Та хіба ж ми в змозі, пані Тетяно, знати де воно краще?
Але погоджуюся без любові краще точно не буває. То хай дарують оті два крила світле почуття любові.

Гарно! І знову... сумно)

Може, краще написати ПЕКЛОМ-РАЄМ, аби забрати Й. В передостанньому рядку - якби.

радосте - щасливий - трішки дисонують тут жін. і чол. роди

А вірш - світлий, прекрасний, сумний... але окрилений любов'ю

і від любові голову втрачають.

я від любові голову втрачаю здалося, що так ліпше

не доречніше?
останній рядок густий...робить вірш ефірний дещо простішим
не варто пеклом-раєм
а поезія гарна.

У небесах клекочуть журавлі,
тут від любові голову втрачаю...
Якби ж мене кохав ти, як її,
Я б не блукала поміж пеклом-раєм!

або отак

та варто рядок переписати.......зробити теж ефірно-легким

До тебе в'ється стежка бережком,
а ти без мене, радосте - щасливий.
про радосте писали вище

а ти без мене десь отам щасливий
можна так

Пані Тетяно, ви праві! Це я воду скаламутила)))) Упустила десь при читанні "поміж". Прошу у вас вибачення!!!)

......та ми всі тут стали банальними, неоковирними. Лишимо сайт на Вас і Сушка).
Ніколи не наполягала, думку висловлювала.....
у мене інший стиль. Не буду коментувати Танині поезії, Ви її взяли під крило, все без нас дошліфуєте. Що я думаю, коли коментую. знаю лише я, не Ви.
Не пріть танком, я не потребую у Вашому лиці наратора.
Лишимося нейтральними.

Шановна Світлано-Майє! Можливо я був різким і нетактовним у своїх висловах на Вашу чи на Любину адресу! То прошу мене вибачити вас обох. Не знаю, хто, чи що у цьому винен, можливо магнітні бурі перед затемненням світила, а може. Просто, не витримала душа поета. Я довго мовчав, мовчки спостерігав, як Ви тут, і Люба, і інші автори, препаруєте Тетянині вірші, а вона майже постійно згоджується з вами усіма і безкінечно виправляє, виправляє, виправляє, і останнім часом, дедалі більше на шкоду собі. А сама росте, росте, росте, як літератор, як поетеса, на очах.
Вибачте мені за мій безапеляційний менторський тон, я справді попер як танк, і в цьому неправий можливо, але погодьтеся, що в поезії я дещо умію і знаю, як і Ви, шановна Світлано-Майє, і Люба і деякі інші сильні автори. І якщо в Тетяни не вистачає впевненості і бачення відстояти свої вдалі рядки, то в мене цієї впевненості вистачить на двох.
Просто вона мені чомусь, а не комусь іншому, довірила редагувати її книжку. Отже, я несу певну відповідальність за її тексти, за її шлях в літературу.
Я не знаю, чи помітили Ви, наскільки у творчому плані, Тетяна Левицька виросла, ну, буквально за останні півроку?
Оригінальність Образна, неординарність мислення, бачення, особливо у любовній і філософській ліриці. Та й у житейських історіях, згадайте її вірш про Голодомор і т.д.
Я, наприклад, сам собі кажу, що деякі вірші я на такому рівні написати не зміг би. Не знаю як Ви, чи ставитесь Ви до своїх писань хоч трохи самокритично? Люба ставиться сто відсотків, а Ви, Світлано-Майє? Бо дуже багато тут запевнень від Вас, що Ви унікальна, талановита, неповторна і т.д. Так, я з цим згоден. А Ви як вважаєте, Ви можете іноді помилятись, чи ні? Я стосовно себе вважаю, що можу. Так от я просто думаю, що ви з Любою, дорогі мої дівчата, ще не усвідомили, наскільки Таня виросла, і в деяких своїх віршах пише не гірше нас, а в чомусь і краще!
А Ви все по-старому, думаєте, що от вона то ніби і майстер зі статусом R2, але пише гірше нас, і треба її учити, учити і ще раз учити. Вона виросла колосально, і це при тому, що вона в побуті російськомовна і в родині і тільки тут, на сайті, спілкується українською.
Так от я хочу Вам відкрити очі на те, що ситуація змінилася досить різко, і в кращий бік. От чомусь не з"являється на сайті така сильна поетеса, як Світлана Луцкова, от вважайте, що Тетяна Левицька посіла її місце, її нішу тут. І де в чому вже і нам треба повчитися в неї. А ми її товчемо, як другокласницю у середній школі. То, може вже трохи треба зупинитися, га? Як Ви вважаєте?
Це не значить, звісно, що надалі їй не треба робити вже ніяких зауважень! Треба безумовно, ніхто з нас не є поза критикою. Але вже більш виважено, толерантно, вдумливо.
Вона виросла, хочу сказати, великою мірою і через те, що Ви і Люба, і іноді я, і, і пан Іван Потьомкін, і не любий Вами і довгий час і мною, Олександр Сушко, і інші автори, робили їй слушні зауваження, і вони слушні на 80, а то й 90 відсотків.
А ще віддаймо належне її прекрасній людській рисі, коли вона ставиться з любов`ю до всіх нас, переживає, щоб не було сварок, бійок на “ПМ», а була спокійна, творча ділова атмосфера. Мене особисто вона помирила з моїм старим другом Олександром Сушком, і ми обоє, не боюсь розписатися за Сашка, їй дуже вдячні за це! Миротворчий поетичний контингент! Я б до пари їй ще додав пана Івана Потьомкіна, який теж завжди конструктивний з усіма, і схильний сказати, як кіт Леопольд, «Ребята, давайте жити дружно!».
Так що радіймо, друзі, ми разом допомогли становленню нової зірки на нашому поетичному небосхилі!
"Поетичні майстерні" виправдовують свою назву! Віват нашій Тані, віват усим, хто за 10 років її перебування на сайті, причетний до її творчого становлення!
Вважаю за доцільне винести цей коментар, як окрему публікацію!

З повагою до Вас, Світлано-Майє, і усіх присутніх.

Пробачте мені!)))

Не завжди на користь, Таню, не завжди! Все в житті треба ділити наполовину, одна половина дає користь, інша шкодить! І все життя бути винною, вже маючи 10-річний досвід за плечима перебування на цьому сайті? Та скільки можна ходити в початківцях?! Вище носа, і більше гідності, самоповаги!