ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.

Ілахім Поет
2024.04.23 07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад

Віктор Кучерук
2024.04.23 04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.

Хельґі Йогансен
2024.04.22 21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.

У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими

Іван Потьомкін
2024.04.22 10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк

Олександр Сушко
2024.04.22 08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак

Леся Горова
2024.04.22 08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав

Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,

Ілахім Поет
2024.04.22 07:03
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.

- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг

Козак Дума
2024.04.22 07:01
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.


Віктор Кучерук
2024.04.22 05:47
Клекоче й булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.

Артур Курдіновський
2024.04.21 22:16
МАГІСТРАЛ

Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?

Мелодія, пригнічена журбою

Микола Дудар
2024.04.21 21:42
Квітні, травні, липні, червні…
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…

Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,

Ілахім Поет
2024.04.21 21:09
Ти була всім, чим я дихав і дихаю.
Тим, що втрачав і що в серці відкрив.
Грізною зливою, повінню тихою.
Теплим ковчегом в безмежності криг.

Садом Едемським і небом з сузір’ями.
Чим насолоджувавсь я, чим страждав.
Днями святковими, буднями сір

Євген Федчук
2024.04.21 14:49
Стояв травневий ясний, свіжий ранок.
Вже сонце освітило куполи
Софії. Ніч майнула наостанок
За Гору. Пташки співи завели.
Грайливі горобці чогось зчепились
У поросі. Знайшли, напевно, щось.
А сонні голуби на те дивились
Зі стріхи. Сонце вище піднял
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ольга Калина (1964) / Вірші

 Завіруха
А сьогодні мете завіруха.
На полях розляглися сніги.
- Просинайся скоріш, відчайдухо,
Глянь в снігу і поля, й береги.

Небо хмарне, неначе в тумані.
- Запрягай ти швидкого коня.
Попереду сніги нездоланні..
Нехай віхола нас доганя.

Вітер ми обігнати в незмозі.
Залишаючи санні сліди,
Промчимо ми удаль, по дорозі,
Розкидаючи білі сніги.




20.02.2016р




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-01-12 09:57:27
Переглядів сторінки твору 1051
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.587 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.587 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.770
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.07.16 23:07
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-01-12 15:24:50 ]
сніги тричі повтор
двічі в кінці рядка
є синоніми
запрягай ти
запрягай надшвидкого
попЕреду наголос отакий
в незмозі не в змозі наче чіткіше
ми у даль
ген у даль


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-01-12 16:06:07 ]
ЗавірУха - це, здається, білоруською мовою так це слово пишеться. Так, принаймні, співають "Вераси" однойменну свою пісню. А українською мовою буде завірЮха - так дає словник української мови.
Знаю бандуристку Ольгу Калину з Черкас, учасницю найкращого бандурного жіночого тріо бандуристок в Україні, яке років 30 радувало нас своїм мистецтвом разом з Лідією Глотовою та Людмилою Зайнчківською, якщо не переплутав прізвища, даруйте. Це не Ви часом?
Віку вона приблизно Вашого.
Є здібності до поезії. Прислухайтесь до порад колег, тут можна вішліфувати майстерність.
Наголос НЕхай - можна шляхом інверсії - зміни порядку слів - поставити на місце - Хай же віхола нас доганя. Намагайтесь більш Образно висловлювати бачене, не просто заримовувати рядки.
З побажаннями творчої наснаги -
колега по перу чи подвійний колега і по бандурі - не знаю...
Ярослав


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-01-13 04:59:08 ]
" Розляглися сніги, глянь в снігу, білі сніги" - неприпустимі повтори. Один раз, максимум два. Але двічі в одній строфі однозначно не можна.
Окрім того в суміжних словах багато сичання "розляглисЯ сНІги проСИнайся". Два дієслова з однаковими закінчення ідуть майже поспіль. Це не дуже зер гут. Можна розвести такі слова подалі. Наприклад " розляглися пухнасті сніги", "огорнулись діброви в сніги" тощо.

"Запрягай ти" - тут не потрібен займенник ти, оскільки дієслово і так вказує про кого тут ідеться. Можна просто написати "Запрягаймо" або "Запрягай но". Звереіть увагу на семантичний казус : якщо сніги нездоланні, то навішо запрягати коня і мучати скотину? Давайте подумаємо: " Мчать як вітер мальовані сани, ззаду віхола нас підганя". Десь так. І наголоси неправильні заодно мухобойкою повбиваємо.

Обережніше з пустопорожніми словами наче, неначе, мовби, немовби, либонь. Використовуйте дозовано. Прямі порівняння як і дієслівна рима - ознаки низької майстерності в сучасній поезії.
"Глянь в снігу" - ньвсн - кошмарний збіг приголосних. Треба випрозорити.
"НЕхай віхола нас доганя". Наголос так читається. Напишіть " А хурделиця хай доганя"".
" Промчимо ми..."- треба позбутися зайвого займенника ми. Якщо промчимо, то ясно що ми. Випрозорюйте. Краще написати цікавий прикметник. "Промчимо по життєвій дорозі" - щось таке. 'і взагалі чому це не взмозі вітер обігнати? Сумно якось. Давайте перепишемо.
"Промчимо по життєвій дорозі
(Многотрудні шляхи до мети).
Хай вітрець обпікає морозом,
Сани в небі малюють сліди."
Щось таке. З повагою, Олександр