ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2019.10.14 06:29
З городів повіяло димом,
Земля врожаї віддала.
У небі пливе пілігримом
Хмаринка над краєм села.
Спадає до обрію сонце.
Чаклує вечірній лиман,
Утримує легіт в долоньці
Тих чар недопитий туман.

Олена Малєєва
2019.10.13 22:16
Загортайся у мене, як в хутро,
Я жовтневий твій теплий сон
Божевільна й водночас мудра —
Я захоплю в п'янкий полон.
Шаленій від зухвалих поглядів,
Спокушайся моїми мріями
Я тебе захоплю цілунками,
Я табе залоскочу віями...

Ніна Виноградська
2019.10.13 20:33
Коханий мій, вже не злетять ніколи
Назустріч руки-крила, а душа
Літа пташам пораненим навколо
Її зустріть ніхто не поспіша.

Пробач мені, ти навіть ці слова
Не вбережеш від страху – хтось почує.
Я лиш для тебе вмерла… Я жива!

Сергій Губерначук
2019.10.13 18:57
У світі є одна деталь.
На жаль.
Святий Ґрааль з’являє нас
крізь світлу даль.

І диво чуда повертає біль
у смак,
якого Ти, мій Боже, правиш

Олександр Сушко
2019.10.13 17:25
Хто хоче золота - обряще,
У долі - стражник, злодій, кат.
Тому без мене людям краще -
Без совісті в кишенях лад.

В ціні безжурне vita dolce,
Набитий краденим шалман.
А я дарма мозолю очі,

Сонце Місяць
2019.10.13 15:44
злободенносте
відав я злобу & дно
трохи милості більше гонитви
все було про людей
хоч би їм всеодно
нема над чим туманіти

тих людей що придумав

Лілія Ніколаєнко
2019.10.13 11:50
Вінок 9. Свято Діоніса

1.
Чому ж така жорстока ти, богине, –
Грайлива німфо із шалених мрій?
Відвертих віршів обступили тіні.
Накрив мене нестримний зоревій!

Любов Бенедишин
2019.10.13 10:51
У захваті вдихаю небо: «Чи ж не…»
Усе таке нове і дивовижне!
Усе таке прекрасне і знайоме.
Дивлюсь на світ, як вперше – після коми.

…Душа пізнала безміри і міри,
Летіла крізь «тунелі», «чорні діри»,
Блукала в лабіринті, рвала пута –

Семен Санніков
2019.10.13 09:02
Повітря бабине кружля -
Та не стає воно теплішим.
Не дасть бананів нам земля,
І ми щось пам'ятне залишим.

На кожний стовбур і гілля
Озватись можем навіть віршем,
В якому трепетно розпишем

Микола Соболь
2019.10.13 06:33
Давай на пенсію іти у сімдесят!
Навис над нами гострий меч Арея.
Не вихідних не буде, ані свят,
Бо ще «леве» платитимо євреям!
Ти не сумуй, козаче, все лади!
Жоди хлібину кинули на землю,
За це кнесету бабки заплати!
(Я щось котлет від мух не відок

Олександр Сушко
2019.10.13 05:31
В окопі плаче дощ, спинився час,
Шинкує ворог лютий душу сталлю.
А небеса упали в чорну грязь,
Накривши землю зоряною шаллю.

Ніхто мене в це пекло не просив,
Я сам прийшов, без зброї, добровольцем.
А кров горить у крапельках роси,

Сонце Місяць
2019.10.13 00:31
день був, чого би не відмічалося & господь відпочивав, урешті щонайменше, буяли трави & терни, при них релаксово свистали пташки окраєм всякого, паруюча кава, свіжа пачка цигарок маршал павер, спокусливо тактильна ще невимовностей безплідно~тлінних & л

Володимир Бойко
2019.10.12 22:04
Я не годен слухати
Кума Путіна
І без нього все у нас
Переплутано.
Він посланець від орди
Кагебовської,
Промиває мізки нам
По-московському.

Іван Потьомкін
2019.10.12 21:45
Здавалось в юності наївному мені,
Що з року в рік, а, може, й день при дні
Прямує світ лише по висхідній.
Та сивизна, мов несподівана зима,
Що снігом заміта палітру осені,
До того світу повернула, що пройма
Надсадним смерті подихом і блиском,
Де

Сергій Губерначук
2019.10.12 18:45
– Коли за північчю ми стежили з тобою
з низин любовно зібганого ложа,
коли відпочивали ми, як завжди,
після твого орґазму, що пройшов,
і від мого, який лише збирався,
коли обрав ти сон, а я вже не вагалась
і сходила у сірий сад, мов місяць,
тривожа

Олександр Сушко
2019.10.12 16:32
Я ж казав: - Сидоре! Ти що, блекоти об’ївся? Нащо завів на своєму обійсті оту гаспидську химеру? Нащо тобі у дев'яностодвохлітньому віці коза, ще й така дурнувата як оця? Тільки в Полтаві ще можна таких надибати. Або в Яготині. А тепер не плач, що гу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ірина Осінь
2019.09.28

Наталія Шандра
2019.09.27

Ірина Стасюк
2019.09.26

Юлія Ляхович
2019.09.16

Михайло Олегович Гордон
2019.09.15

Вероніка Головня
2019.09.04

Сергій Негода
2019.08.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Сидорів (1960 - 2019) / Вірші

 Не сон
Образ твору У плямах жовтих пущі лісові.
Торкнеться вохра сосен і ялинок.
Гриби повисихають у траві,
Дістанеться й землі важкий спочинок.

Тримається ошатно бузина,
Городів і садків імператриця.
Настане час - побачить і вона
Щось радісне чи ні - усе присниться.

Покаже сон, міцніший за раммштайн.
У ньому гіркота чи насолода -
Донині це одна з одвічних тайн,
Які хранить Небесний воєвода.

До пізнання допоки не дозрів,
Не хочу під високі балдахіни.
Їх оспівав би - та не з кобзарів,
І не лежить до сплячої країни
Душа моя. Бо краще у Сіде*.

Утім, не спиться й тут. Гуляти звик.
Птахи ще не прочистили горлянок,
Чаїться десь готельний домовик.
Я з морем зустрічатиму світанок.
Жага до віршів, може, пропаде.

2019, UTC 04:30 a.m.
*Курорт на схід від Анталії.
Алі бей парк.
Якось поділюся світлинами.


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-07-20 07:30:58
Переглядів сторінки твору 852
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.139 / 5.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.036 / 5.57)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.757
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ГЕОГРАФІЯ
Автор востаннє на сайті 2019.10.08 19:04
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-09-11 21:22:31 ]
Тобто, написавши по-своєму, показував авторам, ті казали, що то вже не їхнє, і він писав...за мотивами...беручи ту тему, розвивав її. Бо перші рядки сильні, надихали. Що за інтерес?
Я такого не роблю, навіть самповторів уникаю.
А тут...що за манія писати, не зупинятися, будь-що, про мене... Та обере хай іншу, скільки відомих, знакомитих...
Ні, заклинило Сушка.
Я ж не чіпаю, сам провокує, пасквілі на Пм і ФБ, мабуть, виставляє.
Заблокувала на ФБ. Тут теж. Хто його відчепить від мене?
.....Я б пішла спокійно з сайту.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-09-11 22:14:13 ]
Авторам, які вважають себе сатириками та пародистами, така поведінка властива.
І не лише для сатири і пародій.
Знайшовши (побачивши) у когось незамацаний частим вживанням образ, метафору тощо, вони можуть, як вони гадають, розвивати його. Мовне ж багатство ж спільне - як надра, небо... І їх можна зрозуміти. А читач цей образ або метафору може бачити вперше. От і виростає колос (статуя тощо). Перед такими от читачами.
І ця манера поведінки оволодіває цими авторами настільки, що вони не можуть без того, щоби щось, як вони гадають, не розвивати.
Я вже якось писав про футболіста, що бігає біля воріт суперника, чекаючи на пас. Дещо подібне спостерігається не лише в спорті або літературі.
Щодо ФБ.
Я навряд чи помилюся, якщо висловлю припущення, що автору таких от віршів, один з яких сьогодні знову викликав як Ваше, так і моє невдоволення (і певною мірою образу та відразу), хтось з ФБ співчуває.
Це ніщо інше, ніж один з пропагандистських трюків, перебільшую я чи ні, але гібридної війни.

Да вже й мене щось тягне піти з сайту. Без анонсів, як і раніше. На тиждень-другий або й третій. Це, нмд, нормальна реакція.

У мене не виникає тих думок щодо Вас, які старанно генерує наш спільний знайомий.
Так само, гадаю, що і в інших читачів і колег.

Так, у нас є свої характери та авторські переконання щодо цінності свого літературного доробку, але якщо вони і справді комусь здаються несерйозними або якимось іншими, то ніхто не заважає посміхнутися або навіть поіронізувати про себе. А третирувати, як це ми бачимо, це вже за межами гуманності.

Сподіваюся, що все мине, як і минало.
Може, на сайті буде спокійніше.

Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-09-11 22:56:07 ]
Все тече, все змінюється...Я не нав'язлива, живу тихо, не вчу нікого... Нову книгу почала готувати.
Звісно, помітна постать, не сіра. Не мара, навпаки, імпозантна.
То Сушко палко мене шанував, то перейшов у стан збудженого старіючого мачо-писуна, якому закортіло привернути мою увагу, а я легковажно повірила у пошанівок...чи він таки був щирим? Допомагала редагувати, дякував мені прилюдно, на презентації своєї книги, мені писали... ...не сприйняла його рівним, бо це ж очевидно, що ми різні...титаном... Так і я ж про те, генерувати думку про мене, як про відьму чи козу - низько, підло.
Резинка трусів образ у пасквілі - це вже фантазії хворобливі. Я з вами чесна, хочу піти з сайту, бо опускатися до рівня пасквілянта не личить мені, перевиховати не вдалося, лізе у шпари сайту, хоча в карантин модератор відправив.
Дякую за небайдужість.


1   2   3   Переглянути все