Я б ще додала: печально, похмуро і безнадійно - ну просто "безудержное веселье"... Втім, як завжди ))
Дякую, що знаходите сили і час не тільки прочитати, але й відгукнутися ))

Вочевидь, Ісус таки був європейським галілеянином, і не мав підстав в останні миті говорити не рідною мовою, а далі вже хто що почув і записав...

Так, що у вірші, нмсд, доречно стоїть непроясненне остаточно питання...

https://www.youtube.com/watch?v=i4D3BvQFAaM

Арамейське "савахфані" (савахвані, савахтані - різні джерела подають різну транскрипцію) - відповідник єврейського "азавтані", так що і сперечатися, власне, нема про що. Дослідники одностайні в тому, що ці слова (тобто два речення, або одне із т. з. "останніх семи слів Ісусових") будь-якою мовою означають одне й те ж: "Боже мій, Боже мій! Нащо Ти покинув мене?".
А що там прозвучало насправді - хтозна, бо якщо навіть ті, що були там присутні, не розібрали толком та казали: "Іллю кличе", то нам із вами з відстані у дві тисячі років розчути ясніше навряд чи вдасться ))

Аж усміхнулась ))
Дякую за те, що вмієте буквально кількома словами підбадьорити і додати віри ))
Знаєте, для мене ці слова Ісусові дуже страшні. Мабуть, нічого страшнішого і видумати не можна. Але якимось парадоксальним чином саме вони найбільше заспокоюють. Бо коли оце кошмарне відчуття богозалишеності допікає так, що аж дихати не дає, завжди можна собі нагадати: Ісусові теж на якусь мить так здалося, але потім було Воскресіння.

Надто довга й холодна ця ніч,
І повільний тих янголів лет,
Тьма регочеться: "Скільки не клич,
Небо й знати не хоче тебе..."

От лисиця, чесно кажучи, дещо несподівана ))
А щодо інших світів - саме так. Інших, кращих - і без заклання. Мусять же вони десь існувати. Будемо сподіватися ;)