ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
10:06
Війни жорстокість зашкалила давно:
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
2024.03.29
07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
2024.03.29
05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
2024.03.28
22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
2024.03.28
22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.03.28
2024.03.26
2024.03.26
2024.03.20
2024.03.18
2024.03.15
2024.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Євген Федчук (1960) /
Вірші
Князь Гліб
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Князь Гліб
З’явився волхв у Новгороді-граді
І збунтував весь новгородський люд,
Кричав: «Звільню всіх від попівських пут
І поверну назад прадавню правду!
Бо я єсть бог і знаю геть усе!
Я проти сили вийти не боюся!
Перед всіма по Волхову пройдуся,
Мене вода легенько понесе!»
Ледь не весь град
за тим волхвом подався,
Зібрались вже єпископа побить,
Стару дідівську віру відродить,
Якій прадавньо край цей поклонявся.
В страху єпископ ризи натягнув,
Узяв хреста, перед народом вийшов,
Підніс хреста в руках своїх повище
І глас його над площею загув:
- Хто вірить в Бога – станьте коло мене,
А хто волхву – усі до нього йдіть.
Та знайте: Бог вам того не простить,
Вже віє з пекла смородом паленим!
Та люд до слів його не дослухав
І все купчився до волхва поближче.
Лиш князь й дружина і нікого більше
Єпископ коло себе назбирав.
Гудить юрба, як рій скажених ос,
Уже сокири руки ухопили,
А волхв гукає у юрбу щосили,
Що час настав,знамення відбулось.
Князь Гліб єдиний спокій зберігав,
Бо знав – дружина тут ніщо не вдіє,
Юрба умить їй поламає шиї
І лиш чека, хто б перший розпочав.
Тож кинув меч, взяв під полу сокиру
І твердим кроком рушив до юрби.
Вона притихла в наміру аби
Дізнатись, що то хоче князь допіру!?
Князь підійшов до волхва упритул.
Той все іще розмахував руками
І пропікав, здавалося, очами
Здіймаючи юрби нестримний гул.
Та князь спокійно глянув на волхва
І, навіть, злегка йому посміхнувся,
Мовляв – дивись, тебе я не боюся.
Навмисне мовив голосно слова:
- Я чув, ти, волхве, знаєш геть усе.
Що було вчора і що завтра буде?!
- Так, я все знаю. Тому свідки люди!
І сам рукою у юрбу трясе.
- Ну, що ж,скажи, як все тобі відоме,
А що тобі сьогодні має буть?
Які тебе діла сьогодні ждуть?-
А від сокири руку аж судомить.
Та волхв не чує власної біди:
- Я чудеса творити нині буду.
За мною підуть ці прозрілі люди,
Я від Христа звільню всі городѝ.
Тут Гліб сокиру з-під поли дістав
І на очах завмерлого народу,
Що не чекав такого повороту,
Ударом навпіл враз волхва розтяв.
І волхв упав. І люди вмить прозріли,
Що волхв не той, за кого видававсь.
Свій дар провидця показать старавсь,
А смерть свою побачить був не в силах.
І люд, клянучи волхва, розійшовсь,
І бунт улігся якось сам собою.
Князь-відчайдух юрмисько заспокоїв
Тож крові зовсім мало пролилось..
Не завжди силу проти сили став,
На те і розум, щоб шукати вихід
І відвернуть невідворотне лихо.
Ось чому князя Гліба я згадав.
І збунтував весь новгородський люд,
Кричав: «Звільню всіх від попівських пут
І поверну назад прадавню правду!
Бо я єсть бог і знаю геть усе!
Я проти сили вийти не боюся!
Перед всіма по Волхову пройдуся,
Мене вода легенько понесе!»
Ледь не весь град
за тим волхвом подався,
Зібрались вже єпископа побить,
Стару дідівську віру відродить,
Якій прадавньо край цей поклонявся.
В страху єпископ ризи натягнув,
Узяв хреста, перед народом вийшов,
Підніс хреста в руках своїх повище
І глас його над площею загув:
- Хто вірить в Бога – станьте коло мене,
А хто волхву – усі до нього йдіть.
Та знайте: Бог вам того не простить,
Вже віє з пекла смородом паленим!
Та люд до слів його не дослухав
І все купчився до волхва поближче.
Лиш князь й дружина і нікого більше
Єпископ коло себе назбирав.
Гудить юрба, як рій скажених ос,
Уже сокири руки ухопили,
А волхв гукає у юрбу щосили,
Що час настав,знамення відбулось.
Князь Гліб єдиний спокій зберігав,
Бо знав – дружина тут ніщо не вдіє,
Юрба умить їй поламає шиї
І лиш чека, хто б перший розпочав.
Тож кинув меч, взяв під полу сокиру
І твердим кроком рушив до юрби.
Вона притихла в наміру аби
Дізнатись, що то хоче князь допіру!?
Князь підійшов до волхва упритул.
Той все іще розмахував руками
І пропікав, здавалося, очами
Здіймаючи юрби нестримний гул.
Та князь спокійно глянув на волхва
І, навіть, злегка йому посміхнувся,
Мовляв – дивись, тебе я не боюся.
Навмисне мовив голосно слова:
- Я чув, ти, волхве, знаєш геть усе.
Що було вчора і що завтра буде?!
- Так, я все знаю. Тому свідки люди!
І сам рукою у юрбу трясе.
- Ну, що ж,скажи, як все тобі відоме,
А що тобі сьогодні має буть?
Які тебе діла сьогодні ждуть?-
А від сокири руку аж судомить.
Та волхв не чує власної біди:
- Я чудеса творити нині буду.
За мною підуть ці прозрілі люди,
Я від Христа звільню всі городѝ.
Тут Гліб сокиру з-під поли дістав
І на очах завмерлого народу,
Що не чекав такого повороту,
Ударом навпіл враз волхва розтяв.
І волхв упав. І люди вмить прозріли,
Що волхв не той, за кого видававсь.
Свій дар провидця показать старавсь,
А смерть свою побачить був не в силах.
І люд, клянучи волхва, розійшовсь,
І бунт улігся якось сам собою.
Князь-відчайдух юрмисько заспокоїв
Тож крові зовсім мало пролилось..
Не завжди силу проти сили став,
На те і розум, щоб шукати вихід
І відвернуть невідворотне лихо.
Ось чому князя Гліба я згадав.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію