ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2024.04.19 22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.

Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,

Іван Потьомкін
2024.04.19 18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"

Микола Дудар
2024.04.19 12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад

Світлана Пирогова
2024.04.19 08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.

І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.

Леся Горова
2024.04.19 08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.

То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.

Микола Соболь
2024.04.19 07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.

Віктор Кучерук
2024.04.19 06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча

Володимир Каразуб
2024.04.18 19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля

Вікторія Лимар
2024.04.18 15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.

Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.

Козак Дума
2024.04.18 10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –

Микола Дудар
2024.04.18 09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…

Світлана Пирогова
2024.04.18 08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць (1974) / Проза / Кипарисові дні

 *cheps

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-02-10 05:14:59
Переглядів сторінки твору 8198
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.739
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2022.02.28 23:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2020-02-10 09:37:47 ]
Щонайменше мікс.
Поки що згадую дещо та ознайомлююсь в цілому.

Дякую,
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2020-02-10 09:58:53 ]


це якби фінальний епізод, так що



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2020-02-10 10:12:54 ]
справді досить змістовний текст. а читач наразі не має особливо значної можливості пройтися, тбм, хвилями пам'яті. Послухати, зібрати докупи.
Перше враження було таке, що читач помилився бібліотекою. Бо не ті книжки. Але у нього той вік. Тобто, все стане на свої місця і воно вже стає.
Бібліотека таки та. І не музей, в якому є книга відгуків відвідувачів - таких от формальних, штибу "був бачив".
Читач
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2020-02-10 11:33:33 ]
Бібліотека дуже така Le Charme discret, але буває часом & горор

не в цей раз, хоча кому який горор горор, тут безперечно


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2020-02-12 21:46:16 ]
Цікаво, скільки часу автор витратив на створення цього тексту? Бо одна читачка, себто я, на упізнання невідомих мені персонажів (хвала і дяка за сіє ґуґлу) потратила десь із годину (бо їх же ого-го скільки). І хоча після такого культпросвітнього марафону силоньки на отримання власне насолоди від тексту практично не лишилося, я все ж старалась, і в особливо вдалих (нмсд) місцях навіть усміхалася ))
І ось ще: якщо автор в останній фразі хотів обіграти деяку співзвучність слів mulier і Мюллер (чи мені здалося?), то, може, варто було те прислів’я дати повністю? Не всі ж латину вчили - ну або не всі такі дотошні, як я… хоча на фоні решти матеріалу – яка вже різниця… ех, житіє моє ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2020-02-13 07:36:08 ]
ну, текст можна колись й перечитати, хіба ні
наваяв протягом трьох вечорів поспіль, у вільніші години, приблизно рівними порціями
скільки я це, навіть не все, а там, ескіз ~ попередньо обдумував, ну, це велике питання
тут важко бути навіть суб’єктивним

знічев’я & на рівному місці нічотакого не твориться, а
всякий більш-менш досвідчений автір базується на своїх знаннях, досвідові,
на ґрунті системних & не особливо системних соціокультурних уявлень
етика, естетика тощо

звісно, можна забабахати лекцію, яким приблизно чином появилися на вірт.світ
всякі ідеї загалом & зокрема, й чому саме такої реалізації набули. . . . (якщо таки потрібно)
тобто, направді можу й забабахати


щодо (lorem ipsum) ~ осьтут насправді такий нічогенький навіть символізм
який, сказав би, свідчить про первинність візуального сприйняття
на противагу будь-якому іншому, й певним чином підсумовує сам оцей ’фінал’

обігрується, прикладом, теза, що ’все є текст’ (танцює від ’напочатку було слово’)
або як можна сміливо висловлюватися на теперішний час, ’все є гіпертекст
& без ґуґля ну геть ніяк
& до речі, типажі могли б бути набагато езотеричнішими запросто — —


я не бачу сенсу в примітках чи зносках щодо всякого штибу значимих слів, як оце часом
творчі (чи там, аля) ~ особистості старанно виносять під свої тексти
авжеж, це якби виставляти самого себе в невигідному світлі, чи то навіть у комічному

так ніби інші читають це все не в інтернеті, де можна просто два раз клацнути на
будь-якому слові, щоби дізнатися що завгодно, або почати дізнаватися


(lorem ipsum) ~ це є елементарний прикладний момент гіпертексту
без контексту він не означає нічого, бо це навіть не словосполучення латиною,
але просто півтора слова, навіть не два слова

omne animalium triste est ~ такий самий, хоч дещо змістовніший елемент, але так само
намірено фрагментований, можна сказати й пазлований наміром, або ж, символічний, еге




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2020-02-13 21:16:33 ]
Можна й лекцію, чом би й ні, почитаю з радістю, просвіщатися - так просвіщатися. Головне - аби я там хоч щось втямила )
Якраз із історією (do)lorem ipsum я вже ознайомилася, правда, легше від цього не стало )
З одного боку - сама історія дивна і туманна, бо неясно, для чого було так нівечити початковий текст. Ну і смисл усієї фрази (якщо, звичайно, переклад правильний) додає моторошності - це ж треба на чисте, порожнє поки що місце ліпити текст про біль, наче заклинання нехороше якесь: "Ніхто не любить свій біль, ніхто не шукає його й ніхто не хоче його мати. Просто тому, що це біль". Якщо Всесвіт частку "не" ігнорує, то виходить, що самі програмуємо той біль - ніби його в житті ще мало...
З іншого боку - в твоєму тексті (навіть після пояснень) остання фраза мені незрозуміла: слово "оніроліричний" незнайоме абсолютно, а слово "канон" теж ясності не додає, бо воно кілька значень має, у т. ч. це і музичний термін - а від тебе, музиканта, всього чекати можна ))
А от за Богарта ("погляд скаліченої дворняги") таки обідно - люблю цього актора ) Хоча сміялася щиро, бо дуже влучно підмічено ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2020-02-14 20:04:25 ]
трохи поґуґлив щодо... ну ок, наприклад, отут:
http://enc.com.ua/medichni-termini/olig-orto/94537-onir-oneir-onirooneiro-.html
щоправда там вважають належним писати ’ониро-’
але мені здається якщо вже це грецький дискурс,
то можна влізти в щось типу такого як оце вже було із
’кир’є елейсон’

а ще можна писати ’онейро’, чого би ні

’в каноні’ це скоріше гумор, але це якби на совість автора
автор міг би сказанути & ’в парадигмі’, подумаєш)

узагалі-то оніроліричне, як багато що, звичайно ж,
було вже & не так далеко, прикладом отут:
http://maysterni.com/publication.php?id=136918


стосовно Боґарта, то він якби законний типаж
та й всі інші діючі особи якби типажі
це такий прикладний поетичний метод компресії, угу

замість тощо, щоби писати ’назустріч мені
йшла жіночка, хвороблива охлялість рис обличчя якої
нагадувало класичні художні зображення смерті’
пишуть ’я тут стрів смерть, за рогом, тікішо’

або, сусіда справа подібний на Жана Маре,
а сусіда зліва на Луї де Фюнеса, робиш таку примітку,
а дальше можеш вживати як еліси. дуже навіть зручно

чому саме такі типажі -
бо звісно, можна було би набрати відомих фейсів звідусіль
або й вітчизняних, чи там російських -
тут вже мабуть кожному своє, як не тривіально

& використовувані мною типажі не є надто езотеричними -
але це вже було зазначено вище