ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2019.06.25 12:06
Од цього свята – і до нових свят
Біжу за іншими в щоденнім марафоні.
Як тьмяні вогники жаданих хат
Тому, хто повертається в сльоту додому,
Такими лишаться свята мені до скону...
...Бо не застоллям пам’ятні вони,
Не бутафорською веселістю довкола,

Ігор Федів
2019.06.25 10:45
Ми так і не навчилися прощати
Тих, хто ховається за ницими словами,
Бажає бісу душу продавати,
Аби усі перетворилися рабами.
Себе ми не почали продавати
І не тому, що ціну дуже набивали,
А очі було важко заховати
І примиритися, як долю поламали.

Світлана Майя Залізняк
2019.06.25 09:58
Лікував від гарного смаку.
Тьменна ресторацій при дорозі.
Рукколи насипав на лукум...
Прилітав на паті Осборн Оззі.

Три відьмички різали перкаль,
від серветок тхнуло темним пивом.
Годував блеф-кухар серед паль,

Ігор Деркач
2019.06.25 09:44
Іще обіймуться не раз
жура з журбою.
Люблю я витрачати час,
але з тобою.
Але з тобою, геній мій,
душевні рани
не залікує ще не твій герой роману.
Герой роману, міфу, мрій,

Володимир Бойко
2019.06.25 09:32
Талдичив, як мантри, затято і всує
Свої уповання на краще.
Був певен, що ліпшої долі вартує,
Та доля вважала інакше.

Домінік Арфіст
2019.06.25 09:27
я тебе вимріяв… я тебе виміряв довгими верстами…
синіми веснами я тебе виміняв в осеней жадібних…
я тебе виманив ночі скрижалями…
виморив ворога… вимарив снами я…
вимістив тугу словами незнаними…
висміяв мудрого… висмикнув мертвого…
вистелив капи

Тетяна Левицька
2019.06.25 06:55
В'яли  лІта рясні спориші,
у потилицю дихала осінь.
Не жила у обіймах душі,
не плекала дощі сріблокосі.

Смутком очі тмяніли колись,
прісні будні бродили, аж поки
пересічні шляхи не зійшлись

Віктор Кучерук
2019.06.25 06:41
Це не уява і не сон,
А прозвістилась правда гола, –
Два серця б’ються в унісон,
В одну єднаючи дві долі.
Тож менш “мене” й “мені” стає,
З недавніх пір, невипадково, –
Бо тільки “ми” одвічно є
Надійним свідченням любові…

Козак Дума
2019.06.25 06:41
Щиглик жив веселий в світі,
та попав в підступні сіті
якось днем похмурим влітку –
тож змінив свій гай на клітку.

В ній зернята і водичка,
навіть свіжа є травичка,
тільки замкнені дверцята

Олександр Сушко
2019.06.25 05:44
І гримнув туш над генієм таки!
Сичать колеги, наче змії в кублах.
Натхенням уверлібрюю думки,
В кущі силабо-тоніка чкурнула.

Крилаті руни ллються з-під пера
Про сенс життя, буденщину, кохання.
О, славо! Ти - п'янкий медок-айран,

Надія Тарасюк
2019.06.24 23:45
У Княжому місті ліхтар ліхтарю
Солодить купелю фонтана.
Розгойдує літо вечірню зорю, —
Палац припасує на вбрання.

У Княжому місті моргає, як цвіт,
Колесам кармінна бруківка,
Коли під’їжджає віночок століть

Світлана Майя Залізняк
2019.06.24 23:44
У Жори відсутні дзеркальні нейрони,
бракує емпатії... Кілька емоцій:
від їжі вдоволення, злість, оборона.
Є аспідна латка на лівому оці.

Пірат-акробат, прибиральник у тирі.
"Тіп-топ"... Не зуміє художником бути.
Малюйте такого на якорі, гирі.

Олександр Сушко
2019.06.24 20:20
Я - вогнептах, дитина сонця,
Люблю цей світ, не вередун.
Та заздрий люд на кожнім кроці
Кричить озлоблено "Ату!".

Блукаю лезами Оккама,
Ступаючи в сліди старі.
А в спину посмішка лукава

Віктор Кучерук
2019.06.24 17:10
Захотілось неквапливо
Та, маскуючись найтихше,
Смакувати довго пиво
І писати дивні вірші.
Захотілося погнатись
До отого п’єдесталу
На якім подібних натиск
Тільки кращі зупиняли.

Світлана Майя Залізняк
2019.06.24 15:36
Від хмари до хмари - драбинки хитляві.
Залізла малеча на яблуньку, явір.
До зірки не так і далеко... та сонце
розбризкало чай... і пряде з волоконця...

Індигова кішка вмиває кошатко.
Кладе забувайло стонадцяту латку.
Слимак виноградний упав на тар

Володимир Бойко
2019.06.24 11:36
Весна прийшла у наші села,
Корова гріється весела
І бик на вигоні гуля,
Спіймати хоче журавля.

Сидить ворона на сільмазі,
Неначе беркут на Кавказі,
Лежать пацята біля клубу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Матвій Смірнов
2019.06.11

Костинський Борис
2019.06.08

Наталія Дяк
2019.06.02

Алла Устимчук
2019.05.27

Лариса Братко
2019.05.27

Оля Боняк
2019.05.22

Світлана Пасенюк
2019.04.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Петро Скоропис (1980) / Вірші

 З Іосіфа Бродського. Пісня порожньої веранди

"Not with a bang but a whimper"*

T.S.Eliot

Березень збіг, і пустий мій сад.
Птаху старий, на куща підсядь,
ба, і день йому опостінь
тільки і дав, що тінь.

Буцім і тих не було шести
літ, коли він любив цвісти;
ніби майбутнє тим, хто нагий,
знак подає благий.

Чи, на минущому ворожі́й,
у наготі небесам чужий,
він, наразі, у чім і річ –
витвір уваги віч.

Відаю сам я не гірш усіх:
гірко корити нетяг. Та гріх
тяжчий – ятрити жахний суціль
струп, щоб відчути біль.

Я б його ганив і сам, але
птах у літах опосів не зле
кущ, подалі од кпин крука;
доля обом така.

Змучений птах і безлиста віть
дотиків чулі: в обох хрустить.
Щодо взаємин, якщо всерйоз,
хруст – їх апофеоз.

Те, що співало, буяло в квіт,
стало тим, що нагим терпіть
годі помоги, і, далебі,
бідкатися собі.

Гірко казати, куди на пси
те, чиїм таланом краси
досі нам красився скрухи час,
збігло раніше нас.

Тобто, натхненніші нас, істот,
речі утіленням є чеснот,
як і вречевлена навмання
маній їх маячня.

Жах при кінці видає жага –
хапнути більше від пирога
всяка річ на землі спішить,
чим дозволяє мить.

Світло сліпить. У слові – лжа.
Пристрасть знесилює. Жах лиша
опік, як пекло своїм огнем,
над календарним днем.

Ліпше не йняти своїм очам,
як і устам. Позаяк і Сам
Бог, посуваючи Страшний Суд,
нас покарав і тут.

Так упроваджують той устав
чину речей, супроти підстав
волити долям, що він глумив,
власне, і підмінив.

Кидай куща свого, птах в літах.
Не на твоїх, а моїх устах
пісня тепер, і суцвіть ясу
в пригоршні я несу.

Неоковирний під райську сінь
пір’ям ти, буцім на воду сів.
Лапки твої навіч мертвіш
голих гілок, чіпкіш.

Можеш летіти собі у тьму.
Я твоє місце умить займу.
Най отой дорікне мені,
хто не знав порожні.

Стін чотирьох позаяк чуже,
збігши, покине життя лише
ніші порожні, і нас гнітить
їх нестерпимий вид.

Знаю, що гірше лунає мій
голос за твій – без того низький.
Ба, і ґвалтуючи вухо, звук
ліпше безмовних мук.

Світ, як і гине, то гине без
грому і грюку; і паче не з
тишею прощень, ні у сліпій
вірі, ні у мольбі.

В танці вогню і трощі льодів,
світу кінець тоді поготів,
щойно і пісня, – як не гірка,
вища в ноті й дзвінка.


* Не вибух, але схлипування (англ.) ("The Hollow Men".)







----------------

Иосиф Бродский


Песня пустой веранды


Not with a bang but a whimper.*
T.S.Eliot



Март на исходе, и сад мой пуст.
Старая птица, сядь на куст,
у которого в этот день
только и есть, что тень.

Будто и не было тех шести
лет, когда он любил цвести;
то есть грядущее тем, что наг,
делает ясный знак.

Или, былому в противовес,
гол до земли, но и чужд небес,
он, чьи ветви на этот раз -
лишь достиженье глаз.

Знаю и сам я не хуже всех:
грех осуждать нищету. Но грех
так обнажать - поперек и вдоль -
язвы, чтоб вызвать боль.

Я бы и сам его проклял, но
где-то птице пора давно
сесть, чтоб не смешить ворон;
пусть это будет он.

Старая птица и голый куст,
соприкасаясь, рождают хруст.
И, если это принять всерьез,
это - апофеоз.

То, что цвело и любило петь,
стало тем, что нельзя терпеть
без состраданья - не к их судьбе,
но к самому себе.

Грустно смотреть, как, сыграв отбой,
то, что было самой судьбой
призвано скрасить последний час,
меняется раньше нас.

То есть предметы и свойства их
одушевленнее нас самих.
Всюду сквозит одержимость тел
манией личных дел.

В силу того, что конец страшит,
каждая вещь на земле спешит
больше вкусить от своих ковриг,
чем позволяет миг.

Свет - ослепляет. И слово - лжет.
Страсть утомляет. А горе - жжет,
ибо страданье - примат огня
над единицей дня.

Лучше не верить своим глазам
да и устам. Оттого что Сам
Бог, предваряя Свой Страшный Суд,
жаждет казнить нас тут.

Так и рождается тот устав,
что позволяет, предметам дав
распоряжаться своей судьбой,
их заменять собой.

Старая птица, покинь свой куст.
Стану отныне посредством уст
петь за тебя, и за куст цвести
буду за счет горсти.

Так изменились твои черты,
что будто на воду села ты,
лапки твои на вид мертвей
цепких нагих ветвей.

Можешь спокойно лететь во тьму.
Встану и место твое займу.
Этот поступок осудит тот,
кто не встречал пустот.

Ибо, чужда четырем стенам,
жизнь, отступая, бросает нам
полые формы, и нас язвит
их нестерпимый вид.

Знаю, что голос мой во сто раз
хуже, чем твой - пусть и низкий глас.
Но даже режущий ухо звук
лучше безмолвных мук.

Мир если гибнет, то гибнет без
грома и лязга; но также не с
робкой, прощающей грех слепой
веры в него, мольбой.

В пляске огня, под напором льда
подлинный мира конец - когда
песня, которая всем горчит,
выше нотой звучит.
1966



Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-05-29 15:26:18
Переглядів сторінки твору 485
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.551 / 5.5  (4.746 / 5.39)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.258 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.721
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ
Автор востаннє на сайті 2019.06.25 14:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нінель Новікова (М.К./Л.П.) [ 2019-05-30 12:39:18 ]
Шановний Петре! Завжди захоплююсь майстерністю Ваших перекладів САМОГО ІОСІФА БРОДСЬКОГО! Думаю, що це надзвичайно складна робота, але Вам , на диво, це вдається... Колись одна професійна перекладачка на сайті "Клуб поезії" писала мені, що вона вже десять років працює над перекладом одного із віршів І. Бродського. Цікаво, а скільки часу знадобилося Вам для цього перекладу?
З глибокою повагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Петро Скоропис (Л.П./Л.П.) [ 2019-06-12 18:33:52 ]
Сердечно вдячний за відвідини, пані Нінеле!
Звиняйте, геть не мав змоги відгукнутись раніше.
Питання Ваше і просте і складне водночас.

Формально, для такого за розміром конкретного тексту – після того, як сподвигся приступити - кілька підходів, уривками, - години по півтори... Зазвичай на ходу…
Дещо виходить одразу, а дещо – самі бачили.. Опублікування на сайті допомагає... Тримає в тонусі щодо доопрацювань… (це я так насампочатку потрактував Майстерень – у прямому сенсі, як місце, де можна варіювати, поліпшувати рівень тощо.
Важить, мабуть, що нікуди відступити по оприлюдненні варіанту... якби не сайт, то деякі речі лежали б у чернетках ще дуже довго… Сируватих місць вистача і досі, тож ористаюсь і неабиякою Вашою толерантністю до спроб... Власне, увесь мій досвід у цій справі – в режимі on line на сайті Майстерень.
А не формально – то важить сприйняття давно знаного вірша в конкретну мить, власний настрій – відчуття, ба, - навіть певність, що або зараз, або хто-зна чи….
А ще – певність, як те було завважив Сонце Місяць – перекласти як слід можна все – з часом. Дещо інша справа, як по мені, – чого й скільки треба, аби такою певністю обзавестися… Якось так…

З повагою, Петро

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нінель Новікова (М.К./Л.П.) [ 2019-06-14 18:06:41 ]
Дякую, шановний пане Петре, за цікаву,щиру відповідь.
Захоплююсь Вашою працьовитістю та любов"ю до високої поезії. Бажаю успіхів у нелегкій праці перекладу!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-05-30 13:01:24 ]
Не запитували мене, та додам своє...
Над перекладом працюю хвилин 45...
Шліфую трішки на ходу.....у хвилини натхнення.
Досвід.
А початківцем робота займала години три.......
можна повернутися і щось поліпшити.
Бродський цікавезний для перекладу, та осилити можуть таки не всі.
Треба бути креативним поетом, щоб транслювати такі карколомні рядки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-05-30 13:03:14 ]
Дякую, Петре, за змогу прочитати, розгляну під лупою)))))мовчечки.....
Вельми цікаво.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Петро Скоропис (Л.П./Л.П.) [ 2019-06-12 18:38:40 ]

Радий Вашій увазі до спроби, пані Світлано-Майє!
І мені Бродський дуже ціковий насамперед ракурсами, широченною грою уяви – ба, скільки обіграно в цих битійних замальовках з натури непростецьких філософем на різний лад – рідкісна за даровитістю самоіронічна апеляція до розумових потуг над відчутим і баченим… А яка динаміка, сюжетність, зіткненням мовних пластів, гра інтонацій тощо й тощо…
Переклад, звісно, тримає в рамках щодо змісту. Натомість, відкриваєш незліченні варіанти форм…


Вибачте, не міг згукнутись після публікації.
Тож дякую за прочитання.,
З повагою ,
Петро