ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2019.05.26 18:48
В палких обіймах терпну, млію,
цілунком зваблюю вуста,
плекаю стомлену надію -
ввіійти в альков любові. Та -
зоря не згасла в соннім небі,
що нам світитеме весь час,
хай Ероса чутливий лебідь
оголених накриє нас.

Нінель Новікова
2019.05.26 12:21
Дзвеніла музика в саду
Щемливим, невимовним горем.
І свіжо й гостро пахли морем
На блюдці устриці в льоду.

Сказав мені: « Я вірний друг!» –
Торкнувся сукні переможно.
О. як з обіймами не схожі

Олександр Сушко
2019.05.26 11:40
Бовдур! Цілий вік на владу гавкав!
Гриз КучмУ, тепер команду "ЗЕ".
Бо - поет! Не безхребетна п'явка,
Що з громади соки тільки ссе.

Як вам слово "більшість" - правда гарне?
Є іще одне слівце "товпа".
- Зупиніться! Стоп! - кричати марно,

Ніна Виноградська
2019.05.26 10:56
У тім краю,
Де ріки
Тихоплинні,
Де райдуги із них
Вологу п’ють,
Ще не завмерла
Мова України.
Вона живе,

Ніна Виноградська
2019.05.26 10:54
Вогнем і мечем захищали державу
І гасли зірниці в очах вояків.
І кров’ю, і потом боролись за славу
Всі наші прапращури і до батьків.

Тепер наша черга ставати до зброї
І землю свою боронити в бою.
Бо наші сусіди на конях із Трої

Віктор Кучерук
2019.05.26 10:02
Вечора відсвіт червоний
Тоне в багровій воді, –
Берегом тупають коні
Сірі і темно-руді.
До прохолодних влоговин,
Чуючи дзенькіт відра, –
Сходять слухняно корови
З пагорбів ситних Дніпра.

Володимир Бойко
2019.05.26 09:28
Людям, вічно набурмосеним,
Видається все не так.
Набурмосені відносини
Дошкуляють, як чиряк.

Ні нещирі перепросини,
Ні фальшивість обіймань,
Не поможуть набурмосеним

Ярослав Чорногуз
2019.05.26 02:13
Моя любов, моя печаль,
Моє кохання чарівливе -
Крізь тиху вечора вуаль
Просвічує сяйливе диво!

І як до нього не спішить,
Й у сні мені цей рай не сниться –
Те тихе полум`я душі,

Юрій Сидорів
2019.05.25 22:23
Магелани загублених рим,
Океанів епічних сіндбади,
Я проханням ділюся моїм -
Заберіть до своєї бригади.

Не боюся авралів і вахт,
Не злякає мене і полундра.
Пропонуйте неписаний фрахт -

Вероніка Новікова
2019.05.25 22:19
Може, поставиш чаю, ввечері трохи лячно.
Ходить довкола слово, сяде на груди — плаче.
Тут, у пустій квартирі, мов на далекій зірці,
солодко тане плитка. А від мовчання гірко.

Може, борги вертала, може, знайшла забуте.
Сядь біля мене трохи. Хай розі

Іван Потьомкін
2019.05.25 21:38
Не по мені,
як намір обганяє розум,
як зверхницька мета
здоровий глузд зміта...

Марґо Ґейко
2019.05.25 20:41
Всміхайся та не влещуйся нічим.
Бо друга можна зрадити й цілунком,
А оди, що звучать занадто лунко,
Двосічними бувають, як мечі.

Нехай твій шлях, невстелений ніким,
Не те, щоб не затоплювала повінь,
Не те, щоб не вертав тебе на сповідь,

Вячеслав Семенко
2019.05.25 17:13
Я гостей не чекаю, адреси мовчать.
Небеса, на яких заборони печать,
вже нікого, ніколи, нічим не обмежать.
Але простір лишився моїм назавжди,
хоч поріг підмивають потоки води,
віддзеркалена в ній перекинута вежа.

Хай три виміри, наче кольчуга, скр

Гренуіль де Маре
2019.05.25 13:06
Та хай би вже було як є:
Небілені обдерті стіни,
Куток, де сіть павук снує –
І б’ються в ній страхи незмінні;

Нехай розвезло всі шляхи,
І сон вже не долає втому,
І Бог прикинувся глухим –

Світлана Майя Залізняк
2019.05.25 10:22
Мудрощів би всім... Наливайте з діжки!
Запустіть модерні, ярі двигуни.
Був король - утік... проводжали пішки.
Корчували трухле, щось народ наснив.

Піднялись на прю, наварили каші,
роздала сорока... бракне сироті.
Де отут нові, креативні, наші?

Тетяна Левицька
2019.05.25 09:52
Смеркається, спиняє тиха ніч
минулого сум'яття каруселі.
Малинові мазки на чистій стелі 
сумних небес, а канделябри свіч
ще не горять, лише зоря одна
крізь поволоку синю проглядає.
Хтось поступово поза небокраєм
запалює свічки. Чия  вина,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Оля Боняк
2019.05.22

Світлана Пасенюк
2019.04.24

Ірина Залюбовська
2019.04.22

Ростислав Стадницький
2019.04.22

Вігілант Вігіланттт
2019.04.10

Валентина Філонич
2019.03.24

Ліліт Легенда
2019.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Музика ночі
Лагідний вечір квітневий,
Птаства легкий пересвист,
Ніби закохані леви,
Хмари вигойдують вись.

Небо блаватне втомилось,
І похилилось до віт.
Лащиться легіт об тіло,
Наче зманіжений кіт.

Мов з фіолету повидло –
Барв розтеклася пастель.
Вечір. Спалахує світло
В сірих очицях осель.

Тихо вібрує-тріпоче,
І релаксує в імлі
Ніжністю музика ночі,
Пестячи звуками слів.

7 квітня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)






Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-04-07 23:28:55
Переглядів сторінки твору 252
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.113 / 6  (5.124 / 5.67)
* Рейтинг "Майстерень" 5.081 / 6  (5.285 / 5.88)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.704
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Виключно, персоніфікована фауна і флора
Візуальна поезія
Автор востаннє на сайті 2019.05.26 13:32
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-04-08 09:05:52 ]
Цікавий, зримий вірш Ваш, релакс.

Несполівано: хмари-леви, барв повидло-пастель.....

Я теж писала вчора про ніч, яка джем варила:

Джем густий варила, рвала пізні сливи,
гудзиками стежку засипала Ніч.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-04-08 09:08:30 ]
(несполівано - несподівано)

А ще вірш наспівний і заслуговує на те, щоб озвучити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-04-08 17:46:12 ]
Дякую, Світлано-Майє! Мені завжди приємно, коли вірш викликає власні асоціації у читача, знаходить щось у ньому своє подібне, що об"єднує в одне ціле! Стосовно музики, то це вже третій відгук із такою пропозицією. Тож вартує замислитись над цим!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2019-04-08 10:38:58 ]
Підтримую Майїн коментар.

Барвисто й мелодійно...

П.С. Можливо б отут трішки увиразнити, зробити зримішим і смачнішим.

Мов з фіолету повидло –
Барв розтеклася пастель.

Мов з абрикосів повидло -
Барв розтеклася пастель.

Я аргументую:
1. повидло з фіолету важко уявити і ним посмакувати, як на мене - не надто "їстівний" образ.
2. фіолет і пастель - в різних, навіть протилежних, я б сказала полюсах. Тому мені, як мамі художника, неможливо уявити як з фіолетового кольору робляться пастельні кольори...

Хоча, звісно, я можу й помилятися. Але..

Дослухатись чи ні - Вам вирішувати, Ярославе. Але ж Ви знаєте, що мої коментарі завжди доброзичливі і по суті. )

Вірш мені дуже сподобався.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-04-08 10:45:13 ]
Погоджуюмь з дівчатами! Дуже гарний вірш, прекрамні образи, колоритний пейзаж, замальовує пастельна! Фіолет на абрикос змінила б.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2019-04-08 10:54:46 ]
Вчиталася ще раз...
Йдеться про вечір. То абрикоси наче не дуже...
Хм. Але якщо їх прив'язати до світла, що ллється з вікон - то чом би й ні...

Словом, треба подумати)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-04-08 19:16:01 ]
Любо, дякую за цікаві міркування з приводу прочитаного. Вони не позбавлені слушності. Ви змусили мене глянути на свої рядки оком допитливого читача. І ще раз перевірити свої знання на рахунок пастельних барв. У перших двох строфах у мене йшов опис неба і всіх перипетій, що там відбувалися. Потім цей опис опустився на грішну землю і зайнявся описом людських осель, але, як такому, чиїм пером водить птах, цей опис знову потягло до неба, бо рядки:

Мов з фіолету повидло –
Барв розтеклася пастель.

Ви і Таня Левицька сприйняли як продовження барв чогось земного - вогню вікон, який справді може бути абрикосовим, як і помаранчевим, гранатовим, жовтим, неоновим і т.д. і т.п. А це насправді - опис неба, де фіолетове надвечір`я змішалося з пастельними світло-м`якими барвами хмар. Не дуже їстівний образ? Можна посперечатися. У моїй збірці "Велесів гай" я вже використовував подібний образ при описі фіолетово-зимового засніженого надвечір"я. там було так:
Наче йогурт з молоком - чорниця - я його полюбляю вживати, а виробляється він якраз у вас на Львівщині у йогуртовому серіалі "Галичина". Якраз він і дає оце їстівне злиття фіалетової барви з пастельно-білою. А в цьому вірші - вона ще ніби розмащена, як повидло, по усьому небі - така була картина в реалі. Єдине, що я можу в цій ситуації зробити - щоб небо тулилося до неба, а оселя залишалася внизу зі своїм світлом - це поміняти місцями рядки строфи і вийде так (подаю з попередньою строфою):

Небо блаватне втомилось,
І похилилось до віт.
Лащиться легіт об тіло,
Наче зманіжений кіт.

Мов з фіолету повидло –
Барв розтеклася пастель.
Вечір. Спалахує світло
В сірих очицях осель.

Тобто таким чином фіолетова пастель продовжує і завершує описи картин неба, а вікна - дають земну картину.

Сподіваюсь така відповідь переконає Вас і тебе, Таню!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2019-04-08 19:38:15 ]
Так, переконали)
Я задоволена.
Дякую, Ярославе, за толерантну грунтовну відповідь.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-04-08 11:13:20 ]
Інколи захіт сонця малиновий, абрикосовий, фіолетовий буває теж і фіолетове варення з черниці і смородини, тож вирішувати автору!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-04-08 11:15:20 ]
Ніч підходить до фіолету, коли дивитися з вікна, а коли з вулиці, то абрикос пасує більше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-04-08 19:19:09 ]
Таню, дякую за вболівання за мій вірш і щире прагнення допомогти. Подивися мою відповідь до Любиного коментаря, він писаний для вас обох. Сподіваюсь, обох задовольнить, хоч з двома такими жінками справитись нелегко. Добре, що Світлана-Майя сприйняла все позитивно!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-04-08 18:22:16 ]
Ваш вірш, Ярославе, прочитала сьогодні зранку, свій написала пізно вчора).
Образ повидла і джему прийшов нам одночасно.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-04-08 19:20:46 ]
Значить учорашня атмосфера подіяла на нас подібним чином, раз народилися схожі Образи! Дякую за відгук!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нінель Новікова (М.К./Л.П.) [ 2019-04-08 20:25:21 ]
Краса зворушує до сліз... Дякую, пане Ярославе!
І особливо за Гармонію і чудовий музичний акомпонемент...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-04-08 21:09:51 ]
Дуже радий, дякую Вам, дорога Нінеле! Насолоджуйтеся на здоров"я! Старався для моїх дорогих читачів!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-04-09 11:48:30 ]
Усе боялася братися за пейзажі. Але тепер точно знаю які мені барви потрібні ) Дякую за натхнення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-04-09 18:59:51 ]
Дуже щасливий, дорога Олено, що мій скромний вірш спонукав Вас до творчості! Натхнення невичерпного!)))