ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Редакція Майстерень
2019.12.10 15:01
УК_РА_Ї_НА" за символьною своєю частиною безпосередньо тягнеться аж до "РА" - що найдавніше із відомих символьних походжень. "УК_РА_Ї_НА" - символьно це значить "Будову (або ж " ВІД") _ РА _ І _ Отримай (На)" - тобто, найвищий дарунок від Ра.

Сергій Губерначук
2019.12.10 13:25
Якби мені зір коршака,
зіниці – гострі шпиці –
я б землю не навідував,
я б землю озирав!
Я б з викопного горщика
з трипільської землиці
зростав із зерня в ідола –
і смерть на смерть скарав!

Н Кап
2019.12.10 12:42
Дозвольте на вухо...
Лиш вам... По секрету...
Ви тільки нікому про це не кажіть!
нехай пропонують корону... карету...
хоч пів-королівства - будь-ласка,мовчіть!

І навіть якщо вам
підсунуть принцесу

Олександр Сушко
2019.12.10 11:30
Ступаючи поміж кривавих цят
Вплітаю світло в музику мінорну.
А річка - без початку і кінця,
По кризі - блюдця чорних ополонок.

Штовхає боривітер у плече,
Аби у вир шубовснув з головою..
У ближній каламуті - втрати щем,

Ігор Деркач
2019.12.10 09:47
Як хочеться вернутись у світи
дитячої мети на перепутті
тай іншою дорогою іти
у паралельно обране майбутнє.

І як не набираю висоти,
а тягарі усе ще не забуті
і нічого заради суєти

Галина Михайлик
2019.12.10 09:37
Все як завжди: початок&кінець.
Інтрига тільки «як?», «коли?», «навіщо?».
…В єдину мить дерева стали нижчі,
а стежка розчинилась навпростець…

Чи, хепіенд? Розв’язка і фінал -
фортіссімо акорд на ноті щастя!
…Сюжетний вузол саморозрубався

Віктор Кучерук
2019.12.10 08:12
Г. С...
Стосунків наших пізню зав’язь
Руйнує ранній холод чвар,
Хоч ми обоє намагались
Незгоди стримати удар.
Стражденним душам на догоду,
Не оберталися назад, –
Раділи будь-якій погоді

Микола Соболь
2019.12.10 05:23
Вона любить зорі ясні,
Дерева од інею срібні,
Сніги до перини подібні,
Короткі, насуплені дні.
Милується нині зима
На те, як веселі синички
Під вікна летять з годівнички,
Бо стужа до серця пройма.

Олександр Сушко
2019.12.10 03:56
Правду говоритиму навмисно,
Істина сьогодні на кону:
Лапу шобтиздохові потисну,
А тобі руки не простягну.

Бо собака ліпша за людину,
Віддана як жінка, їсть усе.
Ти ж мене кладеш під гільйотину

Ярослав Чорногуз
2019.12.10 00:25
Учу усіх я жити безоглядно,
Люблю, щоб ззаду сунула людва.
В трусах порвалась нитка Аріадни,
І обірвався на Голготу шлях.

Хвилююся у розпачі німому –
Рятуй же, любко, ну хіба це жисть?
Хтось викликав мені швидку з дурдому,

Тамара Шкіндер
2019.12.09 21:50
Не поранюсь об сни,
По їх лезу вернусь у минуле.
Мить і вічність злітають у небо
По сходинках хмар.
Відштовхнусь від стіни,
Де туманами днів потонулих
Оповиті серця.
І до сонця майну, як Ікар.

Ярослав Чорногуз
2019.12.09 18:07
Тихо алеєю йду,
Змовкла пташина розмова…
Нічка принишкла в саду,
Затишна нічка зимова.

Так, ніби зірку ясну
Місяць торкає за плечі…
Ніченьку враз пригорнув

Ігор Деркач
2019.12.09 17:40
Минає все – жага, жура, очарування,
любов, що першою була, і є остання.
Уже ніяку не найду,
і поки фею заведу,
іду у баню.

У неї заночую і... захочу чаю.
Ні, я не п’ю, але і їй не наливаю.

Олександр Сушко
2019.12.09 16:26
Проти кого тепер заряджати пістолі?
Хто мій друг незрадливий? Хто вчаєний тать?
Москвомовне хохлятко дрімає у льолі,
Брат із жінкою сваряться..."бля", "перемать"...

Чорну вервицю слів, запозичену в чорта,
Звикнув чути щоденно племіш-гаволов.

Н Кап
2019.12.09 13:39
Чи не тому, що я тобі - ріка?
(Дорога? Перепона? Бездоріжжя?)
не знаєш сам до часу. Але ніжність
росте крізь ніч, що мов земля, глевка.
Що мов вода, якій немає дна.
Пребілий день пресинім снігом
повен.

Сергій Губерначук
2019.12.09 13:25
Україно рідна –
Вкраїно моя,
люблю тебе щиро,
милая земля!

Ліси, степи, луки,
і Дніпро реве.
Ні за які муки
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Юра Ясінський
2019.11.13

Станіслав Н
2019.11.12

Микола Кора
2019.09.01

Анастасія Романюк
2019.08.04

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Олег Вишень
2019.06.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Надія Тарасюк (1983) / Проза

 Коли візьмемося за руки
* * *
Синичка шукала поживу…
Я ж відшукувала щастя. Хай коротке, як заячий хвостик.

* * *
У садку виросли маргаритки. Рожевощокі, мов карапузи.
Чи помічу їх біля твоєї лілії?

* * *
Розглядаю хмарини. Квітка, коник, динозавр…
Котра з них МОЯ?

* * *
День укривається пухкою ковдрою ночі. Злипаються пізні квіти.
Що присниться мені сьогодні?

* * *
Співаю про кохання. А вчувається фальш.
Страшно…

* * *
Смуток тягне за руку втому. Втома скрадливо підморгує старості.
Хочу сміятися!

* * *
Помахаю ручкою на прощання і попрошу в Бога заступництва…
Знаю… Тобі пофортунить!

* * *
Кусаю хлібну шкуринку. Пахне медово…
А якщо намастити медом?

* * *
Пишу про те, що бачу. Чи відчуваю.
А чи хотілося б побачити або відчути те, про що пишу?..

* * *
Сміються через образу, а плачуть від щастя.
Уривчасто – повноводно… Антонімічно.

* * *
Соловей співає, заховавшись у гілля.
А ми оголюємо все, що можемо… І вважаємо себе солов’ями.

* * *
Зазирнувши у майбутнє, бачимо минуле.
Дивно?... І коли загубили сьогоднішнє?

* * *
Зафарбуємо подряпину на дверях. Вправно нанесемо дорогий макіяж.
А чи зможемо приховати підлість?

* * *
Мішки виплітають різної густоти. І вага у них різна, і начиння.
Але й шила бувають усякі!

* * *
Задивляюся на дерева. Тріщать від напруги підмоклого снігу…
Як невдалий день.

* * *
Люблю морозний двір та лисе промерзле груддя.
Не люблю вітру, бо не знаю, з якого боку налетить. І що принесе…

* * *
Деколи світ звужується до малесенької краплинки.
І стікає по широченному листку. Горя.

* * *
Проставляю букву за буквою.
Бачу, як набирає оберти новий вир, клекоче і стогне… Мій світ.

* * *
Біжу – поспішаю вперед, вперед, вперед…
А чи варто спішити? Час біжить за мною.

2011





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-07-23 08:58:06
Переглядів сторінки твору 222
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.594 / 5.39)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.511 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.798
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.12.10 16:32
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-07-23 13:12:48 ]
Ці короткі мініатюри Ваші дуже цікаві. Нагадують японські хокку! У неримованому вірші просторо для думок, ніщо не сковує.
Мені майже все подобається, окрім оцього рядка:
Люблю морозний двір та лисі промерзлі груди. Оці лисі промерщлі груди - якийсь антиестетизм у них напротивагу іншому тексту. Ці груди стосуються морозного двору? Незвично.
Все інше цікаве. Є глибокі філософські роздуми. Наприклад оце хокку:
Деколи світ звужується до малесенької краплинки.
І стікає по широченному листку. Горя.
Цікаво пізнати Вашу творчість із боку неримованої поезії!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Надія Тарасюк (Л.П./Л.П.) [ 2019-07-23 14:34:07 ]
Дякую за прочитання! Але це не хокку (хоку, гайку) і не неримована поезія. Це прозові ліричні замальовки))

Шкода, що у Києві немає лисих промерзлих груд, на які наступаєш ногами... У нас також вони уже невдовзі будуть лише в згадках. Правда, ще є замерзла рілля. Якщо буде ще від когось зауваження, заміню на груддя. Ще раз дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-07-23 15:26:45 ]
Знову допоміг Вам уникнути русизму. Бо груда снігу, це русизм! Так, це не хокку, але це поезія! Ви не знаєте самі, що Ви пишете. Це неримована поезія в прозі! Ось що це!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Надія Тарасюк (Л.П./Л.П.) [ 2019-07-23 15:37:01 ]
Шановний пане Ярославе, можливо, і не знаю, що саме деколи пишу, не буду сперечатися, а ось ліричні замальовки - це і є поезія в прозі)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Надія Тарасюк (Л.П./Л.П.) [ 2019-07-23 15:39:12 ]
Щодо груди снігу... чомусь завжди думала, що російською - це "ком"...)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2019-07-23 14:59:00 ]
Якщо Вам цікава моя думка, Надіє, то мені теж "лисі промерзлі груди" звучать кумедно. Тому що тут є алюзія... пов'язана з анатомією)
Груддя - було б краще.

А мініатюри - дуже цікаві. Замислюють...
Мене особливо ось це пройняло

* * *
Співаю про кохання. А вчувається фальш.
Страшно…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Надія Тарасюк (Л.П./Л.П.) [ 2019-07-23 15:06:57 ]
Дякую, пані Любове!)) Обіцяла - змінюю)) Якщо чесно, я також за них зашпортувалася))