ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2019.09.22 17:04
Ходім зі мною в ліс далеко,
де гриб, зіскочивши на гриб, росте,
де сонце, в мох закутане, цвіте
і в кущиках багна парує терпко.

Ходім, я покажу, де спить сова,
те місце, де в дуплі здихає здобич,
де по воздвиженню хрестів повзе гадва,

Іван Потьомкін
2019.09.22 13:41
Не вір, що мудрість прибува з літами самотужки.
Себто тобі лишилось тільки жить і жить.
Не дочекаєшся, як думка не освячена здоровим глуздом,
Як знемогла вона під натиском спокус
Брать все собі – і не пізніш сьогодні.
Як діяти і говорить ти призвич

Микола Соболь
2019.09.22 12:52
Чи завтра зійде сонце?
Зійде!
Але для кого?
На сході – вирва,
Дороги на захід немає.
Життя хіба з мусу?
Швидше з полину гіркого.
День за днем

Ольга Паучек
2019.09.22 11:59
Свято літа минає,
Сивина покриває
Роззолочені сльози
В журавлиних краях,
Що розсипались світом
Дорогим заповітом
Найсолодшого дива
У дзвінких ручаях.

Ярослав Чорногуз
2019.09.22 11:47
Сиза мряка затисла мене,
І осінні дощі обмотали,
Розтоптали каштанів опали,
Навівають у душу сумне.

І не знаю, подітись куди?
(Так радів я, що спеки позбувся!)
А тепер в монотонному русі

Ніна Виноградська
2019.09.22 11:38
Про нас напишуть, як усе мине -
Сніги розтануть і осінні зливи
Заплачуть листопадом. А мене
Згадають люди, що була щаслива.

Злітала до небес, хоча негод
Вітрами нанесло, також тобою.
Та я з усіх небажаних пригод

Олександр Сушко
2019.09.22 11:02
Є роботящі телепні й пани,
Партійні бонзи й бевзі безідейні.
Не віриш владі? Отже, ти дурний.
А я люблю. Підлещуюсь до неї.

Скупив земельку в лохів Беня Кац,
Сусіди на війні умились кров'ю...
Яку б дурницю не утнув паяц -

Тетяна Левицька
2019.09.22 10:46
Межених* рік затихають оливкові води,
вітер зганяє у череду чорні  отари.
Із листопадом кружляють нудні хороводи
мавки, літавиці, феї, нечесані мари.
Сирість, асфальтова нічка, хоч виколи око,
ні ліхтаря, ані зірки допоки не видно.
Вигулькне привид

Володимир Бойко
2019.09.22 09:49
«І знову осінь» – скільки описали,
А осені по осені летять,
Як серії одного серіалу,
Що звично називається – життя.

Ігор Деркач
2019.09.22 07:18
Не турбую я її ночами
як зорею бачу у вікні,
а прошу у неї вечорами,
щоб уже не снилася мені.

Бо немає спокою у серці,
поки скута тугою душа.
І зневіра ріже без ножа,

Ігор Федів
2019.09.21 17:31
Гілля вітер хитає, хитає…
Хмара у небі лине, пливе…
Дощ дорогою ритм набиває,
І жура огортає мене.
Листя ховає траву у саду,
Узори багряної смальти,
Цією мозаїкою іду,
Кидаю до ніг діаманти.

Микола Соболь
2019.09.21 15:41
Червоний хрест на лінії вогню –
Чиясь остання на життя надія.
Та це війна. Пропалить ПТУР* броню…
Де русаки конвенція* не діє!

Машина дуже швидко догорить.
Метал не має почуття і болю.
Що вбивця відчуває у ту мить,

Ніна Виноградська
2019.09.21 15:32
Розсипається дощ, мов крізь сито, над лісом, полями,
Де узліссями синьо у світ поглядають терни.
Де смарагдове жито ще гріється в осені-мами,
Щоби стати зерном і колоссям вже після весни.

Потихеньку остудять дощі літо геть розпашіле,
Вже картопля в

Матвій Смірнов
2019.09.21 15:28
Я занадто щасливий, щоби справді бути поетом,
Мої рани й рубці загоїлися нівроку,
Роздрукуй мої вірші й відправ у районну газету -
Ту, що вже не виходить з дев’яносто третього року.

Моя кров ламінарна, а нерви на диво міцні,
Моя шкіра товста, мов

Сергій Губерначук
2019.09.21 14:23
Розчавлено лежала долі тінь
тебе святого…
і по ній ходили,
як по землі…
І лиш твоє: "Амінь!"
про існування Бога говорило…

24 березня 1989 р., Київ

Ігор Деркач
2019.09.21 11:56
Як природа блукає по колу,
так і ми – по траві і росі
то обоє у наше ніколи,
то на плаї у лузі, у полі,
у ліси по опалій красі.

Вишиває веселкою небо
на пейзажі свої міражі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Юлія Ляхович
2019.09.16

Михайло Олегович Гордон
2019.09.15

Вероніка Головня
2019.09.04

Сергій Негода
2019.08.11

Дмитро Заєць
2019.08.06

Світлана Короненко
2019.08.06

Анастасія Романюк
2019.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Микола Соболь (1973) / Вірші

 * * *

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-05-20 10:35:12
Переглядів сторінки твору 200
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.482 / 5.5  (4.950 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 5.245 / 5.5  (4.750 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.877
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.09.22 19:13
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2019-06-13 00:33:27 ]
Ні додати, ні відняти - все саме так...((


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Соболь (Л.П./Л.П.) [ 2019-06-20 20:25:28 ]
До бабки не ходи. Розірвуть країну.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-06-20 21:58:57 ]
Невже вірш, де "стоне"... шкіц, начерк....примітивний...заслуговував на 5, 5...?
Що на ПМ за пошесть: оцінювати такі вірші?
На фейсбуці за хохлів у бан.
Навіщо оці назвиська... кон'юнктурні вірші, не знаю...Хоч писали б грамотно.
Коня не пропили, є конеферми... клуби))))
Землі душу розіп'ято? Та землі байдуже, хто вовтузиться за ...преференції...нафту, межі...

Не озивалася б, та дивує таке оцінювання, раніше 5, 5 лишали за гарну поезію.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Соболь (Л.П./Л.П.) [ 2019-06-21 17:09:59 ]
Для мене взагалі дико за хохлів банити, як і за жидів... Шевченка тоді потрібно взагалі заборонити! Вірш, до речі, якраз високо оцінили на ФБ поціновувачі Івана Низового. Але то таке.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-06-20 22:03:43 ]
Патріотичну поезію, громадянську лірику писати не так легко, скільки написано віршів... Тому штудіюйте Івана Низового, вчіться у нього...та пишіть ліпше. Даруйте, пане Миколо, мою прямоту. Натхнення на довгі роки зичу. Щиро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-06-21 18:06:31 ]
На фейсбуці поцінувати можуть усі, кому не лінь.
у спорті не судять аматори, любителі.
Цензора внутрішнього виростіть, не слухайте захвалювань...
Українське слово стогне. У вірші "стоне", зауважила, не виправили.
Ваша неуважність мене дивує. Перед публікуванням звірте зі словником.
Щодо стилю Шевченка, то нині писати як він...не варто, та й не зумієте.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-06-21 18:10:57 ]
Дмитро Кремінь
19 червня 2013 р. ·
МЕНТАЛЬНА МОЗАЇКА

Як це славно - рейтингом по фейсу,
"Пепсіко" - кийком - по голові...

Дочекаюсь чартерного рейсу
"Київ - Миколаїв"... Се ля ві!
І Тарас Шевченко не Горацій,
Коли ти летиш у Третій Рим...
Літо. Переміна декорацій.
Гул у небі літака - не грім.
Ти ще ждеш, а я лечу до тебе,
І в летючім танці мій літак...
А Земля - розгойданим вертепом,
Зірка в небі - авіа-маяк.
Уклонюсь дюралевому птахові.
Я лечу, а значить, я живу...

Може, в Буковелі або Рахові
Вийдемо, кохана, на лижву?
Як давно світила нам Говерла!
Падав сніг на полонині Кук...
Як летіли! Мамка ще не вмерла...
А померла в стугні лютих мук.
А тепер - така чудна столиця.
Автопарк. Один відомий клан.
Мерехтять калейдоскопом лиця
На старий "ЯК-40".Із Жулян.
На Кінбурні й острові Зміїнім
Вивчимо далекі острови.
Скупані в ольвійськім морі виннім,
Горнемось у теплий вир трави.
Море.Зорі.Вправились на дальність,
А літак усе не упаде...
Кажуть,нам завадила ментальність.
А народ сентиментальний - де?
Він іде з наметових етерій,
Із істерій - з квіткою в руці.
Цей народ окраїнних імперій,
Вбитий на Каялі на ріці.
Там князі і хани. Там ганьбою
Нас пече. Батий і Чингіз-хан
Котяться у пам"яті габою.
Ми не вмерли.Ми вам - не бур"ян.
Ми свою історію зустріли,
Та сліпі у нас будують храм.
І летять не літаки,а стріли.
Та в лампаді пахне фіміам.
Але ми все є. Геєнний кратер -
Це моя земля із літака.
Дощ а чи сльоза в ілюмінатор?
Це моя Вітчизна! І - така!
Марширує президентська варта,
Український час уже іде...
І не вір, що бита наша карта,
І не плач: о де ти,доле,де?
Глянь в ілюмінатор: о, безмежність!
Аж упав із доларами кейс...
Але відмінити незалежність -
Це не те, що відмінити рейс...

Дмитро Кремінь, лавреат Шевченкіської премії
https://www.facebook.com/ddkremin/posts/167317166782810?comment_id=593569544157568¬if_id=1561118614872427¬if_t=feedback_reaction_generic
джерело




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Соболь (Л.П./Л.П.) [ 2019-06-21 18:29:12 ]
Я це читав. Та і стосовно Шевченко Ви думку перекрутили на свій лад. І поціновучі Івана Низового Вам не такі...
Стосовно стоне мо десь не угледів, я не живу виміром одного сайту ПМ...