ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2024.04.19 22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.

Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,

Іван Потьомкін
2024.04.19 18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"

Микола Дудар
2024.04.19 12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад

Світлана Пирогова
2024.04.19 08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.

І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.

Леся Горова
2024.04.19 08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.

То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.

Микола Соболь
2024.04.19 07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.

Віктор Кучерук
2024.04.19 06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча

Володимир Каразуб
2024.04.18 19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля

Вікторія Лимар
2024.04.18 15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.

Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.

Козак Дума
2024.04.18 10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –

Микола Дудар
2024.04.18 09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…

Світлана Пирогова
2024.04.18 08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олексій Кацай (1954) / Вірші

 Початок
Коли Земля ще оберталася повільно
і спілкувалися ми не через скафандри,
закохані розпочали космічні мандри,
маховики галактик зрушивши невільно.

Бо математика усесвіту відчула
свою поезію, яку життям назвала.

2019




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-05-10 17:46:17
Переглядів сторінки твору 1577
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.692 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.653 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.812
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.04.29 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2019-05-11 09:20:55 ]
Цікаво!
Про поезію математики писав ще академік Михайло Кравчук... Рекомендую почитати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кацай (Л.П./М.К.) [ 2019-05-11 13:25:05 ]
Так, всесвітньо відомий Михайло Кравчук, вчитель Корольова: "Моя любов математика й Україна..." Дякую за нагадування, пане Сергію.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2019-05-11 14:05:20 ]
А ще Михайло Кравчук - корінний волинянин.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2019-05-13 15:07:28 ]
Такі письмена древні, така в’язь чудернацька іншомовна…
але ми точно ідемо по написаному )))
Це ви залишили мені всі ці підказки? Чи я вам?)


Світотворіння

А пам’ятаєш, як були дітьми:
Іще Земля в молекулярній тиші,
Юпітер, наче кісточка із вишні.
Ще не було ні світла, ні пітьми.

Стежки галактик міряли навскіс,
Купалися у магмі пурпуровій.
Я сажою тобі писала брови,
Ти фарбував у сонечко мій ніс.

Змітали із комет космічний пил,
Літали на зірках без застороги
І горизонтом правили пірогу
Без компасу, без весел і вітрил…

А потім… я тебе поцілувала



Це ще 2010 рік!
Я вже не дивуюся, я в очікуванні )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кацай (Л.П./М.К.) [ 2019-05-20 22:38:08 ]
Яке чудо чудове!!! Звісно, що це ви мені підказки робили! Бо я в наприкінці нульових писав ще отаке:

Якщо ми заблукаємо в місті,
моє сірооке ласкаве пташеня,
я, птахолов завзятий, кину тебе угору,
щоб ти, розірвавши сизе занедбане повітря,
в шпарах поміж дахів роздивилось море.

Якщо ми заблукаємо в морі,
моє сірооке ласкаве пташеня,
я, капітан тисячолітній, свою грудну відчиню клітку,
щоб ти полетіло шукати в грузькому тумані
невідкритого материка дикі скелі.

Якщо ми заблукаємо в скелях,
моє сірооке ласкаве пташеня,
я, скелелаз оскаженілий, що робить з рівнин гори,
за тобою, оглядачем безодень,
до вершин піду, що наскрізь пробили небо.

Якщо ми заблукаємо в небі,
моє сірооке ласкаве пташеня,
то я, чернець ордену зореходів,
себе там розіпну на крил координатах,
де пружні спіралі годинника орбіт полохливо хитають шестерні часу.

Якщо ми заблукаємо в часі,
моє сірооке ласкаве пташеня,
то повернемося на невловиму мить
у наше місто,
щоб на вустах відчути присмак солонуватий морів, скель та небес.

Ми заблукали одне в одному...
І крізь очей мерехтіння я волаю:
в піднесенні плоті, що зветься душею,
моє сірооке ласкаве пташеня,
чим ти, слабке, сильніше від мене?..