ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2019.02.20 00:14
Звільни мене від самоти
Цілунками і сміхом,
Адже натхненню не прийти
Без радості та втіхи.
Від болю душу увільни
Очікуваним словом, –
Щоб став окриленим я ним
У діях і розмовах.

Віта Парфенович
2019.02.19 21:56
Я спізнювалася. На годину… Воно ніби-то і ні, але таки так. Збиралася прийти вчасно, але як завжди, в останню мить щось збивало. То виснажена готуванням смаколиків для свого коханого, бо він полюбляє різноманіття, а це все сили і час. То апатією, яку на

Володимир Бойко
2019.02.19 21:12
У відомому парку у Києві
Закладатимуть пам'ятник Вієві.
Чи то Вій, чи не Вій –
Ти піди, зрозумій,
Але щось замишляють у Києві.

Зіштовхнулися лижники в Рахові,
Довго з болю стогнали і ахали,

Юрій Сидорів
2019.02.19 16:51
В мистецтві
Справжнє місце для пера -
Це не меморіал на кладовищі,
Не п'єдестал чи будь-яка гора -
Нехай вони і незрівнянно вищі.

Так само є у кожного різця,
Багра, кувалди, лома чи сокири,

Лариса Пугачук
2019.02.19 12:14
рік. Бєлгород. Марину знаю вже з півтора року. Кілька років тому вона з 23-ти річною донькою перебралася в Бєлгород з Луганської області. Наодинці розмовляє зі мною українською мовою. З почутого від Марини: «В мене в Бєлгороді тітка рідна живе, одинока

Дмитро Куренівець
2019.02.19 11:11
Ця печаль є невимовна,
Біль пекучий не мина.
При столах – стільці порожні:
Моїх друзів вже нема.

Тут від їхніх слів зайнявся
Революції пролог.
Тут співалось їм про «завтра» –

Олександр Сушко
2019.02.19 10:12
Я сьогодні піду і прощатися, мабуть, не буду,
Ще в обіймах твоїх, а думками давно вже не тут.
Для розлуки найліпше пасує зима, місяць лютий,
А кохання здихати тихесенько загнано в кут.

Хоч повага і приязнь до жінки закладені в генах,
А сім'я

Віктор Кучерук
2019.02.19 06:31
Коли в шумливі вишиванки
Причепуряться ясени, –
Приходь безбоязно до ранку
В небачені ще мною сни.
Приходь щоніч з-за виднокраю,
Немов зоря, – звіддалеки, –
Куди щоразу посилаю
Я обнадійливі думки.

Сонце Місяць
2019.02.19 03:53
Ця самота є дощовою.
Від моря, над відтінки вечорові,
понад рівнини дальні й ген за овид,
здійметься в небо, що близьке їй, та
впаде із неба врешті на міста.

Дощить кругом у нечіткі години,
де всі провулки досвіту чекають,

Ярослав Чорногуз
2019.02.19 02:16
Небо потемніле над землею
Тугою усе заволокло.
До душі шляхетної твоєї
Дай мені торкнутися крилом.

А моя собі шукає спокій
Чи знайде - неначе уві сні –
Затишок в очах твоїх глибоких,

Вероніка Новікова
2019.02.19 01:18
Вже зима минає, а ти й не знав,
ритуально п'яний або тверезий.
Світ тобі ні мати, ані Тереза.
А війна, мій хлопчику, й не війна.

За недобрий ранок і добру путь,
за червоний сніг, що зійде за місяць.
Безпорадні спогади часом бісять:

Анастасія Поліщук
2019.02.18 16:14
Моє волосся трохи розпатлане, як і мозок
Десь на четвірку за шкалою від
Один – прокинулась без пам’яті в реп’яхах
До десяти – ідеально розчесане
Локон постійно
Тулиться до підборіддя
Мій погляд застряг
Десь між одинадцятою ранку цієї безмежної до

Олександр Сушко
2019.02.18 14:55
Музи заслабли, хворіє крилатий мій кінь,
Критик сказав, що віршую я дуже погано.
В пущу іду викорчовувати штурпаки,
А на Парнас хай стежину торують титани.

Збився приціл, а на рими утратився нюх,
Грона сонетів подібні, неначе сосиски.
Досить у

Юрій Сидорів
2019.02.18 12:13
Наївся - і спить під зимовим наркозом
Ведмідь, завалившись у власний барліг.
Щоб тіло спочило і втомлений розум,
Зими дочекавшись, і я би заліг.

Не буде вертепів, курантів, колядок,
Прикрашених сосен, ялин і смерек -
У сплячці надійний душевний по

Вікторія Торон
2019.02.18 12:02
Якби я не бачила їх, я б жила в «сьогодні», і тільки.
якби я не бачила їх, так начебто їх не було...
Та нагло сяйнув об’єктив -- і хтось запишався з утіхи,
хтось горе своє поволік -- і очі воно обпекло.

На дні міліонів умів, між коренів душ зціпеніл

Анонім Я Саландяк
2019.02.18 11:42
ЩОДО ПРИМІТИВІЗМУ – ПРО ФОТОШОПИС... ... а от вам про мій інтерес до простого-примітивного (в зображенні загалом)... що актуально у “нинішньому комп’ютер-інтернет-facebook ” - такий, наприклад, діалог: - Ярослав Саландяк: ... то ж... у фотошопі!!! - Л
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21

Величко Анастасія
2019.01.16

старий Стрілець
2019.01.14

Людмила Кірєєва
2019.01.02

Надін Ко
2018.12.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тамара Маршалова / Проза

  Як у мишеняти Пікса у правому вусі дзвеніло (з нової серії оповідок про мишеня Пікса)
Сиділо якось мишеня Пікс липневого ранку на березі Струмочка, зі старою Черепахою розмовляло. А та розумна! Де яка квіточка, де яке зіллячко, все про них розповість. Та ще й чебрецевим чаєм с запашним медом пригостить.
І раптом – Дз-ж-ж-ж...
-​ Черепахо! Га, Черепахо! – підхопився на лапки Пікс. – У якому вусі дзвенить?
-​ У тебе, чи в мене? – не зрозуміла відразу Черепаха.
-​ Ну, звичайно ж, у мене! Швидше відгадуй! – занервувало мишеня.
-​ Та навіщо відгадувати? - відповіла незворушно Черепаха – Я й без того бачу, в якому.
-​ Невже? Хіба це можна побачити? – не йняло віри мишеня. – Ти навіть почути цього не можеш. Вухо як ніяк моє Тому чую тільки я.
-​ Нічого подібного, - образилася Черепаха. – Я також добре бачу й чую. У правому вусі дзвенить. От!
Пікс був приголомшений.
-​ Вірно! – вигукнув він. – І як це тобі вдалося? Ну... побачити. Чи ні... почути.
-​ А отак! - відповіла Черепаха. – Бджолу біля твого правого вуха угледіла.
Біля вуха мишеняти дійсно кружляла Бджола.
Пікс прислухався.
- SOS! SOS! SOS! – дзижчала Бджола – Рятуйте наші душі!
- Що сталося, тітонько Бджілко? – звернувся Пікс до Бджоли. – Чому ти так нервуєш?
-​ Та, як мені не нервувати, - крізь сльози промовила Бджола. – Коли мої діти в небезпеці. Наш... Наш вулик...
-​ Що?! Та кажи скоріш! .Що ваш вулик?! – не витримав Пікс.
- Захопили лиходії! – перевівши подих, промовила Бджола.
-​ Лиходії?! – насторожився Пікс. – Що ще за лиходії? Невже, знову мої родичі бешкетують. Казав же їм – не займайте чужого житла...
-​ Але, цього разу, - витираючи сльози, вела далі Бджола. – це вже не твої, мишеня, родичі, Твої родичі нам узимку дошкуляють. А тут інше. Міль Вогнівка зі своєю родиною в нашому вулику оселилася. Діточок моїх із колисок повикидала, павутинням усе затягнула.
А її численна родина весь наш мед та віск з’їдає, – знову запричитала бідолашна Бджола.
Без сумнівів, цього неподобства Пікс знести аж ніяк не міг.
-​ Лети, - каже, - тітко Бджілко, до свого вулика, а я слідом побіжу. Зараз я цій Вогнівці покажу, як чуже житло займати та господарів із нього виживати!
Полетіла тітка Бджілка до свого вулика, а Пікс слідом поспішив.
А от уже й бджолиний вулик видніється. Бджілка навколо нього кружляє, а залетіти всередину не може. Міль Вогнівка її не пускає. Та ще й погрожує.
-​ Не побачиш ти, Бджілко, відтепер своїх дітей! – кричить. – Геть звідси! Забирайся, поки ціла!
І отут вже Пікс не стримався:
-​ Ти чого це – звернулося він до Вогнівки, - тітоньку Бджолу до її житла не пускаєш? Хто ти така, що в нім свої порядки встановлюєш? Ану, забирайся з вулика зі своїм виводком! Чуєш?! Це я тобі кажу! Мишеня Пікс!
-​ І не подумаю, - презирливо гмукнула міль у відповідь. – Теж мені захисник знайшовся! Ще приндиться! Мене тепер із моїми діточками ніхто з цього вулика не вижене. Навіть не сподівайся.
-​ А це ми ще побачимо! – суворо відказав Пікс, пригрозивши Вогнівці знайденою в траві різочкою.
Але міль це зовсім не налякало.
Напіврозсохлий вулик, із безліччю шпарин, промовляв аж ніяк не на користь бджолиної родини, й злодійка Вогнівка це добре знала. Адже варто вигнати Вогнівку з однієї шпарини, як вона відразу в іншу влізе.
Піксу потрібна була порада. І отут саме він згадав про Черепаху. Мишеня чимдуж кинулося до Струмочка.
-​ Ха-ха-ха, злякався! – тріумфувала міль Вогнівка, побачивши, як той іде. – Казала ж тобі, що таким, як ти, не до снаги зі мною воювати.
Але Пікс не звертав на її слова жодної уваги.
На березі Струмочка на Пікса чекала Черепаха. Почувши про напіврозсохлий вулик, вона відразу ж відправила мишеня до теслі Бобра.
- Іди, - каже, - до теслі, він неодмінно щось порадить.
І от уже Пікс та Бобер стоять напроти бджолиного вулика.
-​ Та-а-ак, - промовив Бобер, дивлячись на старий, напівзруйнований, вулик, - ремонту не підлягає. Отже, будемо зносити.
Вогнівка, що сиділа біля льотка вулика, аж підстрибнула від люті.
-​ Як зносити?! Не треба зносити! Нас і це житло влаштовує! – заверещала вона.
-​ А вас, «шановна», я наразі не питаю, - спокійно вів далі Бобер. – Ви тут, вибачте, хто? Ніхто! Тож сидіть мовчки. Хто господар цього вулика?
-​ Я, - тихо відповіла тітонька Бджола, й додала. – А може, дійсно, не треба вулик зносити. Там, у вулику, мої дітки...
-Та не хвилюйтеся ви так - лагідно посміхнувшись до неї, відповів тесля Бобер. - Я вашим дітлахам лиха не заподію, Я обережно - дощечку за дощечкою, дощечку за дощечкою - розберу старий вулик. А замість нього новий змайструю.
Сказавши це, Бобер почав мовчки діставати із скриньки потрібні йому інструменти.
Для Вогнівки це був вирок. Вона знову лишалася просто неба.
-​ Я... я цього так не залишу! – горлала вона, виштовхуючи з вулика свій виводок. - Я ще повернуся! Я така, що й в новому вулику оселитися зможу...
-​ Оце вже ні! – розсміявся у відповідь тесля Бобер. – У новому не зможеш. Адже в ньому жодної зайвої шпаринки для тебе не буде. Це вже я тобі обіцяю! А ще запам’ятай - на чужому нещасті своє щастя не збудуєш.
І тесля Бобер своє слово стримав.
Ще засвітла у тітоньки Бджоли та її діток був новий, дуже гарний і міцний вулик.
А потім святкували новосілля.
Пікс із Черепахою подарували Бджолі великий букет чебрецю.
Чому чебрецю? Скажу. Дуже вже та злодійка Вогнівка чебрецю боїться.
-​ Черепахо! Га, Черепахо! – звернувся раптом Пікс до Черепахи. – У якому вусі дзвенить?
-​ У мене – в лівому, - відповіла Черепаха.
-​ А у мене - в правому, - посміхнувся Пікс, підморгуючи теслі Бобру.
Що? Невже знову?..
Та ні, не хвилюйтеся так, любі. Це ж тітонька Бджола усім своїм друзям за новий вулик так чином дякує.



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2018-11-26 22:20:18
Переглядів сторінки твору 96
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.776
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми КАЗКИ
Автор востаннє на сайті 2019.02.16 23:10
Автор у цю хвилину відсутній