попрікання, Сашо, це зойк-надія, якось так.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-08-29 08:25:00 ]
...висмоктати... мозок...
А тут Поетичні майстерні...
Є інші сторінки, де можна демонструвати талант чи безталання. Можна блог власний створити. Якщо вам у очі кажуть: читати нічого, а ви звинувачуєте нас у нерозумінні... не поцінуванні...то це амбіції гіпертрофовані.
"Макогоном тріснути"... графоманія заполонила сторінки, є різні її види, загальновідомо.
то оцей словесний шрот...треба поїдати? Я відмовляюся. Інші хай вирішують за себе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-08-29 09:59:57 ]
Ларисо, хотіла. Відбивався, повчання зайві. Зауваження дратують... Хай іде пустопаш.