Хай щастить у коханні, Ярославе!

І твоєму літгерою навзаєм хай щастить, друже Серго!)))

О так, іноді так потрібно почути голос коханої людини...
Пригадалось Лінине:

Напитись голосу твого,
Того закоханого струму,
Тієї радості і суму,
Чаклунства дивного того.
Завмерти, слухати, не дихать,
Зненацька думку перервать.
Тієї паузі безвихідь
Красивим жартом рятувать.
Слова натягувать, як луки,
Щоб вчасно збити на льоту
Нерозшифрованої муки
Невідворотну німоту.
Триматись вільно й незалежно,
Перемовчати: хто кого.
І так беззахисно й безмежно
Чекати голосу твого.
(Ліна Костенко)

Так, абсолютно, дорога Нінеле! Дякую за підтримку і розуміння!)))

Спасибі, дорога Вікторіє! Я зворушений, щиро дякую! Натхнення Вам невичерпного!))))

"Ти говори зі мною говори, я ладен слухати до оніміння" - як прекрасно Ярославе! Мелодія твого серця ясна, ніжна, мов квітка первоцвіту. Ти дійсно романтичний лірик, що почекає у душі любов до рідної природи, жінки, до всього прекрасного, що оточує тебе. Ти знаходиш такі слова, що торкають струни душі читача, не залишають його байдужим, бо, як можна не закохатися у такі натхненні строки. ДЯКУЮ, тобі дорогий, за справжню поезію любові!)))

Що плекає у душі