ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2020.05.30 08:52
Я пишу, а вона не читає…
Я читаю – не чує вона…
Уляглася безмовно безкрая
Між серцями двома далина.
Хоч кохана ні слова не чує
І поезій не бачить країв, –
Я страждаю, й надіюся всує,
Бо люблю несказанно її…

Микола Соболь
2020.05.30 08:21
Вітер колише ще сонні лілеї,
Трави спивають ранкову росу,
Мрія прокинулась, лину до неї.
Хочу побачити неба ясу.
Сонечко сходить, радіє планета,
Води Дніпрові шепочуть: «Привіт…» –
А на воротах розкинув тенета
Хоче зловити павук цілий світ.

Сергій Губерначук
2020.05.30 07:16
Ховала ніч закохані дощі
удалині, ген-ген поза лісами.
Ми втрьох зустрілися й мовчали без причин,
порозумілися – й співали все те ж саме .

Ця вірна пара і єдин поет
спинили час розмовою про Всесвіт –
бо в кожного душа відчула злет

Євген Федчук
2020.05.29 19:36
У Римі паніка – розгнівані боги
Струснули землю й величезна яма
У римлян утворилась під ногами,
Яку й перестрибнуть не до снаги.
Сенат зібрався:що робити мають?
Рішили, щоб уникнути біди,
Хай кожен житель кидає туди
Землі по жмені. Та й позасипають

Олександр Панін
2020.05.29 16:35
Є Дивний Келих -
Панацеї Кубок,
Якого прагнуть
Пересохлі губи…
Невидимий жаданий
Келих цей -
Небес Дарунок,
Чи Пекельна Згуба?

Ін О
2020.05.29 12:58
Ця тисяча літ і тумани й хуртечі!
Триває зима, як війна, до оскоми.
Мій воїне,
серце болить від зневіри та втоми,
Від льодяних з півночі віхол та течій!
Ця тисяча літ, мов покута приречень...
Ми вбиті й воскреслі в покорі достроку.
Молитвами серця

Віктор Кучерук
2020.05.29 09:28
Блиснуло і гримнуло зненацька,
Різко і протяжливо притьмом, -
І дощу таночок чудернацький
Зашумів відрадно за вікном.
Плюскотів і нісся на всі боки,
Вправність демонструючи і спіх, -
Навіть хтось уважний та стоокий
Виконавців не злічив би всіх.

Сергій Губерначук
2020.05.29 08:43
У деяких містах лежать мої листи.
У декількох листах тісняться вірші.
Є в двох чи трьох рядках, звертаючись на ти,
моє колишнє… почуття поспішне.

Як промінь попереджує зорю –
так сонце понароджує проміння.
Що першим є, коли в тобі горю, –

Микола Соболь
2020.05.29 06:21
На болоті жаба ква та ква
Витирає сопляки зелені:
«Порятуй нас, матінко Москва,
Від бандер спаси, великий Ленін!
Мову відбери нам, хай язик
Чоботи сатрапові оближе,
Бо для мене Україна – пшик,
Мокшинська братва до серця ближче…»

Ігор Деркач
2020.05.28 21:33
Світає... і світиться світ
у сяєві іншого світу.
Коли не минає політ,
життю не пиши заповіту.

Не знає ніхто і ніде,
кудою надія літає.
За обрії сонце зайде,

Євген Федчук
2020.05.28 19:19
У широкім степу понад шляхом
Одинока береза стоїть.
Чорна смуга, що схожа на рану,
Білий стовбур берези ятрить.
Пам’ятає береза багато,
Бо вже років і років пройшло,
Як колись на узбіччі дороги
Гомонілося людне село.

Олександр Панін
2020.05.28 16:02
Привиддя тяжкі
Мені душу гнітили…

Л. Українка

***

Вітались

Галина Сливка
2020.05.28 15:15
І як воно? Здійнятися в політ,
Коли усе змаліле, мов полова,
Летить за вітром і хурделить світ...
А ти - навпроти... Ти - на крилах слова...
Тобі - піском солоним в очі, в рот.
Тобі іржавий свист вражає вуха
Так, що не годна вже знайти чеснот
В ска

Шон Маклех
2020.05.28 12:28
Сурма босоногого ангела
Зроблена з синього повітря:
Густого – наче сльози старої берези
Пораненої диким лісовим привидом,
Що блукає одвіку стежками,
Якими ніхто не ходить –
Ніхто, навіть олені з очима-тінями,
Навіть тупоноги голкоспинні.

Тетяна Левицька
2020.05.28 12:10
Листопад зривав іржаве листя з дерев, шматував і кидав на мокру бруківку під ноги перехожим. Обважніле небо торкалося верхівок пірамідальних тополь, ніби хотіло на них спочити. Різко похолодало, погода була глибоко осінньою, та я маиже кожного дня забирал

Дума Козак
2020.05.28 11:12
У ревній повені думок
втопає смуток мій.
Над нею стелиться димок
із нездійсненних мрій
і тане в озері зі снів,
без берега і дна,
поміж затоплених човнів
і присмаку вина…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тарас Бездомний
2020.01.18

Станіслав Настенко
2019.11.12

Юлія Савіцька
2019.04.01

Величко Анастасія
2019.01.16

Сергій Булат
2017.09.17

Ірина Вовк
2017.06.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Станіслав Настенко (1970) / Публіцистика

 Майкл Ігнатьєфф і його книга Кров і Належність, що так збудила українців в Канаді

No, the Internet Has Not Killed the Printed Book. Most People Still Prefer Them.

Daniel Victor, New York Times, 2 вересня, 2016 р

Ось в чому надрукована книга буде ще довго перемагати Інтернет. Якби Michael Ignatieff написав це в #Інтернет, десь в 2013-му, нехай, текст би досі випав з усіх перших сторінок пошукових машин; книга могла б просто бути видаленою з сервера, неправильно проіндексованою. А тут, книга написана ще молодим випускником Кембріджу "Подоріж у сучасний націоналізм", надрукована в 1993-му році, досі на полицях бібліотек та простих канадців і американців, хто цікавиться темою. Або тих, кого зацікавив вже посивівший автор, який трохи не став премєр міністром Канади. (Він був лідером Ліберальної партії, офіційної опозиції в канадському парламенті 2008-2011). Майкл Ігнатьєфф наробив "багато шороху" в 2011, збудив українську громаду - якраз саме цією книгою, розділом присвяченим українському націоналізму. Яскраво програвши на всеканадських виборах він повернувся в науку, а пізніше, опосередковано, і в політику. Лише тепер в глобальну політику - зараз він очолює Вільний Університет в Будапешті. Вільний Університет чи не центр інтелектуального спротиву режиму Віктора Орбана. А ще вони (цей університет) то "#соросята". Отак його доля, як і доля його родини, без кінця переплітається з українським дискурсом, з Україною і глобальними процесами у цьому світі.

Такі як він заслуговують, на мою думку, на тексти українською мовою, про його і його книги. Особливо зараз, коли він безпосередньо не впливає на інтереси українства, і дуже впливає посередньо на глобальні процеси, як один з лідерів "соросятників", угорського інтелектуального спротиву.

****

Цього ранку я відкрив його книжку Blood and Belonging (Кров і Належність) на сторінці про націоналізм в Ольстері, Північна Ірландія. Розумний і елегантний текст на сторінці 286 про... белфастський, так званий, ламбегський барабан. Або сказати "литаври" українською.

Малоосвічений ольстерський активіст-протестант Дік вдосконавлює цей барабан цілий рік, щоб раз на рік, Дванадцятого Липня, вийти з ним на парад протестантів-оранжистів. Він ходив на ці паради скільки себе памятає, ще коли його водив батько за руку.

Автор мазками, кліпово, через портрети, малює те, що сам намагається в своїх книгах осмислити - що ж наприкінці 20-го сторічча так зарухало європейськими націоналістами?

"Дік витрачає свій рік роблячи і ремонтуючи барабани, приймаючи участь в змаганнях Ордену Оранжистів довкола країни. Дік запрошує мене на один такий поблизу Скарва. Конкурсанти і глядачи стоять в коло на авто парковці, що належить ордену; барабанщики з барабанами проходять парадно, як бики на конкурсі повз суддів. Три старих, з табелями для оцінок в руках, схиляються і слухають, прислуховуються до тієї солодкої вібрації литавр, яку самі майстри називають "серцем". В інших традиціях, скажимо на Карібських островах, акцент був би на власне вправності барабанщиків і приз пішов би до того, хто видає найбільш вправний і винахідливий барабанний бій. Але не з цим ламбегським барабаном. Бій цього барабану настільки ж рівний, як традиція Ольстеру сама по собі: несподіваний надривний звук, який звучить якісь декілька хвилин, поки барабанщик червоніє від зусилля. Як би я не намагався, не скажу який барабан має більше "серця", не скажуть і самі барабанщики. Коли виголосять переможців, це буде по-доброму несправедливо. Що більш важливо, що конкурс розчинений у споживанні багатьох стаканів Bushmill віскі і, само собою, всі стануть і заспівають "Слава Королеві"."

****

Я можу взяти олівець і зробити помітку на полях книжки. Я можу приліпити зручну пластикову закладку. Текст в Інтернет, хіба що зберігати на компютері? Але збережений, навіть правильно названий файл на компютері, його не витягнеш ось так з полиці, щоб повернутися і перечитати дві сторінки до і після. Я не знаю наскільки ця тактильність буде важлива для наступних поколінь. Наши книжки і наши файли текстів будуть викинуті, принаймні мало зрозумілими для нащадків. Тактильність книг, закладки в Мережі можуть стати неважливими, память наступних генерацій буде працювати інакше...

Майкл Ігнатьєв, його дослідження націоналізму, його елітна інтелектуальна звитяга, нарешті його "битва соросят" в Будапешті сьогодні, якраз про це: він все життя неначе намагається передати пас мяча від покоління його шляхетних предків до покоління його невідомих нащадків. Сміливо, відкриваючи і розглядаючи старі рани, холоднокровно, як належить Doctor of Philosophy з Кембріджу.

Контекст : Книжка Blood and Belonging



Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-04-07 06:22:28
Переглядів сторінки твору 33
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором 4
* Коефіцієнт прозорості: 0.736
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Еліта і псевдоеліта
Чоловічий клуб, публіцистика
Автор востаннє на сайті 2020.05.09 23:06
Автор у цю хвилину відсутній