ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2019.10.15 07:39
Перед серцем великим твоїм
Я сьогодні стаю на коліна.
І не сплю, і не п'ю, і не їм,
І щасливий, що я - твій мужчина.

Я сьогодні в любові воскрес
І життя по-новому осмислив.
Ти - безцінний дарунок небес

Іван Потьомкін
2019.10.15 00:21
Змалку мене вчили: «Не дивись під ноги.
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
А то, не дай Боже, спіткнешся об камінь»...
...Як в пригоді стало все оте з роками:
Прикрощі сьогоднішні не застують завтра,
Успіх тимчасовий – така собі забавка...
Вч

Сонце Місяць
2019.10.14 23:01
та в курсі ви любите більше тексту
& щоб політична справа
інакший прогрес рівноцінний регресу
чи бавить а чи не бавить

звичайно ви маєте більше сенсів
святкові біблійні тарелі
& слово є срібло або vice versa

Олена Малєєва
2019.10.14 22:35
Ти знаєш, так важко
Примусити всіх говорити про себе
Або добре, або нічого...
Піти за обрій,
Без сумніву і печалі...
Осінь така цього року красива
І така важка...
Наповнити б кров'ю своєю

Ігор Федів
2019.10.14 21:45
Обоє линули за обрії печалі,
І зорями у небі малювали шлях.
А часу течія розкручує спіралі,
І подарує їм кохання на уста,
Аби дороги долі кроками ставали,
Щасливі миті обертає у роки,
У ритмі їх серця єдиному звучали,
Допомагаючи закоханим іти.

Олена Малєєва
2019.10.14 21:43
Не мовчи, не мовчи,
Не ламай гілки молодого дерева.
Сонце котиться десь за обрій...
Я не плачу,
Це просто очі такі вогкі.
Я не буду гадати і думати, де ти є
Де б не був, знаю: ти не мій..
Я не плачу,

Ігор Деркач
2019.10.14 20:45
Добирає урожайне літо
качани і колос до куля
і Ярило у піке зеніту
сіє павутини на поля.

І Покрова устеляє сіно
пеленою на нове зело.
По озимині її насіння

Сергій Губерначук
2019.10.14 18:58
Арфістка схилилась на арфу
і тихо заснула,
хоча ще пружинило струни,
і золото грало,
а ніч біля моря
у рота води набирала
й по хвилі, по звуку, по крапці
весь світ проковтнула.

Ніна Виноградська
2019.10.14 18:43
Зелений дощ і сива далечінь,
Світ кольоровий, різнобарвна злива,
В саду від спеки порятує тінь.
І я від цього усього щаслива.

Бо тут мій дім, і школа, і земля,
І вишня біла, мов старенька мама.
Я так сюди спішила іздаля,

Роман Миронов
2019.10.14 18:31
Червоні вишні – біла пелена,
Січеться поле місячним череслом.
Червона смуга пам'яті воскресла
І в ягодах солодких ожила.

Ти не сама, ти знаєш, не сама.
Твоя душа горить і замерзає.
Твоє життя – між пусткою і раєм,

Микола Соболь
2019.10.14 06:29
З городів повіяло димом,
Земля врожаї віддала.
У небі пливе пілігримом
Хмаринка над краєм села.
Спадає до обрію сонце.
Чаклує вечірній лиман,
Утримує легіт в долоньці
Тих чар недопитий туман.

Олена Малєєва
2019.10.13 22:16
Загортайся у мене, як в хутро,
Я жовтневий твій теплий сон
Божевільна й водночас мудра —
Я захоплю в п'янкий полон.
Шаленій від зухвалих поглядів,
Спокушайся моїми мріями
Я тебе захоплю цілунками,
Я табе залоскочу віями...

Ніна Виноградська
2019.10.13 20:33
Коханий мій, вже не злетять ніколи
Назустріч руки-крила, а душа
Літа пташам пораненим навколо
Її зустріть ніхто не поспіша.

Пробач мені, ти навіть ці слова
Не вбережеш від страху – хтось почує.
Я лиш для тебе вмерла… Я жива!

Сергій Губерначук
2019.10.13 18:57
У світі є одна деталь.
На жаль.
Святий Ґрааль з’являє нас
крізь світлу даль.

І диво чуда повертає біль
у смак,
якого Ти, мій Боже, правиш

Олександр Сушко
2019.10.13 17:25
Хто хоче золота - обряще,
У долі - стражник, злодій, кат.
Тому без мене людям краще -
Без совісті в кишенях лад.

В ціні безжурне vita dolce,
Набитий краденим шалман.
А я дарма мозолю очі,

Сонце Місяць
2019.10.13 15:44
злободенносте
відав я злобу & дно
трохи милості більше гонитви
все було про людей
хоч би їм всеодно
нема над чим туманіти

тих людей що придумав
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Микола Кора
2019.09.01

Анастасія Романюк
2019.08.04

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Віктор Сурженко
2019.06.19

Юлія Савіцька
2019.04.01

Надія Тарасюк
2019.02.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тамара Швець (1953) / Проза

 Сонячна кульбаба. Легенди.
Сонячна кульбаба. Легенди.
Мовою квітів Кульбаба означає - щастя і відданість.
У дикій природі кульбаба - самий рясний і тривалий медонос, цвіте з квітня до вересня.
У кульбаби безліч назв: светик, пухівки, Пухлянко, солдатики, молочник, Дойников, летушкі, повітряний колір, масляний квітка, березневий кущ, грядуніца, Пустодієв.
Слово «кульбаба» московського походження, віддієслівної основи одуть або обдути. Воно і вкоренилося як основне, хоча були відомі і дуже близькі форми: одуван, кульбаба, Пустодієв, ветродуйка.
Кульбабу за її невичерпну цілющу силу величали «еліксиром життя», «бабусиною травою».
Придворні лікарі китайських імператорів готували з кульбаб еротичний еліксир, що підтримує чоловічу силу владик довгі роки. Знахарі впевнені, щоденне вживання декількох гірких листя і жовтих суцвіть кульбаби, значно підвищує чоловічу потенцію.
Кульбабу іноді, плутаючи з іншими рослинами, називають його молочай, дикий молочай). Серби його звуть маслачок.
Молоде листя майже позбавлені гіркоти. Містить вітаміни С і Е, каротин, легкозасвоювані солі фосфору, кальцію, магнію, йоду, а також вуглеводи й протеїни. Коріння до осені накопичують до 40% інуліну. Часто називають "еліксиром життя".
Кульбаба використовується для поліпшення апетиту, регулювання діяльності шлунково-кишкового тракту, при жовчнокам'яній хворобі, як легке проносне. Може застосовуватися для лікування цукрового діабету, сечокам'яної хвороби, атеросклерозу. Є антігельмінтним і антитоксичну засобом. Стимулює діяльність серцево-судинної системи, призначається при артритах. Заживляє рани, знеболюючим, протизапальну дію, ефективно використовується для видалення бородавок. Сприяє збільшенню лактації. Надає тонізуючу дію, усуває відчуття втоми. Корисний при захворювані щитовидної залози.

В їжу використовують майже всю рослину: з молодого листя роблять салати, приправи до м'ясних страв, вживають як шпинат; квіткові бруньки маринують і заправляють солянки, вінегрети, страви з дичини; з розкрилися бутонів готують кульбаб мед; з коренів готують чудову каву. Щоб видалити гіркоту з листя, їх вимочують у солоній воді 20-23 хвилин.

Збирають листя навесні і влітку, коріння - восени. Використовують листя, квіти, бутони, коріння. Бутони маринують з часником, для приправи, в вінегрети, до дичини.

Салат: кульбаба, цибуля, кріп, петрушка, варене яйце, можна картопля, заправити соусом бешамель або сметаною.
Перша легенда про кульбабу
У давні часи на березі Великої ріки була маленьке село. На самому її краю стояв крихітний будиночок, схожий на теремок. У ньому жила миловидна дівчинка. Вона пасла козу і торгувала молоком.В зеленій сукні і золотисто-жовтої косинці вона з дерев'яним дійницею обходила будинки і кожному, хто бажав, наливала молока в глечик.
Дівчинка була схожа на добру фею. Весела і усміхнена, вона для кожного знаходила добре слово і кожному приносила благу звістку: бажала здоров'я хворим, мирила посварилися подружжя, а дівчатам передбачала швидке і щасливе замужество.Может бути, тому її всюди і чекали з нетерпінням, бо її привітна посмішка несла сонце і весну навіть в самі похмурі будинки. Люди прозвали її за це молочницею-Отдуваночкой, так як вона "віддуватися", відганяла від них важкі думки і поганий настрій. Прізвисько це звучало так мило, що нітрохи не ображало дівчинку. Подорослішала Молочниця-Отдуваночка і гаряче полюбила Жайворонка за його пісню без слів.
Ця пісня хвилювала її до глибини душі. Весь світ зазвучав для дівчини піснею Жайворонка. Труснеш чи коза головою, задзвенить чи на шиї у неї бубонець, а дівчина вже біжить подивитися, чи не летить Жайворонок над прогоном. Свисне чи на старій липі іволга, Молочниця-Отдуваночка відразу ж поспішає на цей поклик, думаючи, що її чекає Жайворонок. І ночами їй снилися його пісня і заклик.
Щастя переповнювало серце дівчини. Але тривало воно недовго. Вона сама зруйнувала свою велику любов. Їй захотілося дізнатися слова пісні Жайворонка.
Він опустився до неї з піднебесся і проспівав:
Ніжна моя любов до тебе, як сонця перший промінь, але вабить вгору небес простір, і поклик його могутній ".
Охопило дівчину бажання утримати коханого, залишити його поруч з собою назавжди, і кинулася вона до нього з благанням про це. Але, вільний птах, Жайворонок злетів у небо і полетів. Тільки тепер Молочниця-Отдуваночка зрозуміла, що, захотівши позбавити Жайворонка свободи, втратила його любов.
У розпачі вона змахнула косинкою, і випало з неї кілька золотих монеток.
І полетіли золоті, закружляли на сильному, ураганному вітрі з Великої ріки. Довго вирував вітер і розносив золоті по всьому світу. Там, де вони падали, навесні з'являлося багато золотистих кольорів, які люди з тих пір стали називати просто кульбабами.
А Жайворонок кружляє над ними і співає свою пісню без слів.
У християнстві кульбаба як одна з «гірких трав» стаоа символом страстів Господніх, і саме в такій якості вона присутня на зображеннях Розп'яття Мадонни з Немовлям. Вважається, що символізм Емблеми Страстів Христових, ймовірно, пов'язане з гіркотою листя цієї рослини. У сценах Розп'яття кульбаба іноді зустрічається в нідерландському живописі.
Але, незважаючи на це, кульбаби часто дають епітет «сонячний». Виявляється, їх життя - відображення глибоких процесів на Сонці. Сплески бурхливого розвитку цих квітів припадають на другий рік максимуму сонячної активності. У ці роки вони густо заповнюють всі галявини і цвітуть на радість собі і численним полчищам комах, які збирають нектар і пилок.
Ця властивість кульбаби відображена в другій легенді:

Кульбаба - дуже цікава квітка.
Прокинувшись навесні, він уважно подивився навколо себе і побачив сонечко, яке помітило кульбаба і освітило його жовтим промінцем.
Пожовтів кульбаба і так полюбив світило, що не зводить від нього захопленого погляду.
Зійде сонце на сході - кульбаба на схід дивиться, підніметься в зеніт - кульбаба підніме голівку догори, наблизиться до заходу - кульбаба не зводить з заходу погляду.
І так все життя, поки не посивіє.
А стане сивим, розпушиться - і полетять за вітром пушинки-парашутики з насінням, побачать гарну галявинку, опустяться, зернятко сховається в якусь впадинку і пролежить до весни.

(С.Красіков. Легенда про квіти)
Друга цікава легенда про кульбаби:
Встало одного разу по весні Сонечко спозаранку, умилось теплим дощиком і пішло гуляти по небу. Дивиться - хороша земля! І ліси, і луки - все в зеленому вбранні, кожна травинка переливається. І все-таки чогось не вистачає.
- Щоб ще таке придумати? - запитало саме себе Сонечко. - Чим порадувати людей?
Змахнуло воно золотим рукавом - бризнули на землю сонячні порошинки, і засвітилися на луках, на стежках веселі жовті вогники - кульбаби. На мене схожі! - зраділо Сонечко. А сердита Зима неподалік ховалася в глухому лісі, в глибокому яру. Почула вона, що Сонечко сміється, і визирнула тихенько зі свого укриття. Дивиться - а в траві багато-багато маленьких сонечок світиться.
Ох, і розлютилася тут Зима! Махнула своїм срібним рукавом і запорошені веселі вогники снігом. А сама далеко на Північ пішла. З тієї пори братці-кульбаби так і хизуються: спочатку в жовтій сукні, а потім в білій пухнастою шубці.
Кульбаба настільки дивовижна рослина, що поряд з величезною кількістю легенд, про нього складено та загадки:

"З молоком, але не коровушка, літає, а не соловейко".
Вічко золоте на сонце дивиться, як сонце нахмуриться, вічко примружиться ".
З точки зору фен-шуй кульбаби є доброчинними рослинами. Вважається, що вони захищають членів сім'ї від нещасних випадків і несуть їм гарне здоров'я. Вони також символізують гроші.
Цікаво, що кульбаби бувають не тільки жовті з різними відтінками. На Кавказі в горах трапляються пурпурні, а в Тянь-Шані - лілові.
За китайським повірити кульбаби є гномиками, маленькими гномами добpого духу землі.
Третя легенда про кульбабу, де говориться, що Кульбаби - діти Місяця і Сонця.
"Кульбаби повинні були запалювати на небі лампи щоночі, але - не хотіли цього робити.
В покарання Місяць послала вітер, який здув їх на землю.
Але, на втіху, батько-Сонце пообіцяв, що на землі діти будуть світити так само яскраво, як на небі.
Щоліта квіти перетворюються в пушинки, намагаючись потрапити назад на небо з тим же вітром, який приніс їх на землю. "
Переклала на українську мову 18.06.19 17.17







Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-06-18 20:11:38
Переглядів сторінки твору 34
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.004 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.776
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ ПРОЗИ
Автор востаннє на сайті 2019.10.14 12:04
Автор у цю хвилину відсутній