ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2018.10.21 23:32
Взяла природа під крило своє
Мою ходу й завзяття молодече.
Тепло останнє днина віддає,
Надходить вечорова холоднеча.

Вже вечір обриси чіткі стира,
Усе сіріє спершу ледь помітно…
Отак приходить сутінок пора,

Василь Кузан
2018.10.21 20:42
Тепло задиратся зо мнв:
То кліпне оком, то ся спряче.
Ги мняч по небу сонце скаче
И нвтв тягнеся сумнв
Октвбер довгый.
Мнягко дощ
Зацяпкує за вшиник студінь…
Челлині яблыка на блюді

Катерина Боброк
2018.10.21 20:11
на східному базарі рим-невільниць
багаті слова шукають спільниць
для ночей разом.
блакитнооких, біловолосих - собі коханих
на сонцеликі в пітьмі батия і чингісхана
вірші-алмази.

торговці придумують їм імена,

Олександр Сушко
2018.10.21 15:10
Я - лагідний мужик, не злобний орк,
Є діточки, супружниця законна.
Люблю природу, цуциків, жінок
І жовпляки зі свіжим самогоном.

Кожух - на плечах, на нозі - кирза,
До хати - рачки, до пивниці - чвалом.
А люди шепчуть, що Петро - босяк,

Іван Потьомкін
2018.10.21 14:56
Мудрець Шар Акба відчув:
Не сьогодні-завтра
Має з’єднатись з батьками.
Став переглядати записи пожертв.
«Тільки сім тисяч динарів!..-
Сплеснув в одчаї руками:
Якже мало беру з собою
В таку далеку путь...

Віктор Кучерук
2018.10.21 00:20
Т. І...

Закохався – і співаю,
І радію, і журюсь, –
І тебе, любов безкраю,
Не віддам уже комусь.
Адже, знаю, будуть інші,
Восени чи навесні, –

Іван Потьомкін
2018.10.20 20:07
Не по мені, як старість зубожілу дурять законами,
Не вартими паперу, на якому пишуть,
Причастями, молебнями й іконами
Кличуть у рай, аби юдоль земну залишить.

Віктор Кучерук
2018.10.20 19:16
Т. І...
Моя зажуро смаглочола,
Моя бентежна таїна, –
Вже літо бабине довкола,
А не у снах, а не у снах.
Вже сонце гріє неохоче
І пахнуть айстрами вітри, –
А ти усе чекати хочеш

Катерина Боброк
2018.10.20 15:21
я знаю що ти скажеш - не кажи
хоч маєш це віддати - не давай
кого любив за тими не тужи
кого кохав забудь не поминай

всели собі у серце трьох царів
прийми у душу смирну самоти
щоб промінь зірки гаряче горів

Олександр Сушко
2018.10.20 14:36
Зайшов на сайт - гримить стражденний стогін,
В Пегаса зляк, ірже з-під закарлюк.
У "генія" ліричнії пологи!
Всі врозтіч. Я ж добряга - підсоблю.

Хвалю завзято горе-рукоблуда
(поет чутливий, критикнеш - каюк!).
А поруч муза глипає на "чудо"

Шон Маклех
2018.10.20 02:49
Лишаємо слід
На килимі жовтого листя
Ми – лилики тьми:
Нескінченно темного Всесвіту:
Слід порожнечі
На візерунках осені:
Там пройшли ми –
Кажани –

Ластівка Польова
2018.10.19 22:17
Тисяча слів під пером,
а от дії – жодної.
Ти мій герой,
ти живий легендарний soldier.

З дому зриваюсь у темінь,
неначе з прив’язі.
Господи правий,

Микола Дудар
2018.10.19 19:03
Привчав себе до твого запаху
Вже й познайомився з ріднею
А ти чомусь все нишком ахала
А я збирав все те і клеїв…
Ти розглядала зацікавлено
Мої сирі на смак полотна
І хай знайомих, рідних бавило
Ти обзивала їх болотом…

Іван Потьомкін
2018.10.19 16:14
Поміж уловом, що приніс рибалка,
Устрицю пацюк набачив
І подумки начебто вже їсть.
«Який з мене наїдок?-
Вгадала намір ненажери бідолаха».
«Розкрийся і вдовольнюся цим!»
Не спало хитруну на думку,
Що бажання жить несе і порятунок:

Вікторія Торон
2018.10.19 11:21
Ця рубінова мова – вино в кришталі,
бархат уст і розбурханий шепіт,
це кружляння замріяне, сонце в гіллі,
листя спогадів звіяний шерхіт.
Це віднайдення рідних могил в бур’янах,
у поклоні покладені квіти,
це оживлення істин, що вмерли в світах,
і

Світлана Майя Залізняк
2018.10.19 10:36
і ніхто не застрахований
від теракту серед зла.
Будь вахтером чи Бетховеном -
днина гостре підвезла.

Біг чимдалі - чи поранених
піднімати і везти?
Друг мій каже одурманено:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Місіс Анонім
2018.09.08

Анна Чіпко
2018.09.07

Владислав Пилипюк
2018.08.15

Вікторія Волецвіт
2018.08.13

Маша Кішка
2018.07.09

Кілометр Рубемл Далекий
2018.07.01

Одарка Любомир
2018.06.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віта Парфенович (1983) / Проза

 ЖИТИ МОЖНА ІНАКШЕ
Ірка стояла біля люстерка кімнати з умивальниками і вдивлялася у своє відображення. Люстерко було старе і потріпане пісками часу. І хто зна скільки студентів гуртожитку вдивлялося у нього. Дівчат і хлопців, адже за правилами гуртожитку поділу на чоловічу і жіночу сторони чи поверхи не існувало. Тут проживали усі змішано. Звісно, спочатку селили хлопчиків до хлопчиків, а дівчаток до дівчаток, проте потім природа порушувала встановлені комендантом порядки, і симпатії, кохання, зустрічання-зітхання робили своє. Тому офіційно Ірка проживала з дівчатками, які давно підживали з хлопчиками. А у неї нікого не було. Дівчині не подобалися ровесники – прищаві, інколи погано вимиті, з несвіжими шкарпетками і без уявлення про те, що таке антиперспірант. Ірці завжди подобалися інакші чоловіки – джентльмени з лоском, в костюмах, від яких гарно пахло, голені, у чистих свіжих сорочках і начищеному взутті. Тому оці всі підживання у гуртожитку її цікавили мало. Так само. Як і Марію.
Це була сусідка по блоку в гуртожитку. У блоку загалом нараховувалося сім кімнат, де мешкали дівчатка з дівчатками, а хлопці з хлопцями. Висока, кремезна, екзотичної зовнішності, Марія була родом з невеликого села на Донеччині, проте гарно освічена, зі знаннями мов і модних тенденцій. Марія подобалася Ірині, і от коли вони вкотре зустрілися у кімнаті з умивальниками, яка слугувала і душовою, дівчина зраділа, що побачила свою сусідку.
Кімната була сирою, постійно, адже пара від приймання жителями душу нікуди не зникала, тому на стінах і стелі поступово захоплював простір грибок. Умивальники були чистими, прибиральниці за мізерну зарплату все одно гарно мили їх, чи то з причин відповідальності і усвідомлення своєї почесної місії, чи за звичкою, тому вони сяяли білизною, а у самій кімнаті часто пахло хлоркою, адже душова межувала з вбиральнею, тому ці добрі тітоньки піклувалися про санітарний стан врученим їм під відповідальність територій.
Старе люстерко. Срібний шар полущився від часу. Криво покладена плитка, для того, щоб вода стікала у стік… Ірка стояла у халаті і думала, чому вона, така вродлива і розумна отут… Але іншого варіанту поки що не було.
Гуртожиток – то була теж така собі розкіш, адже втиснутися у нього і зайняти місце було непросто. Місцеві студенти часто бажали прийти до приїжджих у гуртожиток у гості. Тут панує свобода. Тут оаза вільного простору. Відсутність контролю батьків і належність собі. Тут формується самостійність і сила духу. Тут ти вчишся стояти за себе і свої права, інколи вмикаючи навіть кулаки… отака школа загартовування духу.
Ірка стояла і дивилася на себе роздумуючи, поки Марія чистила зуби. Марія була комунікабельна, проте не з усіма, інколи на кухні вони мило щебетали, і тоді Ірці здавалося, що вони могли б стати справжніми подругами. Тому Ірка цього разу не поспішала йти до себе у кімнату. Марія подивилася на дівчину і глянувши на себе в те ж саме облуплене люстро промовила: «Шкода, отака краса пропадає»
Ірка здивовано підвела брови: «Та і я так вважаю, Машо, ось дивлюся на себе у люстро і думаю, а де оті гарні чоловіки, яких я бачила на екранах телевізора у кіно? Добрі, розумні, гарні, охайні! У гарних костюмах із запахом розкішних парфумів. А не штином дешевих сигарет і нечищеними зубами…»
А такі є, але не тут, – бадьоро підтримала розмову Маша. – Хочеш, розповім де, але зараз прийматиму душ, а потім матиму години три перед зустріччю. Можемо поговорити на кухні. Попити чаю і потеревенити про наше дівчаче.
Ірка зраділа неабияк. Про Машу вона знала іще й те, що вона одягається лише в брендові речі, носить білизну «Вікторія Сікрет», яка вартує космічних сум, а не трусики бавовняні з розкладки, що у підземці біля університету. Є моделлю однієї зі столичних модельних агенцій. Інколи приходить додому з букетами дорогих квітів і дорогущими іграшками з Метрограду. Не палить. Не злословить. Знає французьку і англійську. Має гарне почуття гумору. Виступає на показах і ходить подіумом. Їздить інколи на кілька днів невідомо куди, час від часу приходить з фантастичним макіяжем і зачіскою після ресторану чи зйомок. Одним словом, Ірка знала, що Марія про оте красиве життя знає не лише з кіно і телевізорів, мильних романів і дешевих журнальчиків для домогосподарок. У Маші водиться валюта, євро і долари, тому, звісно, вона може без остраху зайти у будь-який ресторан чи бутік в центрі міста, але майже завжди на неї клюють женихи і вона майже ніколи не платить за себе сама. Дівчина-свято.
Ірка швидко побігла на кухню ставити чайник, поки Маша ніжилася у піні під душем, дістала запаси вафель і печива, заварила смачного чаю і стала чекати, коли Маша вийде. Двері відчинилися, з клубків ароматної пари вийшла з чалмою з рушника на голові і у білому рушнику Маша. Махрова білосніжна тканина вдало відтіняла смуглу шкіру. Вона, ніби єгипетська Нефертіті, пройшла гордою ходою до себе у кімнату. А за чверть години дівчата сиділи у кімнаті Іри і пили чай.
Чай був смачний. Тому розмова спочатку складалася добре. Ірка пожалілася знов на життя, мовляв, достойних кавалерів нема. Ровесники не підходять. А де познайомитися з таким, як треба, не знає. Адже стипендії вистачає лише на те, щоб раз у місяць поїхати і «затаритися» господарчими товарами і продуктами харчування у «ямі» – оптовому ринку біля приміського вокзалу, куди їздило багато студентів і пенсіонерів у бажанні зекономити. Ірка там купувала гігієнічні засоби, шампунь, пральний порошок, мило і зубну пасту, крупи, чаї, вермішель і каву, чай і консерви, печиво і вафлі, шоколад і шкарпетки. Коли заощадження були більші, то за пристойну суму там можна було придбати сумку чи спідницю, парфуми чи новий бюстгальтер.
Можна жити інакше, – переконливо сказала Маша і подивилася на Ірку і продовжила, – Ти думала коли-небудь про те, що у нас дефіцит на чоловіків в Україні? Дефіцит і так, бо на ту кількість жінок, що у нас є, чоловіків значно менша кількість. А якщо від цих відняти підходящих за віком, освітою, матеріальним становищем, відкинути алкашів і наркоманів, то їх взагалі стає дуже мало!
І що робити ? – не витримала й перебила дівчина. Де взяти такого, який підійде, як шестерня до шестерні зубчик до зубчика?
Вихід з ситуації є! – продовжила Марія. – Можна пошукати такого, як треба, за кордоном. У них нема такої кількості алкашів і наркоманів, як у нас, значно кращий рівень життя і вищі статки. А якщо чоловік ще й років за 40-45…
Я не хочу такого старого! – перебила дівчину Ірка.
Стривай… я дещо поясню… – Марія зробила ковток чаю і продовжила. – Їхні чоловіки, іноземці, настільки гарно виглядають, що навіть за сорок мають кращий вид, ніж наші, «упахані» роботою і змучені побутом люди, зрозумій. Вони не спішать одружуватися, адже будують кар’єру і накопичують капітали. Вони нагулюються, і десь біля сорока хочуть собі молоденьку вродливу, роботящу слов’янку. Розумну, щоб могла народити дітей, допомогти продовжити рід.
Машо, я не знаю, як можна знайомитися з іноземцем, який серйозно налаштований будувати сімейні стосунки у майбутньому. Треба знати гарно мову, спілкуватися, щоб розуміти, чи підходить тобі людина, чи однакові у вас цінності і вирішити, чи взагалі вам по дорозі… Знати мову не на примітивному рівні, а вільно висловлювати свої почуття і думки… Я такими знаннями не володію…
Не засмучуйся, варто лише тобі захотіти, і я сама візьму тебе за руку і відведу у таке місце, де люди професіонали допоможуть тобі у цьому всьому.
Ой, – зойкнула і засумнівалася Ірка, – певно ці послуги коштують недешево… І навряд чи безкоштовно
Ти що! – заспокоїла Маша, – за все платять іноземці, а тому навіть і не думай там питати скільки винна. А давай так, ми з тобою, коли ти будеш морально готова, підемо туди разом і зареєструємо тебе на сайті знайомств однієї відомої шлюбної агенції,тобі лише треба взяти паспорт і підготуватися до фотозйомки. Послуги фотографа і стиліста для тебе безкоштовні. Зважуйся! Час змінювати життя і вибиратися з цих злиднів! Дозволиш собі більше, походиш на побачення по ресторанах, поїси омарів, поносиш білизну фірмову і дорогі туфлі, все це купуватимуть іноземці, які хотітимуть завоювати твоє серце і симпатію.
Ірка замислилася. Маша пропонувала хороший варіант. Звісно, хотілося не лише ліжко-місця у гуртожитку і душової з подлубаними грибком стінами, хотілося ікри, шампанського «Дон Периньон» і омарів. Їздити на дорогому авто. Одягатися в брендові шмотки і відпочивати мінімум тричі на рік за кордоном на морі.
Час минав і нічого кардинально не змінювалося. Пари з гуртожитку то сходилися, то розходилися, а у Ірки навіть елементарного досвіду стосунків з чоловіками не було. На горизонті підходящих кандидатур взагалі не було. Звісно, сюди не беремо до уваги ні одружених, ні викладачів.
У Ірки зносилася чергова пара взуття і вона ламала голову, де знайти собі можливості придбати нову. А Маша тим часом міняла наряди, то вона викидала свої фірмові кросівки, бо у неї з’являлися більш «наворочені», то джинси. Ірка була значно меншою за ростом і розмірами ноги ніж Марія, тому вона не могла розжитися обновкою з барського плеча.
Йшла весна. Пульсувала у венах, повітрі, дурманила думки. Хотілося прогулянок парками і обіймів, поцілунків і однодумця поруч. Друга, наставника, рідну душу. Ірка стріла Машу на кухні, коли та готувала собі грінки з українського хліба, у час, коли вона не дотримувалася строгої дієти, ця страва була справжніми ласощами.
Ірка розпочала розмову сама.
Машо, я тут подумала... – нерішуче почала дівчина.
І що? – всміхнулася Марія, перекидаючи на пательні кавалок добре засмаженого на олії хліба.
Раз ти мені обіцяла допомогти, з агенцією, то я хочу змінити своє життя. Тим паче, що з тобою я почуватимуся у безпеці і точно знатиму, що йтиму не на невідому квартиру, де мене чекає небезпека.
Гаразд, я можу у п’ятницю, бери паспорт, чепурися й підемо. – Кивнула Маша і пішла їсти свою грінку, яка якраз набула потрібного ступеню готовності.
У очікування свята дні промайнули швидко. Ірка напередодні запланованого походу продумала образ, добу не знімала бігуді, адже пінка для волосся мала гарно схопитися, потренувалася, яку сукню одягти, з туфлями подібне питання не стояло, тому обрала босоніжки, продумала макіяж і манікюр. Все мало бути вищого ґатунку, тому Ірка не шкодувала ні часу, ні сил, щоб мати вигляд ніби щойно з салону. І коли всі елементи образу були довершені, то Машка аж захоплено охнула, мовляв, така файна пані тут.
Дівчата бадьоро крокували до зупинки тролейбусу, саме там зупинялася пряма маршрутка до центру міста. Марія любувалася манікюром Ірини і видом за вікном. Тоді ще шелл-лак тільки набирав популярності, тому вона оцінила майстерний манікюр у домашніх (читайте гуртожиткових) умовах.
Доїхали до центру, а там однією з вуличок, що розгалужувалися від головної, пішли до житлового будинку. Будинок був неприступною вежею, з високими заґратованими вікнами і триметровими стелями.
Марія набрала комбінацію із цифр на домофоні, а коли почула відповідь, прочинила важкі металеві двері. Ірина прослизнула першою, у під’їзді тьмяно горіла лампочка, а кілька поверхів вище стало чути клацання замка. Дівчата піднялися і увійшли у прочинені двері квартири.
Всередині приміщення світло було приглушене, м’яке, жовте, з підвісної стелі, тому в квартирі панували романтичні сутінки. Велетенський шкіряний диван, неподалік стіл, крісло, комп’ютер і ще одне крісло для відвідувачів. Невеличкий скляний стилізований столик для подачі кави і журналів обабіч дивану. Відвідувачкам одразу запропонували чай або каву.
Ірка боялася пити що-небудь, проте коли Маша погодилася на каву, вирішила після невеликих вагань замовити філіжанку й собі. Дівчина нервувала, бо уже чула про історії з клофеліном і боялася, аби не всипали у каву ще чогось. Але Марія була поруч, тому вирішила покластися на її порядність.
Господинею агенції виявилася чарівна білявка, краса її видалася штучною, проте зовнішність була приємною. Її обличчя ніби промовляло – у мене вкладено багато коштів. Ірка розглядала господиню крадькома, поки вона вела розмову з Марією. Сама ж дівчина примостилася на диванчику поблизу журнального столику в очікуванні обіцяної кави.
Потім вести розмову білявка стала з Іриною.
Отже, ви вирішили подати анкету для знайомства з іноземцем.
Так, – ствердно кивнула Ірка. – Я подумала, що шанс стати коханою і щасливою так значно зросте.
Ви знаєте наші правила? – спитала білявка.
Ні, не знаю, тому прошу розповісти мені докладніше.
Агенція займається розміщенням анкет самотніх дівчат і жінок, які справді прагнуть знайти своє щастя. Вони готові морально до того, що їм доведеться у разі вдалих стосунків переїхати за кордон, полишити Україну. Але там рівень життя значно вищий, тому вони й хочуть побачити інший рівень життя – у достатку, подорожувати, насолоджуватися. Ми беремо у дівчат паспортні дані, щоб при реєстрації перевіряти їх сімейний стан, реєструємо лише незаміжніх. Коли ваша анкета з’явиться на міжнародному сайті знайомств, чоловіки будуть її бачити і писати вам, для того, щоб дізнатися вас краще.
Ой, – а я ж не знаю так досконало мови, щоб вільно спілкуватися з чоловіками.
Не хвилюйтеся, з листуванням допомагатиме агенція. У нас є кілька перекладачів, які у разі зацікавлення вашою персоною будуть зв’язуватися з вами електронною поштою чи по телефону, аби ви або приїхали особисто і поспілкувалися он-лайн з чоловіком, або написали листа і його буде перекладено англійською чи іншою мовою і відправлено потенційному женихові.
Отже, я можу в будь-який час користуватися послугами перекладача, і це буде абсолютно для мене безкоштовно?
Абсолютно правильно, – підтвердила білявка. – Чоловіки настільки хочуть наших дівчат, що готові платити за можливість зустріти реальне кохання, вони готові дарувати подарунки, приїздити в гості сюди, водити в ресторан, давати запрошення до себе у країну.
А наскільки це безпечно? Ви перевіряєте якимось чином женихів на відсутність кримінального минулого чи проблем із законом?
Посмішка господині на хвильку зникла. Це був ледь помітний момент, і якби Ірка не так уважно розглядала її перед тим, як вона почала розмову, то і не звернула б уваги, посміхалося обличчя, але не очі. Видно було, що білявка була не готова до такого повороту подій. Але за хвильку опанувала себе і сказала, що при зацікавленні конкретного чоловіка дівчиною агенція посприяє такій перевірці. Це була неправда.Адже ніхто насправді не вболівав за безпеку наших дівчат, але про це згодом.
Отже, чоловік побачить мою анкету і почне зі мною спілкування, так? Може приїхати чи позвати до себе за кордон. А я можу, якщо він мені не подобається, відмовитися від спілкування з ним, правильно? – налягала Ірина.
Ми нікого не зобов’язуємо спілкуватися примусово. Але умови є, якщо чоловік вам не до душі, ви маєте дати про це знати. А зараз пропоную заповнити стандартний договір на послуги агенції, вписати туди паспортні дані і дати мені ваші документи для того, щоб я зняла копію. Це стандартна процедура. Потім домовимося про фотозйомку.
Гаразд, – погодилася Ірина і почала заповнювати анкету і договір.
У анкеті треба було коротко описати себе – зріст, вагу, статуру, зацікавлення і побажання щодо партнера, вказати знання мов, рівень володіння і кількість, і Ірка дала волю своїй уяві.
Заповнюючи анкету, вона думала про високого, атлетичного брюнета з зеленими чи блакитними очима, модельною зачіскою, легкою неголеністю, гарно одягненого, від якого приємно пахне. Ірка думала про чоловіка, фото якого бачила на бігбордах поблизу університету. Усміхненого і доброго.
Після того, як усі справи з паперами було вирішено, звідкілясь узявся фотограф, молодик прийшов, ніби за помахом чарівної палички, певно білявка організувала його появу спеціально. Ірку відвели в окрему кімнату, що слугувала фотостудією, на білому фоні з освітлювальним обладнанням відзняли кілька ракурсів, фотограф позвав газдиню, схвально прицмокнув і повідомив, що фотосесію завершено.
Марія тим часом здиміла у невідомому напрямку, тому Ірка діставалася додому сама. Вона ще деякий час роздумувала над вчинком, але потім хвилювання поступово зникли. І за сесіями і парами студентка взагалі забула про молодика з біг-борду.
Телефон задзвонив несподівано в один з весняних погожих днів. То був телефон сусідки по кімнаті, адже власного у Ірини не було, тому вона дала той, за яким можна було її знайти.
На тому кінці дроту щебетала працівниця агенції, вона радісно повідомляла, що запрошує Ірину на зустріч з потенційними женихами, яка відбудеться в одному з відомих і респектабельних барів столиці у суботу пообіді. Кращі женихи, які погодилися приїхати в Україну і особисто познайомитися з дівчатами. Так говорила співробітниця-перекладач. Умови «сошіалу» – так називався захід – були такі – дівчина отримує дві картки на сік і коктейль, які має обміняти на барі у будь-який час, завдання – по максимуму знайомитися з чоловіками і завоювати симпатію.
Ірка не сумнівалася у своїй чарівності, тому коли побачила Марію,відразу взлася до справи:
Машо, ти знаєш про «сошіал»? Мені дзвонили з агенції.
Так, знаю, ти підеш?
А ти? Мені цікаво подивитися на тих завидних женихів, а що, як там моє щастя блукає?
Звісно, йди! Я вже на таких заходах була. Хто знає,може і пощастить. Це краще, аніж сидіти вдома, – підсумувала Марія.
А, може підемо разом? – не відставала Ірка.
Я побачу, які в мене плани на суботу, можливо, що й разом сходимо.
До суботи Ірина готувалася ще більш прискіпливо, ніж для походу до агенції. Навіть босоніжки попросила у дівчини з кімнати, адже її взуття краще пасувало під стиль і образ. І ось надійшла година «Ч». Ірка і Маша урочисто увійшли в знаменитий бар і тримали картки на сік і коктейль. Після годинки очікувань до зали почали заходити чоловіки. На думку Ірини всі вони були якісь неохайні. Одягнені абияк, вільного розкрою штани, ніяких тобі сорочок з напрасованими комірцями і штанців зі стрілочками. У футболках, джинсах, підстаркуваті, із залисинами, і справжні дідусі, з зайвою вагою і худощаві, висушені вітрами і пісками часу. Вони гелготіли англійською і німецькою, а дівчата-перекладачки порхали над ними, як метелики. У залі уже зібралася порядна кількість порядних самотніх дам, які жадали стріти справжнє кохання, виїхати за кордон, налагодити матеріальне становище, змінити статус, побачити світу, у кожної з наречених були свої мотиви… У гонитві за кращим життям і оспіваною американською мрією землячки почали навперебій розбирати підстаркуватих женихів. Криві, косі, усі іноземці користувалися шаленою популярністю… Ірка здивовано стояла осторонь.
Нікого підходящого тут не було. Спокій дівчини порушила перекладач з агенції, вона торкнулася руки вище ліктя і усміхаючись розпочала:
Рада Вам повідомити, що отой респектабельний молодий чоловік звернув на Вас увагу і жадає познайомитися.
Ірці спочатку здалося, що то сон, що то не до неї і взагалі привиділося. Стоп! Схаменулася вона, можливо, я щось пропустила. Когось, вірніше.
Де він? Де мій принц? – на автоматі промовила вона, озвучуючи свої думки.
Та ось же, – привітно усміхаючись підробною посмішкою-маскою сказала перекладач.
ЩО? – Ірка ледь не впала на рівних ногах, очі її округлилися у здивуванні. Неподалік стояв чоловік, який відверто підходив на роль дідуся, а не жениха. Перекладач вказувала на нього.
Ірка привітно посміхнулася у відповідь перекладачеві, але зміст подальших слів був не таким солодким.
Отже, молодий чоловік? – нервово підкреслила вона, і продовжила, – Дівчино, та хіба ж ви не бачите, що із нього реально порохно сиплеться? Він радше дідусь, який має обирати супутницю згідно свого віку, а не на молодиць зиркати. Ви собі такого жениха хотіли б? Зізнайтеся чесно?
Отже, я передам, що Ви не зацікавлені продовжувати знайомство.
Звісно, ні – відповіла Ірка і полишила модний бар у модному клубі. Навіть картку на коктейль не міняла. Уся ота процедура відбору була для неї нестерпною і принизливою. Їй було соромно за всіх. За «голодних» жінок-землячок, за підстаркуватих не напрасованих женихів… за свою наївність.
Потім був ще один «сошіал», такий же, і дівчина почала підозрювати, що шлюбна агенція займається аж ніяк не влаштуванням особистого життя кандидаток-землячок. Радше, це все було схоже на турботу про іноземних гостей, яким дешево і весело хочеться гульнути у державі з не надто високим рівнем життя. Секс-туризм – ось на чому можна заробити.
Наші жінки кидалися на іноземців, ніби голодні. Ірка ж не погоджувалася на будь-кого, тому після пари-трійки невдалих «сошіалів» геть закинула ідею знайомств через агенцію іноземцями.
І на деякий час полишила ідею за допомогою агенції влаштувати особисте життя. Аж поки не знайшла одного дня в електронній пошті листа. Писала агенція, ніби-то чоловік підходящого віку зацікавився анкетою Ірини і вона має повідомити агенцію про те, чи хоче продовжувати спілкування з ним. Можна написати напряму чи скористатися послугами перекладача. І Ірка вирішила попросити фото кандидата у женихи.
За два дні лист-відповідь надійшов Ірині знову, у ньому було коротке миле вітання і кілька світлин жениха. Ірка зраділа, адже текст листа був дуже простим і витонченим водночас. На фото можна було розгледіти спортивну статуру і приємну посмішку чоловіка. Ірку це не повністю влаштовувало, адже жодного разу не вдалося подивитися в очі іноземця. На усіх світлинах він був у сонцезахисних окулярах. Тому Ірка не вагалася і попросила фото без окулярів. А ще написала коротко про себе, правду і тільки правду. Дівчина схилялася до переконання, що розпочинати стосунки необхідно тільки зі щирості.
Невдовзі отримала відповідь. То був милий лист про те, як приємно читати листи від Ірки, коротко йшлося про інтереси і хобі жениха, а також про те, що він має наміри прилетіти з далекої Австралії до Києва, адже хоче якомога скоріше побачитися з дівчиною.
Іноземець не скупився на гарні слова і компліменти, тому Ірка аж занервувала, адже скоро мала з подругою їхати на море на кілька днів. Тому вона вирішила повідомити дати, коли буде поза межами столиці. Розповіла, що їде на море ненадовго і сподівається на зустріч.
Перебуваючи у передчутті поїздки на море і приємної зустрічі, дзвінок з агенції був ніби грім посеред ясного неба. Хізер (а так звали жениха) прибув до столиці і призначив зустріч на післязавтра, тобто тоді, коли Ірка мала вирушати потягом до моря. Дівчина попросила перенести зустріч. І стрітися або завтра, або після чотирьох днів, як повернеться з подорожі.
Дівчина з агенції повідомила, що завтра зустріч можлива. І Ірка почала спішно подумки збиратися на побачення. Але наступного дня, коли дівчина була готова, їй повідомили, що Хізер обрав іншу претендентку і вони поїхали на море в Одесу. От і вся любов! Настрій у дівчини погіршився, аж поки подруга не купила смаколиків і не втішила Ірку.
Потім були періодичні дзвінки і листи з новими женихами, але Ірці ніхто більш так і не сподобався. Вона згадувала теплі рядки того австралійця і думала, як він міг отак зрадити їхні незрілі, мов молоде вино, почуття і перекинутися на іншу.
Відповідь прийшла сама собою. Так часто, коли не знаєш відповіді на питання, а потім Всесвіт шокує правдою.
Ірка якось познайомилася з молодим копірайтером, який працював і заробляв непогано. Дівчина саме шукала можливості підробітку, тому спробувала розпитати у нового знайомого, як саме він працює, і виявилося, що він працює у схожій агенції. Переписується з анкет дівчат з чоловіками з-за кордону на платних міжнародних сайтах. Кожне повідомлення вартує від кількох доларів, які женихи готові платити за спілкування з доступними, вродливими і цікавими слов’янками. За місяць набирається солідна сума, з якої копірайтерові належить відсоток. Тому хлопець підробляє поки так. Певно, так заробляла і Маша, яка свого часу привела Ірку до шлюбної агенції і приязно гомоніла з білявкою. І не було ніякого доброго і цікавого Хізера, і ніхто нікуди не їхав, а ось такі «перекладачі», коли у них бракувало ідей, потираючи спітнілі долоньки від радощів, можливо, таки перекладали романтичні листи, надсилаючи у кілька чатів під різноманітними анкетами дівчат. Одні застарілі секс-туристи, які на пенсії вирішили надолужити втрачене і наші наївні жінки і дівчата у пошуках нормальних чоловіків і сімейного щастя. Ірці стало зрозуміло все. Весь пазл склався у цілісну картинку.
Дівчина була уже три роки як заміжня, з майбутнім чоловіком познайомилися несподівано і то вже інша історія. Він не був іноземцем, не одягав напрасованих сорочок. Надавав перевагу теніскам і джинсам з кросівками. Любитель гарних парфумів, хорошої кухні і автомобілів.
А в колисці безтурботно спала і бачила казкові сни мила донечка, гарнесенький рожевий янгол, народжений від коханого чоловіка. Доня сопіла рівненько, інколи прицмокуючи соскою. Ірина усміхнулася, згадавши про студентські часи і пригоди з пошуками кавалера, спогади навіяв сюжет телепередачі, яку інколи через підписку на ютьюбі дивилася теперішня домогосподарка, дістала навушник з вуха, поцілувала маля і легенько поправила ковдру у колисці дитятка. Ірина пішла лаштувати вечерю, за годину мав повертатися з роботи коханий.
12.04.18





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-10-02 21:29:07
Переглядів сторінки твору 47
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.891 / 5.36)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.681 / 5.27)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.815
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2018.10.18 10:50
Автор у цю хвилину відсутній