Ви про Стиркіну, Ярославе?
Талант не вмирає. Як і герої не вмирають. І- таланту навчити неможливо, цю свою догму я завжди висвітлюю. Я її досліджую скрізь во літєратурє... Стиркіну я, як цікавого, перспективного автора, запросив до своєї збірки ОБПАЛЕНІ КРИЛА, їй виділено місце. Доречі, видавець, дуже серйозна і шанована мною людина,також відмітив її зростаючий талант. Бо за такими людьми майбутнє. І я завжди протекціонуватиму таланту, як зможу. НЕ МОЛОДІ, НЕ СТАРОСТІ, НІ. На подібні "критерії" мені відверто плювати. на ці "соплі". Саме- ТАЛАНТУ. Бо це ДАР БОЖИЙ, А ДАР БОЖИЙ ПОВАЖАТИ ТРЕБА. Це- БОГОУГОДНА СПРАВА врешті решт. При усіх вірах. По усіх пойняттях. Гадаю, поетеса повернеться, і в літературу, і сюди також. І колись ми її побачимо в ореолі слави. ГАРНІ ТВОРИ У НЕЇ. КРАПКА.
Я СКАЗАВ.
СЕРГО СОКОЛЬНИК.
Далі.
Дозволю собі трохи відсторонено пофілософствувати, можна? Ця частина коменту не торкається персоналій, це узагальнення тенденцій, так би мовити.
Я дивлюсь на дві постійні тенденції в поезії, доречі. Одні пишуть, як то кажуть, нашвидкоруч (навіщо відбирати роботу ще й у нещасного коректора? Це його черствий та вірний шматок хліба))) та змістовно і цікаво ж. Інші, як ремигаючі воли, вимучують свої тексти, при цьому ще посилаючись, що вони, мовляв, трудівники, щось там збагачують... Знаєте, я за перший шлях. Бо це життя і розвиток. А "збагачувати" там щось, уявляючи себе геніями-трудівниками, чи що... Так екскременти теж землю збагачують, і в цьому процесі задіяні геть усі без винятку))))))))) До того ж зараз дуже розкручена саме "кон"юнктурна" тема. Її "вихоплюють", на ній катаються. Мені кон"юнктура простто бридка, Ярославе. Я бував там, де багатьох на той момент не було і з вогнем було не знайти. Та вважаю, що країну трекба просто любити. І робити для неї щось...
Дякую, Ярославе

Дякую, Серго, за розлогий коментар! Добре, що є дороги у таланту, та прикро, що не тут, на "ПМ". А мені заболіло, бо не тільки її топчуть, а багатьох, більш талановитих і непокірних. Треба дати зрозуміти, що так далі тривати не може. І графомани нами правити не будуть. так, без них не обійдешся, звісно, але час від часу треба давати знахабнілим по руках, щоб знали, де їхнє місце!)))

Сашко, не розказуй мені нісенітниць. Серго тобі чітко сказав: одній творчій особистості критика потрібна, іншій - ні! Ти весь час кидаєш каміння у мій город, що я сприймаю тільки похвалу. Ти помиляєшся. Я свого часу пройшов такі університети, що деяким критиканам і не снилося. І у мене виробився рефлекс: ставитись до своїх творів дуже вимогливо ще на стадії підготовки до друку. І так покрутити вірш і так, з усіх боків. Тому коли я вже друкую, то це вже виношений досить і відшліфований варіант, який критики не потребує переважно. Хоч досконалості меж немає. Я зараз читаю поезії академіка і сонетяря і перекладача Максима Рильського, класика нашого, про якого кажуть, що він і Юрій Яновський знали українську мову якнайдосконаліше. Вважається, що Рильський володв віртуозно технікою віршування і все в нього до ладу. Нічого подібного - є чимало невірних наголосів, збігів приголосних, дієслівних рим, порушена схема написання сонета в багатьох творах. Колись зроблю вибірку і покажу на "ПМ".
Але коли людина не потребує критики, а їй нав"язують тупо її, коли зі своїх сторінок її постійно дістають, шпиняють, критикують несправедливо, зауважаують, що вона не йде на війну, а пише вірші і влаштовує вечірки, коли сам, котрий зауважує, робить те саме абсолютно, але має нахабство чи глупство писати про це, крутити цю тему з вірша у вірш із звинуваченнями, як заяложену платівку, то це вже цілеспрямоване цькування, намагання принизити. А образ "Стиркіна Фасо" це що? - це поетеса настільки тупа і дурна, що її треба заслати у Африку у цю країну? То це критика з любов`ю? Це - убивання творчої особистості за те, що вона, бач, посміла, не послухати твоєї критики. Та вибач, це її особиста справа. Як хоче, так і реагує. Забанила, ну і добре. Ні, треба зі своїх сторінок шпиняти, цькувати. Ні, досить. так діло не піде. Якщо людина не бажає, щоб її критикували отак безглуздо і вбивчо, вона має на це право. І треба це право поважати. І керівництво сайту має примусити поважати це право всіх інших. І тих, кого заносить на поворотах, треба карати. Щоб людина відчула силу покарання і закону. Ми ж хочемо правової держави, то давайте дотримуватися норм і законів цієї держави! Тобі треба прилюдно вибачитися за огульну безглузду критику Стиркіної для початку. Якщо ні, значить треба ставити питання перед керівництвом сайту питання про позбавлення тебе реєстрації на сайті на певний термін. На місяць для початку. А там видно буде. Тоді ти навчишся критикувати з любов"ю! Отак!

Добре, якщо це був удар на удар, то ще по Божому можна сприйняти. Але ж ти умієш дістати, раз таке сталося!
Моя тобі порада - забудь про свою сатиру на когось. Якщо ти не можеш без неї, то критикуй у віршах суспільні явища, виразок і гною тут вистачає більше ніж треба. Он виступав нещодавно один офіцер із добровольчих загонів, каже, що вся верхівка військова або куплена, або агентура Москви і їздять туди-сюди на окуповану територію, продають техніку, форму, зброю і ділять бабки. А він мовчати не може, бо за що гинуть люди. Розвивай ці теми, як Ігор Шоха, твій друг, уміє це робити переважно вдало. І не сердься, що у когось не суспільні теми - домінанта творчості. Я - поет кохання і природи. Це 85 відсотків віршів. Є ще суспільні теми 3-5 і пародії відсотків 10. От такий я. І ти мусиш прийняти мене такого, як є, як і я тебе. І якщо написано в людини - толерантна критика, значить такою мають бути і зауваги. А якщо найстрогішій - то там можна розвернутися. Але теж треба знати міру. Найпоширеніший варіант - конструктивна критика - це десь посередині. Тут сильніше можна критикнути, ніж для тих, кому потрібна толерантна критика, і слабше від найстрогішої. Дивись по автору. Хтось любить людей, а хтось - природу. "Поїхали поговорити з лісом, а вже тоді я можу і з людьми" Ліна Костенко. Кожному - своє.