ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Як литвин дівчину провчив
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
Ізраїль - це Тори сувій
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, вона і Маркес
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
n
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
Душевна квота
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
Після дощу
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
* * *
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Епістола
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
iPhone 15 (сонет)
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь…
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
* * *
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Каштановий салют (сонет)
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
***
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Російські річки Убля¹ та Вобля²
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце (тріолет)
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юрій Сидорів (1960 - 2020) / Вірші

 Зима холодна
Образ твору


Зима 2018-2019 р.р.


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2019-02-02 21:07:51
Переглядів сторінки твору 1582
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (7.789 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Іронічний неореалізм
Автор востаннє на сайті 2020.12.06 21:35
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2019-02-03 11:48:26 ]
Далися Вам оті кальсони. Невже в Україні така сувора зима? Ліпше б на лижі чи ковзани!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-02-03 13:06:38 ]
Термобілизна теж римується, але з нею не той самобутній колорит.
І після тижня сумних віршів з гірким роздумами хотілось би урізноманітнити смислову монохромність.
Дякую,
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2019-02-03 14:49:27 ]
Нині на хуторі і в селі можна самотужки обладнати пристойну лазню... Принаймні - душову кімнату... Аби було бажання і трохи здоровля... Одначе частенько наші люди не переймаються тим, а просто нарікають на життя...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-02-03 17:34:15 ]
Саме так.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-02-03 16:26:14 ]
Вітаю, Юрію! І шо? Це - пародія на пейзажну лірику?
Снігові панталони дерев, несвіжі онучі стовпів, а кальсони теж уже треба було не на себе вдягати, а, скажімо на дуба чи граба-незграбу! Треба вже бути послідовним до кінця! Дякую, розсмішили!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-02-03 17:52:59 ]
І вітаю, і дякую, шановний Ярославе.
Так, скидається на щось таке пародійне.
Оскільки я не маю слави пародиста, на твори якого не ображаються і його не клянуть, то мій вірш практично безадресний.
Або адресат і адресант - я. І жодних образ.

Цього разу захотілося мені трішки змінити тональність моїх поетичних спроб - ось і змінив. Я не П'єро, щоби бути вічно сумним, не старіючий ловелас, щоби залишатися один на один зі своїм бажанням жіночого тілесного і душевного тепла. І не живу весь час згадками про минуле.
Ні, я не живу без них. Ними, буває, мене, як кажуть, "накриває". Але я вислизаю з обіймів цієї хвилі. Якщо встигну зафіксувати та занотувати той настрій, що виник, то не відмовлю собі у цій вільності.
Вільнику - воля.
Дякую за увагу і за те, що вловили мій гумор.
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-02-03 18:07:33 ]
Ви мене розсмішили аж до пародії. Гляньте на моїй сторінці - як варіації на Вами задану тему!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-02-03 22:43:47 ]
Я вчора цікавився питанням, яке виникло щодо вживання дієслів "одягати", "вдягати", "надягати" etc.
Категоричні поради мовознавця, який ділився знаннями, та висновки щодо того, хто що на себе надягає, а на когось одягає, вдягає, не у всьому були беззаперечно переконливими.
Інакше кажучи, ситуативно можна було б маніпулювати твердженнями, оскільки існує певна історія вживання цих таки різних дієслів.
Я обрав собі ті приклали, які мене задовольняли:

"Вона лише закусила губу й почала вдягати халат." (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 46).

"Василько почав лагодитись в дорогу. Він запріг коней, удяг кожушину і виїхав з двору." (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 80).

Одягати - це також покривати себе чим-небудь з одягу.
"Почав [Дмитро] одягати кожушок."
(Михайло Стельмах, II, 1962, 383).
"Джмелик бере із лави штани, спокійно одягає їх, твердо стоячи на одній нозі."
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 191) .

Пишу про це про всяк випадок, щоби не виникло непотрібної суперечки.
Нічого корисного в ній не набудемо.
І пишу на сторінці під своїм твором.
Буде зайвою - видалю, а ні - то нехай.

Вірш має остаточну редацію (версію).
Нею і послуговуємось.

Всього найкращого,
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-02-03 22:45:20 ]
До кісток зігрівало манто дощове,
А тепер актуальні трико та кальсони -
І нехай завірюха безсило реве
Чи співає з вітрами арктичної зони.

Завітає до саун і лазень народ -
Обмивати прихід щотижневого свята.
У фанатиків чисто таких насолод
Процедура і мною за приклад узята.

Під горілку, вино, кабанця чи сома,
Під намащені скраби, шампуні та гелі,
Традиційно обмитою буде зима.
Де накриті столи - там і люди веселі.

На селі, у райцентрах і по хуторах -
Не життя, як немає пристойної лазні,
І настільки недовго живеться, що страх.
Там не женять праправнуків люди нещасні.

Опадає з небес білосніжне рядно,
Снігові панталони дерева вдягнули.
Звідки б вітер не дув - а зірве все одно,
І шатрами напне на хати і притули.

У несвіжих онучах дубіють стовпи,
Переможні бої підраховує трясця.
Як не маєш кальсонів, негайно купи,
А сімейні труси для зими не годяться.

На півметра углиб промерзають лани,
І скляніють ставки від поверхні до мулу...
Я латаю кальсони - зносились вони
До дірок у матні ще за осінь минулу.
Зима 2018-2019 р.р.