Відразу зауважу на цілком справедливі скерування уважних читачів щодо "спільнице і госте", в кличному відмінку, що саме так в найбільшій кількості випадків і мало би бути, але тут ось ліргерой цілком свідомо відходив від прямих звертань. і йдеться саме про осінь, яку ось ліргерой констатує, визначає як "спільницю і гостю", без звертання до неї. Тобто, не йдеться про розмови з духами, навіть духами Осені ).
Отакий от ньюанс, хоча , чесслово, не знаю, що мені би відповіли на це фахові мовники.

Я не фаховий мовник, сприймаю вірш на слух, на дотик, на чуйність на віхолу слів. Можу сказати, що вірш вдався! Гарна осінь наповнена змістом і поетичним флюїдами емоцій, цікаві, зрілі думки та образи! Осінь надихає, мені теж пишеться легко, бо природа цього року нам подарувала золоту осінь. Натхнення Вам, Володимире, та тепла!

Дуже гарна знахідка "У кровотечі часу". А чи нема одруківки у словах: " у крапі суму", може - крапЛі? Чи так замислено? Хоча чорний крап суму - саме в десятку.
Загалом романс-роздум вдався і дуже нелегко, якщо поставити вірне звертання: Кружляй зі мною, спільницЕ і гостЕ, буде потім заримувати, бо передмісте не скажеш, треба шукати щось інше і можливо зовсім нове...
Дуже підсилює настрій твору віртуозна скрипкова музика, хочеться повертатися до неї знову і до вірша!
Неологізм "осенестасу" від іконостасу - досить вдалий, вітаю! І "обрії кармічної зими" теж гарно сприймаються!

оце і Вас пригорнуло падолистом, Володимире...

Крапу вистачає. Ось їду електричкою, напханій пенсіонерами та грибниками як оселедцями в бочці. І нікому немає діла до пейзажів за вікнами, і нічого не приходить на ум, співзвучного з метафорами та епітетамїи цієї поезії.
От присвята доречна.

Скрипка грає, серце крає, вже і осінь догорає.... ))

насправді - світло, легко, невловимо, той край одежі наче й війне зовсім близько, а не торкнеш...

не наслухатись, не надихатись…
тільки стати частиною цієї мелодійності невимовного щему,
цієї тонкої ніжності, такої глибокої чуттєвості
і розчинятися, губитися, тонути
і любити