ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2019.04.20 10:45
Знаю – кожної весни,
Наче поторочі,
Довгохвості нявкуни
Верещать щоночі.

Я на виклики оці
Вчасно реагую –
Сплю в зимові місяці,

Ярослав Чорногуз
2019.04.20 05:47
Кохана, серцем тихо завесній,
Чекає квітка на любові благо.
Розкрийся, мов пелюсточка, мені,
Сідає джмелик чарівний на пагін.

І вже тремтить суцвіття молоде,
Вібрує все, хмеліючи від ласки.
І струм єством окриленим іде,

Ніна Виноградська
2019.04.19 21:32
Козацький цвинтар. Вікові хрести
Вросли наполовину в рідну землю.
Тримати і у вічність їх нести
Так важко їй від болю.Час недремний

Оберігає воїв, що з могил
Уже ніколи на коней не скочуть.
Бо віддали життя і стільки сил

Любов Бенедишин
2019.04.19 18:27
Пригадаю - і світ мені світиться,
і бентежить душі тихе озеро.
Як же нам пощастило зустрітися
в цьому безмірі: Часу і Простору?

Впала зірка. Скотилася жеребом
у бажання моє незагадане...
Пахне спогад тюльпанами й березнем,

Адель Станіславська
2019.04.19 18:25
Кажуть, вибір до двох спростився...
Кажуть, вибору в нас нема.
Хоч би з Неба Христос спустився,
бо надворі така зима
серед цвіту весни,
аж страшно...
...Вербний хід і осанни спів...
Українонько горопашна,

Тетяна Левицька
2019.04.19 13:59
Сповіддю спокутувала гріх,
з молитвами протяг тихо хлипав.
Теплі сльози крапали до ніг,
- Я люблю чужого чоловіка!

Ніжності не пити із лиця -
чуйний, зорепадний, білий сокіл.
Не зривай горіха  до вінця

Віктор Кучерук
2019.04.19 10:42
Коли розвіються тумани
І зникнуть запахи весни, –
Про мене згадувати стане
Хтось несподівано сумний.
І не очікувано буде
Звучати чийсь далекий спів
Про щем посіяний у грудях
Весняним чудом почуттів.

Ніна Виноградська
2019.04.19 09:11
Впускаємо троянського коня
У дім наш, у світлицю, в серце й душу.
Щоб вже не знати спокою ні дня,
Розшукуючи в океані сушу.

Бо хтозна, що чекає нас тепер,
Тож балансуєм між війною й миром.
Живеш сьогодні, а назавтра – вмер,

Олександр Сушко
2019.04.19 08:14
Який же цей чудовий світ!
Достоєн полотна і вірша!
... Упав у грязь пахучий плід -
На тин дружок садок мій ріже.

Шляхами з товченого скла
Ступаю босою ногою.
А юнь безхмарною була,

Микола Дудар
2019.04.18 23:12
Я бачив Смерть. Вона була звичайна
Увічлива, спокійна… без емоцій
Відмовилась було від мого чаю
Мовляв, колись… але не в цьому році
Я задивлявсь в ЇЇ глибокі очі…
Крутилось коліщатко кінострічки
Було у Ній приємне і пророче…
І небо, океан… можливо

Світлана Ковальчук
2019.04.18 21:44
Се подих слова.
Дерево - як тіло,
сухе, і тепле,
і пропахле глицею.
А ще душа,
до сповіді доспіла,
а ще ті сосни,
що старими птицями

Сергій П'ятаченко
2019.04.18 21:13
Завдання птахів нагадати нам вкотре про вирій.
Завдання весни – це, як мінімум, вчасно прийти.
І взяти на облік зимові хвороби й зневіри,
Під звіт всім роздати по дрібці жаги й теплоти.

Стоїть березіль, мов лелека, в снігу по коліна.
Під снігом ще

Віктор Кучерук
2019.04.18 20:25
Тобі подобається світло...
Мене приваблює пітьма
Тим, що від яблуньок розквітлих
І тіні жодної нема.
Тебе завжди лякає вітер…
Мене гнітить одвічно штиль
Тим, що проросле зерня літер
В рядки кидаю без зусиль.

Ігор Герасименко
2019.04.18 17:49
І мечами, і свічками кличете:
"З криці й висі принципи візьми!"
Пізно, милі білопінні грицики,
білолиці лицарі весни!

Ви, напевно, зиму всю батрачили,
та зусилля не в пусту потрачені
на роботу й квітоінститут,

Юрій Лях
2019.04.18 13:44
Холодний Яре, ворог на порозі!
Скажи, у час, коли вогонь пала,
Як нам не вибрать в гетьмани пронозу,
Що приблукала в нашому обозі,
Та в битви час нам в зашпори зайшла?

Як нам не вибрать замість отамана,
Що супротив орди удар тримав,

Ніна Виноградська
2019.04.18 10:09
Зашифрований час у великому місті,
Кожен день боротьба у собі і з собою.
Тільки істина вся у зеленому листі!
Не завжди переможцем виходим з двобою.

Те, що нині цвіте – відцвітає навіки,
Буде зав’язь чи ні, нам оте невідоме.
У чеканні проходить жит
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Вігілант Вігіланттт
2019.04.10

Валентина Філонич
2019.03.24

Ліліт Легенда
2019.03.18

Ярослав Куцела
2019.03.17

Ірина Мучичка
2019.03.15

П'єро Місячний
2019.03.10

Єлена Дорофієвська
2019.03.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лесь Українець (2016) / Вірші

 ***
Ой непокоїться серце,
Душа умліває,
Ой, кохана, не сердься,
Що мене немає,

Що немає мене поряд,
Не гань мене, люба, -
Заблукав мій кінь у полі,
Пристав коло дуба.

Товариш мій змучився,
Я його не лаю;
Під стовбуром засмучено
Навпочіпки сідаю.

Тихо в полі широкому:
Ні шамне, ні брязне,
Та немає спокою
У серці нещаснім.

Як подивлюся ліворуч
На ліси дрімучі,
Що я з милою не поруч,
Думка мене мучить.

Як погляну я направо,
На гори шпичасті,
То шкодую, що з мамою
Бачуся нечасто.

Як угорі в небі чистім
Сокола побачу,
Що я не на його місці,
Заледве не плачу.

Де ж, мій коню, нам з тобою
Бігти чи летіти?
Від цього щемкого болю
Де себе подіти?

За глибокими ярами
Милої домівка,
Та доля моя невблаганна -
Вештатись довіку.

За широкими ланами
Мамина хатина,
Де чекає на появу
Мати свого сина.

Угорі в нічному небі
Козакові світять
Ясні зорі кришталеві,
Світять, та не гріють.

Із важкою головою
Ляжу попід дубом,
Накриюся з головою
Укривалом грубим.

Уві сні в одній хатині
Збереться родина,
Буде мати у хустині
Виглядати сина.

Той не сам, з невісткою,
Гарною, як квітка,
Та з гарною звісткою
Увійде у хвіртку.

Посідаємо до столу
У світлій світлиці,
Поговоримо розмову
Про усе на світі.

Похвалюся, що вивчився,
Вдосталь маю коштів,
Дівчині освідчився -
Заздрить мені кожний.

Усміхнеться моя ненька,
Сина приголубить,
І невістку молоденьку
Як доньку полюбить...

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-03-22 13:31:57
Переглядів сторінки твору 85
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.471 / 5.33)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.952 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.825
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.04.18 16:44
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лесь Українець (Л.П./Л.П.) [ 2019-03-23 09:04:34 ]
Дякую за уваги, пані Вікторіє, але ліпше мабуть не напишу, багато разів виправляв цей вірш, гадаю, що читач зрозуміє переживання ліричного героя і трохи відволічеться від шаблюк і казнокрадів, що про них я пишу зазвичай

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лесь Українець (Л.П./Л.П.) [ 2019-03-27 14:28:13 ]
Зрештою дещо таки виправив, але стосовно забагато складів мушу визнати, що я змирився з такою річчю, хай мене осудять строгі читачі, але українська мова - вона як та конячка, яку важко приборкати, тому я дозволив собі подекуди виходити за рамки бездоганної метрики

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лесь Українець (Л.П./Л.П.) [ 2019-03-27 14:44:40 ]
Пані Вікторіє, я видалив Ваш коментар лише тому, що змінив деякі місця, які ви згадували в коментарі і не хочу щоб враження від твору було неоднозначним, але дійсно, пані мала рацію, недоліки є, але врешті-решт бездоганна поезія - це не для мене, я звісно люблю Пушкіна, але писати в такій манері, як він - це ніби носити надто сильно зав'язану краватку

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2019-03-29 02:52:20 ]
Це нічого. Я тільки рада, якщо чимось помогла.