ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любовь Весна (1963) /
Проза
История реальной жизни и иллюзии ...2
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
История реальной жизни и иллюзии ...2
Вопреки её опасениям, ветер за ночь не выветрил накопившийся в голове весенний дурман... Утро.
От солнца и небесной синевы кружилась голова, обман, очередной обман погоды, сейчас тепло, а к концу недели обещают заморозки.
Плотнее запахнув куртку, чтобы сохранить тепло дома, она смотрит на своих любимчиков которые спешат к ней высоко подняв хвосты - это Кеша и Кицюня, два котёнка подаренные ей в новый дом новыми друзьями, выросшие в очаровательных и драчливых котов не дающим чужакам спуску. Морозы ещё совсем не спали, а сменились на день сказочной оттепелью и кое где ... уже, сливаясь со мшистой зеленью проклюнулись подснежники.
Набрав полные лёгкие свежего воздуха она вздохнула и ощутила себя счастливой пленницей чистейщей Вселенной. Пыталась уловить и запомнить запах весны ... задавая себе вопрос, а почему не слышно пения птиц?
И снег, снег ... его здесь почти не бывает, тогда откуда капель ...бусинками падает с крыши на землю, капель, солнцем согретая земля ждёт перемен ...
Слушая собственные удары сердца, она терялась под лукавым и медовым взглядом солнечных лучей, а ветерок забравшись в шёлк её волос разомлел от теплоты и казалось вовсе уснул. Опьяняющий рай с безграничной гаммой острых ощущений наяву...
Каждому под силу создать свой мир и вкусить сполна его прелесть, а мир вокруг неё застыл ещё десять лет назад, даже вся мощь природной магии теряла своё значение перед простым человеческим счастьем, если болен родной человечек, ребёнок, кто столкнулся в жизни с такой бедой понимает, что единый мир раскололся на две части - до и после...
Вернее застыл, и приходил в движение лишь ночью, когда переливались звёзды лаская небо ярко-белым светом. Общаясь мысленно сама с собой, она иногда переходила на разговор вслух... смеялась от радости душа и от беды плакало её сердце, той горечью полыни, что надо вкусить познав жизнь со всеми гранями сладкого, солёного и с перчинкой ...
Здесь, на новом месте, среди одиночества, чужая для всех, она могла дышать свободно и быть собой, одиночество вдвоём, так можно назвать её жизнь с внуком, если не считать хозяйство о котором надо заботится - два кота, десять курочек с петухом и большой яблоневый сад впереди дома. А с другой стороны она копала землю делая грядки под морковь, лук, свеклу и так для зелени ... высаживала ведёрко картошки и ковырялась в клубнике обрезая вечно растущие усы.
Они с Дмитрием Алексеевичем не были забыты или брошены... два раза в год, летом и осенью прилетали дочь с зятем и старший внук. почти взрослый парень - четырнадцати лет. Ещё рядом жили соседи по улице с красивым названием - Сиреневая.
Эта хрупкая, невысокая женщина имела столько силы, что горе и боль не парализовали её, а наоборот заставили двигаться ... изменить ощущения себя и посмотреть на мир исходящим сиянием любви и надежды.
Отпустив прошлое не потерять веру в будущее.
От солнца и небесной синевы кружилась голова, обман, очередной обман погоды, сейчас тепло, а к концу недели обещают заморозки.
Плотнее запахнув куртку, чтобы сохранить тепло дома, она смотрит на своих любимчиков которые спешат к ней высоко подняв хвосты - это Кеша и Кицюня, два котёнка подаренные ей в новый дом новыми друзьями, выросшие в очаровательных и драчливых котов не дающим чужакам спуску. Морозы ещё совсем не спали, а сменились на день сказочной оттепелью и кое где ... уже, сливаясь со мшистой зеленью проклюнулись подснежники.
Набрав полные лёгкие свежего воздуха она вздохнула и ощутила себя счастливой пленницей чистейщей Вселенной. Пыталась уловить и запомнить запах весны ... задавая себе вопрос, а почему не слышно пения птиц?
И снег, снег ... его здесь почти не бывает, тогда откуда капель ...бусинками падает с крыши на землю, капель, солнцем согретая земля ждёт перемен ...
Слушая собственные удары сердца, она терялась под лукавым и медовым взглядом солнечных лучей, а ветерок забравшись в шёлк её волос разомлел от теплоты и казалось вовсе уснул. Опьяняющий рай с безграничной гаммой острых ощущений наяву...
Каждому под силу создать свой мир и вкусить сполна его прелесть, а мир вокруг неё застыл ещё десять лет назад, даже вся мощь природной магии теряла своё значение перед простым человеческим счастьем, если болен родной человечек, ребёнок, кто столкнулся в жизни с такой бедой понимает, что единый мир раскололся на две части - до и после...
Вернее застыл, и приходил в движение лишь ночью, когда переливались звёзды лаская небо ярко-белым светом. Общаясь мысленно сама с собой, она иногда переходила на разговор вслух... смеялась от радости душа и от беды плакало её сердце, той горечью полыни, что надо вкусить познав жизнь со всеми гранями сладкого, солёного и с перчинкой ...
Здесь, на новом месте, среди одиночества, чужая для всех, она могла дышать свободно и быть собой, одиночество вдвоём, так можно назвать её жизнь с внуком, если не считать хозяйство о котором надо заботится - два кота, десять курочек с петухом и большой яблоневый сад впереди дома. А с другой стороны она копала землю делая грядки под морковь, лук, свеклу и так для зелени ... высаживала ведёрко картошки и ковырялась в клубнике обрезая вечно растущие усы.
Они с Дмитрием Алексеевичем не были забыты или брошены... два раза в год, летом и осенью прилетали дочь с зятем и старший внук. почти взрослый парень - четырнадцати лет. Ещё рядом жили соседи по улице с красивым названием - Сиреневая.
Эта хрупкая, невысокая женщина имела столько силы, что горе и боль не парализовали её, а наоборот заставили двигаться ... изменить ощущения себя и посмотреть на мир исходящим сиянием любви и надежды.
Отпустив прошлое не потерять веру в будущее.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"История реальной жизни и иллюзии...3"
• Перейти на сторінку •
" История реальной жизни и иллюзии ...1"
• Перейти на сторінку •
" История реальной жизни и иллюзии ...1"
Про публікацію