ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Нінель Новікова
2019.03.19 17:16
Розбудіть! Я надихатись хочу весною іще,
Я побачити мрію конвалію білу ізнову.
Танцювати, кружляти під першим весняним дощем,
Відбиватись у люстрах калюж на алеї кленовій.

Покажіть мені вишню, немов наречену в саду…
Я сп’янію від захвату і аромату

Олена Балера
2019.03.19 14:54
Від неї я вертаю у свій дім,
Мов утікач, що битись перестав,
Який гіркій свободі не зрадів,
Позбавлений і зброї, і щита.
І в’язнем добровільним я постав,
Аби відчути біль на самоті.
Коли кохана душу відверта,
Безсилий я лишитись, як хотів.

Тетяна Левицька
2019.03.19 13:34
Тісно серцю у грудях, не знаєш  чому?
Ліки в шафі, така необачна.
Тесля міряє дошки, стругає труну,
ти чекаєш на щастя - не лячно?
Божевільна... Спустися на землю, ти де?
Не надійся... Зміни окуляри.
Блиснуть миті життя, свіже листя впаде -
зсохне,

Світлана Майя Залізняк
2019.03.19 12:27
Гостеві настрій погіршити легко:
варто вказати на огріх... "Дошкульно!" -
він заволає - і кине на деко
три патронташі, осріблені кулі.

"Хто ти і звідки?
та що ти лепечеш?"
я - креативний, а ти - нікчеменна...".

Ірина Білінська
2019.03.19 12:25
Іноді, я думаю про тебе...
І тобою дихаю,
Не раз...
Ти - одне із сонць мойого неба.
Розуму мого предивна гра.

Іноді, я думаю про тебе...
І мовчу...

Ніна Виноградська
2019.03.19 09:38
Є красиві міста, і багатші, і, мабуть, тепліші,
В них живуть і сміються, щасливих чекають хвилин.
Тільки Харків для мене – колиска, тому найрідніший,
Тут побачила світ моя доня, а потім і син.

Харків’яни мої, харків’яни,
Це для нас мого міста краса

Олександр Сушко
2019.03.19 07:39
Я - рідновір. Мій Бог - це Україна,
А братик уподобав Іордан.
Стоїть щодня у храмі на колінах,
Поклони б'є мальованим жидам.

Усе чуже - і родовід Абрама,
І ладан, і молитви, і хрести...
Вчорнішала за це хохляцька карма,

Ярослав Чорногуз
2019.03.19 00:18
Це віт судомне колихання –
Сміється місяць із небес.
Я задихаюсь від кохання,
Ним переповнений увесь.

Ох, розбудить би вікна сонні,
Явити давні їм дива –
Я б серенаду під балконом

Віктор Кучерук
2019.03.19 00:12
Не кажи мені нічого
Про оте, чого нема
На вибоїстих дорогах
Між блукальцями двома.
Не жури серця минулим
І майбутнім не втішай,
Бо гіркотного сьорбнули
Вже обоє через край.

Серго Сокольник
2019.03.18 21:55
як на почат-
ку темою порушити,
Що по очах
Не прочитаєш душу ти?..
-та і не тре-
ба. Ти сама хотіла
Польоту в не-
бо... Таїн прагне тіло

Ірина Білінська
2019.03.18 21:38
Чи знаєш, що ми не окремо з тобою?!
Ніколи не були окремо…
Мов зшиті чи склеєні диво-любов’ю.
Наповнені сонцем, течемо –
Зливаємось ріками чудних мелодій,
Аби розчинитися потім
У пісні веселки, в любові негордій
За межами власної плоті.

Микола Дудар
2019.03.18 20:06
У відносинах - наче колеги
А у подумках - свіжопечаний реп
І бурлить, і штовхаємось - легко…
Крок за кроком роками - сонце і степ
Ні будівель тобі, ні криниці…
Ніякого плану, мовчанки тим більш
А навіщо світ Неба й без Птиці?
Чи поета на розстріл

Олександр Сушко
2019.03.18 18:35
Вірш дочитано. Вигуки "Браво!",
Друг-руладник за плечі обняв.
Наче ловко і трішки лукаво,
Та насправді - одверта дурня.

Випрозорюю критики натяк,
Повизбирую гречку з пшонин:
Вштабелюють віршаток громаддя

Вікторія Лимарівна
2019.03.18 17:20
Пробуджується знов земля
І по-весінньому радіє.
Готові до сівби поля,
Є думка про врожай та мрія.

Жадана мрія досягти
Шалених успіхів у справі!
Шляхи тернисті до мети,

Петро Скоропис
2019.03.18 13:47
Вітряний літній день.
Рівняються по стіні
дерево і його тінь.
І тінь цікавіш мені.
До ставу збіга стежа,
схоже, від батогів.
Ба, і це не межа
забавкам дітлахів.

Тетяна Левицька
2019.03.18 11:00
Світочу, всміхнися, хмарки розтопи!
Променем ласкавим
сповивай безмежжя.
Світ збирає зорі в сонячні снопи,
золотим узором білоцвіт мережить.

Крильця у метеликів дивне -
рішельє,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21

Величко Анастасія
2019.01.16

старий Стрілець
2019.01.14

Людмила Кірєєва
2019.01.02

Надін Ко
2018.12.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Анна Віталія Палій (1965) / Проза

 Притча про математика і досконалого наставника
Один віруючий чоловік, який жив у своїй хатині в одному з українських сіл, багато молився за інших людей. І Бог за те відкрив йому особливе бачення: міг лише глянути на людину, яка прийшла по духовну допомогу, і відразу назвати її проблему. І знав, як тої проблеми позбутися, незалежно, чи то була хвороба, чи пияцтво, чи будь-що інше, хоч би і злість сусіда. Звільнятися від негараздів радив по-християнськи, і при великій вірі та стараннях все виходило – людина оздоровлювалася, пияк переставав бути залежним від алкоголю, а зі сусідом заживали у мирі і злагоді.
Якось у викладача математики, який жив у містечку поблизу і працював ув одному з інститутів обласного центру, сильно впав зір. Лікарі вже не обіцяли йому чогось ліпшого. Але хвороба допікала, і його жінка порадила йому піти до того Божого чоловіка. Математик, звичайно, у такі людські можливості не вірив. Але, треба догодити жінці. Поки їхав до того села, то думав: «Що він може мені порадити? Хіба скаже молитися, як іншим. То помолюся, щоб жінка бачила: все одно воно не допоможе. Тут можуть допомогти, якщо не медикаменти, то хіба вправи чи щось інше».
Цілитель запросив прибулого до хати, відразу спитав:
– Хвороба пригнала?
– Так, – підтвердив з усміхом математик. – Хіба не видно з мого вигляду? – у нього на носі висіли окуляри із дуже товстими лінзами.
– І чого хочеш?
– Та здоров’я, хочу мати добрий зір.
– Матимеш його, якщо по-справжньому захочеш. Запам’ятай, що твоє здоров’я – у твоєму дусі, який у Божих світах. Розбуди його у собі. Духа знайдеш у наближенні до Істини.
– А де шукати істину? І що таке Істина у вашому розумінні? – спитав математик. І тут же пригадав місце з Євангелія, де Христос не відповів на це запитання Пілату. Думав, що і цей йому так само не відповість. Але чоловік сказав:
– Істина – в Бозі. Носієм істини є Христос. А ми тільки наближаємося до неї. Але наближаючись, осягаємо її. Коли осягнеш бодай частину, виздоровієш. Шукай Істину.
Так більше нічого і не сказав чоловікові духовний старець. І той як слабував, так і залишився слабувати. Але дуже його зачепило те поняття істини, про яке простий чоловік так упевнено говорив. І вирішив усіляко його дослідити, щоби могти полемізувати з ним і виграти в полеміці наче у грі в шахи.
Повернувся додому і повідомив жінці, що, певно, старий сам за нього буде молитися, бо його не просив. А сам почав багато роздумувати, малював схеми, графіки: шукав спосіб, за яким можна вирахувати Істину. Довго вираховував. Врешті, коли вирішив, що вже щось знає, знову пішов до цілителя.
Чоловік тільки глянув на математика, усміхнувся:
– Що, знайшов Істину?
– Думаю, що знайшов. Вона – центр, до якого прямують усі космічні Всесвіти. Можна сказати, що вона і є Богом. Та якщо повнота істини – в Бога, а ми наближаємося до Нього, то частково пізнаємо Істину в процесі наближення. Але не можемо її осягнути повністю, бо кожен несе в собі лише частинку Істини. Всіх людей може осягнути Господь, а ми – тільки самого себе. Ви сказали, що пізнаємо її частково, входячи у свій власний дух, який у Божих світах. Але я не знаю, як увійти у цей Дух.
– Коли входимо у свій власний дух, то пізнаємо цілісну Істину, хоча й частково. Ми Йому – своє маленьке, Він нам – Своє велике. Чим більша частка пізнання, яка залежить від наших старань, тим більша цілісність. А чим більша духовна цілісність, тим більше людина зцілюється і фізично. Все взаємопов’язано. А правда – це і є частина Істини. Пізнавай правду про себе й увійдеш у Дух. А через нього наблизишся до Істини, яка є воротами до Бога.
– Хіба я і так не знаю всієї правди про себе? – здивувався науковець. – Знаю, що як мені щось дали, то маю віддати своє. Як примножив урожай, то матиму гроші, ще й з іншими тим врожаєм поділюся. А як поділюся з іншими, то вони зі мною теж чимось своїм поділяться. Хіба то не є життя за правдою?
– Шукай не людську правду, а Божу, і оздоровишся. А Божа – спочатку між тобою і Богом, а вже тоді між людьми.
Мусив математик знову йти додому з новим завданням для себе. Вирішив таки довести тому духовному лікарю, що його Божа правда не буде такою діючою в земному світі, як той говорить. Тому почав практично виконувати вказівку пізнавати себе за Божою правдою.
Дружині нічого не говорив, але постійно аналізував свої вчинки, намагався бути чесним з погляду Бога. І щоразу щось у собі відкривав. То зрозумів, що не хтось його образив, а він сам був несправедливим. То побачив, що міг би допомогти знайомому, але не зробив цього, тому виправився, таки допоміг. Коли урожай фруктів і винограду на дачі вродив більше, ніж завше, то вирішив, що те – дар Всевишнього, і десяту частку віддав безплатно сім’ї з багатьма дітьми. Навіть і математичні закони ставив після Божих, що було для нього дуже незвичним: спірні питання вирішував не за математичною справедливістю, а за християнською любов’ю.
Дивувався, бо розумів, що не в усіх випадках є таким правильним, як про себе думав. А що тепер хотів чинити не за людською чесністю, як раніше, а за Божими заповідями, то відразу ж, шкодуючи про свої провини, виправлявся. Це був такий собі експеримент, але його результати стали ще ліпшими, ніж раніше, коли старався тільки для себе і своєї родини. Бо тепер його сім’ю часто неочікувано обдаровували, що приносило велику радість. На роботі побільшало щирих приятелів і нових друзів. І, що було майже неймовірним, він почав краще бачити: до нього повертався зір.
Хоч не обходилося без різноманітних труднощів, ставав усе більше щасливим, відкритим і радісним. Йому сподобалося таке життя. Але час не стояв на місці: чоловік усе більше старів. І почав ловити себе на думці, що щоразу частіше згадує свого давнього духовного вчителя, про якого вже й, було, забув. Вирішив ще раз до нього приїхати на розмову, бо знав, що той ще жив і далі молився за інших людей.
Прибув утретє, розповів йому про всі свої справи: і як спочатку вираховував за схемами, де перебуває Істина; і як потім старався жити за Божою правдою, і як таким чином досить-таки вилікував свої очі. Вже жив би так і далі, але ніхто не є вічним.
– Розумію, що кожна людина мусить померти. Але знаєте, я так повірив у ваші мудрі настанови, що не здивувався б, якби ви і тут чимось зарадили, – з усміхом закінчив свою мову математик.
– Ми тільки немічні люди. Але Богові підвладна і смерть. Він може нагородити безсмертям. А безсмертя – в Істині. – Цілитель поглянув своїми голубими очима на математика. – Ви тричі приходили до мене, і тричі я вам називав лише одне слово – Істина. Божий світ утримує Істина. Якщо зосередитеся на ній, оберете Бога. Воротами до Всевишнього теж є Істина: хто пізнає істинну правду про себе і живе за Божими заповідями, духом своїм входить у Його світи і оздоровлюється. І саме в Істині – безсмертя: від земної Божої правди переходимо в безсмертя Божого світу. А це означає, що час смерті прийде разом із новою радістю щасливого життя у вічності. Людина помирає для недосконалого земного світу і в той же момент народжується для досконалого Божого, щоби жити в повній гармонії. – Старець замовк, наче вслухався у думки вченого, який уважно слухав. А далі додав так, як би стверджував для самого себе. – Істинна правда – досконалий цілитель.
Професор погодився і щиро подякував наставнику. А згодом запитав гостро, аж сам здивувався:
– То чому ж ви не поспішаєте у безсмертя?
– Я ще маю роботу на землі, є інструментом, яким Творець оздоровлює потребуючих і спроваджує до Свого Раю. В цьому – моя радість. Маю невелику платню від людей за свій час. А основну отримаю там, за межею земного життя – усміхнувся старий чоловік.
– Вам добре, – не втримався професор. – А я свою отримую тільки тут, на землі.
– То розкажіть людям про значення і силу Істини. Можете це зробити своєю математичною мовою. І пам’ятайте, що ви – лише інструмент. Досконалий наставник знає свою справу.
21. 08. 2018р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-01-09 14:53:18
Переглядів сторінки твору 175
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.178 / 5.5  (4.884 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.868 / 5.48)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.804
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.01.10 08:12
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-01-09 15:42:27 ]
Тьотю! Нечемно поводитеся. Один анонс на добу, не більше. Такі правила групи. Хутенько знімайте з анонсу два, бо адмін зніме усі та заблокує за неповагу до авторів та порушення.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2019-01-09 17:37:41 ]
Дякую, шмаркачу! Попробую два зняти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-01-09 19:33:46 ]
Нещасна.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-01-09 18:15:50 ]
Дорога посестро Анно! Зате можна публікувати по три і більше опуси на одній сторінці! Адмін дозволяє. І попередній коментатор цим дуже спритно користується! Радий вас знову бачити на "ПМ"! Дуже цікава публікація, якраз і я себе шукаю в контакті з вищими силами! Дякую! Гарних свят!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2019-01-09 20:36:29 ]
Людину зі світлим духом притягує світле, незалежно від форми викладу. Приємно знову відчути атмосферу ПМ, де кожен пропонує те, що в нього є!)