ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Низовий (1942 - 2011) /
Публіцистика
/
"Там, де я сміюся крізь сльози" (2006)
КОАЛЯНТИ-ДУЕЛЯНТИ
У сценарії – невідомий широкому загалу вузько-клановий план-задум; розвиток сюжету – у карколомній режисурі поки що утаємниченого для світу новітнього генія.
На загал – перепалки й перестрілки статистів. Загадково-інтригуючі репліки окремих сірих акторів. А справжню дуель, між іншим, «проганяють-обкачують» за кулісами.
Не лінуйся, думко, ворушись: хто в кого буде влучати і хто від чого буде відлучений?
Запросто: влучатиме найнахабніший; відлучатимуть від життєдайного корита (кормиги, кормила) найегоїстичного всепожиральника.
Обидва дуелянти – аристократи, не інакше. Простолюд – той просто прилюдно чубиться, обмінюється матовими нотами протесту. Хоч і видовищно, зате брутально. Як і все простолюдинське, пересічне та маленько-українське.
Загойданий міжвладдям і безладом помаранчевий Майдан, заколисані синьо-білими мареннями спецмайданчики професійних сепаратних регіонів не наважуються приперти до стінки сценариста і режисера, бо й не знають точно-достеменно: хто вони, геніальні й непередбачувані.
Преса, радіо і телебачення, різні сайти-шмайти верзуть щось малосусвітнє – нема ніякої поживно-їстівної інформації. Оприлюднюються чутки – напівфабрикати й штучні замінники всілякі.
А ну ж бо, думко недріманна, розкинь сіренькими мізками! Хрін із ними, з дуелянтами-аристократами, хай убивають одне одного – не жаль… Бодай запопадливих захребетників-секундантів вирахуй (уй-уй-юй!) – мож, полегшає майданчикам і спецмайданчикам, розвиднить очі потенційним втікачам-чамайданникам…
«Буква Я – погана буква, – кажуть філологи з майдану. – За неї стрілятися не варт. А от за букву Ю – почесно навіть». Слід лише розібратися, за яку «Ю» почесніше: за велико-маленьку, чи за маленько-велику.
Дуже мудро для нас, нефілологів!
«Буквиця Ю – не наша буквиця, – мудрують лукавенько ті, що на спецмайданчиках. – Ми ж, оригінальні лінгвісти-пофігісти, нутром це чуємо, сліпою кишкою бачимо істину! І більша, але менша, і менша, але більша – обидві псують наше руськоязичне солодкоголосся».
А секунданти-маркітанти (ті, що в одну секунду куплять-продадуть, з мертвого здеруть), не дуже-то й маскуючись, шмигають-шниряють сюди-туди, туди-сюди, події наближають до біди, себто до розв’язки, до акту-антракту. Усі на вигляд безсмертні, хоч і приморожені, усі припорошені славою-неславою, усі без винятку недоторканно-примандачені, хоч і, як його, самопризначені. Усі – гостро намантачені на всепоражаючо-вражаючу перемогу і щасливе виконання всекланових п’ятирічних планів! Їм «до фені», хто в кого влучить, хто від кого щось получить: самим треба вціліти, зберегти свої численночаді сім’ї…
А що ж діється в реґіонах, у «самостійних закордонах», про що патякають на ринках, у шинках та у вагонах?
А все про те ж саме, вічне: про хліб і видовища, про гроші хороші, про кекси й секси, про сексотів, патріотів, обормотів… Про що ж іще балакати маленьким, пересічним українцям і громадянам космополітичним?!
І лише поодинокі (на сході та півдні переважно) недобитки всіх численних у нашій історії ненаших дуельних поєдинків, нашорошивши вуха і вушка, надіються вловити на своїх маленьких батьківщинах рішучий голос судді-арбітра – великої Батьківщини в образі мініатюрної доброї фурії Юлії…
А з ефіру доноситься:
– На сходняк, братани, так його та не так!
– Дерибанять «общак», усе пожруть натощак!
А що ж робить-поробляє хоружисто-погетьманений мій земляк верхосульський, пранащадок гарний та хороший всевеликого козацтва низового запорозького – Віктор-переможець? Чи сидить у столичній хаті при своїм антикваріаті, чи на пасіці пасе українських бджілок-трудівниць? Воно ж відомо: буде мед – пісня буде! Пісня буде… А чи буде пісня, коли обидва великих антиподи-Віктори, потиснувши одне одному правиці-лівиці, сядуть за круглий столик та присмачаться по-кумівськи до Божого еліксиру-медку?!
Гримніть на заклопотаних секундантів, пане Президенте! Хай сядуть голими сідницями свого его-ентузіазму на гострі колючки симпатичних наших українських їжачків. Дайте їм полизати свіжого медку, бо вони теж – діти, хоча й нерозумні. І не пригощайте – заради всього святого недригайлівського, київського, луганського простолюду, заради спокою матері нашої єдиної України – трудовим всенародним медом отого найбільшого трутня, тезку вашого ненависного… Скасуйте рукостискання та відмініть дуель!
Бла-га-є-мо-о-о-о-о!
07.07.2006
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
КОАЛЯНТИ-ДУЕЛЯНТИ
У сценарії – невідомий широкому загалу вузько-клановий план-задум; розвиток сюжету – у карколомній режисурі поки що утаємниченого для світу новітнього генія.
На загал – перепалки й перестрілки статистів. Загадково-інтригуючі репліки окремих сірих акторів. А справжню дуель, між іншим, «проганяють-обкачують» за кулісами.
Не лінуйся, думко, ворушись: хто в кого буде влучати і хто від чого буде відлучений?
Запросто: влучатиме найнахабніший; відлучатимуть від життєдайного корита (кормиги, кормила) найегоїстичного всепожиральника.
Обидва дуелянти – аристократи, не інакше. Простолюд – той просто прилюдно чубиться, обмінюється матовими нотами протесту. Хоч і видовищно, зате брутально. Як і все простолюдинське, пересічне та маленько-українське.
Загойданий міжвладдям і безладом помаранчевий Майдан, заколисані синьо-білими мареннями спецмайданчики професійних сепаратних регіонів не наважуються приперти до стінки сценариста і режисера, бо й не знають точно-достеменно: хто вони, геніальні й непередбачувані.
Преса, радіо і телебачення, різні сайти-шмайти верзуть щось малосусвітнє – нема ніякої поживно-їстівної інформації. Оприлюднюються чутки – напівфабрикати й штучні замінники всілякі.
А ну ж бо, думко недріманна, розкинь сіренькими мізками! Хрін із ними, з дуелянтами-аристократами, хай убивають одне одного – не жаль… Бодай запопадливих захребетників-секундантів вирахуй (уй-уй-юй!) – мож, полегшає майданчикам і спецмайданчикам, розвиднить очі потенційним втікачам-чамайданникам…
«Буква Я – погана буква, – кажуть філологи з майдану. – За неї стрілятися не варт. А от за букву Ю – почесно навіть». Слід лише розібратися, за яку «Ю» почесніше: за велико-маленьку, чи за маленько-велику.
Дуже мудро для нас, нефілологів!
«Буквиця Ю – не наша буквиця, – мудрують лукавенько ті, що на спецмайданчиках. – Ми ж, оригінальні лінгвісти-пофігісти, нутром це чуємо, сліпою кишкою бачимо істину! І більша, але менша, і менша, але більша – обидві псують наше руськоязичне солодкоголосся».
А секунданти-маркітанти (ті, що в одну секунду куплять-продадуть, з мертвого здеруть), не дуже-то й маскуючись, шмигають-шниряють сюди-туди, туди-сюди, події наближають до біди, себто до розв’язки, до акту-антракту. Усі на вигляд безсмертні, хоч і приморожені, усі припорошені славою-неславою, усі без винятку недоторканно-примандачені, хоч і, як його, самопризначені. Усі – гостро намантачені на всепоражаючо-вражаючу перемогу і щасливе виконання всекланових п’ятирічних планів! Їм «до фені», хто в кого влучить, хто від кого щось получить: самим треба вціліти, зберегти свої численночаді сім’ї…
А що ж діється в реґіонах, у «самостійних закордонах», про що патякають на ринках, у шинках та у вагонах?
А все про те ж саме, вічне: про хліб і видовища, про гроші хороші, про кекси й секси, про сексотів, патріотів, обормотів… Про що ж іще балакати маленьким, пересічним українцям і громадянам космополітичним?!
І лише поодинокі (на сході та півдні переважно) недобитки всіх численних у нашій історії ненаших дуельних поєдинків, нашорошивши вуха і вушка, надіються вловити на своїх маленьких батьківщинах рішучий голос судді-арбітра – великої Батьківщини в образі мініатюрної доброї фурії Юлії…
А з ефіру доноситься:
– На сходняк, братани, так його та не так!
– Дерибанять «общак», усе пожруть натощак!
А що ж робить-поробляє хоружисто-погетьманений мій земляк верхосульський, пранащадок гарний та хороший всевеликого козацтва низового запорозького – Віктор-переможець? Чи сидить у столичній хаті при своїм антикваріаті, чи на пасіці пасе українських бджілок-трудівниць? Воно ж відомо: буде мед – пісня буде! Пісня буде… А чи буде пісня, коли обидва великих антиподи-Віктори, потиснувши одне одному правиці-лівиці, сядуть за круглий столик та присмачаться по-кумівськи до Божого еліксиру-медку?!
Гримніть на заклопотаних секундантів, пане Президенте! Хай сядуть голими сідницями свого его-ентузіазму на гострі колючки симпатичних наших українських їжачків. Дайте їм полизати свіжого медку, бо вони теж – діти, хоча й нерозумні. І не пригощайте – заради всього святого недригайлівського, київського, луганського простолюду, заради спокою матері нашої єдиної України – трудовим всенародним медом отого найбільшого трутня, тезку вашого ненависного… Скасуйте рукостискання та відмініть дуель!
Бла-га-є-мо-о-о-о-о!
07.07.2006
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію