ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
Ключ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ключ
Ніка замислилася не на жарт. Чому поєднуються часто в пари різні люди. Як от – йому подобається шансон і одеський жаргончик. Вона у захваті від віолончелі і скрипки і поезії срібного століття.
Спостерігаючи за оточенням – висновки ті самі. Знайомий чоловік з поетичною душею обрав собі для життя прагматичну жінку, взяв її за дружину і вже виховують маля. Вона – стіна, за якою можна сховатися, і камінь, який прив’язано до ніг, аби чоловік не полетів у далечіні неба.
Красиві часто у стосунках з квазімодами. Люди тонкої душевної організації рідко тандеми. Майже кожна пара має у своєму складі прагматика і поета.
Ніка визирнула з вікна, глянувши на вулицю. Спостерігала за людьми, які бігли на роботу чи у інших справах.
Дуальність всесвіту її зачарувала. Все існувало паралельно: чорне і біле, стриманість і розпуста, холод і пристрасть, добро і зло.
І якщо бути відвертою з собою, то для кожного окремого випадку треба мати свого партнера. З одним – ходити у театр і кіно, відвідувати виставки і музеї,захоплюватися полотнами Гогена і розмовляти про експрессіонізм, слухати Вівальді і поезію. З іншим – вивчати іншу сторону життя, сповнену пристрасті, брутальності, жаги, хуліганства.
Ніка примірювала на себе образ янгола, але часто гойдалка хиталася в інший бік, і вона хотіла бути не ідеальною занудою, а повноцінною, здатною бути різною.
Дівчині було сумно визнавати, що попередній день схожий сьогоднішній, і сьогоднішній такий, я буде завтра.
Одного дня вона вийшла на прогулянку, і вони стрілися. Гліб був симпатичним чорнявим молодиком з блакитними очима і густими віями, які закручувалися догори. Легка неголеність. Парфюм. Сорочка в клітинку, блакитна, розстебнуті два гудзики, вузькі джинси. Встояти було важко.
Ніка глянула на випадкового пасажира і відвела погляд. Її схвилював незнайомець. І тим, як впевнено тримався, і зовнішністю, і запахом. Вона не втрималася і ще раз глянула на нього.
Гліб усміхнувся. Дівчина зашарілася. Її кинуло в жар від посмішки, зіниці очей розширилися. Рум’янець ліг на щоки. Ліфт спинився. Ніка, ніби куля, вибігла у коридор і помчала, забуваючи кинути привітання консьєржці.
- Дівчино, - гукнув незнайомець, ви загубили! – Ніка обернулася і побачила, як пасажир тримає у руках косинку, тонку, італійську, шовкову. Вона нечутно зісковзнула з шиї дівчини.
Незнайомець перед тим, як вручити, вдихнув повітря через тонку тканину хусточки.
- Психотроп. Оригінально, - протягуючи хусточку промовив він.
- Так, а Ви обізнаний, - сором’язливо відповіла Ніка, це були парфуми для особливих випадків. – Дякую, це подарунок близької людини.
- Вишукано, - усміхнувся Гліб. – А давайте якось зустрінемося? Прогулянка і кава з вас, за знахідку.
- То як ваше ім’я, рятівнику? – промовила Ніка.
- Гліб, - оголивши ряд білосніжних зубів промовив чоловік.
- Ніка, - відрекомендувала себе дівчина. Вони обмінялися телефонами аби домовитися про зустріч.
Дівчина ще ніколи так не хвилювалася, як перед кавою з новим знайомим. Вона витягувала з шафи сороміцьку сукню, потім після примірки ховала назад, натягувала панчохи, взувала туфлі непристойного червоного кольору на підборах, знімала туфлі, одягалася скромніше. Але ледве тримала себе в руках. Пристрасть оволодівала її єством, як згадувала оті надто блакитні жартівливі очі, триденну щетину і обтягнуті сідниці Гліба.
Скільки можна тримати себе в шорах і бути правильною? Скільки заперечувати свою пристрасність і сексуальність? Інтрижка? А чому не дозволити собі це?
(далі буде)
Спостерігаючи за оточенням – висновки ті самі. Знайомий чоловік з поетичною душею обрав собі для життя прагматичну жінку, взяв її за дружину і вже виховують маля. Вона – стіна, за якою можна сховатися, і камінь, який прив’язано до ніг, аби чоловік не полетів у далечіні неба.
Красиві часто у стосунках з квазімодами. Люди тонкої душевної організації рідко тандеми. Майже кожна пара має у своєму складі прагматика і поета.
Ніка визирнула з вікна, глянувши на вулицю. Спостерігала за людьми, які бігли на роботу чи у інших справах.
Дуальність всесвіту її зачарувала. Все існувало паралельно: чорне і біле, стриманість і розпуста, холод і пристрасть, добро і зло.
І якщо бути відвертою з собою, то для кожного окремого випадку треба мати свого партнера. З одним – ходити у театр і кіно, відвідувати виставки і музеї,захоплюватися полотнами Гогена і розмовляти про експрессіонізм, слухати Вівальді і поезію. З іншим – вивчати іншу сторону життя, сповнену пристрасті, брутальності, жаги, хуліганства.
Ніка примірювала на себе образ янгола, але часто гойдалка хиталася в інший бік, і вона хотіла бути не ідеальною занудою, а повноцінною, здатною бути різною.
Дівчині було сумно визнавати, що попередній день схожий сьогоднішній, і сьогоднішній такий, я буде завтра.
Одного дня вона вийшла на прогулянку, і вони стрілися. Гліб був симпатичним чорнявим молодиком з блакитними очима і густими віями, які закручувалися догори. Легка неголеність. Парфюм. Сорочка в клітинку, блакитна, розстебнуті два гудзики, вузькі джинси. Встояти було важко.
Ніка глянула на випадкового пасажира і відвела погляд. Її схвилював незнайомець. І тим, як впевнено тримався, і зовнішністю, і запахом. Вона не втрималася і ще раз глянула на нього.
Гліб усміхнувся. Дівчина зашарілася. Її кинуло в жар від посмішки, зіниці очей розширилися. Рум’янець ліг на щоки. Ліфт спинився. Ніка, ніби куля, вибігла у коридор і помчала, забуваючи кинути привітання консьєржці.
- Дівчино, - гукнув незнайомець, ви загубили! – Ніка обернулася і побачила, як пасажир тримає у руках косинку, тонку, італійську, шовкову. Вона нечутно зісковзнула з шиї дівчини.
Незнайомець перед тим, як вручити, вдихнув повітря через тонку тканину хусточки.
- Психотроп. Оригінально, - протягуючи хусточку промовив він.
- Так, а Ви обізнаний, - сором’язливо відповіла Ніка, це були парфуми для особливих випадків. – Дякую, це подарунок близької людини.
- Вишукано, - усміхнувся Гліб. – А давайте якось зустрінемося? Прогулянка і кава з вас, за знахідку.
- То як ваше ім’я, рятівнику? – промовила Ніка.
- Гліб, - оголивши ряд білосніжних зубів промовив чоловік.
- Ніка, - відрекомендувала себе дівчина. Вони обмінялися телефонами аби домовитися про зустріч.
Дівчина ще ніколи так не хвилювалася, як перед кавою з новим знайомим. Вона витягувала з шафи сороміцьку сукню, потім після примірки ховала назад, натягувала панчохи, взувала туфлі непристойного червоного кольору на підборах, знімала туфлі, одягалася скромніше. Але ледве тримала себе в руках. Пристрасть оволодівала її єством, як згадувала оті надто блакитні жартівливі очі, триденну щетину і обтягнуті сідниці Гліба.
Скільки можна тримати себе в шорах і бути правильною? Скільки заперечувати свою пристрасність і сексуальність? Інтрижка? А чому не дозволити собі це?
(далі буде)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію