ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск,
Як ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск,
Як ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
2024.04.23
07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
2024.04.23
04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
2024.04.22
21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
2024.04.22
10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
2024.04.22
08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Андрій Будкевич (1962) /
Проза
Знайомтеся: Тетяна Іваницька – здібна художниця, педагог, і чудова українка Закарпаття.*
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Знайомтеся: Тетяна Іваницька – здібна художниця, педагог, і чудова українка Закарпаття.*
Можна з впевненістю сказати: зрідка, але трапляються випадковості, як у житті – бутті, так і у світі. Але в кожній випадковості криється прихована закономірність… А ми усі – складові єдиного цілого, де кожен виконує властиву саме йому місію, може навіть не зовсім усвідомлено, хто значну, а хто менш вагому…
Природним є потяг людей до пізнання дивного, таємничого, до того, що не вкладається в рамки матеріалістичного світогляду. Різні є тлумачення щодо визначення Творчості. Глибинно мовив автор «Ружі світу» Д. Андреєв: «Творчість – частина світової творчості».
Відносно ж цілісності світу культури в соціальному, історичному і особистому вимірах, то це - основний пафос філософії Шпенглера. «Єдність є світ», - вважав він.
Основне завдання філософії культури – це адекватна історична світобудова, яка забезпечує передачу цілісності, «синтетичності» виявлених нею культур. При цьому наука з її поняттями і доказами тут безсила. Прилучитися до «таємниці» - осягнення «прафеномена», можна лише через переживання «безпосередньо відчуваної єдності», що можливе чи то в процесі ХУДОЖНЬОЇ ТВОРЧОСТІ, чи то на підставі РЕЛІГІЙНОЇ ІНТУЇЦІЇ.
У своїй праці «Присмерк Європи» він акцентував увагу і на унікальній духовній основі – душі культури, що фіксує внутрішню єдність конкретно – історичного культурного комплексу. Йшлося, власне, про менталітет нації, що обумовлює неповторність її світобачення.
Неповторність світобачення – одна з необхідних рис справжнього митця… Виростає ж особистість з дитинства. І якщо добре розрухати пам'ять, виринають спогади…
Тетяна Іваницька розповідає: «Досі у пам’яті моїй оживають спомини з дитинства, - смуги світла з вікна, гра кольорів, що відображалася на брунатному килимі… Змалечку любила музику, сама співала, переспівувала почуті гарні мелодії. Пригадую сад, особливо у пору цвітіння… Тягнулася до краси, скільки себе пам’ятаю, а ось художників до мене у нашому роду не було. Трапилася колись така знакова ситуація, - я навчалася в шостому класі, проходили ми з мамою повз нинішній коледж імені А. Ерделі, і я сказала: «Буду тут вчитися…».
Три мистецькі освіти, дві з них вищі, не так багато художників здобули дипломи таких навчальних закладів! Спочатку Тетяна вступила до Ужгородського коледжу мистецтв імені А. Ерделі у 2001 році (відділення живопису), який успішно закінчила. В 2005 стала студенткою Закарпатського художнього інституту (відділення живопису). 2012 –й рік ознаменувався потраплянням до когорти студенства Львівської Національної Академії Мистецтв (відділення монументального живопису).
Пані Тетяна особа енергійна, діяльна, весела і зичлива до людей, встигає робити багато добрих і корисних справ. Працювала в Тарнівецькій дитячій школі мистецтв, потім - викладач з фахових дисциплін Ужгородського коледжу мистецтв імені А. Ерделі, з 2019-го року обіймає посаду заступника директора. В 2016 – успішно справилася з обов’язками спеціального редактора мистецького видання «Магія відданості рідній землі і світу».
Значну роль у становленні мисткині відіграли художники – педагоги. Які імена! Назвемо зокрема – В. Микиту, П. Баллу, Н. Пономаренко, Н. Дідик (в коледжі). В Закарпатському Художньому Інституті – В. Приходько, Л. Корж – Радько і Л. Медвідь та О. Голубець в ЛНАМ.
Ця славна плеяда митців – наставників щедро ділилася з студенством знаннями і досвідом. А чи передається мудрість? При вимовлянні цього слова слід щонайменше зосередитися на етимології терміну. Ю. Евола твердив, щоб опанувати її (мудрість), треба вміти вчинити ПЕРЕХІД від звичного життя до вищого… Надамо слово мислителеві: «Вона (мудрість) залежить безпосередньо від якості і реальності індивідуального буття і являється його невід’ємним привілеєм і органічною частиною, і зовсім не поняттям або думкою…
… Мудрість відкриває один єдиний шлях: посередництвом вільної і творчої дії досягнути того рівня, на котрому відкривається смисл вчення, щоб через досвід пізнати, що стоїть за словами інших, і що залишається тільки словами…».
Творчість… Мисткиня вдосконалюється і розвиває свою майстерність в жанрах - пейзажу, портрету, тематичних композицій, використовуючи техніки – олійних фарб, акварелі, гуаші. Її живопису властива – зосередженість на емоційному стані натури (портрет), мальовнича передача настроєвості ландшафтів (краєвид), активний пошук власного почерку у акварельній техніці письма.
Асоціативно живопис Тетяни є весняним, він дарує глядачам: відчуття радості буття, попри різні негаразди, весняного оновлення природи у всій її строкатій барвистості. Ось прислухаймося до слів поета:
«Весна. Одне лише єдине слово
А ним навіки сказано усе
Весна несе усій землі обнову.
По суті – і життя нове несе».
Іван Нечитайло, поема «Свіча безсмертя».
Тетяна Іваницька учасниця обласних, всеукраїнських пленерів і виставок. Зараз працює над створенням циклу робіт філософського змісту для концептуальної виставки…
Вона як закарпатська українка «укорінена» на землі батьків і дідів, мешкає неподалік від Ужгорода, а народжена в селі Ставне, що на Великоберезнянщині.
Вагоме слово Рід, не в філологічному трактуванні, а в категорії більш філософській, антропологічній. Рід, родина, рідна земля. Дуже правильно і влучно пише В. Карачинцев (поет і культуролог): «Рід – гумус нашої цивілізації. З часів Трипілля предки поклонялися божеству Роду. Село завжди плекало традиції. Це – матриця українців. Тому в радянський час село нещадно нищили.
… Через рід людина проростає в майбутнє…».
Прийдешній день закарпатського малярства належатиме працьовитим і обдарованим живописцям, серед яких і Тетяна Іваницька.
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог.
*Інтернет – видання «ЧЕТВЕРТА ХВИЛЯ».
Природним є потяг людей до пізнання дивного, таємничого, до того, що не вкладається в рамки матеріалістичного світогляду. Різні є тлумачення щодо визначення Творчості. Глибинно мовив автор «Ружі світу» Д. Андреєв: «Творчість – частина світової творчості».
Відносно ж цілісності світу культури в соціальному, історичному і особистому вимірах, то це - основний пафос філософії Шпенглера. «Єдність є світ», - вважав він.
Основне завдання філософії культури – це адекватна історична світобудова, яка забезпечує передачу цілісності, «синтетичності» виявлених нею культур. При цьому наука з її поняттями і доказами тут безсила. Прилучитися до «таємниці» - осягнення «прафеномена», можна лише через переживання «безпосередньо відчуваної єдності», що можливе чи то в процесі ХУДОЖНЬОЇ ТВОРЧОСТІ, чи то на підставі РЕЛІГІЙНОЇ ІНТУЇЦІЇ.
У своїй праці «Присмерк Європи» він акцентував увагу і на унікальній духовній основі – душі культури, що фіксує внутрішню єдність конкретно – історичного культурного комплексу. Йшлося, власне, про менталітет нації, що обумовлює неповторність її світобачення.
Неповторність світобачення – одна з необхідних рис справжнього митця… Виростає ж особистість з дитинства. І якщо добре розрухати пам'ять, виринають спогади…
Тетяна Іваницька розповідає: «Досі у пам’яті моїй оживають спомини з дитинства, - смуги світла з вікна, гра кольорів, що відображалася на брунатному килимі… Змалечку любила музику, сама співала, переспівувала почуті гарні мелодії. Пригадую сад, особливо у пору цвітіння… Тягнулася до краси, скільки себе пам’ятаю, а ось художників до мене у нашому роду не було. Трапилася колись така знакова ситуація, - я навчалася в шостому класі, проходили ми з мамою повз нинішній коледж імені А. Ерделі, і я сказала: «Буду тут вчитися…».
Три мистецькі освіти, дві з них вищі, не так багато художників здобули дипломи таких навчальних закладів! Спочатку Тетяна вступила до Ужгородського коледжу мистецтв імені А. Ерделі у 2001 році (відділення живопису), який успішно закінчила. В 2005 стала студенткою Закарпатського художнього інституту (відділення живопису). 2012 –й рік ознаменувався потраплянням до когорти студенства Львівської Національної Академії Мистецтв (відділення монументального живопису).
Пані Тетяна особа енергійна, діяльна, весела і зичлива до людей, встигає робити багато добрих і корисних справ. Працювала в Тарнівецькій дитячій школі мистецтв, потім - викладач з фахових дисциплін Ужгородського коледжу мистецтв імені А. Ерделі, з 2019-го року обіймає посаду заступника директора. В 2016 – успішно справилася з обов’язками спеціального редактора мистецького видання «Магія відданості рідній землі і світу».
Значну роль у становленні мисткині відіграли художники – педагоги. Які імена! Назвемо зокрема – В. Микиту, П. Баллу, Н. Пономаренко, Н. Дідик (в коледжі). В Закарпатському Художньому Інституті – В. Приходько, Л. Корж – Радько і Л. Медвідь та О. Голубець в ЛНАМ.
Ця славна плеяда митців – наставників щедро ділилася з студенством знаннями і досвідом. А чи передається мудрість? При вимовлянні цього слова слід щонайменше зосередитися на етимології терміну. Ю. Евола твердив, щоб опанувати її (мудрість), треба вміти вчинити ПЕРЕХІД від звичного життя до вищого… Надамо слово мислителеві: «Вона (мудрість) залежить безпосередньо від якості і реальності індивідуального буття і являється його невід’ємним привілеєм і органічною частиною, і зовсім не поняттям або думкою…
… Мудрість відкриває один єдиний шлях: посередництвом вільної і творчої дії досягнути того рівня, на котрому відкривається смисл вчення, щоб через досвід пізнати, що стоїть за словами інших, і що залишається тільки словами…».
Творчість… Мисткиня вдосконалюється і розвиває свою майстерність в жанрах - пейзажу, портрету, тематичних композицій, використовуючи техніки – олійних фарб, акварелі, гуаші. Її живопису властива – зосередженість на емоційному стані натури (портрет), мальовнича передача настроєвості ландшафтів (краєвид), активний пошук власного почерку у акварельній техніці письма.
Асоціативно живопис Тетяни є весняним, він дарує глядачам: відчуття радості буття, попри різні негаразди, весняного оновлення природи у всій її строкатій барвистості. Ось прислухаймося до слів поета:
«Весна. Одне лише єдине слово
А ним навіки сказано усе
Весна несе усій землі обнову.
По суті – і життя нове несе».
Іван Нечитайло, поема «Свіча безсмертя».
Тетяна Іваницька учасниця обласних, всеукраїнських пленерів і виставок. Зараз працює над створенням циклу робіт філософського змісту для концептуальної виставки…
Вона як закарпатська українка «укорінена» на землі батьків і дідів, мешкає неподалік від Ужгорода, а народжена в селі Ставне, що на Великоберезнянщині.
Вагоме слово Рід, не в філологічному трактуванні, а в категорії більш філософській, антропологічній. Рід, родина, рідна земля. Дуже правильно і влучно пише В. Карачинцев (поет і культуролог): «Рід – гумус нашої цивілізації. З часів Трипілля предки поклонялися божеству Роду. Село завжди плекало традиції. Це – матриця українців. Тому в радянський час село нещадно нищили.
… Через рід людина проростає в майбутнє…».
Прийдешній день закарпатського малярства належатиме працьовитим і обдарованим живописцям, серед яких і Тетяна Іваницька.
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог.
*Інтернет – видання «ЧЕТВЕРТА ХВИЛЯ».
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Заходить сонце, ледь помітно ще грає промінь полум’яний…, - мотив з вірша.*"
• Перейти на сторінку •
"РОЗПОВІДЬ ПРО МАЛЯРСТВО МИСТКИНІ, ЩО ЗДАТНЕ ДАРУВАТИ РІЗНОБАРВНІ ВОГНИКИ, І НЕ ТІЛЬКИ ПРО ЦЕ…"
• Перейти на сторінку •
"РОЗПОВІДЬ ПРО МАЛЯРСТВО МИСТКИНІ, ЩО ЗДАТНЕ ДАРУВАТИ РІЗНОБАРВНІ ВОГНИКИ, І НЕ ТІЛЬКИ ПРО ЦЕ…"
Про публікацію