ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2020.11.01 01:50
Сьогодні там,
А завтра тут
Дістав
Конституційний суд.
І на рахунок
«Три-чотири»
Його замочать
У сортирі.

Тетяна Левицька
2020.10.31 22:59
Уже птахів не чути голоси,
довкіл сапфіровий туман розлігся.
В мені, пшеничним зерням прорости
і я залишу справи всі на після.

І прилечу на крилах мрій, бо ти
човном потонеш у морській безодні
без весел і розправлених вітрил -

Микола Дудар
2020.10.31 19:54
Микола Дудар. Твоєї усмішки... 2020). Література - примхлива пані, норовиста. Від неї ніколи не знаєш, чого чекати. Тому краще йти собі й не оглядатися, але завжди бути готовим. Аж раптом хтось услід тобі кричить: "Огов, хлопче! Як сє маєш?" Коли від

Євген Федчук
2020.10.31 19:28
Хвилю вітер гонить, синє море грає
Отаман Сулима у похід рушає.
У похід рушає, чайки споряджає,
До турка у гості усіх припрошає.
А козаки й раді – що його сидіти
На Січі журитись та горілку пити?
Краще з товариством у похід податись
І розвеселит

Борис Костиря
2020.10.31 16:21
Де я і де мої личини?
Я загубився в небесах.
Шукаю я першопричини
Подій, мов перелітний птах.

Сміється Всесвіт над бажанням
Спинити доленосний біг.
І б’ється свіжо, первозданно

Петро Скоропис
2020.10.31 12:45
Він мав таке зухвальство, що запрагнув
себе пізнать..." Не більше, і не менше:
себе самого. Ідучи на цей,
властиво, мужній крок, він попередньо
озброївся був дзеркалом, та згодом,
погодившись, що трудність поляга
не

Вікторія Лимарівна
2020.10.31 11:05
Листопад є завершальним
для осінньої пори.
Хід розмірений,нагальний.
Листя падає згори.
Позбуваються дерева
дивовижного вбрання.
Осінь – вогняна пантера!
Часом діє навмання.

Сергій Губерначук
2020.10.31 07:34
Ото лізе павук по сходах,
от уже і десятий поверх,
а у жінки високий каблук:
стук та стук.

Закидає павук петлицю
на жіночу пухку спідницю,
а у неї високий каблук:

Микола Соболь
2020.10.31 07:07
Я на сповідь піду у поля,
де волошки співають пісні
(для маленьких іще янголят)
і молочні тумани рясні.
Там бджола над нектаром дзумить
і стривожений охкає грім…
Відчуваю нутром кожну мить
злуки тіла із Духом Святим…

Олександр Панін
2020.10.31 01:35
Моя ти зваба,
ти моя омана,
З тобою загубила
розум я,
Моя спокуса, сила
нездоланна,
Ти - згубне, ти пекельне
полум'я.

Олена Багрянцева
2020.10.30 22:48
Це всього лише крапля дощу, а ти думав, що злива.
Липне листя вологе до щік, до нічного вікна.
І наступна зупинка вагону така особлива:
Там чекає вона…

Це безгучний гудок сповіщає про тишу перону.
Не важливо, що станеться потім, як буде зима.
Ха

Борис Костиря
2020.10.30 21:22
Я шукаю інформацію в Інтернеті,
Ніби в морі, сповненому піску.
Таке море нагадує безмежну пустелю,
У якій неможливо нічого впіймати.
Голос волаючого у такій пустелі
Може бути страхітливим,
Але нечутним.
Навіщо закидати невід

Олександр Сушко
2020.10.30 21:11
Кошлате мудромисліє отруює творчий спадок митців. Казав про це Йвану, моєму сусідові. А той пише і пише, пише і пише. Спочатку про кохання, а потім копнув глибше: узявся за пейзажну лірику. А цьогоріч оглушив недопереляканих читачів роздумами про вічне:

Сергій Губерначук
2020.10.30 15:05
– Скажіть,
чому ви не приєднуєтесь до компанії?
чому ви тікаєте з балу на свій корабель?
Ви чините, як громадянка
консервативної Анґлії, чи то Британії,
або як міністр,
у якого поцупили портфель.
Я, власне, перейняв її,

Марія Дем'янюк
2020.10.30 14:30
Крутить вітер золоті педалі
Та спокійно їде собі далі.
Лист берізки, клена та тополі -
Накатався вітерець доволі.
Вже доїхав до своєї хатини,
Зайде й буде дути зсередини,
Щоб осінньо-жовте листовиння
Закружляло у таночку нині.

Микола Дудар
2020.10.30 09:51
Присядь. Не стій. Розмова буде
Не про кіно, не про театри
За Листопадом стрітим Грудень
Якщо світогляд не розтратим…
А там, дивись, проснемось в Січні
Ти що, ти проти снігопаду?
Дивись мені… не падай ввідчай
Якщо утримаєш пораду…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Зозулько Зузулько
2020.10.11

Олексій Сергєєв
2020.08.13

Тарас Баш
2020.07.28

Сергій Кузін
2020.07.02

Олег Прусак
2020.06.11

Богдан Бойко
2020.03.22

Анна Дудник
2020.03.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Надія Таршин (1949) / Проза

 Золотий ключик

Маленька Оля сидить на лежанці біля печі і гойдає плетену колиску підвішену на великий гак до балки на стелі. Смикає за мотузку з усієї сили ненависну їй колиску і та літає від стіни до печі і назад, і не має цьому кінця і краю . Годинами тепер доводиться сидіти в хаті і колихати меншого братика і не може вона, як раніше, побігти з друзями на річку, на луг, просто погратися під велетнем дубом на їхньому кутку. От і сьогодні прибігала під вікно її подружка, кликала на річку, та де там. Мама наказала бути вдома і глядіти братика. А Оля дуже любить гасати верхи на снопиках з рогозу по річці. Недавно прийшла з річки де була довго, а не плечах пухирі від сонця і навіть полопалися деякі, мама сплеснула руками і сказала що не пустить більше, а ще чимось намазувала її попечену спину і плечі. Сумно малій, вона радіє, що у неї є братик, хоч і маленький ще, та гарний і не дуже плаксивий, а все одно так хочеться побігати з друзями. Насупила брівки і зосереджено туди-сюди колиску з братиком. З вулиці в хату зайшла мама, подивилася на насуплену доню і усміхнувшись повідомила, що для неї є інша, цікавіша робота. Мама поділилася новиною, що завтра до них прийдуть гості – мамина кума , хрещена мати старшої сестри Марії, що не бачилися вони багато, багато років, бо кума Маня була в Сибіру. Тепер їй дозволили приїхати побачитися з батьками старенькими. Приїхала вона не одна, а з чоловіком Султаном. І завтра вони прийдуть у гості, а мама повинна приготуватися і пирогів з маком напекти, бо Маня любила її пироги.
Мама видобула зі схованки декілька копійок, простягнула малій і попросила збігати у сусіднє містечко Клевань і купити у баби Серафими деко дріжджів на пироги. ОЛя уже не раз бігала до цієї баби і знала, що спочатку потрібно тихенько постукати, дочекатися поки баба Сіма вийде, оглянеться навкруги чи ніхто не бачить малу і лише потім заведе її у хату. А в хаті розгорне пакунок де буде лежати велика пачка дріжджів, лінійкою відміряє потрібну величину і товстою ниткою розділить, а потім ще на менші шматочки тією ж ниткою поділить і один з них, загорне у чистий клапоть паперу і вручить малій. А ще баба Сіма щоразу приговорювала при цьому, що при дурних совітах, люди уже і пиріг не мають права спекти, бо дріжджів ніде не знайти, а вона їздить у Рівне і там по великому знайомству їх дістає, наражаючи себе на велику небезпеку, а як же українцям без пирогів? А ще казала Олі, що ти хоч і мала, а я хочу щоб ти це знала, я бачу по очах, що ти розумна дитина, раніше у Клевані скільки різних лавок було з усякою всячиною, а тепер один магазин і той порожній. Мала слухала, розповідала мамі усе, а мама просила не розповідати нікому про те що каже баба Сіма.
Дівчинка сховала у кулачку гроші і до дверей, аж тут мама, щось згадавши, попросила зачекати і знову видобула зі схованки рубля, потім у миснику взяла невелику скляну баночку і загадала купити в магазині ще і повидла на пироги, бо що ж один мак, діти люблять з повидлом.
Мала швиденько гайнула на вулицю, а там воля, сонечко сяє, зелено, гарно, не те, що у темному запічку біля колиски. З підскоком і на горб свій улюблений, який чомусь усі Камінником називають. А там квітів розцвіло серед трави некошеної…. Оля метеликом від квіточки до квіточки і ту понюхати хочеться і до іншої личком притулитися. Літечко, краса, пахощі, та потрібно за покупками бігти. А у повидло можна буде хоч пальчик вмочити і облизати. Яке ж воно смачне і солодке. Дівчинка аж оченята примружила в передчутті насолоди. Вистрибом, як мале безтурботне козеня, скотилася з горба і на вузеньку стежинку, що вела до широкої наїждженої дороги. А там з однієї сторони луг, а з другої болото і серед заростів рогозу, осоки і лепехи жовті півники де не де виглядають. Мала задивилася на них і ненароком перечепилася за щось на дорозі. Скляна баночка висковзнула з рук і розбилася. Дитячий переляк від скоєного важко передати, мама ж наказувала берегти баночку, бо вона одна в домі.
Розгублено дивилася на осколки скла, сльози градом текли по щічках, повернулася і бігом додому. По дорозі згадала, що гроші мама переклала у банку і вони залишилися на дорозі лежати. Повернулася назад, ухопила гроші і додому з острахом, що мама скаже, за таку шкоду?. Мама поглянула на заплакане личко, зітхнула і дала Олі на повидло цупкий папір.
Пироги у мами вдалися на славу – пишні, рум’яні і пахощі стояли на увесь двір. А по обіді і гості завітали до хати. Тьотя Маня обіймала дівчат, заглядала у колиску до братика і щось шепотіла мамі, а мама радісно її обнімала і вітала. Чоловік маминої подруги Султан розмовляв не по- нашому, але деякі слова були зрозумілими. Сестрі Марії подарували гарні подарунки, а Олі дали в руки великий пакунок цукерок. Цукерки були усі обгорнуті в яскраві папірці на яких був намальований золотий ключик. Ніколи ще ніхто не дарував малій таких красивих цукерок.
У хаті дорослі сіли уже до святкового столу, а Оля з пакунком тихцем у кущ бузку, щоб ніхто не відібрав у неї це небачене багатство. Цукерки танули у роті одна за одною. Нічого смачнішого у житті маленької ще не було. Не зоглянулася, як у пакеті на дні залишилася третина цієї небаченої смакоти.
А тут і мама почала гукати дівчинку, щоб похвалитися перед гостями дорогими скільки її дівчинка знає напам’ять віршів і пісень. Глянула на майже порожній пакунок і обімліла від страху. Побігла у хату голосно розповідаючи, що Оля майже кілограм «Золотого ключику» з’їла, що дитина може померти. Побігли по фельдшера, яка жила неподалік, та заспокоїла і попросила декілька годин почекати, можливо усе обійдеться.. Та не обійшлося, ледве відрятували дівчинку. На залишки «Золотого ключику» маленька уже і дивитися не хотіла. Сиділа мовчки у запічку, бліда і схудла і знову до обіду, поки старша сестра в школі, колихала братика, а після обіду мама відпускала на волю, наказуючи нічого ні від кого з Їжі не брати, щоб животик не болів. Дитячі прикрощі і хвороби швидко забуваються, а відраза до «Золотого ключика» поселилася у Олі на довгі роки.

16.10.2020р. Надія Таршин.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-10-16 22:52:27
Переглядів сторінки твору 20
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (5.359 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.539 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.848
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.10.31 21:38
Автор у цю хвилину відсутній