ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Малєєва
2019.08.22 22:39
Тане морена...
Музика дивна.
Ти, мов струна.
Я неземна, я навіжена
Дивна, скажена.
Твоя. Одна.

Ти зовсім близько.

Іван Потьомкін
2019.08.22 14:23
Небажаних гостей приймать найкраще в піст. *Більше гонору, аніж гонорару. *Байдуже, в яку щоку намірилися бить, - не підставляй, боронь боже, другу. *Боїмося не смерті, а форми відходу з життя. *Політика – брехня в обкладинці справдешній. *Як суддя

Любов Бенедишин
2019.08.22 12:52
Якщо не вчора, не сьогодні -
тоді колИ ще?

...Зненацька виринув з безодні,
на смуток ближче.
Душа тремтить
шалено-рвійно:
чи в рай, чи в пекло.

Тетяна Левицька
2019.08.22 12:42
Де двоє там рада, де третя, там зрада.
Знайшлося б корито, а свині знайдуться.
Вродилася квітка - душиця, відрада,
та гичкою, рястом до сонечка пнуся.
----------------------------------------
Знов у самітню тишу кутаю гріхи,
ще небеса втрачати не го

Олена Побийголод
2019.08.22 12:26
Із Ігоря Сєверяніна

Той уряд, що нацьковує цензуру
на мислячих, - повинен впасти вмент, -
отак, як виставляю я цезуру,
щоб владу відокремити ущент.

Якщо ж суспільство нехтує огидно

Ніна Виноградська
2019.08.22 11:39
Єгорові Кабаненку, моєм удідусеві

Ця посмішка сільського дідуся
І пишновуса, і весела й щира.
З-під картуза душа відкрита вся
І сині очі, що сама довіра.

Сидить в метро, зіпершись на ціпок,

Сергій Губерначук
2019.08.22 11:20
Повертаються тіні, голосить луна,
сірі звірі збираються поночі,
десь у лісі думок є стежинка одна,
по якій ти шукатимеш помочі.

З купки попелу Фенікс зорею злетить –
несподівано Божою іскрою –
ти усе зрозумієш на деяку мить,

Ярослав Чорногуз
2019.08.22 08:07
Чи долею обом так суджено?
Як довго буде це тривать?
Вона – заміжня, він – одружений…
Під ними вже горить… трава.

Життя усе – неначе танго їм.
А він рвучкий, вона – легка.
Сплелися пристрастю останньою…

Микола Соболь
2019.08.22 06:36
Давайте з Вами будемо на – Ти.
І не важливо скільки літ між нами.
Хай небо буде потайки плести
Вінець кохання в нас над головами.
І будуть не відправлені листи
І ночі, що заповнені не снами.
Давайте з Вами будемо на – Ти.
Щоб губ могли торкнутися г

Серго Сокольник
2019.08.21 23:24
Осінній перший дощ... І наче
Нема ні смутку, ні війни...
І бідна мати не заплаче
Над тим, хто землю боронив,

Хто не повернеться ніколи,
Неначе сонячне тепло...
Немов одквітла матіола,

Ігор Федів
2019.08.21 18:28
Шукаю мотивацію буденній суєті,
Енергію на дріб’язкове витрачаю,
Але удачі фішка випадає не мені,
У землю дивлюся, зорі не помічаю.
Втішаюся синицею малою у руках,
Мету досягнуто і маю почивати,
Але у небі високо літає синій птах,
А я добуте не баж

Петро Скоропис
2019.08.21 12:23
Сторінку і вогонь, зерно і жорна зів,
сокири лезво і утятий нею волос –
Бог береже усе; осібно – згуки слів
любови і прощень, неначе власний голос.

В них б’ється рваний пульс і чути кості хруст,
і заступ гупотить; розмірні, глухуваті,
бо це житт

Олександр Сушко
2019.08.21 11:50
Вві сні кричав. Шептала жінка: - Годі!
Та скільки ж можна! Господи, прости!
...юдоль печалі снилася усоте -
Шеренга трун, могильних ям, хрестів.

Кацап - не друг, а шкуродер безжальний,
Ординець лютий, а не добрий гість.
Брати мої розтерзані стогн

Вікторія Лимарівна
2019.08.21 11:44
За мотивами телесеріалу «Величне століття»)

Кущі, каміння, квіти, друзі
застерігали: ти не йди!!!
Благання чулись не байдужі:
Не наближайся до біди!!!
Відсторонити, захистити
Всі намагалися його:

Сергій Губерначук
2019.08.21 11:14
Озеро.
Човен.
Глибока вода.
Біле латаття
пливе у серпанку.
Сонце розсохлось,
за світ загляда,
обрієм зрізане, ніби рубанком.

Іван Потьомкін
2019.08.21 10:46
Він добре зна: не здатен я на помсту.
З його шляху камінчик кожен підберу,
Аби котримсь він не пожбурив потім.
Що жодним словом я не прохоплюсь,
Коли, бува, спитають: «Хто він?»
«Довідайтесь самі»,- скажу натомість.
Та помсти все ж уникнуть не
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анастасія Романюк
2019.08.04

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Віктор Сурженко
2019.06.19

Юлія Савіцька
2019.04.01

Надія Тарасюк
2019.02.03

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Надія Тарасюк (1983) / Проза

 Коли візьмемося за руки
* * *
Синичка шукала поживу…
Я ж відшукувала щастя. Хай коротке, як заячий хвостик.

* * *
У садку виросли маргаритки. Рожевощокі, мов карапузи.
Чи помічу їх біля твоєї лілії?

* * *
Розглядаю хмарини. Квітка, коник, динозавр…
Котра з них МОЯ?

* * *
День укривається пухкою ковдрою ночі. Злипаються пізні квіти.
Що присниться мені сьогодні?

* * *
Співаю про кохання. А вчувається фальш.
Страшно…

* * *
Смуток тягне за руку втому. Втома скрадливо підморгує старості.
Хочу сміятися!

* * *
Помахаю ручкою на прощання і попрошу в Бога заступництва…
Знаю… Тобі пофортунить!

* * *
Кусаю хлібну шкуринку. Пахне медово…
А якщо намастити медом?

* * *
Пишу про те, що бачу. Чи відчуваю.
А чи хотілося б побачити або відчути те, про що пишу?..

* * *
Сміються через образу, а плачуть від щастя.
Уривчасто – повноводно… Антонімічно.

* * *
Соловей співає, заховавшись у гілля.
А ми оголюємо все, що можемо… І вважаємо себе солов’ями.

* * *
Зазирнувши у майбутнє, бачимо минуле.
Дивно?... І коли загубили сьогоднішнє?

* * *
Зафарбуємо подряпину на дверях. Вправно нанесемо дорогий макіяж.
А чи зможемо приховати підлість?

* * *
Мішки виплітають різної густоти. І вага у них різна, і начиння.
Але й шила бувають усякі!

* * *
Задивляюся на дерева. Тріщать від напруги підмоклого снігу…
Як невдалий день.

* * *
Люблю морозний двір та лисе промерзле груддя.
Не люблю вітру, бо не знаю, з якого боку налетить. І що принесе…

* * *
Деколи світ звужується до малесенької краплинки.
І стікає по широченному листку. Горя.

* * *
Проставляю букву за буквою.
Бачу, як набирає оберти новий вир, клекоче і стогне… Мій світ.

* * *
Біжу – поспішаю вперед, вперед, вперед…
А чи варто спішити? Час біжить за мною.

2011





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-07-23 08:58:06
Переглядів сторінки твору 117
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.510 / 5.39)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.365 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.798
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.08.11 17:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-07-23 13:12:48 ]
Ці короткі мініатюри Ваші дуже цікаві. Нагадують японські хокку! У неримованому вірші просторо для думок, ніщо не сковує.
Мені майже все подобається, окрім оцього рядка:
Люблю морозний двір та лисі промерзлі груди. Оці лисі промерщлі груди - якийсь антиестетизм у них напротивагу іншому тексту. Ці груди стосуються морозного двору? Незвично.
Все інше цікаве. Є глибокі філософські роздуми. Наприклад оце хокку:
Деколи світ звужується до малесенької краплинки.
І стікає по широченному листку. Горя.
Цікаво пізнати Вашу творчість із боку неримованої поезії!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Надія Тарасюк (Л.П./Л.П.) [ 2019-07-23 14:34:07 ]
Дякую за прочитання! Але це не хокку (хоку, гайку) і не неримована поезія. Це прозові ліричні замальовки))

Шкода, що у Києві немає лисих промерзлих груд, на які наступаєш ногами... У нас також вони уже невдовзі будуть лише в згадках. Правда, ще є замерзла рілля. Якщо буде ще від когось зауваження, заміню на груддя. Ще раз дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-07-23 15:26:45 ]
Знову допоміг Вам уникнути русизму. Бо груда снігу, це русизм! Так, це не хокку, але це поезія! Ви не знаєте самі, що Ви пишете. Це неримована поезія в прозі! Ось що це!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Надія Тарасюк (Л.П./Л.П.) [ 2019-07-23 15:37:01 ]
Шановний пане Ярославе, можливо, і не знаю, що саме деколи пишу, не буду сперечатися, а ось ліричні замальовки - це і є поезія в прозі)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Надія Тарасюк (Л.П./Л.П.) [ 2019-07-23 15:39:12 ]
Щодо груди снігу... чомусь завжди думала, що російською - це "ком"...)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2019-07-23 14:59:00 ]
Якщо Вам цікава моя думка, Надіє, то мені теж "лисі промерзлі груди" звучать кумедно. Тому що тут є алюзія... пов'язана з анатомією)
Груддя - було б краще.

А мініатюри - дуже цікаві. Замислюють...
Мене особливо ось це пройняло

* * *
Співаю про кохання. А вчувається фальш.
Страшно…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Надія Тарасюк (Л.П./Л.П.) [ 2019-07-23 15:06:57 ]
Дякую, пані Любове!)) Обіцяла - змінюю)) Якщо чесно, я також за них зашпортувалася))