Ну чому я не здивована вашим візитом, пані Світлано? Ви така передбачувана. Я розмовляю с паном Сергієм, а ви тут як тут. Отже, старанно моніторите ситуацію, перевіряючи, чи крутиться світ навколо вас, чи ні. Ні, пані Світлано, у даному разі світ крутився навколо пана Сергія. Така у мене звичка, до кого пишу – той і у центрі всесвіту у цей час. Хочете побути у ценрі моєї уваги? Добре. Мені не жалко ні часу, ні слів, навіть, якщо знаю, що то марно... Що там , кажете, зробив пан Гупало пані Бенедишин? Нищівну критику? Не бачила. Думаю, може, проґавила. Пішла до пана Гупала на сторінку, критику-аналітику глянути. Не знайшла. Залізла навіть у коментарі до пані Люби, за що уклінно прошу у неї пробачення. Думала, може то там пан Гупало відзначився. Немає…Ну добре. Може, пані Люба видалила, якщо вже полізла в білизну, то пошукаю ще й у пана Гупала. О… Коментар у видалених… до Люби… Прибрано зі сторінки пана Ляшкевича. Тому – тільки здогадуюсь, що, можливо, це було до пані Бенедикшин написано. Цілих 70 слів. Із них 47можна назвати критикою, при бажанні звісно. Бо я це інакше називаю. Тому не цитую, тим паче, що не знаю, чи це до пані Бенедикшин звертання, чи до якоїсь іншої Люби.. Але я не повірю, що пані Люба пішла із сайту із-за 47 неприємних слів пана Гупала.
А я вам скажу, як бачу ситуацію я. Звісно, я не світило поезії, але право мати власну думку мають навіть подібні мені сірі миші. Це з-за вас пішла з ПМ пані Люба. Так би мовити, лягла на амбразуру, прикриваючи вас. Знаєте, я б своїй подрузі такого не дозволила. Та навіть не подрузі. Якби не ви, то і тих образливих слів від пана Гупала пані Люба не отримала б. Я чомусь впевнена, що він їх кинув зопалу, насправді так не вважаючи. Скільки ви на сайті? І весь час вас чомусь «ображають». Колись ви сперечались з Чорнявою Жінкою. І теж затягнули у вир інших людей. Тоді теж суперечка почала виходити за межі дозволеного. І я тоді теж втрутилась, не стаючи ні на чий бік. Хоч і вважала, що Чорнява Жінка таки у дечому була права, але тоді претензії у мене були до неї, бо не варто у раж входити. І адміністрація сайту тоді втрутилась. Але ситуація повторюється. Ваша критика-аналітика мені у доказ. Зараз адміністрація уже навчена досвідом. І тому пані Люба стала жертвою. А чого вам її жаліти, вона ж сама обрала свій шлях, так? Ви ж зірка, можна й використати подругу як знаряддя для розкручування світу навколо себе... Так само, як ви використовуєте тих, хто казав щось добре про вашу творчість.
« Я пішла… Я пішла.. Я пішла…» А не встигла я згадати вас, вмовляючи пана Гупала зупинитись – і та, що пішла, тут як тут. І навіть в курсі, що поки ви «пішла», я у коментарі довгий роздум написала. Просто коментар. Його ж у жодній рубриці немає, а ви в курсі. Ще й надали йому ваги, поставивши у один ряд з власною аналітикою, мовляв, як вас не буде, то хтось та прочитає. Вам самій не смішно з того, як ви возвеличили якийсь коментар?
Ви от пишете: «Хочеться жити у світі, де всі шляхетні, талановиті, людяні.» Знаєте, пані Світлано, світ навколо нас – це, у значній мірі відображення нас самих. Якщо людині бракує чесності – всі навколо здаються їй брехунами. Переповнений ненавистю впевнений, що всі навколо проти нього. Завидющому здається, ніби всі навколо вмирають від заздрощів. Довірливому здається, що всі навколо кажуть правду. Добрий не здатен помічати лихих поглядів. Наші власні якості – це наче сенсори, котрими ми вивчаємо і вимірюємо навколишній світ. Хочете жити у світі «де всі шляхетні, талановиті, людяні»? Тоді вимірюйте людей саме цими якостями.
А щодо пацифізму – то віддаю гілку першості пані Бенедикшин. «Моя хата скраю…», або Як пацифіст - пацифісту...» - знімаю перед пані Любою капелюха, одне це вартує того, щоб поставити пана Гупало у куток за його нестриманість. Теж роздуми, видно, що людина кожне слово серцем вимірювала. Серцем, у котрому так багато любові до ближнього, що вона бачить любов навіть там, де її не існує. Такі люди часто стають жертвами, на жаль.