ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Помилка
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Помилка
Помилка .
В липні 1975 року я народила доньку і після пологів мене почали турбували незрозумілі болі в нижньому відділі позвоночника і віддавала біль в ноги .
В 1977 році після закінчення інституту, болі значно підсилились. Я вимушена була звернутися до лікарів на консультацію. Не пам’ятаю вже подробиць, консультацію проводила хірург центральної лікарні Віра, яка після деяких обстежень винесла вердікт, що небхідне оперативне втручання по видаленню глибоких вен на лівій нозі, іншого лікування не було призначено.
Оперувала вона мене 4 години, в присутності студентів медичного інститута, а потім декілька тижнів на лікарняному ліжку, перев’язки, еластичні бинти, а болі ще більше посилились. Я не могла зрозуміти, в чому справа, чому не проходять болі, дуже хвилювалась. З бинтами на ногах вийшла працювати. В той час я працювала товарознавцем в магазині»Пассаж», почала почувати себе невпевнено , мабуть кожна жінка мене зрозуміє.
В цей рік до нас завітав в гості двоюродний брат чоловіка, який жив з сім’єю на Крайній Півночі в Магаданській області. Його розповідь про життя на півночі, вплинула на моє рішення, змінити щось в своєму житті . В той час я думала про те, що там мої ноги будуть постійно прикриті панчохами і не буде видно шрамів на ногах. Я звернулась до чоловіка з пропозицією переїхати жити в Магаданську область.
Після обговорення подробиць нашого переїзду, в січні 1978 року спочатку чоловік, а в квітні ми з донькою переїхали жити в Магаданську область.
Облаштовуватись довелося не легко, місяць жили в районному готелі, а потім орендували житло в часному секторі, де вбиральня на вулиці- це в 50 град морозу.
При працевлаштуванні,вимушені були , не зважаючи про нашу вишу освіту – прийняти пропозиції, ті що нам запропонували,я влаштувалась кассиром в продовольчий магазин, чоловік – техніком по сигналізації.
Про те що ми прийняли таке важливе рішення про переїзд , ми не жалкували ні в ті часи, коли проживали на Крайній півночі, ні зараз, так як ті труднощі які нам там довелося перенести, компенсувались цікавим життям в тих краях, про яке можна розповідати , і розповідати.
Саме, що прикро те, що неправильно поставленний мені діагноз лікарем, продовжував про себе нагадувати і проявляти. Так після других пологів в 1982 році, уже в Магаданській області, ті болі, що мене постійно турбували, значно посилились, я не могла підніматися по сходинках, а на руках була однорічна донька, а старшій в той час виповнилось 8 років.
Колега по роботі зателефонувала своїм батькам в Кобеляки, щоб допомогли мені потрапити на консультацію до відомого всім Касьяна. Я з маленькою донькою лечу на Україну, залишаю її у батьків, а сама їду в Кобеляки на прийом до Касьяна. Він мене оглянув,зробив вправні маніпуляції руками по позвонку...Я його запитала, що в мене? Він відповів – коротко – зажатий нерв в позвонку. Я йому розповіла, що мені через деякий час після перших пологів видалили вени...
А він лише сказав: Навіщо. Через недільний період проходження у нього сеансів вправлення, у мене зникли гострі болі. Я йому була дуже вдячна. Світла йому пам’ять !
Я повернулась з маленькою донькою в Магаданську область. Дякуючи хорошому ставленню до мене в організації, де я працювала мені раз в два роки давали лікувальні путівки для підтримання самопочуття, лікування хвороби, яка виникла в результаті необачно поставленного діагнозу і проведеної помилкової операції.
В 2017 році, коли я проходила лікування в Дніпрі, де до нас в палату приходили студенти медінституту,задавали питання про самопочуття і про те як виникла хвороба, коротко розповівши свою непросту історію хвороби, я їм в завершення розповіді говорила, что головне –це правильно встановленний діагноз хвороби, так як зроблена в цьому випадку помилка -травмує людину як на фізичному, так і моральному рівні, і не кожному вдається здолати ці травми, які, як шрами залишають негативний вплив на життєвому шляху, а це хронічні хвороби, невпевненість в собі, негаразди в сімейних стосунках.
Стисло викладена історія з мойого життя, нехай буде прикладом для хворіючих людей, яким перш ніж погоджуватись на серьозний крок оперативного втручання, пройти консультації не менш, ніж в трьох лікарів, а лише потім, приймати рішення.
Бажаю всім міцного здоров'я, впевненності в своїх силах, позитивного настрою і надії на допомогу Всевишнього!
29.03.19 14.30
В липні 1975 року я народила доньку і після пологів мене почали турбували незрозумілі болі в нижньому відділі позвоночника і віддавала біль в ноги .
В 1977 році після закінчення інституту, болі значно підсилились. Я вимушена була звернутися до лікарів на консультацію. Не пам’ятаю вже подробиць, консультацію проводила хірург центральної лікарні Віра, яка після деяких обстежень винесла вердікт, що небхідне оперативне втручання по видаленню глибоких вен на лівій нозі, іншого лікування не було призначено.
Оперувала вона мене 4 години, в присутності студентів медичного інститута, а потім декілька тижнів на лікарняному ліжку, перев’язки, еластичні бинти, а болі ще більше посилились. Я не могла зрозуміти, в чому справа, чому не проходять болі, дуже хвилювалась. З бинтами на ногах вийшла працювати. В той час я працювала товарознавцем в магазині»Пассаж», почала почувати себе невпевнено , мабуть кожна жінка мене зрозуміє.
В цей рік до нас завітав в гості двоюродний брат чоловіка, який жив з сім’єю на Крайній Півночі в Магаданській області. Його розповідь про життя на півночі, вплинула на моє рішення, змінити щось в своєму житті . В той час я думала про те, що там мої ноги будуть постійно прикриті панчохами і не буде видно шрамів на ногах. Я звернулась до чоловіка з пропозицією переїхати жити в Магаданську область.
Після обговорення подробиць нашого переїзду, в січні 1978 року спочатку чоловік, а в квітні ми з донькою переїхали жити в Магаданську область.
Облаштовуватись довелося не легко, місяць жили в районному готелі, а потім орендували житло в часному секторі, де вбиральня на вулиці- це в 50 град морозу.
При працевлаштуванні,вимушені були , не зважаючи про нашу вишу освіту – прийняти пропозиції, ті що нам запропонували,я влаштувалась кассиром в продовольчий магазин, чоловік – техніком по сигналізації.
Про те що ми прийняли таке важливе рішення про переїзд , ми не жалкували ні в ті часи, коли проживали на Крайній півночі, ні зараз, так як ті труднощі які нам там довелося перенести, компенсувались цікавим життям в тих краях, про яке можна розповідати , і розповідати.
Саме, що прикро те, що неправильно поставленний мені діагноз лікарем, продовжував про себе нагадувати і проявляти. Так після других пологів в 1982 році, уже в Магаданській області, ті болі, що мене постійно турбували, значно посилились, я не могла підніматися по сходинках, а на руках була однорічна донька, а старшій в той час виповнилось 8 років.
Колега по роботі зателефонувала своїм батькам в Кобеляки, щоб допомогли мені потрапити на консультацію до відомого всім Касьяна. Я з маленькою донькою лечу на Україну, залишаю її у батьків, а сама їду в Кобеляки на прийом до Касьяна. Він мене оглянув,зробив вправні маніпуляції руками по позвонку...Я його запитала, що в мене? Він відповів – коротко – зажатий нерв в позвонку. Я йому розповіла, що мені через деякий час після перших пологів видалили вени...
А він лише сказав: Навіщо. Через недільний період проходження у нього сеансів вправлення, у мене зникли гострі болі. Я йому була дуже вдячна. Світла йому пам’ять !
Я повернулась з маленькою донькою в Магаданську область. Дякуючи хорошому ставленню до мене в організації, де я працювала мені раз в два роки давали лікувальні путівки для підтримання самопочуття, лікування хвороби, яка виникла в результаті необачно поставленного діагнозу і проведеної помилкової операції.
В 2017 році, коли я проходила лікування в Дніпрі, де до нас в палату приходили студенти медінституту,задавали питання про самопочуття і про те як виникла хвороба, коротко розповівши свою непросту історію хвороби, я їм в завершення розповіді говорила, что головне –це правильно встановленний діагноз хвороби, так як зроблена в цьому випадку помилка -травмує людину як на фізичному, так і моральному рівні, і не кожному вдається здолати ці травми, які, як шрами залишають негативний вплив на життєвому шляху, а це хронічні хвороби, невпевненість в собі, негаразди в сімейних стосунках.
Стисло викладена історія з мойого життя, нехай буде прикладом для хворіючих людей, яким перш ніж погоджуватись на серьозний крок оперативного втручання, пройти консультації не менш, ніж в трьох лікарів, а лише потім, приймати рішення.
Бажаю всім міцного здоров'я, впевненності в своїх силах, позитивного настрою і надії на допомогу Всевишнього!
29.03.19 14.30
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію