ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
2024.04.23
07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
2024.04.23
04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
2024.04.22
21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
2024.04.22
10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
2024.04.22
08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак
2024.04.22
08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Матінки Гуски
Із Матінки Гуски 6
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Матінки Гуски 6
* * *
Блимай, блимай, моя зірко!
Без тебе мені так гірко!
Підморгни мені згори,
Серцю ніжно говори.
Сіло сонце осяйне --
Ти вже грій в пітьмі мене;
Промінь свій спрямуй навстріч --
Блимай, блимай усю ніч!
Мандрівець, що не в журбі,
Щиро дякує тобі:
Він не знав би, куди йти,
Не сяйни у небі ти.
Я, й коли вже засинаю,
У вікні тебе впізнаю;
Лиш одна ти в тьмі ночей
Не змикатимеш очей.
Ти згори всю ніч моргай
Й мандрівця оберігай;
Діамант неначе, з неба
Блимай, блимай -- нам це треба!
* * *
Куди це ти кішечко,
Куди, моя душко? --
Іду я до міста
Купить капелюшка. --
Що?! -- капелюшок для кішки?
Тобі не пасує ні трішки.
Вже краще купити панчішки!
* * *
Бабця у вівторок мала сім овчин --
І це зачин;
Продала їх у середу вона --
І це середина;
В четвер музик найняла й пустилась в танець --
І це вже кінець.
* * *
Містер Схід мав зранку обід,
Містер Південь -- увесь він їв день,
Містер Захід в смерк їсти мав за хіть,
А містер Північ -- усю він їв ніч.
* * *
Сказала жаба: "Гей ти, незграбо!
Щоб мати втіху,
Сядь верхи, сину, мені на спину --
Ото вже буде сміху!"
* * *
Моя тітонька, як померла,
Залишила мені безліч скарбу:
Ночви старі, два костури,
Щоб щоки рум'янить, фарбу;
Три онучки, чайник без ручки,
Табакерку без кришки,
Розвалену пічку, копійчану свічку
І в коморі дві мишки.
* * *
Із півночі вітер подує
І нам снігу надує --
Що ж робитиме тоді малинівка бідна?
Їй ніде подітись;
Вона, щоб зігрітись,
Ховатиме голову під крило, бідна!
Із півночі вітер подує
І нам снігу надує --
Що ж робитиме тоді ластівка бідна?
Їй уже все одно --
Відлетіла давно
В краї, від наших тепліші, бідна!
Із півночі вітер подує
І нам снігу надує --
Що ж робитиме тоді мишка бідна?
У нірку сховавшись,
В клубочок зібгавшись,
Чекатиме кінця зими, бідна!
Із півночі вітер подує
І нам снігу надує --
Що ж робитимуть тоді діти бідні?
Як зроблять уроки,
Стрибатимуть, бігатимуть, доки
Вони самі не зігріються, бідні!
* * *
Жила за горбом
Бабуся, й вона
Послала раз мишку
В мішку до млина.
Здивований мельник,
Що діять, не знав:
В житті за помол ще
Мишами не брав.
* * *
Раз лікар Фостер пішов у Глостер --
Й там стільки було води!
І впав цей муж в одну з калюж
Й вже більш не ходив туди.
* * *
Була у мене курка --
Взірцевий норов мала:
Вона тарілки мила
І в хаті прибирала.
Ходила до млина
І з борошном верталась,
Й крім цього, з дому більш
Уже не відлучалась.
І хліб вона пекла,
І пиво готувала;
Коли ж лягав я спать,
Казки розповідала.
* * *
Гав-гав, каже собачка,
Няв-няв, каже кішка,
Кря-кря, каже качка,
Пі-пі, каже мишка.
Бе-ме, каже ягничка,
Хрю-хрю, каже свинка,
Му-му, каже теличка,
Ма-ма, каже дитинка.
* * *
Кицько моя, кицько моя,
Кігтик сталевий,
Де ти сьогодні була? --
У королеви.
Кицько моя, кицько моя,
Що там робила? --
В залі під кріслом її
Мишку зловила.
* * *
Бе-е, бе-е, чорна овечко, чи не дасиш ти нам вовни? --
Так, сер, так, сер, цілих три торби повні:
Одну господарю, одну господині,
А ще одну -- нашій маленькій дитині.
* * *
Хікеті, пікеті, курочко чорна,
Яйця нести ти дуже проворна;
По дев'ять, по десять -- ти в цім неповторна;
Хікеті, пікеті, курочко чорна.
* * *
Мудрець став думать про став
Й на став задивлятись він став;
Й тоді навіть, як перестав,
Бо став уже той заростав, --
Усе, що у снах бачить став,
Був став, став, став...
Блимай, блимай, моя зірко!
Без тебе мені так гірко!
Підморгни мені згори,
Серцю ніжно говори.
Сіло сонце осяйне --
Ти вже грій в пітьмі мене;
Промінь свій спрямуй навстріч --
Блимай, блимай усю ніч!
Мандрівець, що не в журбі,
Щиро дякує тобі:
Він не знав би, куди йти,
Не сяйни у небі ти.
Я, й коли вже засинаю,
У вікні тебе впізнаю;
Лиш одна ти в тьмі ночей
Не змикатимеш очей.
Ти згори всю ніч моргай
Й мандрівця оберігай;
Діамант неначе, з неба
Блимай, блимай -- нам це треба!
* * *
Куди це ти кішечко,
Куди, моя душко? --
Іду я до міста
Купить капелюшка. --
Що?! -- капелюшок для кішки?
Тобі не пасує ні трішки.
Вже краще купити панчішки!
* * *
Бабця у вівторок мала сім овчин --
І це зачин;
Продала їх у середу вона --
І це середина;
В четвер музик найняла й пустилась в танець --
І це вже кінець.
* * *
Містер Схід мав зранку обід,
Містер Південь -- увесь він їв день,
Містер Захід в смерк їсти мав за хіть,
А містер Північ -- усю він їв ніч.
* * *
Сказала жаба: "Гей ти, незграбо!
Щоб мати втіху,
Сядь верхи, сину, мені на спину --
Ото вже буде сміху!"
* * *
Моя тітонька, як померла,
Залишила мені безліч скарбу:
Ночви старі, два костури,
Щоб щоки рум'янить, фарбу;
Три онучки, чайник без ручки,
Табакерку без кришки,
Розвалену пічку, копійчану свічку
І в коморі дві мишки.
* * *
Із півночі вітер подує
І нам снігу надує --
Що ж робитиме тоді малинівка бідна?
Їй ніде подітись;
Вона, щоб зігрітись,
Ховатиме голову під крило, бідна!
Із півночі вітер подує
І нам снігу надує --
Що ж робитиме тоді ластівка бідна?
Їй уже все одно --
Відлетіла давно
В краї, від наших тепліші, бідна!
Із півночі вітер подує
І нам снігу надує --
Що ж робитиме тоді мишка бідна?
У нірку сховавшись,
В клубочок зібгавшись,
Чекатиме кінця зими, бідна!
Із півночі вітер подує
І нам снігу надує --
Що ж робитимуть тоді діти бідні?
Як зроблять уроки,
Стрибатимуть, бігатимуть, доки
Вони самі не зігріються, бідні!
* * *
Жила за горбом
Бабуся, й вона
Послала раз мишку
В мішку до млина.
Здивований мельник,
Що діять, не знав:
В житті за помол ще
Мишами не брав.
* * *
Раз лікар Фостер пішов у Глостер --
Й там стільки було води!
І впав цей муж в одну з калюж
Й вже більш не ходив туди.
* * *
Була у мене курка --
Взірцевий норов мала:
Вона тарілки мила
І в хаті прибирала.
Ходила до млина
І з борошном верталась,
Й крім цього, з дому більш
Уже не відлучалась.
І хліб вона пекла,
І пиво готувала;
Коли ж лягав я спать,
Казки розповідала.
* * *
Гав-гав, каже собачка,
Няв-няв, каже кішка,
Кря-кря, каже качка,
Пі-пі, каже мишка.
Бе-ме, каже ягничка,
Хрю-хрю, каже свинка,
Му-му, каже теличка,
Ма-ма, каже дитинка.
* * *
Кицько моя, кицько моя,
Кігтик сталевий,
Де ти сьогодні була? --
У королеви.
Кицько моя, кицько моя,
Що там робила? --
В залі під кріслом її
Мишку зловила.
* * *
Бе-е, бе-е, чорна овечко, чи не дасиш ти нам вовни? --
Так, сер, так, сер, цілих три торби повні:
Одну господарю, одну господині,
А ще одну -- нашій маленькій дитині.
* * *
Хікеті, пікеті, курочко чорна,
Яйця нести ти дуже проворна;
По дев'ять, по десять -- ти в цім неповторна;
Хікеті, пікеті, курочко чорна.
* * *
Мудрець став думать про став
Й на став задивлятись він став;
Й тоді навіть, як перестав,
Бо став уже той заростав, --
Усе, що у снах бачить став,
Був став, став, став...
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію