ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2019.05.24 11:56
Хмарка сіла на тополю і глядить донизу,
усміхається небесно жовтому нарцизу,
розглядає білу шубку ніжної кульбабки,
далі озирнулась хутко: дивиться на грядки.
Там росте уже петрушка, кріп, салату листя,
І кущі вже зеленіють в ягіднім намисті.
Аж до

Віктор Кучерук
2019.05.24 07:38
Доцвітають весняні квіти,
Час вже літнім цвісти поспів, –
А від тебе самі привіти,
З побажаннями гарних снів.
А від тебе, моя відрадо,
Лиш рої неприкаяних слів
То розгадую, як шаради,
То нема до розгадок шляхів.

Ярослав Чорногуз
2019.05.24 00:01
В час, коли співають солов`ї,
І черемхи китиці пресвітлі
Розливають пахощі свої,
Це кохання диво в нас розквітло!

Я забув од захвату слова,
Розтопилися страждання гори.
Бог Ярило нам подарував

Тетяна Левицька
2019.05.23 23:28
Голубий серпанок спрагло із цеберця п'є
у долині прохолодне молоко туману.
Дай напитися любові, джерело моє,
і медовим поцілунком причасти кохану.

Загубилися у травах весни осяйні,
та душа заголубіла в волошковім раї.
Залюби мене до млості, подар

Іван Потьомкін
2019.05.23 21:07
Лапатий сніг січе у січні.
Зима найбільш лютує в лютім.
Береза частує соком в березні.
Кульбабами та розмаїттям квітів дарує квітень.
У травні трава у зріст людини.
У червні черви розпушують старанно землю.
А в липні схиляє віти липа, обтяжена запах

Ірина Залюбовська
2019.05.23 17:32
Із якої далини -
з лісових озер глибоких
і джерел зеленооких -
до людей приходять сни?

З річки темної води,
де верба купає віти,
сни зринають, а сліди

Світлана Майя Залізняк
2019.05.23 09:39
Заслабнути на «Птахокардію» Симптом перший Коли натрапляєш на Поезію Світлани-Майї Залізняк, розумієш, що в твоєму світі вона (її Поезія) оселяється на постійно. Бо так тобі хочеться. Бо там є чим живитися з кожного пірнання в неї. І як оминути ба

Ігор Деркач
2019.05.23 08:09
Усім відомо, – де війною віє,
чекай із «іхтамнєтами» Москву.
Конаюча в агонії Росія
колонізує «вату» світову.

Куди не йди, усюди їхнє рило.
Уже й своє – і те гноїть капрал,
а кривославна мафія Кирила

Олександр Сушко
2019.05.23 07:10
З’явилася у нас на сайті химерна пані: вірші пише. І не просто вірші, а ВІРШІ! Сама про себе нашкребла резюме: ікона стилю! Взірець вишуканості! Естетичний ляпас несмаку товпи! Почитав увечері на сон грядущий її нетлінки, дійшов до сторінки надцятої

Вячеслав Семенко
2019.05.23 00:12
Вітрилами на хвилях трав
тополі луками пливли,
у відблисках нічних заграв
котився грому перелив.

Шмагали блискавки по склі,
спливали за струмком струмок
лавини недвозначних слів

Вероніка Новікова
2019.05.22 23:44
Ніч збирається на гілках. В чому ти бачиш страх?
Шурхотить у траві, біжить зі струмком, зазирає у дім.
Роздягайся, ходімо.

Не ставай на листок, обійди колосок, не торкайся кори,
на твоєму боці і чорні гори, і їхні вітри.
Як ітимеш повз жовту скелю

Серго Сокольник
2019.05.22 11:52
Як це сталося... Літній день
І кульбабок щасливі личка...
Пригадалося нині, де
Заколисувала травичка,
Нам нашіптуючи казки
Про кохання, і ми кохались,
Приховавши у квіточки
Тіл оголення, і ховались

Тетяна Левицька
2019.05.22 09:23
Навколішках спокутую провину,
а в чому винна, Боже, в чому ж винна?
Плекала літепло пташиним клекотом.
В'язала спицями з альпаки шалі,
із сонця - китиці, з роси - коралі.
Вкривала маківки сусальним золотом.

Стікала по свічі сльозою в храмі,

Олександр Сушко
2019.05.22 09:03
Тихий київський ранок, гроза відгриміла вночі,
Пахне листом зеленим, людва поспішає на працю...
на Донбасі війна, чорт із кров'ю пече калачі.
Трупи з раю везуть, а води по коліна у шанцях.

Голубіють думки, небеса і широкий Дніпро,
Тополина юга об

Ольга Паучек
2019.05.22 08:53
Будує Лелека гніздо на стовпі,
Сім"ю йому треба створити,..
Гілки тихо падають, падають вниз,
Нема їм за що зачепитись.

Той стовп гордовито і струнко стоїть
Туманами весь оповитий,
Електромережива він захисник

Ігор Деркач
2019.05.22 08:35
Стихає «Отче наш...» у хороводі націй.
І не байдуже тим, кому не все одно,
як будуть павуки кусатися у банці,
які з усіх усюд окупували дно.

Оточення одне міняється на інше.
Куди не подивись – однаково брудне.
Банкіри і бомжі хвилюються найбільш
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Дмитро Бугера Брилінський
2019.05.22

Юлія Савіцька
2019.04.01

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21

Величко Анастасія
2019.01.16

старий Стрілець
2019.01.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тамара Маршалова / Проза

  Як у мишеняти Пікса у правому вусі дзвеніло (з нової серії оповідок про мишеня Пікса)
Сиділо якось мишеня Пікс липневого ранку на березі Струмочка, зі старою Черепахою розмовляло. А та розумна! Де яка квіточка, де яке зіллячко, все про них розповість. Та ще й чебрецевим чаєм с запашним медом пригостить.
І раптом – Дз-ж-ж-ж...
-​ Черепахо! Га, Черепахо! – підхопився на лапки Пікс. – У якому вусі дзвенить?
-​ У тебе, чи в мене? – не зрозуміла відразу Черепаха.
-​ Ну, звичайно ж, у мене! Швидше відгадуй! – занервувало мишеня.
-​ Та навіщо відгадувати? - відповіла незворушно Черепаха – Я й без того бачу, в якому.
-​ Невже? Хіба це можна побачити? – не йняло віри мишеня. – Ти навіть почути цього не можеш. Вухо як ніяк моє Тому чую тільки я.
-​ Нічого подібного, - образилася Черепаха. – Я також добре бачу й чую. У правому вусі дзвенить. От!
Пікс був приголомшений.
-​ Вірно! – вигукнув він. – І як це тобі вдалося? Ну... побачити. Чи ні... почути.
-​ А отак! - відповіла Черепаха. – Бджолу біля твого правого вуха угледіла.
Біля вуха мишеняти дійсно кружляла Бджола.
Пікс прислухався.
- SOS! SOS! SOS! – дзижчала Бджола – Рятуйте наші душі!
- Що сталося, тітонько Бджілко? – звернувся Пікс до Бджоли. – Чому ти так нервуєш?
-​ Та, як мені не нервувати, - крізь сльози промовила Бджола. – Коли мої діти в небезпеці. Наш... Наш вулик...
-​ Що?! Та кажи скоріш! .Що ваш вулик?! – не витримав Пікс.
- Захопили лиходії! – перевівши подих, промовила Бджола.
-​ Лиходії?! – насторожився Пікс. – Що ще за лиходії? Невже, знову мої родичі бешкетують. Казав же їм – не займайте чужого житла...
-​ Але, цього разу, - витираючи сльози, вела далі Бджола. – це вже не твої, мишеня, родичі, Твої родичі нам узимку дошкуляють. А тут інше. Міль Вогнівка зі своєю родиною в нашому вулику оселилася. Діточок моїх із колисок повикидала, павутинням усе затягнула.
А її численна родина весь наш мед та віск з’їдає, – знову запричитала бідолашна Бджола.
Без сумнівів, цього неподобства Пікс знести аж ніяк не міг.
-​ Лети, - каже, - тітко Бджілко, до свого вулика, а я слідом побіжу. Зараз я цій Вогнівці покажу, як чуже житло займати та господарів із нього виживати!
Полетіла тітка Бджілка до свого вулика, а Пікс слідом поспішив.
А от уже й бджолиний вулик видніється. Бджілка навколо нього кружляє, а залетіти всередину не може. Міль Вогнівка її не пускає. Та ще й погрожує.
-​ Не побачиш ти, Бджілко, відтепер своїх дітей! – кричить. – Геть звідси! Забирайся, поки ціла!
І отут вже Пікс не стримався:
-​ Ти чого це – звернулося він до Вогнівки, - тітоньку Бджолу до її житла не пускаєш? Хто ти така, що в нім свої порядки встановлюєш? Ану, забирайся з вулика зі своїм виводком! Чуєш?! Це я тобі кажу! Мишеня Пікс!
-​ І не подумаю, - презирливо гмукнула міль у відповідь. – Теж мені захисник знайшовся! Ще приндиться! Мене тепер із моїми діточками ніхто з цього вулика не вижене. Навіть не сподівайся.
-​ А це ми ще побачимо! – суворо відказав Пікс, пригрозивши Вогнівці знайденою в траві різочкою.
Але міль це зовсім не налякало.
Напіврозсохлий вулик, із безліччю шпарин, промовляв аж ніяк не на користь бджолиної родини, й злодійка Вогнівка це добре знала. Адже варто вигнати Вогнівку з однієї шпарини, як вона відразу в іншу влізе.
Піксу потрібна була порада. І отут саме він згадав про Черепаху. Мишеня чимдуж кинулося до Струмочка.
-​ Ха-ха-ха, злякався! – тріумфувала міль Вогнівка, побачивши, як той іде. – Казала ж тобі, що таким, як ти, не до снаги зі мною воювати.
Але Пікс не звертав на її слова жодної уваги.
На березі Струмочка на Пікса чекала Черепаха. Почувши про напіврозсохлий вулик, вона відразу ж відправила мишеня до теслі Бобра.
- Іди, - каже, - до теслі, він неодмінно щось порадить.
І от уже Пікс та Бобер стоять напроти бджолиного вулика.
-​ Та-а-ак, - промовив Бобер, дивлячись на старий, напівзруйнований, вулик, - ремонту не підлягає. Отже, будемо зносити.
Вогнівка, що сиділа біля льотка вулика, аж підстрибнула від люті.
-​ Як зносити?! Не треба зносити! Нас і це житло влаштовує! – заверещала вона.
-​ А вас, «шановна», я наразі не питаю, - спокійно вів далі Бобер. – Ви тут, вибачте, хто? Ніхто! Тож сидіть мовчки. Хто господар цього вулика?
-​ Я, - тихо відповіла тітонька Бджола, й додала. – А може, дійсно, не треба вулик зносити. Там, у вулику, мої дітки...
-Та не хвилюйтеся ви так - лагідно посміхнувшись до неї, відповів тесля Бобер. - Я вашим дітлахам лиха не заподію, Я обережно - дощечку за дощечкою, дощечку за дощечкою - розберу старий вулик. А замість нього новий змайструю.
Сказавши це, Бобер почав мовчки діставати із скриньки потрібні йому інструменти.
Для Вогнівки це був вирок. Вона знову лишалася просто неба.
-​ Я... я цього так не залишу! – горлала вона, виштовхуючи з вулика свій виводок. - Я ще повернуся! Я така, що й в новому вулику оселитися зможу...
-​ Оце вже ні! – розсміявся у відповідь тесля Бобер. – У новому не зможеш. Адже в ньому жодної зайвої шпаринки для тебе не буде. Це вже я тобі обіцяю! А ще запам’ятай - на чужому нещасті своє щастя не збудуєш.
І тесля Бобер своє слово стримав.
Ще засвітла у тітоньки Бджоли та її діток був новий, дуже гарний і міцний вулик.
А потім святкували новосілля.
Пікс із Черепахою подарували Бджолі великий букет чебрецю.
Чому чебрецю? Скажу. Дуже вже та злодійка Вогнівка чебрецю боїться.
-​ Черепахо! Га, Черепахо! – звернувся раптом Пікс до Черепахи. – У якому вусі дзвенить?
-​ У мене – в лівому, - відповіла Черепаха.
-​ А у мене - в правому, - посміхнувся Пікс, підморгуючи теслі Бобру.
Що? Невже знову?..
Та ні, не хвилюйтеся так, любі. Це ж тітонька Бджола усім своїм друзям за новий вулик так чином дякує.



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2018-11-26 22:20:18
Переглядів сторінки твору 134
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.776
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми КАЗКИ
Автор востаннє на сайті 2019.05.14 13:44
Автор у цю хвилину відсутній