ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Василина Іванина
2018.12.18 20:58
ожеледиця жебрає
на роздоріжжі
_дайте хоч одненьку жертву_
тихо канючить
підступно скалячись
услід перехожим
мовляв
недалеко втечете від мене

Тетяна Левицька
2018.12.18 17:14
День врунився, хмелів учора,
сьогодні - втратив щастя шарм.
І знову хочеться на море
в оазу фінікових пальм.

В тропічнім царстві оживаю,
Колючим кактусом цвіту.
Блаженство неземного раю

Ярослав Чорногуз
2018.12.18 15:50
Мене повчає псевдодруг, як жить,
Хоча молодший віком проти мене.
Та уявля себе «великим» вченим,
Й нема нахабству дикому межі.

І по воді його все пишуть вила –
Він хоче, щоб поліг я на війні.
А він пророком став, був на коні,

Віта Парфенович
2018.12.18 15:27
кому доводити і що?
а головне – то є навіщо?
танцюючи на попелищі,
розплата буде і «расчет»

кому доводити і де?
хто я – я теє добре знаю,
на ранок з кавою чи чаєм,

Олександр Сушко
2018.12.18 11:43
Замріявся (на те я і піїт),
Із пуза долина приємний буркіт.
Померти в ліжку аж під сотню літ
Забаглось між турботливих онуків.

Хай патріоти скніють на війні,
А я на кухні попишу віршата
Про сад, любов, озера та лани.

Любов Бенедишин
2018.12.18 11:23
Хочеться крикнути: «Де ти?» –
У глибину Інтернету.
Між чудасій і докорів
Щастя впізнати своє.

Скрізь – несполохана тиша,
Луни її не колишуть.
Бачити внутрішнім зором

Ігор Шоха
2018.12.18 11:15
Усі ми аплодуємо, буває,
всьому новому, любимо пісні.
І не буває соромно мені,
що долучився із якогось краю
до арії у опері одній.

ІІ
Є фабула. Анонси оминаю я...

Світлана Майя Залізняк
2018.12.18 10:23
Сон...
піднімаюся вище за трави.
Сила тяжіння тепер несуттєва
Ось долітає червіньковий гравій.
Хто ж там зустріне - Евтерпа чи Єва?

Сцени...
ліани...

Віктор Кучерук
2018.12.18 06:36
Як прикро, люба, що не разом
Уже радіється й болить, -
Що ти впокоїлась одразу,
А я - вагаюся що мить.
Зіперсь лякливо на онуків
І, мов зачумлений, стою, -
Собі продовжуючи муку
Та поділяючи твою...

Галина Михайлик
2018.12.17 22:02
сніжно
ніжно
біло

біль
минув
давно -
гадало_ся...

Ігор Шоха
2018.12.17 21:16
Йдемо за обрій інеєм повиті.
Усе насущне маємо з небес.
Неуязвимі, бо за правду биті,
і віковічні, бо Ісус воскрес.

До видимого муляємо ноги
та істині радіємо здаля.
У нас немає битої дороги,

Василина Іванина
2018.12.17 20:42
у мовчазнім чеканні стільки всього –
терплячості, непевності,
підозри,
що ти нетрібна,
мов ота ялиця,
в якої стовбур скривило від бурі.
...який хосен із неї – ні краси,
(та й кожен відвертається байдужо),

Серго Сокольник
2018.12.17 19:17
БІМБА еротично-детективне сюрреалістичне оповідання ***оригінальний сюжет, авторські знахідки. Опубліковано, як і уся моя інша проза*** -Любий, дай-но мені трохи коньяку! Не вмикай світло, пляшка десь тут, біля ліжка... І тобі ось... Все, клади! Йд

Іван Потьомкін
2018.12.17 14:33
Затісно в суєтному сьогоденні…
Кривавицею мерехтить майбутнє…
Невже таким задумано наш світ?
«А ти в минувшину занурся,- чую голос.-
Між слів і дій тамтешніх наміри й помисли,
Прийнятні сьогоденню, віднайди.
Аби бодай на гріх один йому полегшал

Вероніка Новікова
2018.12.17 13:44
Я прийшла. Ось пісок, ось і лезо нічної води.
Холоди розрослися. Та годі, під одягом літо.
Я ходила так довго, як довго ніхто не ходив.
А тепер от прийшла. І, здається, раптово розквітла.

Ніч тремка і прозора, коріння у ній не росте.
Може ранок зар

Олександр Сушко
2018.12.17 12:59
Свобода, браття! Нумо у церкви!
Пірнімо купно в благодаті кубла!
Є хомути із Риму і Москви,
Приміряю дешевий - зі Стамбула.

Сліпаві гнучкошиєнки-раби
Рвонули навпрошки у райські пущі.
Штовхнув попа. Під рясою скарби
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Надін Ко
2018.12.16

Гобіт Васильковий
2018.12.08

Євген Лінивий
2018.10.20

Місіс Анонім
2018.09.08

Анна Чіпко
2018.09.07

Владислав Пилипюк
2018.08.15

Вікторія Волецвіт
2018.08.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віта Парфенович (1983) / Проза

 одкровення
я пантера, що вигинає спину перед тим, як здійснити стрибок. відчайдушна, смілива, сильна. я звикла стояти за себе сама, але є речі, які самостійно не врегулюєш
я можу обходитися без тебе, хлопче, але не без сексу... мені зараз хочеться цього...і я в змозі собі у цьому зізнатися...я зізнаюся собі у багатьох речах, а любов і секс я навчилася розрізняти... я про внутрішню сміливість зізнатися собі у тому, що ти бажаєш, навіть якщо забороняєш собі думки і дії, внутрішню силу, а не про слабкість і інертність...
а ти все ходиш колами, безнадійно закоханий(?), але боїшся відкритися, боїшся сказати правду, і бути відштовхнутим... висміяним чи ще що там собі сам надумав. чи може ти сам не впевнений у тому, що ти хочеш і що тобі потрібно?
пять років тому я потребувала тебе...пригадую...
я саме розірвала стосунки і хотіла тепла і любові, ласки, присутності рідної душі...
а ти мовчав понад 5 років і мовчиш... на що розраховуєш? щоб я кинулася на тебе сама? так от, цього не буде!!! Бо чоловік має бути чоловіком, тобто сам робити перші кроки, бути сильним і сміливим, сміливим не від того, що на соту пропозицію якась з дівок пристане, ні! (так роблять слабаки, невпевнені у собі)
сміливим тримати удар, у тому числі по самолюбству. підійматися з колін і йти далі...
усі мої спроби зблизитися з тобою закінчувалися фіаско, а їх було немало, мені хотілося пізнати тебе, спілкуватися, дружити, що хотілося тобі - ти сам краще знаєш
ти мене відштовхував, ображав, сердився на мене і проклинав, певно, бо тобі хотілося мене пристрасно кохати, а не дружньо гомоніти...
я цю школу пройшла, пройшла рано, на щастя, певно, і мені отруювали життя ще тоді, коли я, будучи школяркою, дозволила собі сподобатися одному старшокласникові...
і тоді мого однокласника, який з першого класу таємно кохав мене, прорвало, ніби стару греблю, і я мало не кинула школу, плачучи щовечора в подушку від тих усіх прикрощів, яких він мені завдавав...
час йшов, він мене ревнував до кожного хлопця, з яким я перетиналася, відганяв, ніби пес, усіх, роблячи мені боляче... і я втекла з міста, втекла, аби повернутися через кілька років і зустрітися з ним... і під шофе він зізнався знову, бо на тверезу голову не вистачало сили духу...
а після того, як ми переспали, таке буває, що цікавість і фізіологічний голод бере гору над здоровим глуздом, він плазував... хотів продовження стосунків, але не хотіла я... бо у мене вже був певний досвід тілесного спілкування і того, що любов і секс речі різні...то було не моє пальто і не сукня, яка бездоганно сяде...він розпатякав усім, кому не ліньки, що був зі мною, хоча...мені не соромно, він себе рекламував як суперкоханця з років 13-ти, і мені було цікаво, чи дійсно він такий, майстерний. вправний, як патякав на кожному розі... дива не сталося, наші шляхи назавжди розійшлися, цією близькістю я розрубала гордіїв вузол, і вільною пішла далі, бо шукала, ні, я хотіла поєднання і ідеалізації душі і тіла, цих двох складових, хоча сувора дійсність скидала покривало ілюзії...
я йшла ва-банк, не раз, але всі вершини, які мені вдалося завоювати у результаті виявлялися примарними...
я страждала... я сумнівалася в собі... у тому, чи можна мене полюбити просто за те, що я отака, як є, жива душа, тіло, полюбити за розум і сміливість, і прийняти, і бути поруч, так, щоб я не мучилася і не сумнівалася, що не така...
я пройшла свої кола мук і страждань...пройшла і загартувалася... я стала сильніша, але не сталева...
хоробра і тендітна, сильна і слабка...пантера і котенятко, яке хоче мати поряд чоловіка, на якого можна обпертися, насолодитися і втамувати не лишень фізіологію, але й душу...
ти гарчиш, коли я заграю з іншими, навіть твоїми друзями, я роблю це зумисно, зумисно дратую тебе і провокую на дію, ти мінишся і соромишся, а я тим часом граю свою партію, будь мужиком! – своєю грою натякаю тобі, але ти обираєш мене відштовхнути, як безпородне кошеня, бо в тебе статус місцевого, а я ліміта, у тебе впливові батьки, чим не можу похвастатися я... ти не борешся за мене... отже, ти слабкодухий... хоча хороший, і я тебе люблю як людину... енергетично і дружньо...





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-10-04 22:52:01
Переглядів сторінки твору 145
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.891 / 5.36)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.681 / 5.27)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.823
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЩОДЕННИК
РОМАНТИЧНА ПРОЗА
ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2018.12.18 20:34
Автор у цю хвилину відсутній