ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
2024.04.18
19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
2024.04.18
15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
2024.04.18
08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ярослав Чорногуз (1963) /
Проза
Оце так
Чи Сушко питав мене, чи потрібна мені його критика? Адже на сайті де авторські дані, є графа: потреба в критиці. У мене потреби в критиці немає, тим більше такої, яку “творить” пан Сушко. То питається, якого біса ти лізеш зі своєю критикою?
Таким чином, самим фактом критики, а розглядати її я не маю ані найменшого бажання, бо абсолютно все в ній — ВСЕ ДО КОМИ — ЦЕ ПОМСТА, а не справедлива критика, мій опонент бажає ВИВИЩИТИСЯ за рахунок критикованого, забуваючи про те, що для того, аби піднятися, треба писати не гірше, а краще за нього. Більше того, ця критика показує, що у людини майже цілком відсутня уява, або наявне небажання зримо бачити неординарні образи вірша. У правленому варіанті, який Сушко подає, як взірець мені, як треба писати, є образ МСТИВОГО ШПИКА ІЗ КАДЕБЕ — дуже симптоматично. У мене у вірші є лише образ вітру, який загладає у кожну шпарку, як КАДЕБіст. Мабуть, саме ця промовиста деталь змусила взятися Сушка за перо. Очевидно, він у нишпорці упізнав самого себе, який поставлений НЕГЛАСНО наглядати за сайтом ПМ, і всіх повчати, навіть тих, до яких йому, як до неба рачки. Я неодноразово звертався до керівництва сайту, щоб поставити пана Сушка на місце, та, на жаль, майже безрезультатно. Видно і тут діють ті, у кого довгі руки.
А вони, ці поети, Чорногузи та Стиркіни (поетеса, яку Сушку далося вижити із сайту такою ж підлою мстивою критикою) - бісові діти, часто бувають неслухняні. То таких треба, як мовиться “к ногтю”, як каже наш ворог москалюга. Треба так поставити на місце, щоб слухало... А інакше — ти не відпрацьовуєш своїх грошей, які на тебе витратили, натаскуючи цькувати кращих поетів у кадебістській школі. Ти, Сушко, повинен за всяку ціну поставити Чорногуза на місце, як це він сміє тобі огризатися, та ще й сам тебе повчає? Не можеш, то йди лови голіруч раки у Тетереві, бо ми тобі покажемо, де вони зимують. От Сушко і вистрибує із “трусів”, щоб поставити мене на місце. Тільки ти забув, “дорогий друже”, що не такі, як ти, а український народ, і історія, вже після нас, розставляє усе на свої місця.
Так, ми знову із Сушком “побили горшки”. І цього разу вже остаточно. Просто я побачив, що у наших стосунках немає щирості, немає справжнього прагнення допомогти, а є прихована заздрість, прагнення за всяку ціну вивищити себе за рахунок приниження іншого, колишнього свого чи не найкращого друга. Не буду вдаватися в деталі, не люблю на людях вивертати брудну білизну. Всьому свій час. Він настане і на цьому сайті кожен з вас, шановні колеги і читачі, побачить, хто такий Олександр Сушко насправді. Личини рано чи пізно падають і з наймайстерніших блазнів. У цьому він справді досяг неабияких успіхів. Звісно, Сушко після цієї статті знову натягне котрусь із своїх личин і заявить, що те, що тут написане — чорногузова маячня.
Все це було б смішно, якби не було так сумно. Ми знову поїдаємо одне одного, замість того, щоб допомагати справді зростати. Хохли-самоїди. Тому в нас нема справжньої держави досі, нами правлять і маніпулюють чужинці, а ми — їхні раби, підніжки і грязь Москви, як писав великий наш Тарас. І не тільки Москви...
30 січня 7528 р. (Від Трипілля) (2021)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Оце так
Якщо я правлю самого академіка Ярослава Дзиру, то хто ж тоді я?”
З вислову одного мого друга
“Якщо я правлю самого Ярослава Чорногуза, то хто ж тоді я, Олександр Сушко?” - напевне, приблизно так думає мій опонент, творячи черговий свій критичний “шедевр” про мій вірш.Чи Сушко питав мене, чи потрібна мені його критика? Адже на сайті де авторські дані, є графа: потреба в критиці. У мене потреби в критиці немає, тим більше такої, яку “творить” пан Сушко. То питається, якого біса ти лізеш зі своєю критикою?
Таким чином, самим фактом критики, а розглядати її я не маю ані найменшого бажання, бо абсолютно все в ній — ВСЕ ДО КОМИ — ЦЕ ПОМСТА, а не справедлива критика, мій опонент бажає ВИВИЩИТИСЯ за рахунок критикованого, забуваючи про те, що для того, аби піднятися, треба писати не гірше, а краще за нього. Більше того, ця критика показує, що у людини майже цілком відсутня уява, або наявне небажання зримо бачити неординарні образи вірша. У правленому варіанті, який Сушко подає, як взірець мені, як треба писати, є образ МСТИВОГО ШПИКА ІЗ КАДЕБЕ — дуже симптоматично. У мене у вірші є лише образ вітру, який загладає у кожну шпарку, як КАДЕБіст. Мабуть, саме ця промовиста деталь змусила взятися Сушка за перо. Очевидно, він у нишпорці упізнав самого себе, який поставлений НЕГЛАСНО наглядати за сайтом ПМ, і всіх повчати, навіть тих, до яких йому, як до неба рачки. Я неодноразово звертався до керівництва сайту, щоб поставити пана Сушка на місце, та, на жаль, майже безрезультатно. Видно і тут діють ті, у кого довгі руки.
А вони, ці поети, Чорногузи та Стиркіни (поетеса, яку Сушку далося вижити із сайту такою ж підлою мстивою критикою) - бісові діти, часто бувають неслухняні. То таких треба, як мовиться “к ногтю”, як каже наш ворог москалюга. Треба так поставити на місце, щоб слухало... А інакше — ти не відпрацьовуєш своїх грошей, які на тебе витратили, натаскуючи цькувати кращих поетів у кадебістській школі. Ти, Сушко, повинен за всяку ціну поставити Чорногуза на місце, як це він сміє тобі огризатися, та ще й сам тебе повчає? Не можеш, то йди лови голіруч раки у Тетереві, бо ми тобі покажемо, де вони зимують. От Сушко і вистрибує із “трусів”, щоб поставити мене на місце. Тільки ти забув, “дорогий друже”, що не такі, як ти, а український народ, і історія, вже після нас, розставляє усе на свої місця.
Так, ми знову із Сушком “побили горшки”. І цього разу вже остаточно. Просто я побачив, що у наших стосунках немає щирості, немає справжнього прагнення допомогти, а є прихована заздрість, прагнення за всяку ціну вивищити себе за рахунок приниження іншого, колишнього свого чи не найкращого друга. Не буду вдаватися в деталі, не люблю на людях вивертати брудну білизну. Всьому свій час. Він настане і на цьому сайті кожен з вас, шановні колеги і читачі, побачить, хто такий Олександр Сушко насправді. Личини рано чи пізно падають і з наймайстерніших блазнів. У цьому він справді досяг неабияких успіхів. Звісно, Сушко після цієї статті знову натягне котрусь із своїх личин і заявить, що те, що тут написане — чорногузова маячня.
Все це було б смішно, якби не було так сумно. Ми знову поїдаємо одне одного, замість того, щоб допомагати справді зростати. Хохли-самоїди. Тому в нас нема справжньої держави досі, нами правлять і маніпулюють чужинці, а ми — їхні раби, підніжки і грязь Москви, як писав великий наш Тарас. І не тільки Москви...
30 січня 7528 р. (Від Трипілля) (2021)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію