ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Галина Михайлик
2019.01.21 21:42
В ієрархії його цінностей
їй – порцелянове місце,
почесна першість
у визначеній регламентованості,
дозовані літери, звуки, видива,
пошанівок і дистанція.

О так! Корона!

Олексій Кацай
2019.01.21 19:23
Дивочний берег без води й прибою,
без водоростей, мушель, суходолу,
біля якого хвилі хилитають
грузьку математичну порожнечу,
що прилипає до бортів і тіла
з імлою та фракталами галактик.
Там, серед них, – моя. З якої випав
броньований артилерійс

Петро Скоропис
2019.01.21 17:34
Троє пані з в’язанням під теревені
у кріслах холу за муки хресні;
пансіон «Аккадеміа» зі усім
білим світом пливе до Різдва розбухлим
в телевізіях; клерк зі своїм гросбухом
обертає колесо вкіл осі.

II

Вікторія Лимарівна
2019.01.21 17:02
Сніжний ранок, сніжна днина:
Всі дерева білі-білі.
До зимової вітрини
Долучилися намети
Та й змінили силуети.
У обіймах заметілі,
Наче зовсім заніміли
Кущики, паркани, хатки,

Маркіяна Рай
2019.01.21 14:20
А в січні вишні такі морозні
На груди білі, на плахту снігу...
Хрипить з простуди, або ж від бігу,
І просто все, як ніколи в році.

Ми - мерзлі ягоди придорожні,
Комусь - під ноги, комусь - в долоні.
Ніхто не знає, в якому лоні

Нінель Новікова
2019.01.21 13:37
Добре б пригадать було
Факти дуже давні –
Скільки гетьманів пройшло
В Україні славній!

Так хотілось надарма
Їсти їм і пити –
Дозволяли жартома

Іван Потьомкін
2019.01.21 09:34
Перше ніж сказати своє заповітне,
Запросила козаченька шклянку вина випить.
Випив першу – стрепенувся,
Випив другу – похитнувся.
Ноги, руки мліють.
«Чи не вічної отрути ти в вино підлила?...»
«Та невже ж дурна така я чи несамовита,
Щоб своєму коха

Віктор Кучерук
2019.01.21 07:57
Мені б лише не збитися з дороги,
Моя любове – вічно молода, –
І я вкраду із терема чужого
Тебе, мов яструб пташеня з гнізда.
Звільню ураз безклопітно з полону,
Мальованих в уяві почуттів, –
І шанувати буду, як ікону
Всі віруючі люди, у житті.

Олександр Сушко
2019.01.21 07:44
Знайшов його обабіч лісової галявини, там де закінчується молодий сосняк і злітають до неба двохсотлітні ялини. Істота лежала на животі, а з-під її лівої лопатки текла густа, аж чорна кров. Арбалетна стріла сильно застрягла в кістці, невідомо наскільки, м

Ярослав Чорногуз
2019.01.21 00:56
Ти думаєш, тебе я спокушав
Й отим хмільним поїв навмисне зіллям?
І що твоя прекрасная душа
Позбутись хоче цього божевілля?

Ти каєшся – не скоїла ледь гріх,
І у небес очищення прохаєш…
Я умлівав од пестощів твоїх

Ігор Деркач
2019.01.20 21:53
Буває соромно мені
за несодіяне на часі:
не бив лихої кацапні,
не дав у вухо костомасі,
не уберігся відкоша,
не анґажований у п’янці...
Не підійшла моя душа
аполітичній вишиванці.

Тетяна Левицька
2019.01.20 09:34
Мені ділити
З дощами небо
не до снаги.
За хмари лину
шукати де Бог,
цвіт райдуги.

Я Водохрещем

Олександр Сушко
2019.01.20 04:54
Любить наш народ владу як собака редьку. Ой любить! Чого тільки не наслухаєшся про наших звитяжних очільників. Особливою популярністю користується Президент. Любить про нього мій сусіда навпроти детально оповідати. Іду уранці на поле косити (є в мене в кі

Марґо Ґейко
2019.01.19 23:44
Згадуй про мене, лягаючи спати.
Знаю, це пізно, глибокої ночі.
Тіні вповзають до чрева кімнати,
Грають у трупі німі поторочі.

Пам'ять птахами випростує крила,
Спогади в гнізда збирають події.
Плоть перепитують, що натворила,

Володимир Бойко
2019.01.19 18:37
В славном царстві з колонами щось негаразд зі законами:
Владні блоковані функції – царство з'їдає корупція.
І, як нема на те ради, Цар закликає у Раду –
Обраних в липових виборах хруників різних каліборів.

Хруні мої, перекинчики, ось вам папери т

Ластівка Польова
2019.01.19 18:26
Нехай на світі немає щастя,
Нехай життя – то суцільна лажа,
Ти душу знову відчиниш навстіж,
У неї плюнуть – не зауважать.

І скільки можна отак у стіну
До крові, крику, до болю в пальцях?
Чекати зустрічі, бути тінню,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21

Величко Анастасія
2019.01.16

старий Стрілець
2019.01.14

Людмила Кірєєва
2019.01.02

Надін Ко
2018.12.16

Гобіт Васильковий
2018.12.08

Євген Лінивий
2018.10.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Анна Віталія Палій (1965) / Проза

 Притча про благодійність і смертний гріх
Якось у релігійне свято, до якого мало відношення і військо, на відправі у головному соборі столиці зібралися багато військових, головні особи держави, а з ними – і провідні політики багатьох партій. Під час богослужіння священики сповідали вояків і офіцерів. Один відомий політик, який любив похизуватися перед фотокамерами, пішов до сповіді.
Клякнув перед священиком і почав говорити про те, що дає великі пожертви на різні благодійні справи. Священик на те промовчав. Тоді він сказав, що може дати пожертву і на церкву. А що священик знову мовчав, то той промовив:
– Бувають на роботі різні випадки, де важко не згрішити, – ніяково усміхнувся. – В мене складна робота. – А далі додав, – вибачте, отче, але я не знаю, про що ще говорити.
– Ну то йдіть.
– То ви мені відпускаєте гріхи?
– Ні. Мені нічого вам відпускати. Ви навіть не почали сповідатися. Сповідь починається із першого визнаного гріха. А ви ще жодного не назвали. Нині йдіть, прийдете, коли чесно пригадаєте свої гріхи. Ви ж хочете потрапити в Рай? Якщо хочете, то мусите назвати свої гріхи, якими б важкими вони не були і покаятися. Справжнє покаяння витирає і легкі гріхи, і важкі, і навіть смертні.
– Як же я вас вдруге зустріну?
– Приходьте котроїсь неділі, спитайте отця-цілителя, тут мене знають.
Коли чоловік прийшов наступного разу, священик його одразу ж упізнав:
– А, то це ви – благодійник. То добре для тих, кому даєте. А що робиться з вашою душею? – священик наголосив на слові «вашою». Не соромтеся, – тайна сповіді розголошеною не буде. Я працюю як лікар, а не як суддя чи поліцейський.
Чоловік пригадав сварки, недоброзичливість, крадіжки в крупних масштабах, шахрайство, зраду дружині. Сповідник все допитувався, чи шкодує, що так чинив. Той шкодував.
– Добре, – зауважив священик, – бо якщо справді каєтеся за якийсь гріх, то він відпуститься. І його вже не треба буде відпрацьовувати.
– А як котрого не пригадаю?
– То залежить від його важкості. Якщо провина не смертна, то можете ще встигнути її відпрацювати. А якщо смертна – підете в пекло. Аборти допускали?
– Та я ж чоловік!
– І чоловік може прийняти рішення, вбити чи не вбити ненароджену людину, особливо, якщо дитина – його.
– Та… доводилося. Але хіба то гріх?
– Є тіло, ще найменше, і є вбивство. То смертний гріх, який не прощається, якщо не пройдете через велике покаяння. Він веде до пекла. Але коли перекриєте його ще тут, на землі, то врятуєтеся.
– Як же ж його можна перекрити?
– Врятуйте інші життя, особливо ще ненароджених.
– А вбивство дорослої людини перекривається?
– Тим самим способом. І поспішайте. Бо життя земне – сіре і коротке, навіть у вас. А вічність – або пекло, або Рай. І ми сами собі вибираємо чи те, чи друге. Навіть ви вибираєте. Поки тут, на землі. Хочете змінити – змінюйтеся. Не треба вводити в оману себе чи інших розмовами, вчинками або справами милосердя тоді, коли найважливішим завданням є боротьба зі смертним гріхом.
Священик наклав покуту на чоловіка – молитву, каяття і перекриття справами – і відпустив його до наступної сповіді. Довго не приходив той чоловік. Священик молився за нього, хоча вже й не сподівався, що прийде. Та через декілька років він таки прийшов знову сповідатися.
Спочатку визнав декілька гріхів, потім нагадав про себе і розповів про те, як змінився. Тепер своїми діями і можливостями зберігав життя воякам на війні, через добрі медичні реформи дбав про життя дорослих і дітей, а особливо тих, хто найменше міг себе захистити, бо перебував у лоні матері. Вкладав багато зусиль і у гуманітарну сферу, бо саме добрі книжки в бібліотеках, художні фільми, що пропагують добро, документальні, що відкривають правду, розвиток художньої творчості, виховання і зайнятість дітей та юнацтва не тільки перекривають можливість свідомих чи несвідомих убивств, але й багато іншого негативного, а породжують позитивне. Все це одним духом випалив отцю, а насамкінець невпевнено промовив:
– Дуже переживаю, чи простяться мені мої смертні гріхи. Я-то багато стараюся робити для їх перекриття, аж маю проблеми від своїх колег. Але, хто його знає, як то там буде…
Священнослужитель подумав, а потім відповів:
– Знаєте, іноді Бог допускає вчинити гріх, навіть смертний, якщо бачить, що людина має потенціал у багато разів більше його перекрити. Вірте і працюйте для Бога, цей капітал не тільки найважливіший, а й найбільший. – І, наче щось згадавши, спитав, – у благодійні проекти гроші вже не вкладаєте, чи вкладаєте, але так, щоб ніхто не знав?
– Та вкладаю. Ще й телебачення запрошую і газети, щоби було в новинах. Люблю я похизуватися перед іншими, така вже моя натура. Тільки тепер менше роздаю грошей, бо не стільки маю.
Обидва добродушно посміялися над вадою політика. Їм було чого радіти: чоловік тішився, що такими відносно легкими зусиллями заробив собі впевнене майбутнє і що зустрів цього священика. Позаду у черзі до сповіді стояла і його дружина. А священик радів, що врятував для Бога ще одну душу.
23. 10. 2018р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-01-09 14:47:08
Переглядів сторінки твору 38
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.884 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.868 / 5.48)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.777
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.01.10 08:12
Автор у цю хвилину відсутній