ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.09.19 11:43
Шеляга не вартий опус цей,
Про кохання в ньому ні словечка.
Бгає в руки сатиричний цеп
Муза. І памфлет на вухо шепче.

В зомбоящик вирячивсь дурко,
Ловить кожне слово владоможця.
Вілла в пана в стилі рококо,

Іван Потьомкін
2019.09.19 09:00
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Микола Соболь
2019.09.19 05:55
Думки юначі сповнені надій.
В очах максималізм непереможний
І це не дивно. Певно знає кожний,
Яке життя у підлітка без мрій?

В шістнадцять світ пізнав од «А» до «Я».
І на душі то сонячно, то хмарно
І навіть сперечатись якось марно,

Віктор Кучерук
2019.09.19 00:55
Наче музики розливи
Цілий вечір за вікном, –
Дощ вирує галасливо
Й заспокійливо притьмом.
То прискориться привабно,
То утомлено зітхне, –
Та потому знов не слабне,
Присипляючи мене…

Олександр Сушко
2019.09.18 21:17
Здрастуй, осене! Втішливо бачити знов
Твій шикарний наряд. І минулий урізався в пам'ять...
Отже, знову дощить, я для мрій прочиняю вікно -
Хай сідають на плечі та зоряну пісню співають.

Ні, не марно тебе цілий рік, наче дива жадав,
Бо тебе лиш люб

Ігор Деркач
2019.09.18 20:56
То не біда, коли поезій – вал,
з якого неотеса виринає.
Біда, коли шукають кримінал,
якого і у себе вистачає.

***
І двійники являються таки,
аби чужу охаяти сторінку.

Петро Скоропис
2019.09.18 19:14
Мій Телемаку,
прі за Трою край
покладено. Хто горував – забув я.
Гадаю, греки: стільки тіл своїх
полеглих покидають тільки греки.
І все-таки очікуваний шлях
додому розтягнувся непомірно,
неначе Посейдон, поки ми там

Олена Багрянцева
2019.09.18 11:53
Він хотів стати сонцем для неї – і гріти вічно.
Грозові розганяти хмари, стирати смуток.
Заховати усі тривоги в рахманний жмуток.
Малювати добро на полотнах своїх неспішно.

Тільки двері вона зачиняла від нього міцно.
На ясні почуття не звертала ува

Віктор Кучерук
2019.09.18 09:05
Г. С...
Напевно, снив тобою знову,
Якщо у пам'яті зберіг
Я течію швидку розмови,
А на питань порогах - сміх.
Ним просто подих забивало
І клало подив на лице, -
Аж поки сонце не злякало

Олександр Сушко
2019.09.18 07:12
Створив адамам Бог тендітних єв,
Тож не бурчи. Люби свою і крапка.
Для жінки неважливо хто ти є -
Поет, монах чи в орденах вояка.

Буває, доля скине у кювет,
Від негараздів, наче пес побитий.
Замало грошей? Видом не атлет?

Володимир Бойко
2019.09.17 21:13
Упала зірка з небосхилу –
Чи від розпуки, чи з нудьги,
Чи лет її перепинили
Підступні друзі-вороги.

Упала зірка, та й по всьому...
Лиш вітерець прошелестів.
Вона не вернеться додому,

Ігор Федів
2019.09.17 19:16
Чого муляє у душі
І серце неспокійно б'ється?
Немає долі на землі,
Омана за ногами в'ється.
Що заховали у слова,
Якої думки там немає?
Їх не приймає голова,
У гаслах мозок помирає.

Сергій Губерначук
2019.09.17 17:54
Я зараз пишу на осінній воді,
в якій перед бурею літо втопилось,
на листі каштану, яке у листі
знайдеш і загубиш, як ти загубилась.

Мов стіни собору, цей день розпишу
фраґментами давніх повчальних історій.
Себе запечалю, тебе розсмішу,

Ніна Виноградська
2019.09.17 14:49
Прошу безсоння у небес
Отак, як сну колись просила.
Твого мовчання добрий пес
Мене не вкусить. Я б вкусила.

Хоча б відчути, що жива,
І кров ще струменить у жилах.
Але до ранку всі слова

Тетяна Левицька
2019.09.17 13:32
Як гуляв, аж гай гудів від хиті,
а співав, то мліли солов'ї.
Очі голубі - волошки в житі,
вистачало їх на дві сім'ї.
Щедро дарував любов, усмішку,
кошти не жалів на Божий храм,
міг пригріти безпритульну кішку,
випити із другом по сто грам.

Віта Парфенович
2019.09.17 11:16
Не надто гостинно стріла столиця подорожніх. На кожному кроці перевірка документів. Багато магазинів лишень для жителів Києва і області. Нехитрі пожитки з собою. Микола жив неподалік Яготина, рідні радо зустрічали його і гостя Віктора. Але Вікторові не
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Микола Кора
2019.09.01

Анастасія Романюк
2019.08.04

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Віктор Сурженко
2019.06.19

Юлія Савіцька
2019.04.01

Надія Тарасюк
2019.02.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Андрій Будкевич (1962) / Проза

 МАЛЯРСЬКА СПОВІДЬ ВАСИЛЯ ВОВЧКА*
Образ твору (Про окремі риси і смисли письма митця, який відчуває запах рідної землі).

11 - го квітня відкрилася персональна виставка картин Василя Вовчка в Закарпатському обласному художньому музеї імені Й. Бокшая. На оглядини для шанувальників образотворчого мистецтва, арт – критиків і звичайних поціновувачів усього прекрасного представлено 80 робіт професійного художника. А 29 –го квітня Василеві виповнилося 60! Відтак, ця виставка є особливою для нього, бо це своєрідний звіт живописця перед самим собою, а що ж сотворив за роки?... Також це відповідальний звіт перед мистецькою громадою Ужгорода, Закарпаття і України. Цю виставку можна означити і як малярську сповідь за усе попереднє свідоме життя…
Василь Вовчок знана особа в обласному центрі Закарпаття. Педагог, громадський діяч, чудовий сім’янин, батько і дід, але, передусім – Художник.

Уродженець села Нижній Бистрий Хустського району, хлопець з юнацьких років знав, що таке сільська праця. Він і зараз, коли відвідує рідну домівку, із задоволенням і завзяттям допомагає матері – косить траву, лагодить дах хати, порається в саду і на городі. Пишучи про народ, той же О. Шпенглер, писав про Хлібороба, як про «єдину природну людину».

Що доносять до нас, та про що промовляють роботи художника? Він своєрідно продовжує розвивати традиції Закарпатської школи живопису, у його картинах домінують – простота, душевність, поетичний ліризм і казкова фантазійність.

Живопис творця не є в класичному розумінні чисто реалістичним. Колись свого часу Г. Ф. Лавкрафт виповів спокійно, але переконливо, що: «Реалізм не може бути прекрасним». Він позбавляє людей ілюзій… Ближчим буде визначення – магічний реалізм. Ймовірно, що авторство терміну «магічний реалізм» належить Ф. Роху, німецькому арт – критику, але не в сучасному трактуванні цього слова. Магічний, це той реалізм, завдяки якому живуть і сусідять на полотнах: реальне і містичне, дійсне і уявне, втаємничене і фантазійне.

Хибною є думка, що піонерами магічного реалізму в красному письменстві є автори з Південної Америки. Їхнім попередником, ще з віку ХІХ – го був Г. Квітка – Основ’яненко, з його «Марусею».**Письменникові вдалося також передати у творі важкоту, але і радість повернення до самого себе, а це віднайдення власної ідентичності, ніщо інше. Подібне вдавалося Григорові Тютюннику в його неповторних оповіданнях і Василеві у живописі. Ознаки магічного реалізму можна помітити у взірцях українського химерного жанру літератури (В. Шевчук, В. Дрозд, О. Клименко…). Там реальність і фантазія переплітаються таким трибом, що видаються настільки реальними, як сама реальність.

Краєвиди художника тонкими «нитками» поєднані з окремими взірцями малої прози Г. Тютюнника, такими до щему душевного проникливими, з особливим баченням приваб довкілля: «Над луками, залитими квітневою повінню, холонув оранжевий вечір, зануривши в мілкі прибережки далеке полум’я хмар. І чим глибше за пагорби поринало сонце, тим нижчою ставала заграва, вужчою – вогниста смуга у воді понад лозами, наче хвилі ткали її кудись під берег…», - уривок з «Холодної м’яти». Зупиниш погляд на картинах, де зображені галявини уквітчані килимами квітів, заплющиш очі, чути запах дикої м’яти…

Науковець – географ В’ячеслав Кулаков переконаний, що: «Перебуваючи за кордоном, далеко від рідної домівки, людина перестає, з часом, відчувати запах рідної землі…».

При вивченні творчості митця напрошується згадка про «Хутірну поезію» П. Куліша, - то український екзистенціялізм, саме так, і предтеча певних ідей Гайдеггера. Куліш не протиставляв хутір місту, а протестував проти спотворених форм, котрі породжені містами…

Доктор мистецтвознавства І. Юдкін (Ріпун) наголошував: «… здається доречним висловити припущення, що П. Куліш цілком зумисно обрав слово хутір, що виводиться з давньонімецького huntari «повіт», для позначення вимріяної ідеальної громади. Мабуть, у цьому слові відчувалася також суголосність із латинським hortus «сад»…».

Образ хутора, села, як самодостатнього мікрокосмосу…

Людина, в єстві котрої немає зла, проста. Простота і доброта, одні з визначальних рис генія Тараса Шевченка. Чи спроможеться хтось назвати в європейській поезії подібного віршотворця?!! А український художник таки мусить мати в собі бодай частку Шевченківства. Бо ж був він, є і буде батьком нашого народу.

Простота, як складова зображальності малярської, а в ній присутні – і поетична краса, і сила традицій рідного краю. До простоти як ідеалу звертався у віршованих рядках Максим Рильський, як на зорі поетично – життєвого шляху, так і з плином років. Ще в молоді роки він радив:

«Учися чистоти і простоти
І стоптуючи килим золотий,
Забудь про вежі темної гордині…».

І у поважному віці твердив :

«Лише дійшовши схилу віку,
Поезію я зрозумів
Як простоту…».

Опісля з’яви поняття «поетичне мистецтво», вестиметься мова про «нову простоту», про мінімалізм і неосимпліцизм, на яких постала культура постмодерну.

Вдивляючись в картини представлені на виставці відпочиваєш серцем, молодієш душею, чи не тому, що в процесі їх створення автор з головою віддавався праці…

К. Г. Юнг розкривав сутність «самості», як життєвої мети індивіда. Шлях Майстра, на нього стає особистість за допомогою власної програми служіння Добру. Передати полотнам сповідь власної душі, таке дано не кожному. Хто побачив цю мистецьку Сповідь, пам’ять того закарбує її у потаємних закутках єства і серця, серце теж має пам'ять…

І незвичайна та глибока думка від Валерія Іллі: «Золотий вік» існував тоді, коли не було відчуження мистецтва від життя, коли мистецтво великого стилю і великий стиль життя становили одне ціле…».

Андрій Будкевич, історик мистецтва, брендолог.

*Цей текст (дещо змінений) опублікований на шпальтах Всеукраїнського культурологічного тижневика «СЛОВО ПРОСВІТИ» №19(1019), 9 – 15 травня 2019 року.

**Першим озвучив цю слушну гіпотезу В’ячеслав Медвідь.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-06-10 13:33:53
Переглядів сторінки твору 33
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.746
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.09.15 10:56
Автор у цю хвилину відсутній