ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2019.06.18 01:32
Мани мене, мани
Кудись у дивокраї,
Неначе до мани,
До тебе я звикаю.

Допоки не мине
Манлива насолода,
Не стримають мене

Таїсія Цибульська
2019.06.18 00:03
Грішу... улітку про кохання не пишу,
ношу його в торбинці, у кишені,
у жмені стискаю жадібно! Лишень
мішень для рук чужих - моя любов,
немов те райське яблуко із саду,
чи винограду перше гроно п'янке,
таке крихке, немов кришталь.
Мораль? Чия морал

Вікторія Лимарівна
2019.06.17 23:44
За мотивами телевізійних новин

Новини невтішні наразі з Волині:
Наляканий кіт розгубивсь, як дитина.
Зненацька, чомусь він заліз на смереку:
В халепу жахливу потрапив, ще й в спеку.
Смерека – це дерево надто високе,
Так, поверхів дев’ять, прикинув

Світлана Майя Залізняк
2019.06.17 13:18
Я назвала бевзя козлом,
вельми соромно: треба ж цапом.
Між пошани салютів, злом
протискаю-таки пікапа.

Помаранчево-жовтий бант
прикрашає коробку з чаєм.
Відмічатиму сотню дат.

Олександр Сушко
2019.06.17 09:47
Весна! Гуде кульбабчине весілля!
Зима - навтьоки, з вирію - бузьки.
У вогнептаха - пік жаги! Розкрилля!
Гніздечко в'ю у витоках ріки.

Упав з розгону в Ладині лабети,
Знімаю розум, постоли, жабо...
Це - час, коли рождаються аеди,

Іван Потьомкін
2019.06.17 09:16
Поетом є той хто пише вірші
І той хто віршів не пише

Поетом є той хто скидає кайдани
І той хто накладає на себе кайдани

Поетом є той хто вірить
І той хто повірить не в змозі

Микола Соболь
2019.06.17 06:00
На пелюстки пухкий лягає сніг.
Прийшла метіль, мабуть, уже востаннє.
Я залюбки зігрів би вас диханням,
Морелеві дівчатка, якби міг.

Ні бджіл, ні сонця, вітер і зима
Свої фінальні, білі акварелі
Розкидує на ніжний цвіт морелі

Віктор Кучерук
2019.06.17 05:53
Наближається вечір… Помалу
Гусне сутінь на сірій воді, –
У притишених вербах пропали
Їхні тіні, хитливі й руді.
Починається вечір… Смеркає
І туманиться в мороці зір,
Хоч і небо, глибоке й безкрає,
Скрізь ясніє вогнями сузір.

Серго Сокольник
2019.06.17 00:17
маленька сюреалістична поема. авторські знахідки. під смаки не адаптована***

Знову в уяві з"явився спонтанно
Жмут простирадл на підлозі... Сувій
Їх... Чи рукописів... -Йогане! Сядь-но
Біля жаданої Вульпіус... Твій
Час ще не вийшов, і вічність наст

Микола Дудар
2019.06.16 22:21
Дивлюсь на світ холодними очима…
Слова принишкли, з голоду мовчать…
Заплутана подій першопричина
В уяві Ти… і смажене курча...

Дивлюсь. Мовчу і Травнем щастя зичу
Цікаво би дізнатись власний чин?..
Роки… роки… набрякли як гнилички

Любов Бенедишин
2019.06.16 21:21
Ти ритуалу вірний свято,
що ж, серце слухати – не гріх.
Боїшся слів, але не варто
переоцінювати їх.
Твого сум’яття не торкаюсь,
я розумію в чому річ,
і також мовчки обіймаю,
і мовчки поспішаю пріч.

Володимир Бойко
2019.06.16 20:32
Житейський океан заглиблений у спомин
Висотує слова, вихлюпує жалі...
Житейський балаган, пустопорожній гомін
Піднятись не дає над плінтусом землі.

Безжалісні слова такі безповоротні,
Що годі віднайти початок і кінець.
І спробуй, осягни, у контурі

Світлана Майя Залізняк
2019.06.16 13:38
Чудна весна-любов: мана маною.
Співали горобці над бузиною.
Прожекти - пароплавами гучними...
Крилом сяйним черкало нездійсниме...

2

Імлисте молоко. Рожеві хмари.

Вікторія Торон
2019.06.16 13:27
Зайнялася пожежна блакить,
З рідним краєм забулось прощання.
Перший раз в моїй пісні дзвенить
Не скандалу надрив, а кохання.

Був я ніби занедбаний сад,
Ласий був до жінок і пиятик.
Та гульба мені більше не в смак,

Микола Дудар
2019.06.16 12:32
На лікарняне йде мій сум
Сльоза зібралась теж на виїзд
Вже від ума у горі ум
І самота ось-ось і виїсть…

Куди - куди?… подамся в ліс
За відстань зла і златаславих
Щоб навіть очі, навіть ніс

Ігор Деркач
2019.06.16 09:13
Кує зозуля і віщує літо
гарячі ночі, а не самоту,
якою не умію обігріти
не іншу, не чужу, а саме ту.

Кінчаються сонети і привіти,
осипалися липи у саду.
І думаю, що у юдолі світу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Юлія Савіцька
2019.04.01

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21

Величко Анастасія
2019.01.16

старий Стрілець
2019.01.14

Людмила Кірєєва
2019.01.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Корона
Знову кликали шліфувати корону. А я не пішов, бо п’ястуки кострубаті, мозолисті, неоковирні, та й естетика не моя. Мені до вподоби гарбузи сіяти і спостерігати як поволі тягнуться до сонця молоді пагони, як наливаються соком важезні ягідки. І насіння від тих дарів природи цілюще: кожен чоловік, який не хоче на старості раку простати, мусить щоденно з'їдати ложку перемеленого разом із лушпинням гарбузового насіння. І ніяка аденома до вас зроду не причепиться. Зверніть увагу, шановне чоловіцтво, на упаковки з ліками від цієї неприємної хвороби – там усюди до їхнього складу входить ця благословенна рослина. То краще не платити за хімію. А вживати натуральний продукт. Можете запивати медом, заодно нирки почистите і настрій піднімете.
А корона – то пусте, для дітей, тільки вуха відтоптує. Он, приїхала до нас відома майстриня оригінального жанру з Полтави, коломийки пише бомбезні, такі сороміцькі, що аж у кабанчиків писки червоніють, а корона не годяща, увесь час на носа з’їжджає. То вона шукала добровільного зброєносця аби він над нею ту корону постійно носив, як дружки над молодятами у церкві під час обряду вінчання.
Йшла вона якось повз мене, тицьнула ту коштовність мені до рук і каже:
- Неси наді мною. Парубок ти видний, від лисини сяйво іде велике. Це добре, бо відбите проміння ще сильніше буде освітлювати мою прикрасу. А я неоковирний, взяв її необережно як крабовою клешнею і обламав зубця. Крику було , скажу вам, хай Бог милує, ви, мабуть, теж чули. А якщо прислухаєтеся, то і досі почуєте як луна іде.
Однині до корони вона нікому не дозволяє торкатися, сама несе, а щоб не висіла на вухах - підклала туди томик власних коломийок під назвою «Ардія». Що воно значить – ніхто не знає, але звучить загрозливо.
Щоранку, перед тим як ми – селюки, йдемо на поле, майстриня робить концерт, наснажує на доблесну працю. Ми й не проти: настрій хороший з'являється, дехто навіть посміхнеться, буває навіть і таке. Не кожного дня можна послухати співане, ще й віршоване глупство, бо ми в основному тільки працею займаємося, люди темні, в мистецтві не розбираємося. І телевізорів у нас немає, бо забороняє віра.
Перед виступом наші дітлахи шліфують корону замшею, кожен зубочок окремо, а на імпровізованій сцені для ораторки змайстрували постамента з могутніх менгірів та дольменів, яких натягали з пустельного кряжу за нашим селом. Кажуть, там упиряки колись водилися, ховалися під тим камінням до ночі. Не знаю чи це правда, а от кісток під тими валунами і справді було багато. В основному собачих і котячих.
Одіж на артистці теж була із заскоком: флер на платті був довгим, десь так метрів двадцять, тому гурт діточок постійно його підтримував аби він не волочився по землі, здобреній поросячим послідом. І баян у неї був гарний. Чіпляла вона його собі на шию як атрибут приналежності до високого мистецтва, хоча грати не вміла. Просто декламувала коломийки гарчливим контральто. Голос був таким застрашливим, що кури, які бігали у нас під ногами, перестали нести яйця. Довелося посунути сцену аж на поле, подалі від гріха.
Коломийки, в основному, були тематично ідентичні: я красіва і хороша, а все довкола не таке як треба. Під час виступів наші баби лузали насіння, чоловіки з-під поли потроху підковтували бормотуху перед косовицею, а діти з роззявленими ротами дивилися на це миле дитя творчості, наснажувалися вічним.
- Вчися, синку! І ти станеш митцем! – сказала своєму капловухому і цибатому чадові Мотря. – А то все життя будеш тяжко працювати на землі, руки порепаються як у твого діда, а сам будеш пахнути як земля перед дощем, а дівчата тебе обходитимуть десятою дорогою.
Чадо благоговійно склало руки в молитовній позі та слухняно кивало. А з постаменту лунало:
«Як прийшла я усело –
Все довкола загуло!...»
Кабанчик, який шукав собі поживи, бігаючи між людськими ногами, наступив ратицею на Іванову ногу. Той ухопив поросятко за вуха і поніс до хати. Тваринка підняла такий вереск, що голос мисткині із Полтави потонув у ньому, як піщинка у морі. Але вона вперто продовжували гнути своє:
«Гей, сіра, гей руда!
Гей овеча череда!»
Оце вже по-нашому! Щось нове у репертуарі. Мабуть рік, який мисткиня провела у нашому товаристві, пішов їй на користь і в куплетах почали прокльовуватися пагони навколишнього селянського битія. Професійний перекос, так би мовити. Але тут сталося лихо.
Приблудний гавкун, який пробігав повз натовп, зустрівся з місцевою шавкою. Та покликала на поміч своїх соратників з усього кутка і розпочалася собача чвара. Заляканий пес кинувся навтьоки на верхівку постаменту, брьохаючи своїми замурзаними лаписьками коштовним флером із сатину. А зграя за ним. А потім почалася бійка. Псячий клубок то піднімався до самих ніг мисткині, то опускався донизу. І так двадцять разів. А потім налетів на коломийшицю і збив її з ніг.
Корона розбилася , флер порвався, засмучена мисткиня від горя того ж дня дременула до Полтави. А ми втратили можливість чути її щоденні ранкові безоплатні виступи. І стало сумно. Бо як би там не було, а високе мистецтво – це високе мистецтво: кожна людська душа, якщо вона не хоче жити у темряві – шукає світла, яке може дати творчість талановитих людей. І коли випадає хоч найменша нагода доторкнутися до прекрасного – торкайтеся, бо іншого випадку може не трапитися.
І знаєте що? Я теж почав писати коломийки. Не знаю чи гарні, але пишу. І штабелю в потайному місці. Рано ще мені нести свої творіння на люди. А от корони не хочу, мені й мого солом'яного бриля достатньо. Якщо бажаєте – неодмінно розкажу як їх плести. То як – розказувати?

27.03.2019р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-03-27 07:17:18
Переглядів сторінки твору 183
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.174 / 5.5  (5.012 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.980 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.794
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.06.03 22:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-03-27 09:38:56 ]
Психоаналітику тут роботи не на місяць...
Психіатр розведе руками...
Маячня... Хто із письменників нині їздить у села?
Де там клуби, хати-читальні?
у нас приводять школярів...... студентів...
Може, є такі залюднені далекі села... щоб коломийниця приїхала та читала... початківець, певно, поїде, здобувати відомість.
Та на збори письменники із села не приїздять...чи грошей мало, чи не хочуть.
Це графоманка якась ...бо з відомих ніхто не ганьбитиметься: повезти корону на наругу... та її тримати у шовковій торбині треба.
Серіали... новини...перегони передвиборчі
хто б її слухав?
так що тема коронованої особи під обстрілом помідорами квашеними...невдячна. Це ваші комплекси: голова лисіє, а вінця нема.
Банальна заздрість. Неактуально.
Селянське битіє... цікавить Вас...а мене ні.
Я їздила у далеке село до рідні, на ніч не лишилася, там бідно...сумно...
Вірш "Молочай" написала.
Перепрошую, та приділяти увагу Вам відсьогодні припиняю. Не натужуйтеся заради мене чи коронованіших.
Надійшов лист, мені пропонують мандрівку навколо світу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-03-27 09:54:11 ]
Тю! А хіба тут про вас? Хоча якщо пильно приливитися ..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-03-28 13:01:58 ]
Та їдьте в круїз! Ми будемо тільки раді, повірте.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-03-27 10:17:10 ]
Та чого це про мене?
навіть у алкогольному делірії мене уявити не вдасться у такому оточенні серед подібного антуражу...
...це щось на межі фолу і несмаку...відрижка жовтими огірками.
Автор писав про мене поштивно....закликав Нобелівську дати...
чомусь другові Шевченківську, а мені аж всесвітню...
на цілковитому дружньому серйозі писав так.
Я відгукуюся по суті, але нагадую... Отримала пропозицію у круїз, тому уваги приділяти не можу.
Не телесуйтеся без мене.