ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.20
05:27
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
2024.04.19
22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
2024.04.19
18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
2024.04.18
19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
2024.04.18
15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2023.12.19
2023.11.22
2023.11.18
2023.11.06
2023.10.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тарас Ніхто (2019) /
Інша поезія
Присвята
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Присвята
Вірш у прозі
(Частина I)
У чоловіка
За плечима — те, що для мене ще обрій
Але історію древніх начал я знаю.
Чоловіку
Пощастило народитися на сільському повітрі,
Радянська школа навчила чуйці природній —
Союз — то дивацтва й дива,
Але приємні, із чимось від біло-пахучих сорочок,
Ще син скаже, що пам’ятає газетну вирізку
Де батько-підліток займався садом
Ще син скаже, що кучерявий тато на портреті
Був схожий на Цоя не тільки ім’ям
Ще син скаже, що конспекти старого збережені
Та живуть собі з грамотами в тумбі.
А батько навчання у Франику згадає
Пацаном, коли на стрілках бував
Будував підвальні спортзали Перебудови
I дівчат на вулицях із поцілунками знайомив,
Хлопці бізнес варили
Перетікали в 90-і — злі
Частка друзів тікала в країну Америку — Мрій
(І закінчилася пісня молодечого буяння).
Прийшла банківська муштра
—
Напружена й виснажлива каторга
До батька, з-поміж роду інженерського,
І справи полетіли бистро
І гроші збиралися
І жінка з’явилася,
Моря із морів Моря
Галина галицьких кроїв,
Народила червону курточку
Що дрібно скрипіла в сніг
Заливши бензин до душі
Мовби в нове авто
Чоловіче.
Ще на подвір’ї дерево стояло в центрі
І лежав, повзав, сидів, стояв…
Другий, третій, згодом — четвертий
Кусаючи кору зубами — так, син
Кусаючи й жуючи — стояв син.
Сили ішли
Та кожна субота оновлювала —
Сакральне сіно чекало вил
Плодоносили горіхи й сливи,
Посеред степу велосипед виринав —
Маленьке поні поруч татових машин
Для ріки, що продовжувала холодити груди
Й будити пам’ять про купання Барсіка,
Вірного пса і мисливця Барсіка,
(Що був собако-гігантом):
«Спершу окунути його,
Й окунутися з Барсіком самому» —
Повідав мені заповідь тато
На концерті комарів коло кропиви та «Жу-Жу!»
Попиваючи холодний компот без цукру
Чоловічий.
Діти його росли на очах, а друзі лишалися
Навшпиньках рятувала (направду — від чого?)
Весела задирака за обідом — жінка
А буденність розбавляло кіно Іньярріту
Інтриги та півні з кіно Іньярріту,
Та життя й далі ходило й крутилося
І продовжує вертітися по колу
Поки старший син вірш завершає
Наче свою першу промову:
(Завершальна Частина)
«Тобі лишається вдавати сьогодні
Що ти старий
Тобі лишається взяти на міць руки
Маля-сина
Й лишилося…
Жити п’ятдесят літ (плюс прожиті стільки ж)
Жити п’ятдесят літ до прожитих стільки ж»
І старший син написав поему
Життю, яке жевріє, та буде жевріти,
Довгий лист, і біографію серця
Чоловіка на ім’я Батько
Який зміг полюбити людей і село
Із ким був ближче, ніж поруч.
2020
(Частина I)
У чоловіка
За плечима — те, що для мене ще обрій
Але історію древніх начал я знаю.
Чоловіку
Пощастило народитися на сільському повітрі,
Радянська школа навчила чуйці природній —
Союз — то дивацтва й дива,
Але приємні, із чимось від біло-пахучих сорочок,
Ще син скаже, що пам’ятає газетну вирізку
Де батько-підліток займався садом
Ще син скаже, що кучерявий тато на портреті
Був схожий на Цоя не тільки ім’ям
Ще син скаже, що конспекти старого збережені
Та живуть собі з грамотами в тумбі.
А батько навчання у Франику згадає
Пацаном, коли на стрілках бував
Будував підвальні спортзали Перебудови
I дівчат на вулицях із поцілунками знайомив,
Хлопці бізнес варили
Перетікали в 90-і — злі
Частка друзів тікала в країну Америку — Мрій
(І закінчилася пісня молодечого буяння).
Прийшла банківська муштра
—
Напружена й виснажлива каторга
До батька, з-поміж роду інженерського,
І справи полетіли бистро
І гроші збиралися
І жінка з’явилася,
Моря із морів Моря
Галина галицьких кроїв,
Народила червону курточку
Що дрібно скрипіла в сніг
Заливши бензин до душі
Мовби в нове авто
Чоловіче.
Ще на подвір’ї дерево стояло в центрі
І лежав, повзав, сидів, стояв…
Другий, третій, згодом — четвертий
Кусаючи кору зубами — так, син
Кусаючи й жуючи — стояв син.
Сили ішли
Та кожна субота оновлювала —
Сакральне сіно чекало вил
Плодоносили горіхи й сливи,
Посеред степу велосипед виринав —
Маленьке поні поруч татових машин
Для ріки, що продовжувала холодити груди
Й будити пам’ять про купання Барсіка,
Вірного пса і мисливця Барсіка,
(Що був собако-гігантом):
«Спершу окунути його,
Й окунутися з Барсіком самому» —
Повідав мені заповідь тато
На концерті комарів коло кропиви та «Жу-Жу!»
Попиваючи холодний компот без цукру
Чоловічий.
Діти його росли на очах, а друзі лишалися
Навшпиньках рятувала (направду — від чого?)
Весела задирака за обідом — жінка
А буденність розбавляло кіно Іньярріту
Інтриги та півні з кіно Іньярріту,
Та життя й далі ходило й крутилося
І продовжує вертітися по колу
Поки старший син вірш завершає
Наче свою першу промову:
(Завершальна Частина)
«Тобі лишається вдавати сьогодні
Що ти старий
Тобі лишається взяти на міць руки
Маля-сина
Й лишилося…
Жити п’ятдесят літ (плюс прожиті стільки ж)
Жити п’ятдесят літ до прожитих стільки ж»
І старший син написав поему
Життю, яке жевріє, та буде жевріти,
Довгий лист, і біографію серця
Чоловіка на ім’я Батько
Який зміг полюбити людей і село
Із ким був ближче, ніж поруч.
2020
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію