ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Панін
2020.05.26 23:01
Миниатюры


"Наколка"

У бродяги,
у Серого Волка,
Криминальная где-то

Олександр Сушко
2020.05.26 21:23
На 74-му році життя помер український письменник і перекладач, член Українського ПЕН та Національної спілки письменників України Мойсей Фішбейн. Джерело: Facebook-сторінка голови спілки письменників України Михайла Сидоржевського Пряма мова Сидоржев

Євген Федчук
2020.05.26 20:05
Проводжає парубок дівчину додому.
Йдуть повільно стежкою. Літо, а, проте,
Їй, напевно, холодно в платтячку легкому,
Тож до нього тулиться, а він аж цвіте.
Соловей старається пісні їм співати.
Зорі з неба дивляться, блимають здаля.
І вже геть забулос

Ігор Деркач
2020.05.26 18:13
           І
Всі, кому я винен – у Союзі.
Не вертаю на свої круги,
та і досі віддаю борги...
У минуле еміґрують друзі,
що не хочу, маю по заслузі,
що бажаю, додає снаги.

Марія Дем'янюк
2020.05.26 16:35
Сонце ходить в піднебессі
В жовтих черевичках,
Опустило рудий промінь
Марічці на щічки.
Усміхалася привітно,
В небеса гляділа,
Доки хмара не сховала
Сонечка вудила.

Дума Козак
2020.05.26 16:13
В ресторані Ян до танку дівку запросив
і мов кицю ту коханку на руках носив.
Пишногруду, струнконогу, у очах огонь,
не пускав і до порогу зі своїх долонь!

Почало згасати світло, грає марш оркестр –
оплатив козак рахунок і її реєстр.
Тачку визвав і

Маріанна Алетея
2020.05.26 14:57
Троянди пелюстки і сойки спів
І мрії знову ляжуть на пороги
Веселки арки, джерела розлив
Усі скарби покинуто під ноги

Солодкий сон і відгомін зірок
Не здатне серце бачити заграву
Цвітіння пишнота і тихий крок

Тетяна Левицька
2020.05.26 12:23
Коли Тамара прокинулася, то почула, що на вулиці стугонить осінній дощ. Великі, шумні краплини торохкотіли, ляскали по підвіконню лоджії, тарабанили дробом. Не хотілося розплющувати очі. Вона любила дощ. Лежала б і слухала б мелодію дощу безкінечно, вишу

Олександр Сушко
2020.05.26 11:46
Невірці, православні чи погани -
Яка різниця? Всі - моя сім'я.
І первісток не мій, і не останній,
Але для всіх добрезний вітчим я.

Паплюжити своїх богів негоже,
Тому вони й потрапили в біду.
Ви ж - чужаки, Дажбоже і Свароже,

Олена Лоза
2020.05.26 11:06
Макового шовку хитавиця,

Полум'ям на тлі бетонних стін

Спалахне її легка спідниця,

Що прикрила гостроту колін,

Сергій Губерначук
2020.05.26 09:17
Люди псуються. Годинники – теж.
Стрілка мінливо погрожує.
Гинуть легенди, стрибаючи з веж
в прірвища новопороджені.

Тільки Тебе я несу крізь думки,
вірю у Тебе єдиного,
Дух відмикає старезні замки

Олександр Сушко
2020.05.26 06:56
Знову прийшла поліція, цього разу з двірником. Питали жінку де чоловік, аби вручити повістку в воєнкомат. Сказала, що поїхав на заробітки десь під три чорти, а як повернеться – неодмінно до них навідається. От розумниця! А я що? Після праці їду не до ха

Микола Соболь
2020.05.26 06:13
Ось мій Батько, подивись росіє,
Ти мені у вічі подивись!
Бо якщо козак зерна не сіє,
То його душа злетіла ввись.
Я не плачу. Козаки не плачуть…
Та настане божий день коли
Самопала я заб’ю на вдачу
Бо ми є Вкраїнські соколи…

Іван Потьомкін
2020.05.25 22:05
– Никогда не думал, – догнал меня во время вечерней прогулки один из знакомых, – чтобы стихи так быстро становились действительностью во сне... Не прекращая ходьбы, мы начали подниматься по крутой лестнице, преодолев последнюю ступеньку, отдышались немно

Ігор Деркач
2020.05.25 21:19
Оспівую і волю, і свободу,
і не рахую лайки за сонет,
але мені за це немає оди,
що у сучліті є такий поет.

Нечесана поезія у моді,
тому богема має пієтет.
Що не папуга – то із уст народу

Євген Федчук
2020.05.25 19:05
В одному українському селі
Жила козачка на ім’я Горпина.
Багато літ, як чоловік загинув,
Синочки залишилися малі.
Росли вони, як із води, немов.
Із кожним роком все гарніш ставали
І мужності та сили набирали.
Адже у них текла козацька кров.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Бойко
2020.03.22

Анна Дудник
2020.03.15

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тамдедобре Тамдедобре
2020.01.31

Сергій СергоЗар
2020.01.30

Влад Дяден
2020.01.20

Рома РічардГрейсон
2020.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Щастя
Унадилася до мене сусідка: то їй замка встрочи у ризи, то заштукуй дірку в опоні. Чом би не застрочити? Я ж колись швейне училище закінчив. І хоч давно не працюю за фахом, але вміння нікуди не ділося. Та й самому латати дірки нині набагато дешевше, оскільки в ательє з тебе шкуру здеруть за таку роботу. А сусідка - лагідна щебетуха, вродлива, ямочки імпозантні на щічках. А як усміхнеться, то аж памороки забиває. Такій божественній красі догоджати — богоугодне діло.

Уранці Сильфіда біжить з чавунчиком борщу, годує як на убій, а потім чимчикує на працю. Увечері цургенить то шніцелі, то котлети, то відбивні. Коли встигає куховарити - не розумію. Хіба що вночі.

- Миколо! Негоже ходити з такою недоглянутою шевелюрою! Давай тебе підстрижу!

Не встиг вимовити й слова, а вона мені під шию вже запхала стару простинку і клацає над вухом ножицями.

- Полубокс зроблю, як у Петрика.

- А, може, зоставимо все як є? - пробую опиратися.

- Ти заріс як вовкулака, а я люблю охайних чоловіків. Заодно і в носі пущу підстрижу, а то волосини звідтіля стирчать завдовжки з лікоть. Хіба так годиться?

Волосся потроху сипалося на підстелений під стільця поліетилен, а я думав, що ж робити: одружитися на Сильфіді чи продовжувати і далі корчити з себе скопця.

Думав, думав і врешті наважився:

- Сильфідо! Давай разом жити, досить бігати одне до одного, наче підлітки. Несерйозно таким дорослим і розсудливим людям так довго залицятися. Он, учора пательню зі шкварками несла до мене, то через поріг перечепилася, і все добро поїв мій цюцько. А килимок довелося прати. Та й мені бігати з молотками та косами на твоє подвір’я трохи обтяжливо. Я ж немолодий, скоро вже 50.

Довго умовляв цю чудову жінку вийти за мене заміж, хвилин п“ять. Чи шість….вже не пам“ятаю, бо давно це було, позавчора.

І стали ми жити удвох, як у Бога за пазухою. Скажу чесно, братове: жінка - це велика сила. Є з ким погомоніти, порадитися, полаятися якщо буде охота. А вчора сталася серйозна розмова, ледь не до сварки дійшло. Я ж затятий курець. Ладнав паркан, гепав молотком, робив перекури. А після трудової днини поліз відпочивати в подружнє ложе. А жінка виймає з пазухи цицю, бух її мені в долоні та питає:

- Подобається?

Я аж примружився від задоволення.

- Так ось, будеш палити цигарки — ніколи її більше не помацаєш. І вхід в райську пущу теж закрию на віки вічні. Зрозумів?

О-о-о-о, братове, як я зажурився! Такої дилеми переді мною жодного разу за все життя не стояло. Або парадиз - або люлька! З тяжким серцем, але вибрав рай. Від нього одна користь і задоволення. Та й пахнуть циці набагато приємніше, аніж тютюн-самосад. Згодні зі мною?

Думаєте, що наше шлюбування пройшло у селі тихо-мирно? Нічого подібного!

Сьогодні уранці обступили мене у крамниці удовиці поважного віку і давай чехвостити і в хвіст, і в гриву!

- Та нащо тобі та Сильфіда здалася? - бідкається Одарка. - Я краще за неї котлети роблю, у мене вони не з купленого м’яса, а зі свого - свинок увесь вік тримаю.

- А в мене машина є, і мотоцикл,- додає Варвара. Думала продати як чоловіка не стало та, бачу, правильно зробила, що лишила. Гарному господареві залізний кінь завжди знадобиться. То, може, до мене прийдеш жити? Га?

- Як надокучить Сильфіда — приходь до мене. Будеш як сир у маслі кататися, - каже Горпина і кладе свою пухкеньку руку мені на талію.

- Не відбивай у мене чоловіка! - крикнула Варвара і вхопила мене за ременя на джинсах.

- Не слухай її! - одгавкнулася Горпина та міцно вхопила мене за чуба.

Далі почалося справжнє бойовисько. Спочатку жінки розполовинили мені сорочку, потім розірвали мотню на джинсах, вирвали шмат волосся з голови. А потім кинулися скубти одне одного. Не чекаючи кінця цієї любовної драми, вхопив у зуби сумку з продуктами і, тримаючи порвані джинси обома руками, чкурнув додому.

Що з жінками робить ранок після Івана Купайла! Цілий вік мовчали про свою любов до мене, тільки здоровкалися як бачили в церкві чи у полі, а тут на тобі — страсть накрила з головою прямо в сільській крамниці!

Примчав додому, сів на лавку одхекуватися. А тут дружина зайшла з рогачем до хати.

- Чоловіче, що це з твоїми штаньми сталося? Ще трохи й кабака вивалиться на світ Божий! А ну розказуй.

Довелося власній благовірній викласти правду, бо все одного довідається. У місцевих жінок язики працюють як молотарки: не встигнеш і чхнути, а вже знатиме вся громада. Ще й доточать від себе усіляких небилиць.

- Ах ви ж холєрні вібріони! Ах ви ж відьми-розлучниці! Я вам покажу, як законного мужа від живої дружини одбивати! Зачекайте, попотанцюєте циганської халяндри, конкурентки задрипані!- люто вигукнула жінка і з рогачем наперевіс рвонула до крамниці.

За хвилину селом розлігся дикий жіночий вереск. Сильфіда у мене лагідна, сумирна та добра. Може віддати з себе і споднє нужденному. Але власного чоловіка — ніколи! Це вам не сучасні дівулі, які і з чоловіками живуть, і коханців окучують, ще й нових залицяльників перманентно заводять, аби жилося не так нудно. Сильфіда - вірна жона! Віддана! Таких на руках носять.

Явилася за годину, вся в укусах, подертій сорочці, з підбитим оком, але з гордо піднятою головою. Поставила в кутку уламок рогача і спрагло припала до відра з криничною водою.

Надворі глупа червнева ніч, Сильфіда спить, пригорнувшись до мене розпашілим тілом. А я лежу з відкритими очима та думаю: чи правильно вчинила жінка, що так люто відлупцювала сусідок? Мабуть, так. Оскільки чоловік - це святиня, яку не дозволено мацати руками нікому, окрім власної дружини.

Правду казала моя неня: “Сину! За своє щастя потрібно боротися. І нікому не дозволяти на нього зазіхати. Якщо зустрінеш жінку, яка за тебе буде стояти горою — це справжнє щастя”.

І зрозумів, що нарешті знайшов своє щастя, а воно знайшло мене.

05.04.2020р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2020-04-05 08:14:14
Переглядів сторінки твору 102
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.974 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.976 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.800
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.05.26 11:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Залюбовська (Л.П./М.К.) [ 2020-04-05 09:57:46 ]
Оптимістично-життєво! Заінтригована екзотичним іменням героїні. Хочеться знати її соціальне походження.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2020-04-05 11:25:26 ]
Соціальне походження? Ех, якби ж то знав! Але фіолетовий хвостик ззаду, маленький, сантиметрів на 15 є. Я його описав у моїй книзі "Берегиня", яка побачила світ у березні місяці.