ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2019.02.20 00:14
Звільни мене від самоти
Цілунками і сміхом,
Адже натхненню не прийти
Без радості та втіхи.
Від болю душу увільни
Очікуваним словом, –
Щоб став окриленим я ним
У діях і розмовах.

Віта Парфенович
2019.02.19 21:56
Я спізнювалася. На годину… Воно ніби-то і ні, але таки так. Збиралася прийти вчасно, але як завжди, в останню мить щось збивало. То виснажена готуванням смаколиків для свого коханого, бо він полюбляє різноманіття, а це все сили і час. То апатією, яку на

Володимир Бойко
2019.02.19 21:12
У відомому парку у Києві
Закладатимуть пам'ятник Вієві.
Чи то Вій, чи не Вій –
Ти піди, зрозумій,
Але щось замишляють у Києві.

Зіштовхнулися лижники в Рахові,
Довго з болю стогнали і ахали,

Юрій Сидорів
2019.02.19 16:51
В мистецтві
Справжнє місце для пера -
Це не меморіал на кладовищі,
Не п'єдестал чи будь-яка гора -
Нехай вони і незрівнянно вищі.

Так само є у кожного різця,
Багра, кувалди, лома чи сокири,

Лариса Пугачук
2019.02.19 12:14
рік. Бєлгород. Марину знаю вже з півтора року. Кілька років тому вона з 23-ти річною донькою перебралася в Бєлгород з Луганської області. Наодинці розмовляє зі мною українською мовою. З почутого від Марини: «В мене в Бєлгороді тітка рідна живе, одинока

Дмитро Куренівець
2019.02.19 11:11
Ця печаль є невимовна,
Біль пекучий не мина.
При столах – стільці порожні:
Моїх друзів вже нема.

Тут від їхніх слів зайнявся
Революції пролог.
Тут співалось їм про «завтра» –

Олександр Сушко
2019.02.19 10:12
Я сьогодні піду і прощатися, мабуть, не буду,
Ще в обіймах твоїх, а думками давно вже не тут.
Для розлуки найліпше пасує зима, місяць лютий,
А кохання здихати тихесенько загнано в кут.

Хоч повага і приязнь до жінки закладені в генах,
А сім'я

Віктор Кучерук
2019.02.19 06:31
Коли в шумливі вишиванки
Причепуряться ясени, –
Приходь безбоязно до ранку
В небачені ще мною сни.
Приходь щоніч з-за виднокраю,
Немов зоря, – звіддалеки, –
Куди щоразу посилаю
Я обнадійливі думки.

Сонце Місяць
2019.02.19 03:53
Ця самота є дощовою.
Від моря, над відтінки вечорові,
понад рівнини дальні й ген за овид,
здійметься в небо, що близьке їй, та
впаде із неба врешті на міста.

Дощить кругом у нечіткі години,
де всі провулки досвіту чекають,

Ярослав Чорногуз
2019.02.19 02:16
Небо потемніле над землею
Тугою усе заволокло.
До душі шляхетної твоєї
Дай мені торкнутися крилом.

А моя собі шукає спокій
Чи знайде - неначе уві сні –
Затишок в очах твоїх глибоких,

Вероніка Новікова
2019.02.19 01:18
Вже зима минає, а ти й не знав,
ритуально п'яний або тверезий.
Світ тобі ні мати, ані Тереза.
А війна, мій хлопчику, й не війна.

За недобрий ранок і добру путь,
за червоний сніг, що зійде за місяць.
Безпорадні спогади часом бісять:

Анастасія Поліщук
2019.02.18 16:14
Моє волосся трохи розпатлане, як і мозок
Десь на четвірку за шкалою від
Один – прокинулась без пам’яті в реп’яхах
До десяти – ідеально розчесане
Локон постійно
Тулиться до підборіддя
Мій погляд застряг
Десь між одинадцятою ранку цієї безмежної до

Олександр Сушко
2019.02.18 14:55
Музи заслабли, хворіє крилатий мій кінь,
Критик сказав, що віршую я дуже погано.
В пущу іду викорчовувати штурпаки,
А на Парнас хай стежину торують титани.

Збився приціл, а на рими утратився нюх,
Грона сонетів подібні, неначе сосиски.
Досить у

Юрій Сидорів
2019.02.18 12:13
Наївся - і спить під зимовим наркозом
Ведмідь, завалившись у власний барліг.
Щоб тіло спочило і втомлений розум,
Зими дочекавшись, і я би заліг.

Не буде вертепів, курантів, колядок,
Прикрашених сосен, ялин і смерек -
У сплячці надійний душевний по

Вікторія Торон
2019.02.18 12:02
Якби я не бачила їх, я б жила в «сьогодні», і тільки.
якби я не бачила їх, так начебто їх не було...
Та нагло сяйнув об’єктив -- і хтось запишався з утіхи,
хтось горе своє поволік -- і очі воно обпекло.

На дні міліонів умів, між коренів душ зціпеніл

Анонім Я Саландяк
2019.02.18 11:42
ЩОДО ПРИМІТИВІЗМУ – ПРО ФОТОШОПИС... ... а от вам про мій інтерес до простого-примітивного (в зображенні загалом)... що актуально у “нинішньому комп’ютер-інтернет-facebook ” - такий, наприклад, діалог: - Ярослав Саландяк: ... то ж... у фотошопі!!! - Л
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21

Величко Анастасія
2019.01.16

старий Стрілець
2019.01.14

Людмила Кірєєва
2019.01.02

Надін Ко
2018.12.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Дубровський (1977) / Проза

 Справжній ветеран
Був десь приблизно 2007 рік, 9 травня. Я ще тоді працював в районному будинку культури, на новій в той час посаді комп’ютерщика, як мене тоді називали ті, що комп’ютера ніколи не бачили, хакером. Записував музику, набирав тексти виступів, концертні програми. У зв’язку з цим мусив бути на усіх святах і заходах, щоб включати фанеру , носити колонки, допомагати звукорежисеру. Робота в ті часи не бий лежачого, крім того після кожного свята і стіл, і до столу. Але мова не про це. Відсутність справжньої роботи дозволяє спостерігати. І саме тоді я побачив те, що запам’ятав на все життя.
Свято було в самому розпалі, основний концерт вже закінчився, а залишилася грати лише духова музика. Ветерани з ніг до голови обвішані орденами, в основному полковники, підполковники, якийсь генерал. Море квітів. Підприємці з ковбасами, пивом, шашликами. Ветерани Афганістану своєю купкою. Діти , батьки , атракціони. Польова кухня із юшкою і солдатською кашею. Одним словом , шум, гам ніде пройти , ніде протовпитись.
Ветерани зібрались в кафе , їм накрили великий багатий стіл, представники адміністрації разом з ними, якісь виголошують тости, про щось говорять. Якісь заїжджені давно слова, червоні масні обличчя керівників району чи то від горілки, чи то від сонця, що так пекло немилосердно. Все йшло по встановленому багаторічному сценарію.
І раптом в куточку , десь зовсім близько з боку від кафе , за 2 чи 3 метри від цього великого свята, за дерев’яним круглим столом,що звичайно виносять тільки літом, я побачив ветерана, що сидів сам. Він - сивий ,худий і беззубий дідок, у солдатській м’ятій гімнастерці, мабуть дружина померла і нікому про нього подбати,поряд на столі солдатська пілотка із зіркою, самотня медаль, що позеленіла за довгі роки. Він весь час намагався пережувати якийсь кусочок хліба , поряд в мисці була ще тюлька. Я перевів погляд : багатий стіл з ковбасами,горілкою вином, і навіть шампанським, честь, хвала і шана і цей хліб і тюлька. Ветеран скоса поглядав на свято , що вирувало без нього. В його погляді не було злості, не було бажання піти туди. Він не хотів туди, хоча як я зрозумів його туди й не звали. Він сидів сам, старий і немічний, але у погляді його я побачив, хто з них воював ,а хто хапав ордени, хто сидів у окопах під дощем і снігом , а хто вигрівав своє пузо у бліндажах. Він дивився на свято і в його очах старечих і заплаканих був смуток, не радість , не щастя, а тихий смуток, можливо за такими як і він, справжніми солдатами, яких давно уже немає. У нього не було на столі навіть пива, у пустому стакані стояла лише зламана посередині одна єдина квітка… Я все зрозумів…Я хотів щось для нього зробити. Хоча б чимось пригостити. Але я бачив, він не візьме нічийого, він за все своє життя звик їсти тільки власний хліб, тільки те , що заробив сам…Він не візьме, а може навіть образиться.
Я більше не зміг на це дивитись і пішов додому, так і не дочекавшись того року професійного гульдебасу. Більше я його не бачив, мабуть він зустрівся із своєю дружиною…
03.12.2018 р (Реальні спогади).

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2018-12-03 21:19:47
Переглядів сторінки твору 30
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.567 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.758
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.01.07 18:49
Автор у цю хвилину відсутній