ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
2024.04.18
19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
2024.04.18
15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
2024.04.18
08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
2024.04.18
05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Надія Таршин (1949) /
Проза
***
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
***
Уже майже тиждень, як повернулася я з Києва, та все не могла зібратися з думками, щоб описати все побачене і почуте. Їхала туди на дві дуже важливі для мене події: перша це наша зустріч авторів з нагоди 5-ї річниці виходу у світ нашої збірки поезій «Материнська молитва» Українки – героям Майдану, яку організовували Тетяна і Юрій Пароганичі, друга це Презентація книги поета Василя Ковтуна «Дорогою через Майдан», виходу якої у світ я дуже чекала.
Кожний мій приїзд у столицю розпочинається з Майдану, який є для мене священним місцем. І цього разу рано-вранці пройшлася вверх по Інститутській, вклонилася усім місцям де гинули наші Герої, зупинилася біля кожного портрету, поговорила з ними подумки, поплакала, бо я жінка і мати, посиділа біля них. А через якусь годинку почав Майдан оживати. Молодих людей приїхало багато, школярів на екскурсію. Безперервним потоком ішли на Інститутську, вклонялися Героям, потім фотографувалися, усміхалися – життя продовжується тільки уже без них – Героїв Небесної Сотні.
А потім була наша тепла, зворушлива зустріч. Про неї уже багато написано, а я додам сьогодні, що відчуття було таке, ніби зібралася рідня. Повне взаєморозуміння, підтримка один одного. Я на них не могла надивитися і навтішатися спілкуванням. Я стільки узнала нового про декого з присутніх. Розповіді западали глибоко в серце і відчуття, що нічого в світі не відбувається просто так, не полишало мене. Дякую кожному, хто приїхав і прийшов на цю світлу подію. І велика подяка організаторам цього дійства –Тетяні і Юрію Пероганичам. Вони нам усім подарували день добра і світла. Є такі люди в Україні, яким хочеться робити такі справи, від яких добрішає світ.
Зустрічала мене, поселила в себе, турбувалася, водила на екскурсію у м. Вишгород Галинка Войцехівська – чудова молода жінка, член нашої волонтерської команди. Два дні промайнули, як одна мить.
І от ми уже збираємося на другу подію на презентацію книг Василя Ковтуна, яка має відбутися у приміщенні Дарницької Державної Адміністрації. Уже на вході в зал зустрілися з Раїсою Шматко і дуже зраділи цій зустрічі, а в залі уже знайомі поети і відомі артисти, і політики, волонтери. А поряд з нами, рядом вище, сидить найдорожча для пана Василя людина – його матуся. Як добре коли матері доживають до такої миті у житті своїх дітей. Я не буду нікого називати поіменно із присутніх, когось ви побачите і впізнаєте на світлинах. Усі були на своєму місці і тому ця подія була високодуховною, патріотичною і відбулася на найвищому рівні. В залі були присутні воїни, матусі Героїв Небесної Сотні і Героїв, які загинули у цій війні. Мами читали вірші, які їм і їх синам присвятив поет. Зал тричі вставав, щоб вшанувати полеглих Героїв. Запам’ятався зворушливий до сліз виступ матусі, яка втратила сина на війні. Вона розповіла нам, що вона росіянка і не хотіла відпускати сина туди, де вбивають, та Він зробив свій вибір і пішов нас усіх захищати влітку 2014р. Напередодні Іловайської трагедії син зателефонував і попросив маму пофарбувати ворота у кольори прапору України. Мама виконала прохання сина, та синочку уже не довелося їх побачити, його через ці ворота занесли побратими. В кінці ця мужня жінка сказала, що наші сини підняли дуже високо планку, і опустити її ми не маємо права. Слухаючи ці слова ми не соромилися своїх сліз. Зал співпереживав і чув поета. Василь чудово декламував свої вірші і в залі панувала неймовірно висока атмосфера.
Як і було обіцяно був і сюрприз, це ще одна збірка ліричних віршів «Як пахне тобою кава», були пісні на слова автора, чудові пісні і виконавці, а наприкінці ми відкрили для себе і артиста - Василя Ковтуна, коли у складі тріо Він співав свою пісню. А потім була велика черга за автографом до автора і тепле щире спілкування між знайомими і світлини напам’ять. Я дякую Надії Семені за подаровану книгу, а Світлані Кас’яненко за диск з її піснями. Люблю і шаную Вашу творчість дорогі подруги. А потім був фуршет, наприкінці якого так гарно співали чоловіки. Чоловіки – у яких є крила.
Опісля коли Галинка мене проводжала на вокзал, я її запитала, як же їй почувалося на цьому вечорі, а вона відповіла, що усе всередині перевернулося від побаченого і почутого і що цей вечір багато що у ній змінив. Як добре, коли відбуваються такі події, які здатні нас змінювати у найвищому розумінні цього слова.
25.02.2019р. Надія Таршин
Кожний мій приїзд у столицю розпочинається з Майдану, який є для мене священним місцем. І цього разу рано-вранці пройшлася вверх по Інститутській, вклонилася усім місцям де гинули наші Герої, зупинилася біля кожного портрету, поговорила з ними подумки, поплакала, бо я жінка і мати, посиділа біля них. А через якусь годинку почав Майдан оживати. Молодих людей приїхало багато, школярів на екскурсію. Безперервним потоком ішли на Інститутську, вклонялися Героям, потім фотографувалися, усміхалися – життя продовжується тільки уже без них – Героїв Небесної Сотні.
А потім була наша тепла, зворушлива зустріч. Про неї уже багато написано, а я додам сьогодні, що відчуття було таке, ніби зібралася рідня. Повне взаєморозуміння, підтримка один одного. Я на них не могла надивитися і навтішатися спілкуванням. Я стільки узнала нового про декого з присутніх. Розповіді западали глибоко в серце і відчуття, що нічого в світі не відбувається просто так, не полишало мене. Дякую кожному, хто приїхав і прийшов на цю світлу подію. І велика подяка організаторам цього дійства –Тетяні і Юрію Пероганичам. Вони нам усім подарували день добра і світла. Є такі люди в Україні, яким хочеться робити такі справи, від яких добрішає світ.
Зустрічала мене, поселила в себе, турбувалася, водила на екскурсію у м. Вишгород Галинка Войцехівська – чудова молода жінка, член нашої волонтерської команди. Два дні промайнули, як одна мить.
І от ми уже збираємося на другу подію на презентацію книг Василя Ковтуна, яка має відбутися у приміщенні Дарницької Державної Адміністрації. Уже на вході в зал зустрілися з Раїсою Шматко і дуже зраділи цій зустрічі, а в залі уже знайомі поети і відомі артисти, і політики, волонтери. А поряд з нами, рядом вище, сидить найдорожча для пана Василя людина – його матуся. Як добре коли матері доживають до такої миті у житті своїх дітей. Я не буду нікого називати поіменно із присутніх, когось ви побачите і впізнаєте на світлинах. Усі були на своєму місці і тому ця подія була високодуховною, патріотичною і відбулася на найвищому рівні. В залі були присутні воїни, матусі Героїв Небесної Сотні і Героїв, які загинули у цій війні. Мами читали вірші, які їм і їх синам присвятив поет. Зал тричі вставав, щоб вшанувати полеглих Героїв. Запам’ятався зворушливий до сліз виступ матусі, яка втратила сина на війні. Вона розповіла нам, що вона росіянка і не хотіла відпускати сина туди, де вбивають, та Він зробив свій вибір і пішов нас усіх захищати влітку 2014р. Напередодні Іловайської трагедії син зателефонував і попросив маму пофарбувати ворота у кольори прапору України. Мама виконала прохання сина, та синочку уже не довелося їх побачити, його через ці ворота занесли побратими. В кінці ця мужня жінка сказала, що наші сини підняли дуже високо планку, і опустити її ми не маємо права. Слухаючи ці слова ми не соромилися своїх сліз. Зал співпереживав і чув поета. Василь чудово декламував свої вірші і в залі панувала неймовірно висока атмосфера.
Як і було обіцяно був і сюрприз, це ще одна збірка ліричних віршів «Як пахне тобою кава», були пісні на слова автора, чудові пісні і виконавці, а наприкінці ми відкрили для себе і артиста - Василя Ковтуна, коли у складі тріо Він співав свою пісню. А потім була велика черга за автографом до автора і тепле щире спілкування між знайомими і світлини напам’ять. Я дякую Надії Семені за подаровану книгу, а Світлані Кас’яненко за диск з її піснями. Люблю і шаную Вашу творчість дорогі подруги. А потім був фуршет, наприкінці якого так гарно співали чоловіки. Чоловіки – у яких є крила.
Опісля коли Галинка мене проводжала на вокзал, я її запитала, як же їй почувалося на цьому вечорі, а вона відповіла, що усе всередині перевернулося від побаченого і почутого і що цей вечір багато що у ній змінив. Як добре, коли відбуваються такі події, які здатні нас змінювати у найвищому розумінні цього слова.
25.02.2019р. Надія Таршин
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію