ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ін О
2019.04.22 11:20
Навколо тумани...до кого ти йшла?
Сорочка тонка та волосся вологе...
Навшпиньки, ледь чутно торкалась підлоги.
Бліда та русява, два білих крила...
До кого ти йшла ще допоки пливли
Хвилини містралей до цих видноколів?
Лиш очі, що ледь споглядали спр

Володимир Бойко
2019.04.22 11:02
Повстаньте, голодні і гнані!
Об землю ударимо лихом!
Якщо москалі не дістануть,
То гідно помремо від сміху!

Тетяна Левицька
2019.04.22 10:43
Я сідаю у човен
без весел, вітрил -
течією, хай
небо покличе.
Мармуровий туман
тужну душу покрив,
берегів скам'яніле
обличчя.

Ігор Деркач
2019.04.22 10:01
Минають ночі. Дні за днями
летять у сиву далину,
де сонце люляє весну
і літо вже не за горами.

А доля має на кону
усе, що визріло між нами,
іще не сказане словами

Олександр Сушко
2019.04.22 09:59
Вдягнули дурня у порфиру,
Вручили сало й коровай.
До біса мову, честь і віру,
Гримить голодне " Жрать давай!".

І скільки би не говорив я,
Що до - не мі, а ре - не ля,-
Хахли обрали безголів'я,

Любов Бенедишин
2019.04.22 09:28
Нестримні веселощі…
бал-маскарад…
свистки…
конфетті з мішурою…
Помпезність еСВе –
і убогість плацкарт…
Дарма,
всі захоплені грою.

Тетяна Левицька
2019.04.21 20:04
Ти здатен розбити серце
і вийняти здатен теж.
А чи необхідно все це -
від істини не втечеш?
За те, що не долюбила,
і брала чуже  - пробач!
Почистив, розправив крила
і зник у блакиті... Бач,

Світлана Ковальчук
2019.04.21 15:31
Перепливу цю ніч,
перепливу,
перелистаю долю,
пролистаю,,

вогнем свічі,
високої свічі,
зігріюся

Олександр Сушко
2019.04.21 14:01
Ну як, в паяца гарна маска,
Ковпак і рваний комбідрес?
Зелена муха іорданська
Це те, що Україні тре?

Чувак - не плямка на газеті,
На голову людві заліз.
Знімайте, хохлаки, кашкети

Ігор Павлюк
2019.04.21 13:30
Дійові особи:

АНГЕЛЯ
ЧОРТЕНЯ

ВОЛХВИ-ІЄРЕЇ:
ЖРЕЦЬ ПЕРУНА
ЖРЕЦЬ ВЕЛЕСА (він же ЄПИСКОП ПАВЛО)

Вероніка Новікова
2019.04.21 12:50
Якщо мені даний голос, що мені з ним робити,
Складати слова у вірші, складати зернята в колос?
Якщо я скажу "вогонь", чи буде мені горіти?
Якщо я зараз промовчу, чи буде у мене голос?

Чи буде рости крізь глину, чи буде і далі квітнути.
Якщо я зар

Олександр Сушко
2019.04.21 11:02
Проклюнулися ріжки в баранця,
А разом з ними тяга до ягничок.
Писати про кохання обіцяв?
Тепер терпи і правді глянь у вічі.

Закліщили амурні почуття
У хоті жорнах, сіють мислі грішні.
Сусідонька ж, неначе той будяк,

Ольга Паучек
2019.04.21 07:18
Ранкове місто
Пісня зі змістом
З дощу краплисто
П"ю "ля-мінор",
На непогоду
Із переходу
Влучно моргає
Пан Світлофор.

Вікторія Лимарівна
2019.04.20 23:00
По мотивам телепередачі "Світ навиворіт"

В цікавий світ відкриє дверці:
Розкрити зміст його та суть.
Тріпоче в хвилюванні серце,
Коли обставини несуть

В жахливу неймовірну прірву,

Юрій Сидорів
2019.04.20 22:57
Морського лиману вчувається запах
На відстані у кільканадцять км*.
Бувають рекорди на інших етапах -
Як вирішить вітер і звідки подме.

Його набираюся на Хаджибеї -
Від кожного понюху та від ковтка,
Охоплений силою спраги моєї.

Марґо Ґейко
2019.04.20 21:49
На Нього чекали, а потім збагнули – дарма.
Він мав на коня пересісти і взятись за зброю,
І бути таким, як належало бути герою –
Очолити місто, звільнити його від ярма.

Єдиному Богу звели білокамінний храм.
А потім встелили одежею пильну дорогу
І п
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Вігілант Вігіланттт
2019.04.10

Валентина Філонич
2019.03.24

Ліліт Легенда
2019.03.18

Ярослав Куцела
2019.03.17

Ірина Мучичка
2019.03.15

П'єро Місячний
2019.03.10

Єлена Дорофієвська
2019.03.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Євген Лінивий (1987) / Вірші

 Ранок під іншим небом
Мій ранок починається з міцної кави, цигарок та згадки про її очі
Її ж ранок, то драма, яка розпочинається посеред ночі
Поки я тішуся гарним світанком, вона вже зіграла п'ять ролей
Бо встигла побути повією, с..кою, відлюдницею, стервою та вдовою
Поки я читаю нічні повідомлення, вона читає малюку колискову
Пів ночі ж змарновано сварками, криками, слізьми та диким воєм
Поки я думаю про слова, які хотілося б їй написати
Вона, обіймає ліжко, протирає очі й починає засинати
Мені лишається натиснути «відправити», та я чомусь завжди все видаляю
Мабуть, тому що, не хочу тривожити, або ж соромлюсь, адже зовсім її не знаю
Вона прокинеться десь о третій годині дня й згадає про мене
Я це відчую, та знову мовчатиму, щоб не дай Боже, не створити проблему
От так ми й живемо, від ранку до ранку, в надії на інше життя
Я пишу листи, для свого каміна, якими підживлюю полум'я
І кожен світанок, дві чашки кави, друга, як завжди для тебе
Можливо, колись, твій новий ранок, почнеться під іншим небом

2019





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-03-23 19:18:15
Переглядів сторінки твору 44
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.304 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.819
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.04.21 21:28
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2019-03-24 12:25:53 ]
Цікаві ідея й побудова твору, але не люблю, коли жінок називають «с..кою» та «стервою». Якщо вже жінка аж такою бачиться, то який сенс про неї писати або й думати? Тим більше, що «Пів ночі ж змарновано сварками, криками, слізьми та диким воєм». У більшій частині твору про цю банші- жінку пишеться у третій особі, а в кінці – у другій. Я думаю, це треба виправити. Саме ж закінчення – дуже гарне, і зміст твору – незвичайний.