а засунь словника - то про вчорашню чужу дискусію згадали...........Надії з.........
........

телепень - є значення середина дзвону.
Ти насміхаєшся з високої поезії, бо не можеш бути її апологетом, то йди своєю тропою.
Сто перший раз пропоную нейтралітет.
Та бачу на сайті сирі твої тексти, швидкоспівані... взауважила донЕ... таке звертання дивне.
виправив.
Подякував? ні.
То хто про виховагність тут пише?
Починай із себе.
Кінець дискусій усіх. Кожному- своє.

таки дам відповідь на оцю дурницю....ми на ти були, це нормально.......
Щодо совісті то повний капець.
Як Ви можете до мене прилаштовуватися зі своїми "суддівськими" ранжирами? хто Ви мені? Є друзі... чоловіки, спілкуйтеся.
Тренуйтеся.
Моє сумління лише моє, ви аж ніяким бочком до нього.............. не прилаштовуйте своїх гвинтиків)))))))))))

нутряне буває САЛО.
ви славите якусь Аглаю, що сало любить. Читати те може лише ваша муза невибаглива. Гаяли час на такі дурниці, а на городі огірки сохнуть...
Маячня паранойя.
І натякаєте, що то я.
Ваш лик у брилі мені нецікавий.
Не слухаю "побасєнок", а окупувати сайт і думати, що всі ваші віршики тут приємні та ловкі - то графоманська натура. На Фб таке люблять.

Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-07-20 13:54:47 ] - відповісти
Шановна пані...Світлано! От і вилізло Ваше нутряне: Ви, як і завжди, перейшил межу пристойності. Тобто перейшли на ти. Не варто цього робити. Пан Юрій - чудова людина, ще не отруєна Вми. Прикро, що він - тільки чергова жертва в довгому ряду тих, з ким ви пересварилися. І пересваритися іще не раз.
Ви знову посилаєте мене кудись - невідомо куди, але подалі звідсіля. Не вийде. Бо я - ваша совість, яка нависла дпамокловим мечем над нечистим сумлінням.
Будьте чемними, терплячими, толерантними. шануйте собві подібних. І, можливо, ваші учорашні друзі одізвутья до вас. Ви ж цього хочете? Знаю, хочете. Але...
Шануймося.

Юрій ------ моя жертва? Автор за 60 не самостійний?
де ваші пильні очі? Не лише він та я бачимо рівень ваших текстів.
Надія писала, що вульгарщина на сайті відштовхує, про Ваш вірш...
Я писала до модератора, той не втручається, ви на дуді награвати взялися...
То це Ваш сайт?
Робіть власний, переманюйте туди шанувальників.
А не цей стічними водами з-під власних пегасів. ослів...заливаєте.
Невже так важко просто перестати мене помічати своїми крейдяними хрестиками, а я...проходитиму повз вірші на сторінці Сушка.
Та пильно до друку перевіряйте.
Мені набридло читати - задарма.

Ще не вирішив, як саме. Мене весь час відривають від моєї пристрасті.
А я що, вперше за кордоном?
Роттердаму не бачив?
Та ми про його "плюси" скільки чули...
Але я за вірш.
Не розраховував на щось серйозне, крім теми.
Потім бачу, що якось мляво, одноманітно, незважаючи і на флору.
Самокритику я вітаю - у тому числі і власну.
І виникла кода.

Дякую,
Ю. С.

Побачив новий коментар. Гадав, що до вірша.
Можна сказати, що до нього.
Не помилився.
Він зазнав певних змін. І певну роль відіграли сумніви, які виникли після -надцятого перегляду та деяких коректур. І жвавої дискусії, щоправда, іншої тематики.
Я завжди дивувався, коли бачив, що автор опублікувавши свій твір, зникав то на добу, то на тижні або місяці. Наче підкинувши цуценя під чийсь паркан.
Якщо залишений твір був з якоїсь з авторських книжок, то це, певно, нормально.
Але коли щойно написаний, з явними ознаками недосконалості... Хай би їх не було.
От і повертався, мало не пересварившись з компанією, в якій перебуваю за три тисячі км від домівки.
Не розраховую на Вічність ні для вірша, ні поки що для себе.
Як я вже писав, процес триває, а подеколи у супроводі шоу, яке виникає не без Вашої ініціативи.

Зичу всім терпіння, найтепліших комунікацій та найвищих успіхів у творчості.
Ю. С.

Практично ніколи не завантажую сайт через головну сторінку. А на ній і справді виникають цікаві знаки.

А я саме цієї хвилини із пам'яті витяг фразу
"Ва асалом шод тамом". Її не знайти в Інтернеті. Її просто якось випадково почув.

و سلام شاد تمام

Тобто, усім привіт.
Ю. С.

Я би не дуже заспокоювався.
Ай-пі адреси можуть мінятися, а нові постаті виникати. Азарт, бажання реваншу - все може бути.
Мені теж вірилося у такий от більш-менш прийнятний фінал.

Редакція нам усім довірила ресурс. Дозволила високий бал оцінювання. У неї можуть бути інші справи. От і не було Редакції цими днями.
А комусь у цей час цікаво використовувати ресурс як свій. Два-три чотири вірші на добу. Попри оголошене обмеження. Та яких віршів...
От і не хотілося цього бачити. От і зникав на деякий час. До того ж не завжди пишеться так, щоб не було соромно за написане.

Якось воно буде.
Щасти,
Ю. С.

Та я вже бачив.
Що сказати?
Це вже до лікарів. Їхнє питання.